ХРОНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ ТА МЕХАНІКИ

Механіка є однією з древніх наук, виникнення, існування та розвиток якої обумовлено потребами практики. У давні часи не існувало поділу науки за галузями знань, а тому механіка, поряд з філософією, природознавством та іншими природничими науками була складовою частиною єдиної науки про природу та суспільство. Лише після Аристотеля починається процес виділення окремих наук із загального природознавства. Основоположником механіки як науки вважають знаменитого древньогрецького вченого Архімеда. На першій стадії розвитку механіки (від древнього світу до епохи Відродження ХIV-ХVI ст.) в результаті вивчення найпростіших машин створюється вчення про сили. В епоху Відродження були закладені основи світової торгівлі та для переходу ремесла у мануфактуру, яка, в свою чергу, послужила поштовхом до глибоких змін в характері промислового виробництва. В цей час починається наступна стадія розвитку механіки. Розв'язання практичних задач промисловості потребує дослідження рухів тіл. На підставі накопиченого за чотири сторіччя досвіду в кінці ХVIII ст. створюються основи динаміки - найбільш загального розділу теоретичної механіки.