Свято "Українські вечорниці"

Опис документу:
Апробований та запропонований Вашій увазі сценарій свята «Українські вечорниці» зацікавить шанувальників українського слова й стане в пригоді вчителям-словесникам під час підготовки та проведення тижня української мови та літератури, Дня української писемності та мови й інших позакласних заходів. Розробка розрахована на учнів середнього та старшого шкільного віку. Сценарій складається із блоків-інсценізацій, які чергуються із конкурсною програмою.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Свято «Українські вечорниці»

Мета: сформувати в дітей уявлення про давні звичаї українських вечорниць;

розвивати мовлення, допитливість, креативність, критичне мислення, творчу активність;

виховувати моральність, взаємоповагу, інтерес до звичаїв і традицій українського народу, любов до пісні, мови, літератури;

сприяти соціальній адаптації учнів;

формувати почуття прекрасного.

Дійові особи:

Прокіп

Ярина (його дружина)

Уляна (їхня дочка)

7 дівчат

7 хлопців

Стецько

Баба Параска

Баба Палажка

Солопій

Хівря (його дружина)

Афанасій Іванович (дяк).

Хід свята

Вступне слово вчителів

1–ий учитель. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а й в його історичному минулому.

2–ий учитель. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. А ми також повинні відроджувати свої традиції, не забувати про славні й добрі звичаї предків. Тож, пропонуємо вашій увазі українські вечорниці.

(На сцені з’являються Ярина, Прокіп та Уляна. Ярина господарює, Прокіп спить за столом, Уляна вишиває).

Ярина. О, Боже! У людей чоловіки, як чоловіки, а мені Бог послав ірода. (Підходить до Прокопа).

Прокіп. Га. (Продовжує спати).

Ярина. Знову, іроде, нализався. Ой, лишенько! Що мені робити? Ось-ось надійдуть хлопці та дівчата на вечорниці, а цей вражий син похропує тут. А вставай-бо! (Бере Прокопа за рукав, стягує з лавки. І, взявши макогона, підступає до нього, а Прокіп, побачивши Ярину з макогоном, вибігає з хати).

Ярина. Іди мерщій до стодоли, проспись там. (До Уляни). Ой,уже чути шум за вікном.

(Входять дівчата).

1-а дівчина. Добрий вечір цій господі та господарям.

2-а дівчина. Зичимо здоровя вам.

3-дівчина. Раді, не раді – прийміть, Христа ради.

Ярина. Та заходьте, дівчатонька милі. Ви хоч поспіваєте та душу нашу звеселите.

Інсценізація пісні … класом (про жарти дівчат та хлопців)

(Грюкання у двері).

4-а дівчина. Дівчатонька, оце, напевне, і хлопці прийшли.

(Дівчата почали причепурюватись).

5-а дівчина. Заходьте! Заходьте!

(Входить Стецько).

Стецько. Добрий вечір, дівчатонька!

6-а дівчина. (Дівчата виражають своє невдоволення). Тю, Стецько!

7-а дівчина. Ми думали парубки явилися, а то – Стецько.

Стецько. Тю, які ви всі язикаті. Не гірш від баби Палажки та Параски. А ось і вони собственною персоною.

(Вбігають баби, а пізніше заходить Прокіп).

Параска. Здрастуйте, люди добрі! Скажіть же хоч ви, що мені на світі Божому робити. Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись!

Палажка. Згляньтесь, люди добрі, на мої муки і пожалійте, бо не можна мені не те що на селі втриматись – не можна на світі жити! Благословіть мене скоропостижно вмерти…

Параска. Розсудіть нас, шановне товариство. А щоб знали ми вашу справедливість й обізнаність, то спершу скажіть, хто з нас хто: хто Параска, а хто Палажка?

Палажка. Бач, знайшла складне питання. А може, добірне товариство скаже, скільки оце років наша сварка триває.

(Із 1873 р.)

Параска. Тож, бачите, ми ще зовсім не старі, а нічогенькі собі дами. Так би мовити, у самому соку…

(Баби виконують пісню).

