Основи репродуктивного здоров'я та ПС (лекція)

План лекції

1. Актуальність проблеми.

2. Поняття репродуктивного здоров’я

3. Ризики, основні проблеми, збереження репродуктивного здоров’я.

4. Поняття планування сім’ї.

5. Служба планування сім’ї. Система «Інформація, навчання і комунікація (ІНК)». Консультування. Принцип «ДОВІРА»

6. Контрацепція, види.

7. Природні методи планування сім’ї. Бар’єрна контрацепція.

8. Добровільна хірургічна стерилізація.

9. Контрацепція в післяпологовий період.

10. Гормональна контрацепція. Комбіновані оральні контрацептиви. Чисто прогестогенові таблетки. Прогестогенові ін'єкційні контрацептиви (ПІК). Контрацептивні підшкірні імплантати. Гормональний пластир та комбіноване вагінальне кільце.

11. Невідкладна контрацепція .

12. Внутрішньоматкові контрацептиви.

Основи репродуктивного здоров’я та планування сім’ї.

Репродуктивне здоров'я є передумовою демографічних перспектив нації. Важливим показником перспектив відтворення народонаселення виступає індекс народжуваності, норма якого для відтворення — 2,13–2,15; в Україні: 1,1 (2021 р.), 0,8 (2023 р.).

Природне скорочення населення у 2021 р. в Україні склало -442 279 осіб. Скорочення жінок репродуктивного віку (2022 р. порівняно з 2018 р.) складає близько 450 тис.

Показник абортів на 1000 жінок (2023 р.) залишається високим - 4,7.

Таким чином питання репродуктивного здоров’я нації є надзвичайно актуальним для забезпечення існування української нації.

За визначенням ВООЗ, репродуктивне здоров’я (РЗ) — це стан соматичного, емоційного, інтелектуального і соціального благополуччя (ВООЗ, 2002), а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи.

Основні ознаки:

• зачаття і народження дітей;

• можливість сексуальних стосунків без загрози захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ);

• безпечні вагітності, пологи, виживання і здоров’я дитини;

• благополуччя матері;

• можливості планування наступних вагітностей, зокрема попередження небажаної вагітності.

! Репродуктивна система людини закладається ще в період внутрішньоутробного розвитку. Передумовою правильного розвитку та функціонування репродуктивної системи майбутнього малюка є нормальний фізіологічний перебіг вагітності та пологів у матері.

Ризики РЗ:

• Нездоровий спосіб життя.

• Умови війни.

• Хронічний стрес, низька фізична активність, невпорядковані статеві зв’язки, незбалансоване харчування, відсутність режиму навчання (роботи) й відпочинку тощо.

• Вживання тютюну, алкоголю, наркотиків.

• Екологія.

• Забруднення навколишнього середовища, високий рівень радіації.

• Соціальне середовище. Низький рівень життя, безробіття. Спадковість.

• Недоступність або низька якість медичних послуг. Недоступність послуг з консультування та інформування.

Охорона РЗ визначена ВООЗ на глобальному рівні як пріоритетну галузь у відповідності до Резолюції Всесвітньої Асамблеї ООН з охорони здоров’я від 1995 р.

Середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні у 2021 році становила 74,36 року для жінок і 65,16 року для чоловіків, одні із найнижчих в Європі.

Україна - країна із старіючим населенням та високими показниками смертності.

За даними Індексу людського капіталу 2020 Україна посідає 53 позицію з 174 країн світу.

• Ст. 3 Конституцією України — людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

• Розпорядження КМУ від 17 січня 2025 р. № 34-р «Про схвалення Стратегії розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025-2027 роках»

• Наказ МОЗ України від 21.01.2014 №59 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з питань плануванні сім’ї»

Основні демографічні показники РЗ нації

народжуваність – смертність = прирост населення (/1000 населення)

Основними медичними проблемними питаннями РЗ є:

- материнська і перинатальна смертність – 12,6 і 5,99 у 2023р.;

Материнська смертність – кількість смертей від ускладнень вагітностей та пологів, на 100 тис. жінок

Перинатальна смертність – з 22 тижня гестації до 7 днів після народження на 1000 живих та мертвих.

- інвалідність серед дітей;

- високий рівень абортів – 4,7;

- невиношування вагітності;

- високий рівень ускладнень вагітності та пологів;

- поширеність жіночого та чоловічого безпліддя;

- захворюваність населення на ЗПСШ - в Україні щороку реєструють приблизно 400 тисяч нових випадків сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу та трихомоніазу;

- вплив війни на РЗ.

Рекомендації щодо збереження репродуктивного здоров’я.

• Вибір оптимального віку для народження дитини

• Дотримання інтервалів між народженням дітей

• Уникнення небажаної вагітності та абортів

• Безпечні та ефективні методи контрацепції

• Попередження зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом

• Відмова від шкідливих звичок

• Знання факторів, що впливають на репродуктивне здоров’я

• Планування та ретельна підготовка майбутніх батьків до вагітності

У реаліях сьогодення, враховуючи багатофакторність впливу на жіночий організм, не слід недооцінювати роль стресу у порушенні репродуктивної системи та у виникненні проблем. Тенденція до «омолодження» низки гінекологічних захворювань, зростання частоти гострих станів, що вимагають невідкладних втручань, тільки зростає. Потужний стрес, який людина відчуває під час війни, перебування жінок тривалий час у непристосованих для життя вогких і холодних приміщеннях, бомбосховищах та підвалах – виснажують жінок фізично, психоемоційно, а також підривають їхнє репродуктивне здоров’я.

У зоні збройного конфлікту руйнівні наслідки для жіночого здоров’я становлять:

• психофізичні навантаження з обмеженням сну та їжі; складні побутові умови;

• переохолодження; шум, вібрація, випромінювання; хімічне та фізичне забруднення після бомбардувань та руйнувань;

• ускладнений доступ до консультацій і гінекологічної допомоги, а також до ліків тощо.

У жінок можуть розвинутися наступні проблеми зі здоров’ям:

вкорочення або призупинення менструального циклу (одна з найпоширеніших проблем);

болісні відчуття в молочних залозах; поява або посилення випадіння волосся; поява або посилення висипів на обличчі;

погіршення сну;

вагініт/бактеріальний вагіноз, цистит. молочниця;

кровотеча.

Медичні показники. Материнська смертність визначається як обумовлена вагітністю (незалежно від її тривалості та локалізації) смерть жінки, що настала в період вагітності або протягом 42 днів після її закінчення від будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю, обтяженої нею або її веденням, але не від нещасного випадку.

