Ядерна зброя — зброя масового ураження, яка складається з вражальних компонентів ударної, температурної, опромінюючої дії. Вибух відбувається за рахунок вивільнення великої кількості атомної енергії при досягненні понад критичної маси компонентів заряду через їх зближення, що дозволяє ініціювати швидку лавиноподібну ланцюгову ядерну реакцію. Самопідтримувана ланцюгова ядерна реакція, при досягненні критичної маси компонентів ядерного заряду підтримує розщеплення важких ядер заряду, у випадку термоядерної зброї, дає початок термоядерної реакції, синтезу численних легких ядер, що теж сприяє вивільненню великої кількості енергії.
Ядерну зброю слід відрізняти від брудної бомби, яка містить вибухівку та закладені у неї високорадіоактивні речовини, проте, вони не досягають критичної маси для початку самопідтримуваної реакції і вражаючим компонентом є просто радіаційне забруднення території.
Головні фактори враження ядерною зброєю: ударна хвиля, світлове опромінення, проникна радіація, радіоактивне зараження та радіоактивний імпульс.
Ядерна зброя складається з ядерних боєприпасів, засобів доставки їх до цілі (ракет, авіації, артилерії) і засобів управління.
Різновиди ядерної зброї: стратегічна (т. зв. тріада ― наземні ракетні комплекси стратегічного призначення, бомбардувальники й атомні підводні човни з балістичними ракетами), оперативно-тактична й тактична.
Ядерну зброю створено внаслідок досягнень ядерної фізики, що дало змогу наприкінці 1930-х дійти висновку про можливість ланцюгової реакції поділу урану, яку супроводжує вивільнення величезної кількості енергії.
Ядерну зброю розробляли одночасно в кількох країнах. У грудні 1942 під керівництвом фізика Е. Фермі у США вперше здійснено керовану ланцюгову реакцію поділу урану (пущено 1-й реактор). Проблеми ядерної зброї досліджували в нацистській Німеччині, проте до кінця війни німецьким фахівцям так і не вдалося її створити. У США група вчених на чолі з Р. Оппенгеймером розробила конструкцію атомної бомби (до середини 1945 було виготовлено перші три зразки). 16.06.1945 біля м. Аламогордо (штат Нью-Мексико) проведено випробувальний вибух першої атомної бомби.
У СРСР розрахунок ланцюгової реакції здійснили в 1939–1940-х Я. Зельдович і Ю. Харитон. Від 1943 науковими роботами з ядерної проблематики керував І. Курчатов (створення ядерних і термоядерних бомб). Перше випробування радянської ядерної бомби проведено в серпні 1949, термоядерної ― 1953. Одним із головних творців водневої бомби (термоядерної) був А. Сахаров. З використанням реакції синтезу ядер легких елементів і створенням термоядерних зарядів для підвищення потужності вибуху атомну і термоядерну зброю почали називати ядерною зброєю.
За всю історію існування ядерної зброї її було застосовано лише 06 і 09.08.1945, коли з бомбардувальників США скинули дві бомби на японські міста Хіросіму і Нагасакі (загинуло від 90 до 166 тис. осіб у Хіросімі та від 60 до 80 тис. осіб у Нагасакі).
Головними власниками ядерної зброї в сучасному світі є Російська Федерація та США. Ядерні арсенали інших країн порівняно невеликі, проте і для них ядерна зброя є істотним чинником у світовій політиці. Водночас загальна кількість одиниць ядерної зброї у світі поступово скорочується. На початок 2020 дев’ять ядерних держав (США, Російська Федерація, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан, Ізраїль і Північна Корея) разом мали 13 400 одиниць ядерного озброєння (на початок 2019 ― 13 865 од.).
Три незалежні держави ― Україна, Білорусь і Казахстан ― 1993–1994 добровільно відмовилися від ядерних арсеналів, які їм залишилися у спадок від СРСР. На той час на території України було 220 носіїв стратегічної ядерної зброї (176 шахтних пускових установок і 44 важких стратегічних бомбардувальника) та близько 1 500 боєголовок і вона була третьою за ядерним потенціалом країною у світі.
Створення ядерної зброї та засобів її доставки (носіїв) стало рушієм докорінних змін у військовій справі, вирішально вплинуло на розвиток воєнного мистецтва після Другої світової війни.