Палажка. Гарні ми, гарні молодички, ще нівроку. То, може, заспіваємо про молодичку всі разом? Ви цю пісню добре знаєте.

Інсценізація пісні 9-…класом (пісня про молодичку)

Параска. Так що то значить справжнє кохання. (Романтично). Хіба ж ця стара відьма знає? (Із викликом).

Палажка. Овва! Від такої чую. Чи не від того великого кохання до свого чоловіка ти розтрощила дякові черепа залізною кочергою? (Із насміхом).

Параска. А що?.. І від кохання. Було б дякові не хапати мого Омелька за чуприну, а мені не вистежувати…

Палажка. Ой! Бідні дяки. Кому, кому, а їм з коханням завжди негаразд. Ось хоч би…

(Усі попередньо задіяні герої йдуть зі сцени. У хаті стоять Хіврія і Афанасій Іванович).

Афанасій. О великолєпная Хавроніє Никифорівно! О монументальная Хавроніє Никифорівно! О безпардоная Хавроніє Никифорівно! Як добре, що ви приїхали на ярмарок.

Хівря. (Ставить на стіл страви). Ви як скажете щось по-вченому, у мене аж мурашки по спині бігають.

Афанасій. (Завішує віконце).Вчення без мурашок не буває.

Хівря. А важко це?

Афанасій. Латинь? Як для кого. Для мене – пустяк. До кожного слова я додаю «ус» – і латинь готова. Наприклад: лопата – лопатус, баба – бабус…

Хівря. Хавронія – Хавроніус.

Афанасій. Ні, ні, ні, ви особа поважна, ви будете Хавронієндо. Хавронієндо Никифоровендо.

Хівря. Ідіть, Афанасію Івановичу, до столу.

Афанасій. І випивендо, і закусендо.

Хівря. (Набік). Ну як не полюбити такого освіченого? Господи, прости рабу твою. (Хреститься до ікони). Якого ж вам ще кушання, Афанасію Івановичу?

Афанасій. Розуміється, любові вашої.

Хівря. (Соромлячись). Бог знає, що ви вигадуєте, Афанасію Івановичу. То ви, боронь Боже, ще, чого доброго, почнете цілуватися.

Афанасій. Обов’язково почну і не однократно.

(Афанасій Іванович і Хавронія співають дуетом і танцюють).

Афанасій.

Я - амур ваш ніжний,

Ви - моя амурка,

В рясі білосніжній

Станцюю мазурку.

Хівря. Щоб було не тяжко –

Станцюємо разом.

Серце, наче пташка,

Забилось одразу.

Афанасій. Ви – небесне диво,

Заживем щасливо,

Свято, непорочно,

За писанням точно.

Хівря. Ох, любов мене чарує,

І бентежить, і хвилює!

Афанасій. Не хвилюйтесь, моя мила,

Обмине нечиста сила!

Разом. Ох, любов, ти нас чаруєш,

І бентежиш, і хвилюєш,

Без любові жити тяжко,

Бється серденько, як пташка!

(До хати стукає Солопій).

Хівря. (Злякано). Кого несе нечиста сила?

Солопій. Це я.

Хівря. Ой, лишенько! Чоловік! Солопій!

Афанасій. (Хреститься). Господи, Господи, Господи… О, муки!

Солопій. Хіврюсю, одчиняй, не бійся, це я, Солопій.

Хівря. О, Господи! Ховайтесь. Ховайтесь кудись. Лізьте в піч.

Афанасій. У піч не полізу – там жарко.

Хівря. Під стіл!

Афанасій. Під стіл не полізу – там видно.

Хівря. Господи… Куди ж?

Афанасій. Куди? Сюди, ось у цей мішок.

Хівря. Та в ньому ж вугілля.

Афанасій. Мокрий дощу не боїться. Однаково чорніше сажі не буду. (Ховається в мішок). Вареничка, Хавроніє Никифорівно, ще вареничка…

(Хівря похапцем дає Афанасію миску з варениками, відчиняє двері. Входить чоловік).