Показник материнської смертності виражається як співвідношення числа випадків смерті матерів від прямих і непрямих причин до числа живонароджених (на 100 тис).

Материнська смертність становить 12,6 на 100 тис живонароджених у 2023 році.

Основні причини МС: екстрагенітальна патологія, емболія навколоплідними водами, кровотеча, гестаційна гіпертонія, прееклампсія, інфекції.

Перинатальна смертність – випадки смерті дітей від 22 тиж. гестації до 7 діб життя новонародженого на 1000 живонароджених (у 2023р. становить 5,99). Це в 2 рази вище, ніж в країнах Євросоюзу.

Причини: вроджені вади розвитку, захворювання органів дихання.

Кількість захворювань, що передаються статевим шляхом.

За даними МОЗ в Україні щороку реєструють близько 400 000 нових випадків сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу і трихомоніазу. Проблему ІПСШ не можна відокремлювати від епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, оскільки одним зі шляхів передавання ВІЛ-інфекції є статевий. ІПСШ, збудниками яких є більше 30 різних бактерій, вірусів, грибків та паразитів, поширюються головним чином внаслідок незахищених сексуальних контактів.

Частота безпліддя: жіноче безпліддя становить 60%, чоловіче – 40%.

Батьківство та материнство.

Батьківство – це природне, невід’ємне право особи (чоловіка або жінки) стати батьком (матір’ю).

Материнство – це забезпечена законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію (народжувати здорових дітей), належним чином утримувати та виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, батьківщини Крім права мати дитину, включається й фізіологічний стан жінки під час вагітності, її соціальне становище, а також її моральний стан.

Права та обов'язки подружжя регулюються Сімейним кодексом України.

Стаття 49. Право на материнство

1. Дружина має право на материнство.

2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.

4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

Стаття 50. Право на батьківство

1. Чоловік має право на батьківство.

2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Складові здоров’я.

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), здоров'я визначається надзвичайно різними складовими. Вони взаємопов'язані, й кожна з них робить свій внесок у здоров'я людини. Людину вважають здоровою тільки тоді, коли вона здорова фізично, соціально, психічно і духовно.

Фізичне здоров’я людини залежить від того, наскільки добре виконують свою роботу опорно-рухова, кровоносна, травна, нервова, видільна та інші системи організму.

Психічна складова здоров'я включає в себе здатність правильно оцінювати й сприймати свої почуття та відчуття, свідомо керувати своїм емоційним станом.

Духовний розвиток людини визначає мету її існування, ідеали і життєві цінності.

Однак сьогодні – ХХІ сторіччя, в якому здоров’я людини пов’язують ще з більшою кількістю ознак її благополуччя – духовним, емоційним, інтелектуальним, соціальним і звісно ж фізичним. Так, на сьогодні, вже можна виділити п’ять, а не чотири, основних складових здоров’я: фізична; соціальна; емоційна; інтелектуальна; духовна. Усі вони взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Фізична — складова, що визначає фізичний (тілесний) стан людини, її розвиток. Це можливість виконувати певні дії: рухатися, працювати, пристосовуватися до змін довкілля.

Соціальна — складова, що окреслює ефективну взаємодію людини із соціальним середовищем (сім'я; колектив учнів у класі, гуртку; суспільство). Відповідний соціальний статус людини, вміння спілкуватися з навколишніми дає змогу створити належні умови для формування і зміцнення здоров'я.

Емоційна — здатність розуміти почуття, висловлювати і контролювати їх. Важливо комфортно почуватися, беручи до уваги емоції людей, що тебе оточують.

Інтелектуальна — здатність сприймати, засвоювати та аналізувати інформацію, творчо її використовувати для прийняття відповідних рішень щодо поліпшення стану свого організму.

Духовна складова — основа здоров'я, що показує самовдосконалення і духовний розвиток особистості, який виявляється у розумінні сутності довкілля, набутті унікальної властивості вибору власної віри.

Так, у результаті численних досліджень учені дійшли висновку, що серед чинників, від яких залежить здоров'я людини, котра проживає в цивілізованій країні в умовах миру, за відсутності природних катаклізмів (землетруси, повені, посухи), приблизно 20-22 % припадає на екологічні й соціальні чинники, 20-22 % - на спадковість і генетичні порушення, 8-10 % - на розвиток медицини і якість медичного обслуговування та охорони здоров'я, а близько 50 % припадає на спосіб життя людини, на її ставлення до власного здоров'я.

В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня більшої частини населення, погіршення його репродуктивного здоров'я особливої уваги заслуговують питання планування сім’ї. Як відомо, їхнє рішення сприяє зниженню материнської і дитячої смертності, профілактиці захворювань, що передаються статевим шляхом, і збереженню здоров'я населення.

Згідно з ключовими міжнародними документами та положеннями про охорону репродуктивного здоров’я населення, планування сім’ї вважається основним засобом збереження здоров’я жінок та чоловіків, а також відноситься до розряду фундаментальних прав людини.

Не зважаючи на позитивну динаміку зниження частоти абортів в Україні, вони все ще залишаються одним із методів регуляції народжуваності.

Непланована вагітність у 85-92% закінчується штучним перериванням вагітності (абортом), що може бути причиною ускладнень, які негативно впливають на стан репродуктивного здоров’я жінки та завдають значних економічних збитків.

Ще в 1968 році ООН проголосила право на планування сім’ї і вільне відповідальне батьківство, невід'ємне право кожного громадянина. У 1974 році було визнане право кожної країни займатися плануванням сім’ї на державному рівні.

Наказ МОЗ України від 21.01.2014 №59 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з питань плануванні сім’ї» забезпечує формування досконалої служби планування сім’ї.

Планування сім’ї, істотний елемент первинної медичної допомоги в Україні, як і в багатьох країнах світу, включає наступні основні види діяльності:

• інформація і консультування населення з питань планування сім’ї;

• організація служб планування сім’ї;

• забезпечення населення засобами контрацепції;

• лікування безплідності і сексуальних розладів;

• формування суспільної думки, зміна сформованих уявлень про планування сім’ї як про виключно медичну чи внутрішньосімейну проблему;

• підвищення рівня знань і кваліфікації по даній проблемі не тільки акушерів-гінекологів і лікарів інших спеціальностей, але і медичних працівників середньої ланки, у першу чергу акушерок фельдшерсько-акушерських пунктів;

• поглиблення і розширення роботи з статевого виховання дітей і підлітків, підготовці педагогів і батьків з питань сексуального розвитку дітей;

• залучення засобів масової інформації до висвітлення проблем планування сім’ї, сексуальної культури, сімейних відносин;

• підвищення доступності і якості медичних послуг у службі планування сім’ї.

