У статті обґрунтовано концепцію Теорії Самостійної Освіти (ТСО) як інноваційного підходу до формування в учнів здатності до безперервного самонавчання. Проаналізовано місце ТСО серед ключових педагогічних теорій: конструктивізму, біхевіоризму, гуманістичної педагогіки та heutagogy (самозначущого навчання). Визначено роль педагога як фасилітатора самонавчальної діяльності та окреслено діяльність здобувача освіти. Представлено методи діагностики професійного спрямування учнів, засоби мотивації та інструменти підтримки самостійного навчання. Показано потенціал застосування ТСО в умовах професійної освіти через діяльність майстра виробничого навчання.





