Хівря. Уже? Нагрівся сивухою, хоч викручуй!

Солопій. Ну, жіночко, рибонько, я ж жениха своїй дочці знайшов.

Хівря. От якраз до того тепер, що женихів відшукувати. Дурню, ти, дурню. То ти з цим і прийшов, щоб мене порадувати отим женихом?

Солопій. Ні, Хіврюсю, я за іншим ділом прийшов.

Хівря. О, Господи, за яким ще?

Солопій. Кум Цибуля мене прислав за мішком.

Хівря. За яким мішком?

Солопій. За отим, що з вугіллям.

Хівря. Навіщо йому той мішок?

Солопій. Забилися ми з кумом в заклад – на цілий штоф горілки. Кум каже: «Якщо мішок з вугіллям в річку кинути – він як камінь, зразу бульк – і на дно». А я кажу: «Ні, куме, він спочатку піде на дно, а потім уже бульк…»

Хівря. Та що це ви, нехристи п’яні, придумали?!

Афанасій. (Висунув із мішка голову). Господи, владико живота мого! (Хреститься і ховається в мішку).

Солопій. (Протирає очі). Привиділось?.. Чи не привиділось?.. Хіврю… Мішок зараз неначе хрестився.

Хівря. Де? Який мішок? Нализався й сам не знає, що меле. Іди вже, бо вкрадуть воза на ярмарку.

(Солопій бере мішок).

Хівря. Куди? Куди?

Солопій. Ти не бійся, я його тільки втоплю – і зразу ж до свого воза. (Виходить).

Хівря. (Розгублена). Господи, твоя воля! Що ж мені робити? Треба щось вигадувати, бо втоплять прокляті п’яниці мого Афанасія Івановича. (Вибігає).

Стецько. (До Ярини). Тітко Ярино, а вареники будуть?

Ярина. Будуть, Стецько, будуть.

Стецько. (Підійшовши до Уляни). Та й патлата ж ти. (Сміється голосно і, раптово перериваючи сміх, думаючи, говорить). А що у вас варили?

Уляна. (Не звертаючи на нього уваги, відповідає). Нічого.

Стецько. (Довго думаючи – згадуючи). Ну-ну! А тепер що?

Уляна. Що?

Стецько. Що?

Уляна. Нічого.

Стецько. Брешеш бо, що нічого! Батько казав: «Розпитай її обо всім». А чорт її зна, про що її розпитувати? Я усе позабував.

Уляна. Так піди до батька та й розпитай, коли позабував усе!

Стецько. Так він бо добре казав: «Не йди, каже, поки обо всім не домовишся».

Уляна. Ні об чім нам домовлятися.

Стецько. Ну, а батько казав: «Не потурай їй, поженихайся, пісеньки заспівай, то вона й піде». От я заспіваю. (Співає, пританцьовуючи).

На курочці пірячко рябоє,

Любімося, серденько, обоє,

Диб, диб на село,

Кив, морг на нього.

Я не дівка його.

Не піду я за нього…

А що? Чи хороша моя пісня?

Уляна. Така точнісінько, як і ти, що нічого не второпати. Ось послухай, як я тобі заспіваю. (Співає).

В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька,

Стецько – бридкий,

Стецько – стидкий!

Цур, тобі, відв’яжися,

Пек, тобі, відчепися!

Божевільний!

Що, Стецько, чи хороша моя пісня?

Стецько. (Скрикує). Погана! Який нечистий тебе навчив?

Уляна. Так я тобі співаю, і кажу, що я не люблю тебе і не піду за тебе.

(Прокіп підходе до Стецька, приспівуючи).

Прокіп. Ходім, Стецю, за лісок,

Там новий стоїть шинок,

Горілочка лепська,

Шинкарочка Хвеська!

Стецько. Тю-тю, дурний, відчепись!

Пий горілку, подавись!

Прокіп. Є горілка там і пиво,

І шинкарка чорнобрива.

1-а дівчина. Іди, Стецько, іди.

(Стецько, повагавшись, погоджується і, обнявшись з Прокопом, виходить, співаючи).