Структура служби планування сім’ї в Україні передбачає 4 рівні:

Первинний: ФАПи, амбулаторії (консультації надають сімейні лікарі, медсестри).

Вторинний: кабінети ПС у лікарнях, пологові будинки (консультують спільно гінеколог з сімейним лікарем/вузьким спеціалістом).

Третинний: обласні та міські центри ПС (спільно гінеколог з вузьким спеціалістом).

Четвертий: Українській державний Центр планування сім’ї з консультативно-діагностичним, стаціонарним та інформаційно-аналітичним відділеннями, навчальним центром (керівництво, складні випадки, формування політики ПС).

Система «Інформація, навчання і комунікація (ІНК)» у роботі служб планування сім’ї.

Зниження кількості небажаних вагітностей, абортів і захворювань, що передаються статевим шляхом, тобто поліпшення репродуктивного і сексуального здоров'я неможливе без зміни статевого поводження у бік безпечного сексу. А ця зміна, у свою чергу, неможлива без формування навичок безпечного статевового поводження, що покликана забезпечити система «Інформація, навчання і комунікація (ІНК)».

Система ІНК — це важлива складова частина роботи служб планування сім’ї, створена для формування навичок безпечного статевого поводження, з метою зниження кількості небажаних вагітностей, абортів, ЗПСШ, тобто для поліпшення репродуктивного і сексуального здоров’я. Необхідно пам'ятати, що її компоненти не є окремими частинами системи, а тісно взаємозалежні.

Інформація - обмін відомостями між людьми. Важливо, щоб її подача була у вигляді короткої, доступної форми, а кожна відомість викладена чітко і лаконічно. Засвоєння матеріалу з інформаційних засобів складає близько 10-15%.

Навчання — це процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Навчання думати, робити висновки, задавати питання і приймати рішення містить у собі як елементи інформації, так і елементи комунікації. Як правило, при навчанні засвоюється 25-40% інформації.

Комунікація — це передача інформації від людини до людини. Комунікативне навчання є найбільш ефективним. Воно має своєю метою не тільки дати інформацію і навчити, але і закріпити практичні навички, змінити відношення. Засвоєння 50-60 %.

Консультування - це надзвичайно важливий компонент послуг з планування сім’ї. Воно покликане допомогти пацієнтам:

· зробити усвідомлений вибір, що стосується їхніх репродуктивних можливостей;

· вибрати метод контрацепції, що їх влаштовує;

· правильно та успішно використовувати вибраний метод.

Якісне консультування концентрується на потребах конкретного пацієнта в конкретній ситуації. Хороший консультант завжди готовий вислухати та відповісти на всі питання та сумніви пацієнта. Щоб досягти успіху, консультування має базуватися на взаємному довір’ї між консультантом та пацієнтом.

Обслуговуючи пацієнтів, необхідно пам’ятати, що вони:

· мають право вирішувати, використовувати чи ні планування сім’ї;

· вільні у виборі методу контрацепції;

· мають право на конфіденційність;

· мають право відмовитись від проходження будь-якого виду огляду.

Не зважаючи на те, що багато методів контрацепції дуже ефективні, невдача (вагітність) все ж можлива. У цьому випадку під час консультування потрібно проінформувати пацієнтку про наявні в неї можливості й дати їй відповідне направлення.

Процес консультування.

Обговорюючи з пацієнтом його/її контрацептивні можливості, медичні працівники повинні коротко розповісти про всі існуючі методи планування сім’ї, навіть якщо пацієнт знає, який метод він/вона хоче використовувати. Медичні працівники повинні завжди тримати в пам’яті факти про кожного пацієнта , які можуть виявитись дуже важливими в залежності від того, який метод контрацепції розглядається. До цих фактів належать:

· репродуктивні цілі жінки чи пари ( перерва між пологами або планування пологів);

· персональна інформація, включаючи час і гроші, витрачені пацієнтом на дорогу в клініку, можливі біль чи незручність після процедури;

· доступність і наявність інших засобів, необхідних при використанні обраного методу контрацепції;

· необхідність захисту від ІСШ та інших ЗПСШ (включаючи ВГВ, ВІЛ/СНІД).

Етапи консультування з планування сім’ї.

Процес консультування можна розділити на 3 етапи:

Першопочаткове (первинне) консультування в приймальному відділенні (описуються всі методи контрацепції і пацієнту допомагають вибрати той, який більше всього йому/їй підходить).

Консультування з конкретного методу до і одразу після надання послуг (пацієнт отримує інструкції про те, як використовувати даний метод і що робити в разі появи побічних ефектів та інших проблем).

Консультування на подальших прийомах (під час повторного візиту обговорюються використання пацієнтом обраного методу, задоволення зробленим вибором, будь-які проблеми, які могли виникнути).

Змістовне та уважне консультування допомагає пацієнтці вибрати найбільш прийнятний для неї метод контрацепції, який буде безпечним, ефективним і повністю задовольнить її потреби.

Існує шість основних елементів проведення консультування з питань планування сім’ї. Медпрацівник може запам’ятати ці елементи, використовуючи як акронім слово «Довіра». Принцип «ДОВІРА».

Д - доброзичливість перш за все. Медпрацівник повинен привітати пацієнта і уважно його вислухати.

О - опитування пацієнта переслідує чітку мету. Про що його розпитувати? Медпрацівник повинен поговорити з пацієнтом про його/її потреби в питаннях планування сім’ї, зібрати висхідну інформацію і скласти короткий анамнез.

В - все про методи контрацепції. Розкажіть пацієнту про методи планування сім’ї. Медпрацівник повинен перерахувати наявні методи контрацепції і чітко охарактеризувати ті з них, які зацікавили пацієнта: як діє метод, його переваги й недоліки, можливі побічні ефекти.

І - інформація - основа вибору. Деякі жінки, можливо, вже вирішили, який метод будуть використовувати. Інші шукають поради в обранні методу планування сім’ї і потребують рекомендацій медпрацівника.

Р - ретельність у виконанні рекомендацій. Коли жінка приймає рішення медпрацівник зобов’язаний:

· пояснити пацієнтці, коли і як вона почне користуватись методом;

· розповісти пацієнтці про основні побічні ефекти;

· розповісти пацієнтці про існуючу невелику вірогідність виникнення серйозних ускладнень або небажаної вагітності;

· розповісти пацієнтці про симптоми, характерні для серйозних ускладнень.

