Сприймання письмових текстів / читання мовчки

Прочитайте текст. Дайте відповіді на запитання.

АБЕТКА СЛОВ’ЯНСЬКИХ ДУХОВНИХ ДЖЕРЕЛ

Аз молюся словом цим до Тебе,
Боже мій, що сотворив на світі
Видимі й невидимі істоти,
Господи, пошли Свого на мене
Духа, щоб зродив у серці Слово,
Єжи буде для добра всім сущим
Животворне мудрістю Твоєю.
Затверди Закон — ясний світильник
І дорогу праведного Слова,
Й рід слов'янський сподоби хрещений,
Кротких тих, котрі людьми Твоїми
Ласкою Твоєю нареклися,
Милости вони Твоєї просять.
Нам дай, Боже, всемогутнє Слово,
Отче, Сину й Насвятіший Духу, —
Прагнучи я в Тебе допомоги,
Руки вознесу свої до Неба:
Силу й мудрість дай Твою черпати,
Тільки ж Ти даєш снагу достойним,
Упаси нас, Боже, од спокуси,
Фараонської важкої злоби,
Херувимську мисль подай і розум,
Царю наш Небесний, хочу славить
Чудеса Твої предивні, вічні,
Шестикрильної снаги спізнати,
Щедре діло, Вчителем твориме,
Юному й похилому доступне;
Язиком новим хвалу воздати
і Отцю, і Сину, і Святому Духу,
і нині, і присно, і на віки вічні.
Амінь.

«Костянтинова абеткова молитва» — твір оригінальний, незвичайний. Нічого давнішого у слов’янській поезії ми не знаємо: датується він IX століттям по Різдву Христовому. Віршована абеткова молитва слов’ян написана у формі акровірша, тобто кожен новий рядок вірша-молитви починається новою літерою абетки, від початку до самого її кінця.

«Абеткову молитву» ретельно досліджували видатні вчені слов’янщини — О. Бодянський, І. Срезневський, О. Соболевський, а найбільше — Великий Каменяр Іван Франко. Зміст молитви виразно поділяється на п’ять частин. У першій — автор звертається до Бога і просить його послати на землю Святого Духа для проповіді Божого Слова. У другій — автор говорить про слов’янське плем’я, готове прийняти християнство. У третій — автор молить Бога дарувати йому сил та мудрості, аби він міг довершити нелегку справу — проповідь Слова Господнього серед слов’ян. У четвертій — йдеться про перешкоди, що їх людська слабкість ставить на шляху високого призначення поета-проповідника. П’ята, остання частина, з’ясовує, що автор готується йти до людей, щоб вони зробилися культурним народом і збагнули Божу науку.

Хто ж був автором «Абеткової молитви»?

Тут думка вчених не є одностайною. Відомо, що автора звали Костянтин, але в історії південних слов’ян IX століття було два Костянтини, кожен з яких міг бути автором вірша. Перший — це Костянтин (Кирило) Солунський, першовчитель слов’ян, який разом зі своїм братом Мефодієм створив кириличну абетку, що нею ми користуємось і сьогодні, хоч у трохи зміненому вигляді. Другий — це Костянтин Преславський, учень і послідовник Костянтина (Кирила) та Мефодія.

Українською мовою «Костянтинову абеткову молитву» зі старослов’янської перекладав свого часу Іван Франко, а вже в наші дні — Роман Лубківський. Їхні переклади становлять велику цінність, але в них не дотримано форми акровірша, тобто не вийде абетки, якщо читати згори вниз перші літери кожного рядка.

Новий переклад Дмитра Білоуса — взірець віртуозного й натхненного переборення формальних труднощів, із якими не впоралися названі вище перекладачі. Відтепер «Костянтинова абеткова молитва» в усьому своєму блиску, в усій повноті свого високого смислу та звучання набуває прав громадянства в сучасній українській мові, літературі, духовній культурі.

459 слів