Прокіп. Шинкарочка почастує,

Стецько. Шинкарочка поцілує…

2-а дівчина. І де це наші парубки забарились? Давайте ще одну пісню послухаємо.

Інсценізація пісні 9-… класом (жартівлива)

(Стук у двері).

3-я дівчина. Хлопці! Хлопці!

1-ий парубок. Вийдіть, дядько й тітко, з хати.

Ми вам будемо співати

Про ясне життя й красу,

Ви ж виносьте ковбасу,

Сало, мясо, паляницю,

Ще й смачну домашню птицю!

2-ий парубок. Добрий вечір, дівчата!

3-ій парубок. І вам, молодиці!

4-ий парубок. Ми чули, що у вас будуть вечорниці.

Дівчата (всі). Запрошуємо до світлиці на веселі українські вечорниці!

(Хлопці і дівчата виконують танок «Як у нас на Україні»).

5-ий парубок. А що ти таке вишиваєш: ні в тин ні в ворота?

4-а дівчина. Та ви подивіться, подивіться на нього. Сам не вміє, а до інших чіпляється!

Ярина. Та годі бо вам сперечатися. Краще поспівайте. Хто краще?

Конкурс-переспів українських пісень

(Класи по-черзі виконують по 2-4 рядочки з відомих українських пісень. Якщо команда не має варіантів, то вибуває з конкурсу. Перемагає той клас, який останнім виконував уривок пісні).

6-ий парубок. Тихіше, тихіше. Баба Параска і баба Палажка голоси подають.

(Баби вбігають і сваряться).

7-ий парубок. Тітко Параско, тітко Палажко, годі вам у такий вечір сперечатися. Ударте лихом об землю. Згадайте молодість. Гляньте, як молодь танцює.

Конкурс на краще виконання танцю

- парного

- гопака (хлопці)

(На сцену запрошується по два представника (хлопець, дівчина) з кожного класу. Підряд включається 4 українські танцювальні мелодії, а учні повинні швидко зорієнтуватися і станцювати. Разом з дітьми танцюють і баби).

Ярина. Що молоде, що старе лубя – один розум мають.

5-а дівчина. Непогано ви з тітками танцювали. А чи зможете загадку відгадати?

Парубки. Зможемо, зможемо.

6-а дівчина. (Загадує загадку).

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький,

Коханчик удався.

У тісто прибрався,

Чимсь смачним напхався,

В окропі купався.

На смак уродився,

В макітрі скакав…

Не довго нажився,

У дірку скотився,

Круть-верть та й пропав.

Хотів був догнати –

Шкода шкандибати:

Лови не лови!

А як його звати –

Лінуюсь сказати,

А нуте лиш ви?

Дівчата. Ану-ану!

Стецько. Та це ж вареник!

Ярина. Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти.

Вареники непогані,

Вареники у сметані,

Вареники дуже ситні –

Білолиці, круглолиці,

Із добірної пшениці.

Стецько. Їсти?! Зараз. Я б снідав – все б їв, я б обідав – все б їв, я б вечеряв – все б їв. (Вибігає за варениками).

(Стецько йде попереду, несе вареники. Дівчата слідом виносять вареники і пригощають усіх присутніх).

7-а дівчина. Їжте, їжте, просим щиро.

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Інсценізація пісні … класом («А мій милий вареників хоче»)

1-а дівчина. Ой, дівчата, уже перші півні співають - час розходитись.

Хлопець. Бувайте здорові! Спасибі, тітонько, за вашу гостинність, науку, материнську увагу та повагу до нас. Вибачайте, якщо щось не так.

Ярина. Ідіть здорові. Та не робіть багато збитків, дівчат не лякайте, старих не зобижайте.

(На сцену виходять усі учасники свята. Лунає фінальна пісня. Журі підводить підсумки конкурсної програми).

11

  • 04.08.2019
  • Особливості організації освітнього процесу у 2019/2020 навчальному році
  • Інші методичні матеріали
  • 94
  • 0
  • 5
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
3
міс.
2
5
дн.
2
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!