А - активне спілкування з лікарем. Для цього вона повинна мати інформацію про повторний візит. Слід спланувати його з пацієнткою, яка має знати, що вона може завжди звернутись за консультацією в разі виникнення в неї будь-яких питань чи проблем, або якщо вона побажає припинити використання методу. Крім того, з виникненням будь-яких тривожних ознак пацієнтка повинна негайно прийти на консультацію.

Медпрацівник повинен впевнитись у тому, що жінка знає, коли й куди їй слід звернутися за допомогою. При повторному відвідувані медпрацівник повинен зібрати клінічний анамнез, звертаючи при цьому особливу увагу на проблеми, пов’язані з менструаціями, больові відчуття і можливе виникнення вагітності. Медпрацівник повинен розповісти пацієнтці про звичайні побічні ефекти, а також нагадати про те, які ознаки вказують на наявність ускладнень і обговорити проблеми та питання, що виникли у пацієнтки.

Планування сім’ї - це види діяльності, які допомагають особам та подружнім парам досягти певних репродуктивних результатів (ВООЗ):

• уникнути небажаної вагітності;

• народити бажаних дітей;

• регулювати інтервали між вагітностями (відновлення 2-3 роки);

• вибирати час народження дитини в залежності від віку батьків і стану їхнього здоров’я;

• визначати число дітей у родині.

Це право необхідно реалізувати, виходячи з достатку конкретної сім’ї й усвідомлюючи відповідальність перед суспільством.

Первинна соціалізація відбувається в родині.

Сім'я — соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, які здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

15 травня - Міжнародний день родини, 8 липня- Український День родини

Типи сім’ї:

-нуклеарна (від лат. nucleus ядро) — це сімейна група, що характеризується незалежністю (відокремлена від близьких та сусідів), нечисельністю (батьки та діти) та динамічністю (може швидко змінювати місце проживання, професію);

-розширена (або складна) сім'я — сімейна група, що складається більше як з двох поколінь родичів, які проживають в одному будинку (квартирі) або дуже близько один від одного;

-повна с., в якій є обидва члени подружжя;

-неповна с.;

- реконструйована с.;

- патріархальна с.;

- матріархальна с.;

- одностатева с.

Консультативні послуги з питань контрацепції, що будуються на основі принципу поваги прав людини, передбачають проведення комплексної оцінки життєвих обставин і стану здоров’я пацієнта з урахуванням його конкретних потреб у послугах з охорони репродуктивного здоров’я.

При виборі контрацептивного засобу фахівець і пацієнт виходять з того, що метод повинен бути ефективним і зручним у застосуванні, можливий ризик ускладнень має бути зведений до мінімуму. Протизаплідний ефект має бути тимчасовим, щоб репродуктивна функція могла відновлюватись за бажанням користувача. При цьому не повинна порушуватися фізіологія статевого акту і виникати негативні емоції.

Метод може також позитивно впливати на здоров’я пацієнта (нормалізація гормональних порушень, запобігання ІПСШ тощо). Однією з важливих умов надійної контрацепції та її тривалого використання має бути доступність методу (помірна ціна, наявність у продажу).

Під час консультування спеціалісти повинні зважати на:

• період життя та репродуктивні плани жінки чи пари (від початку сексуального життя до першої вагітності - відстрочення чи планування вагітності, перерва між пологами, жінка не хоче більше мати дітей),

• бесіда повинна будуватися з урахуванням потреб і побажань пацієнтки;

• стан здоров’я партнерів;

• персональні дані, включаючи прихильність до контрацепції та доступність і наявність інших засобів, необхідних у використанні обраного методу контрацепції;

• необхідність захисту від ІПСШ, включаючи ВІЛ.

Обговорюючи з пацієнтом його/її контрацептивні можливості, медичні спеціалісти повинні коротко розповісти про наявні методи контрацепції.

Контрацепція (сontra- проти, conceptio-зачаття) – це попередження вагітності за допомогою протизаплідних засобів і методів.

Вибір методів контрацепції проводиться з урахуванням багатьох факторів – неконтрацептивних властивостей, які можна використати для покращення здоров'я жінки і профілактики низки захворювань, ефективності методу, його безпечності, а також індивідуального ставлення жінки до протизаплідного засобу.

Жінку слід детально поінформувати про переваги того чи іншого контрацептиву, про показання та протипоказання до застосування тих чи інших контрацептивів.

Знання жінки і можливість власного вибору підвищують ефективність методу.

Ефективність будь-якого контрацептиву виражає індекс Перля - кількість вагітностей у 100 жінок, що використовували даний метод протягом року.

Класифікація методів контрацепції:

1. традиційні методи контрацепції (характеризуються невисокою надійністю):

– бар’єрні (механічні та хімічні),

– ритмічні (або біологічні, природні),

– перервані статеві зносини;

1. сучасні методи контрацепції (висока контрацептивна надійність):
   – гормональна контрацепція,

– внутрішньоматкова контрацепція;

1. особливий вид регулювання народжуваності - хірургічний:

– добровільна хірургічна стерилізація.

1. метод лактаційної аменореї – лише в перші 6 місяців лактації;

2. екстрена контрацепція – при неможливості застосування контрацепції або при невдачах застосування (згвалтування, зсування або розрив презирватива, пропуск протизаплідної пігулки тощо).

Природні методи планування сім’ї

Природні методи ґрунтуються на спостереженні за фізіологічними ознаками фертильності (плідності) та інфертильності (неплідності) протягом фаз менструального циклу. При використанні цих методів з метою контрацепції пара добровільно утримується від статевого акту під час фертильної фази менструального циклу жінки (періоду, під час якого жінка може завагітніти).

Важливо врахувати:

• День ймовірної овуляції;

• Тривалість життя яйцеклітини (від 12 до 24 годин);

• Тривалість життя сперматозоїдів декілька днів (залежить від середовища).

Переваги

• відсутність пов’язаного з методом ризику для здоров’я;

• відсутність системних побічних явищ;

• Залучає чоловіка до ПС;

• не потребує грошових витрат.

Недоліки

• середня ефективність;

• необхідне детальне навчання для правильного використання найбільш ефективних методів ППС;

• необхідне втручання спеціально підготовленого працівника;

• необхідне утримання під час фертильної фази для уникнення запліднення.

Різновиди

• календарний (або ритмічний);

• метод базальної температури тіла;

• метод цервікального слизу;

• симптомо – температурний (найефективніший, Індекс Перля - 0,2).

Природні методи ПС.

(ІП - 9-20 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання)

Природний метод планування сім’ї має обмежені показання. Метод є оптимальний для пар, які не бажають застосовувати інші методи планування сім’ї з релігійних чи інших міркувань. У той же час слід зазначити, що подружжя має бути проінформованим про вірогідність завагітнення, пов’язану навіть з правильним і послідовним застосуванням ППС. Показання:

· жінки в усі періоди репродуктивного віку;

· жінки з будь-якою кількістю пологів в анамнезі, в т.ч. ті, які не народжували;

· пари, релігійні чи філософські переконання яких не дозволяють використовувати інші методи;

· жінки, які не можуть користуватися іншими методами;

· пари, які здатні уникати статевих зносин протягом більше одного тижня в кожному циклі;

· пари, які здатні й бажають щоденно спостерігати, записувати, інтерпретувати ознаки фертильної фази;

· пари, які планують вагітність.

Протипоказання:

· жінки, в яких вік, кількість пологів в анамнезі або стан здоров’я роблять вагітність надзвичайно небезпечною;

· жінки з невстановленим менструальним циклом (матері, які годують; одразу після аборту);.

· жінки з нерегулярним менструальним циклом (тільки для календарного методу);

· жінки, партнери яких не бажають утримуватися від статевих зносин у певні дні циклу;

· жінки, які не бажають використовувати цей метод з особистих мотивів.

Існує кілька методів визначення періоду плідності і періодів неплідності. Деякі з них залежать від використання тільки однієї ознаки фертильності. Інші методи природного планування сім’ї базуються на двох або більше ознаках фертильності.

Календарний метод контрацепції є найбільш давнім засобом запобігання вагітності. Він базується на розрахунку фертильних днів. У 30-х роках XX століття двоє лікарів, незалежно один від одного Огіно в Японії і Кнаус в Німеччині довели, що жінка є плідною тільки кілька днів у циклі, і що цей період можливо визначити. При цьому береться до уваги, що овуляція починається за 14 днів до початку менструації (при 28 денному менструальному циклі), життєздатність сперматозоїдів у організмі жінок становить приблизно 7-8 днів, а яйцеклітини після овуляції – 24 години. Оскільки тривалість першої фази менструального циклу різна серед жінок, а також різні менструальні цикли однієї і тієї ж жінки, фертильні дні можна визначити, вирахувавши 18 днів із найкоротшого й 11 днів із найдовшого менструальних циклів. При цьому жінка повинна вести менструальний календар, слідкуючи за тривалістю як мінімум 6-9 менструальних циклів.

Підрахунки: наприклад, у 9 циклах (29,29,30,28,30,29,28,30,29 днів);

найкоротший цикл складає – 28 днів; найдовший – 30 днів.

Від тривалості найкоротшого з них віднімаємо 18, а від найдовшого менструального циклу 11.

28 мінус 18 = 10

30 мінус 11 = 19

Таким чином 10-й день циклу є першим днем плідності, а 19-й день кінцем періоду плідності.

З 1-го по 9-й день циклу вважається періодом відносної неплідності, а з 19 дня і до кінця циклу періодом абсолютної неплідності.

Чим довший вирахуваний період плідних (фертильних) днів, під час якого дотримуються утримання, тим надійнішим буде календарний метод. У зв’язку з поширеними неточностями під час визначення фертильних днів, календарний або ритмічний метод контрацепції пов’язаний з частим настанням вагітності (вагітність розвивається приблизно в 14-50 випадках на 100 жінок на рік).

Температурний метод базується на зміні температури тіла одразу після овуляції. Підвищення базальної температури тіла вказує на розвиток овуляції. Базальна температура іноді знижується за 12-24 години до овуляції, після якої підвищується в середньому на 0,2- 0,5^оС. Таким чином, фертильним вважається період від початку менструального циклу до тих пір, доки базальна температура буде підвищеною протягом 3-х днів підряд. Справжнє постовуляторне підвищення температури продовжуються близько 10 днів. Для уникнення будь-яких неточностей і для виявлення навіть незначних підвищень температури, жінка повинна користуватись точним термометром. Оскільки на зміну базальної температури впливають різноманітні фактори (захворювання, стреси, порушення сну та інші), інтерпретація результатів вимірів вимагає особливої уваги.

Метод цервікального слизу. Характер шийкового слизу змінюється протягом менструального циклу, а особливо в період овуляції. Це й допомагає у визначенні фертильних днів жінки. Спосіб контролю цервікального слизу протягом менструального циклу відомий як метод Біллінга. Даний метод включає характерні зміни цервікального слизу протягом нормального менструального циклу. Під час менструального циклу шийка матки виробляє різні типи слизу. На кількість і консистенцію цервікального слизу впливають естрогени та прогестерон. Різні типи слизу також перешкоджають або сприяють просуванню сперматозоїдів, що визначає рівень фертильності. На початку циклу, одразу після менструації, коли рівень естрогенів низький, цервікального слизу мало, він густий і липкий. Цей густий і липкий слиз формує волокнисту сітку, яка закупорює шийку матки і створює ефективний бар’єр для проникнення сперматозоїдів. До того ж, кисле середовище піхви швидко руйнує сперматозоїди. Підвищений рівень естрогенів поступово змінює цервікальний слиз, який стає більш прозорим і рідким. У складі слизу з’являється поживні речовини для підтримки життєдіяльності сперматозоїдів, а реакція його стає лужною. Цей слиз потрапляє у піхву нейтралізуючи кислотність і створюючи середовище, сприятливе для сперматозоїдів. Ці рідкі секреції називаються фертильними секреціями. Кількість слизу такого типу, викликана збільшенням вмісту води, зростає за 24 год. до овуляції. Сперматозоїди можуть легше рухатись у такому фертильному слизі, деякі з них рухаються в напрямку до матки і фалопієвих труб. Після овуляції під дією прогестерону цервікальний слиз формує щільну і липку пробку, яка перешкоджає руху сперматозоїдів. Середовище піхви знову стає кислим, де сперматозоїди втрачають свою рухливість і руйнуються. Таким чином до настання овуляції шийковий слиз відсутній або спостерігається в незначній кількості з білим або жовтуватим відтінком. З наближенням овуляторного періоду, слиз стає більш світлим, рясним і еластичним, при цьому натягування слизу (при його розтягуванні між вказівним та великим пальцями іноді досягає 8 – 10 см). При висушуванні і наступному дослідженні під мікроскопом краплі шийкового слизу виходить малюнок, який нагадує листки папороті (феномен папороті). Метод цервікального слизу використовується за умови відсутності запальних процесів та статевих інфекцій, також вагінозу та молочниці.

Під впливом зміни рівнів статевих гормонів змінюються не лише властивості цервікального слизу, але і інших рідин, наприклад слини. Власне, принцип зміни властивостей слини покладений в основу нового діагностичного приладу Arbor. Це невеличкий мікроскоп, за допомогою якого, протестувавши краплину слини, ми побачимо візерунок, а саме листя папороті, що свідчить про підвищення естрогенної активності в організмі жінки. Простота проведення аналізу робить цей пристрій доступним не лише для професіонала, але й, у першу чергу, для жінки. Адже близький до овуляції період має особливе значення, і точне його визначення значно збільшує шанси подружжя на запліднення.

Симптомо-температурний метод (симптотермальний). Різні симптоми стану плідності, разом взяті, можуть досить точно допомогти визначити передовуляційний і післяовуляційний періоди неплідності, тобто періоди, коли неможливе зачаття дитини. Отже, спостерігаючи й зазначаючи на графіку всі зміни, що відбуваються в нашому організмі, базальну температуру тіла, слиз і його якість, положення шийки матки, а також овуляційний біль, набрякання грудних залоз і чутливість сосків, можна з більшою точністю визначити плідні та неплідні періоди. Вважається найбільш ефективним природним методом фертильності за умови точного виконання всіх методик. Індекс Перля - 0,2.

Метод перерваного статевого акту.

Цей традиційний метод планування сім'ї полягає в тому, що чоловік повністю виводить статевий член з піхви, перш ніж у нього відбудеться еякуляція.

Це один з найдавніших та найменш ефективним (невдачі — до 28 %) методів контрацепції. Не захищає від ІПСШ.

Індекс Перля при використання ПСА становить від 4 при ідеальному використанні до 18 при типовому, оскільки сперматозоїди можуть міститись не тільки в еякуляті, а й в смегмі, що виділяється під час сексу, бути наявними в уретрі після попередніх статевих актів, а правильне виконання ПСА повністю залежить від досвіду, чутливості, психологічного стану та відповідального ставлення лише одного з партнерів.

Недоліки.

• Порівняно з рештою засобів контрацепції, ПСА має найнижчу ефективність.

• ПСА не захищає від ІПСШ, оскільки між шкірою та генітальними виділеннями партнера та партнерки відсутні перепони.

• Використання ПСА потребує виконання гігієнічних процедур чоловіком (сечовипускання і підмивання) перед вагінальним сексом, щоб змити залишки еякуляту після попередніх статевих контактів або м астурбацій.

• Вимагає самоконтролю, навичок та відповідального ставлення від виконавця ПСА.

• Оскільки партнерка не може контролювати виконання чоловіком ПСА та впливати на його ефективність, ПСА не може застосовуватись жінками самостійно в якості превентивної контрацепції й захисту від ІПСШ.

• Ризик небажаної вагітності та зараження ІПСШ й пов'язаний з ними стрес гальмують мозкові системи, відповідальні за отримання задоволення від сексуальної активності, знижуючи відсоток досягнення оргазму жінками та погіршуючи якість їхнього сексуального життя та репродуктивного здоров'я.

• ПСА може призводити й до розладів сексуального здоров'я чоловіків через втручання у рефлекторний акт еякуляції, що може спричинювати сексуальні проблеми.

Переваги.

Перерваний статевий акт може бути використаний за неможливості використовувати інші засоби контрацепції, оскільки є: безкоштовним, не потребує додаткових засобів, не потребує медичних консультацій, не має хімічно індукованих побічних ефектів.

Бар’єрні методи контрацепції.

До бар’єрних методів контрацепції належать механічні протизаплідні засоби (презервативи, вагінальні діафрагми і цервікальні ковпачки) та сперміциди.

Бар’єрні методи контрацепції можна визначити як запобігання від небажаної вагітності шляхом перешкоди потраплянню сперми у піхву або шийку матки хімічним чи механічним шляхом або поєднанням обох методів.

Механічні протизаплідні засоби.

До цієї групи контрацептивів належать засоби, які перешкоджають проникненню сперматозоїдів у матку. Це презерватив (чоловічий та жіночий), вагінальна діафрагма та цервікальні ковпачки.

Презервативи.

Сучасний презерватив являє собою тонкий чохол, виготовлений з гуми (латексу), поліуретану, який може бути оброблений сперміцидом для додаткового захисту. Презервативи розрізняються за формою, кольором, товщиною, змазкою

Механізм дії:

· запобігають потраплянню сперми в жіночий репродуктивний тракт;

· запобігають передачі патогенних мікроорганізмів від одного партнера до іншого.

Переваги

Контрацептивні:

· негайна ефективність;

· не впливають на грудне годування;

· можуть використовуватися як страхувальний метод разом з іншими контрацептивами;

· сприяє попередженню позаматкової вагітності;

· відсутній ризик для здоров'я, пов'язаний із використанням методу;

· відсутні системні побічні явища;

· широкодоступність;

· продаються без рецепту;

· не обов'язково проводити медичний огляд перед початком використання;

· недорогий метод.

Неконтрацептивні:

· єдиний метод планування сім'ї, який забезпечує захист від захворювань, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ);

· сприяють попередженню захворювань, викликаних ЗПСШ: запальні захворювання органів малого таза, рак шийки матки, безпліддя чоловіків і жінок;

· можуть використовуватися для захисту від ЗПСШ під час вагітності;

· сприяє залученню чоловіків до планування сім'ї;

· можуть використовуватися при лікуванні імунологічної форми безпліддя для запобігання потрапляння антигенів сперми у піхву.

Недоліки:

· середня ефективність (2 – 12 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання);

· контрацептивна ефективність залежить від бажання дотримуватися інструкцій;

· можуть виникнути алергія на латекс та змазку;

· можуть зісковзувати або рватися під час статевого акту;

· для використання необхідна домовленість між статевими партнерами;

· необхідна постійна наявність у продажу та достатній запас презервативів до початку статевого акту, наявність відповідних умов зберігання вдома.

Протипоказання – виражена алергія на латекс або змазку.

Діафрагми і ковпачки.

Цей вид запобігання вагітності менш ефективний, ніж використання презервативів, що пояснюється більш високою вірогідністю огріхів при використанні діафрагми. У той же час поєднання застосування діафрагми зі сперміцидами в значній мірі підвищує ефективність даного методу і ступінь захисту від ЗПСШ.

Сучасні діафрагми виготовляються із гуми і латексу. Це м'яка гумова чашечка, яка закриває шийку матки. Діафрагми розрізняються між собою за розміром, який визначається діаметром обідка. Підбір виду діафрагми, навчання пацієнток повинно проводитись медичним працівником, тому що слід враховувати анатомічні особливості кожної конкретної жінки, яка звернулася до служби планування сім'ї.

Діафрагму вводять у піхву таким чином, щоб задня частина обідка знаходилася у задньому склепінні піхви, а передня щільно покривала шийку матки безпосередньо за лобковою кісткою. Купол діафрагми покриває шийку матки, а сперміцидна паста чи гель, закладені всередину купола перед введенням діафрагми, контактують з поверхнею шийки матки.

Діафрагму можна ввести при бажанні за 6 годин до коїтусу. Ефективність застосування різних модифікацій діафрагм коливається від 14 до 18 випадків вагітностей на 100 жінок.

Шийкові ковпачки. Цервікальний ковпачок схожий на діафрагму, але менше за розмірами. У даний час існують три типи протизаплідних ковпачків:

• заглиблений порожнистий ковпачок з обідком (часто називається просто “шийковим ковпачком”),

• ковпачок Vimule (Вімуля),

• куполоподібний ковпачок.

Їх виготовляють із латексної гуми, алюмінію, срібла та інших синтетичних матеріалів. За виключенням Північної Америки, Європи, Австралії та Нової Зеландії вони не мають широкого застосування.

Механізм дії:

· запобігають потраплянню сперми у верхній репродуктивний тракт жінки (матку та фалопієві труби);

· служать як ємкість для сперміциду.

Переваги:

Контрацептивні:

· безпечний метод, контролюється жінкою;

· негайна ефективність;

· не впливають на грудне годування;

· метод не пов'язаний із статевим актом (можна вводити за 6 годин до статевого акту);

· відсутність пов’язаного з методом ризику для здоров'я;

· відсутність системних побічних ефектів;

· можна припинити використання в будь-який час;

· легко використовувати, трохи потренувавшись.

Неконтрацептивні:

· забезпечують деякий захист від ЗПСШ, особливо при використанні зі сперміцидом;

· затримують менструальну кров при використанні під час менструації.

Недоліки:

· середня ефективність (6-18 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання, якщо використовуються разом зі сперміцидом);

· контрацептивна ефективність залежить від бажання жінки дотримуватись інструкцій;

· необхідне використання під час кожного статевого акту;

· необхідне проведення гінекологічного огляду кваліфікованим медпрацівником для первинної і післяпологової примірки;

· у деяких користувачів викликають інфекцію сечовивідних шляхів;

· не слід вилучати протягом 6 годин після статевого акту;

· необхідно мати до початку статевого акту;

· потрібна постійна наявність у продажу (сперміцид необхідний при кожному використанні);

· маніпуляції у піхві можуть виявитися неприємними для деяких жінок;

· діафрагма і ковпачок мають досить великі розміри і можуть перешкоджати (заважати) коїтусу;

· деякі жінки мають складності при вилученні діафрагми або ковпачка;

· діафрагма або ковпачок може зміститися під час коїтусу;

· діафрагму або ковпачок необхідно мити і зберігати з дотриманням усіх умов, інакше погіршуються властивості гуми.

Протипоказання :

· запальні процеси, розриви та ерозія шийки матки.

Сперміциди.

Не менш древнім, ніж презерватив, методом контрацепції є введення у піхву різноманітних препаратів з метою запобігання вагітності. Наші предки використовували як речовини рослинного походження (сік лимону), так і хімічні сполуки (оцет, марганцевокислий калій та ін.), які, змінюючи рН піхвового вмісту, негативно впливали на рухомість сперматозоїдів або призводили до їх загибелі. У древніх рукописах Греції, Єгипту і Китаю, що дійшли до нашого часу, є описання подібних рецептів.

Сперміциди – це хімічні речовини, які інактивують або вбивають сперматозоїди в піхві до того, як вони встигають проникнути у верхні відділи статевого тракту.

До складу сучасних сперміцидів входять, як правило, два компоненти: спермоушкоджуючі хімічні речовини і основа (носій). Спермоушкоджуючі речовини використовуються майже у всіх наявних у даний час сперміцидах, являють собою сурфактанти – поверхнево активні речовини, які руйнують клітинні мембрани сперматозоїдів. Вірогідно, що загальна бактерицидна і противірусна дія цих сперміцидів сприяє запобіганню інфекційних запальних захворювань статевих органів, а відсутність запалень значно знижує можливість зараження ВІЛ-інфекцією у чоловіків і жінок. Роль носія, що входить у сперміцидні засоби – забезпечити дисперсію хімічного агента в піхві шляхом огортання шийки матки і утримання його на місці так, щоб жоден сперматозоїд не уник контакту зі сперміцидним інгредієнтом.

Сперміциди розрізняються, в основному, за типом носія, що входить у нього, і випускаються у вигляді:

· аерозолів (піни);

· паст;

· гелів (крему);

· вагінальних пінистих таблеток;

· вагінальних пінистих супозиторіїв;

· розчинних плівок;

· речовин, що застосовуються для змащення презервативів;

· губок.

Механізм дії: викликають руйнування мембрани сперматозоїдів, що знижує їхню рухомість і здатність запліднювати яйцеклітину.

Переваги:

Контрацептивні:

· швидкоефективні (піна та крем);

· не впливають на грудне годування;

· можуть використовуватися як страхувальний метод при виборі інших методів;

· відсутній ризик для здоров'я;

· відсутні системні побічні явища;

· прості у застосуванні;

· додаткове зволоження (змазка) під час статевого акту;

· продаються без рецепту і не вимагають медичного огляду перед застосуванням. Неконтрацептивні:

· деякий захист від ЗПСШ;

· можна використовувати одразу після пологів.

Недоліки:

· середня ефективність (3-21 вагітність на 100 жінок);

· контрацептивна ефективність залежить від бажання жінки виконувати інструкції;

· жінка повинна ввести контрацептив за 10-15 хвилин до статевого акту;

· кожне введення ефективне тільки протягом 1-2 годин;

· можуть викликати подразнення у жінок або її партнера;

· можуть викликати алергію;

· можуть підвищувати ризик інфекції сечовивідних шляхів;

· необхідність мати в наявності до початку статевого акту;

· вимагається постійна наявність у продажу.

Губки

Натуральні морські губки використовуються як протизаплідні засоби протягом століть. У 70-х роках ХХ століття почали застосовуватися губки з натурального колагену і синтетичні губки, просякнуті сперміцидом. У 1983 році – вагінальна протизаплідна губка “Тodey” – є вдалим поєднанням сучасного і древнього методу контрацепції. Вона являє собою маленьку, подушкоподібну поліуретанову губку, що містить 1г сперміциду. З одного боку губки є заглиблення з увігнутою поверхнею, призначене для припасування її поверх шийки матки і зменшення вірогідності зміщення губки при коїтусі. З другого боку є петля, сплетена з поліефірного волокна, яка полегшує вилучення губки з піхви. Ця губка випускається лише одного розміру. Перед застосуванням її змочують водою і вводять глибоко у піхву. Після того як губка введена у піхву, вона забезпечує безперервний захист протягом 24 годин, тому не вимагається ніяких додаткових дій у тому випадку, якщо коїтус повторюється протягом цього часу. Після використання губку викидають.

Механізм дії:

· губка попереджає потраплянню сперми у верхні відділи репродуктивного тракту жінки і слугує як ємкість для сперміциду.

Переваги:

Контрацептивні:

· негайна ефективність;

· не впливають на грудне годування;

· метод не пов'язаний зі статевим актом (можна вводити за 6 годин до статевого акту) ;

· відсутність ризику для здоров'я;

· відсутність системних побічних ефектів.

Неконтрацептивні:

· забезпечують деякий захист від ЗПСШ, особливо у поєднанні зі сперміцидами;

· захищає від розвитку дисплазій шийки матки;

· затримують менструальну кров при використанні під час менструації.

Недоліки:

· губки іноді викликають подразнення;

· деякі жінки можуть забути про необхідність вилучити губку;

· маніпуляції в піхві можуть виявитися неприйнятними для деяких жінок;

· може статися зміщення губки;

· може викликати сухість піхви завдяки всмоктуванню секрету.

Хімічні протизаплідні засоби мають ІП 3-21 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання.

За даними ВООЗ гормональною контрацепцією щорічно користуються від 100 до 120 млн жінок світу. Гормональний спосіб запобігання вагітності є найнадійнішим, його ефективність досягає 100%, у середньому 98%, тому він посідає одне із провідних місць серед інших способів регулювання народжуваності. Аналіз вікового складу користувачів показав, що перевагу гормональним контрацептивам віддають молоді жінки, а жінки старшого віку – іншим методам контрацепції. Вибір методу є результатом впливу різних факторів: системи планування сім'ї, політики уряду, освіти, релігійних переконань та інших культурних характеристик народу, а також ставлення медиків до цієї проблеми.

Гормональна контрацепція.

Класифікація гормональних контрацептивів.

1. Оральні (таблетовані) контрацептиви:

а) однокомпонентні (гестагенні – міні – пілі);

б) комбіновані (естроген-гестагенні):

-Монофазні

-Двофазні

-Трифазні

2. Ін’єкційні пролонговані контрацептиви: комбіновані ін’єкційні контрацептиви (КІК) та прогестинові ін’єкційні контрацептиви (ПІК)

3. Імплантаційні контрацептиви

4. Трансдермальні контрацептиви

5. Піхвове гормональне кільце

Комбіновані оральні контрацептиви (КОК).

КОК – високоефективні засоби. У даний час синтезовано близько 500 різновидностей КОК, які відрізняються фазністю, дозуванням і типом гормонів. Усі КОК включають естрогени і прогестерон. У більшості сучасних КОК у вигляді естрогену використовують етинілестрадіол, хоча деякі містять местранол.

Перші КОК (бісекурин, інфекундин) – препарати першого покоління містили великі дози гормонів. Головні дослідження останніх років були направлені на зниження дози етинілестрадіолу, і зараз у більшості випадків використовують КОК, які містять не більше 30 мкг препарату.

Що стосується прогестерону, то метою дослідження було не лише зменшення кількості прогестагенів, але й зміна їхньої якості. Прогестагени в КОК мають різну хімічну структуру, чим і зумовлюється різноманітність препаратів.

Механізм дії:

· пригнічують овуляцію;

· згущують цервікальний слиз, перешкоджаючи проникненню сперматозоїдів;

· змінюють ендометрій, зменшуючи вірогідність імплантації;

· зменшують рух сперматозоїдів у верхньому статевому тракті (фалопієвих трубах).

Протипоказання:

· вагітність;

· судинні порушення в даний час або в анамнезі – гіпертензія, тромбофлебіти, ІХС;

· куріння у віці понад 35 років;

· захворювання печінки з порушенням функції;

· гормонозалежні пухлини;

· наявність кровотеч невизначеної етіології;

· виражене ожиріння.

Коли починати:

· з 1-го по 7-й день менструального циклу;

· через 3 тижні після пологів, якщо жінка не годує груддю;

· після аборту (одразу або протягом 7 днів);

· якщо є цілковита впевненість, що пацієнтка не вагітна, то у будь-який день менструального циклу.

Однокомпонентні оральні контрацептиви

До складу цих таблеток не входять естрогени, а лише прогестини в кількості 1 мг або менше у вигляді похідних нортестостерону – норетистерон, лінестерол, етинодіол-діацетат, левоноргестрел, екслютон.

Інша назва цих препаратів – гестагенні оральні контрацептиви, або міні-пілі, або чисто прогестинові таблетки (ЧПТ).

Ефективність ЧПТ вища у жінок старшого віку. Ці препарати дають позитивний ефект при болючих і надмірних менструаціях, мастальгії, передменструальному синдромі.

Механізм дії:

· згущують цервікальний слиз, перешкоджаючи проникненню сперматозоїдів;

· змінюють ендометрій, ускладнюючи імплантацію;

· зменшують рух сперматозоїдів у верхньому статевому тракті;

· пригнічують овуляцію.

Показання:

· непереносимість естрогенів або наявність побічних ефектів;

· жінки віком понад 35 років, які курять;

· період лактації;

· хворим з гіпертензією, цукровим діабетом.

Протипоказання:

· вагітність;

· тяжкі захворювання серцево-судинної системи у даний час або в анамнезі;

· порушення менструального циклу нез’ясованої етіології;

· стан після міхурового занеску.

Коли починати:

· у 1-й день менструального циклу;

· у будь-який день менструального циклу, якщо є тверда впевненість, що пацієнтка не вагітна;

· після пологів:

· через 6 місяців, якщо жінка використовує метод лактаційної аменореї (МЛА);

· через 6 тижнів, якщо вона годує груддю, але не використовує (МЛА);

· одразу чи протягом 6 тижнів, якщо не годує груддю;

· після аборту (одразу).

Ін’єкційні контрацептиви (ІК).

Ін’єкційний метод контрацепції застосовують більше 18 млн жінок у всьому світі.

До складу ІК входять прогестагени пролонгованої дії та комбіновані естрогенно-гестагенні компоненти.

Механізм дії:

· пригнічують овуляцію (інгібуючий вплив на гіпоталамо-гіпофізарну систему;

· змінюють фізико-хімічні властивості слизу цервікального каналу (підвищують його в’язкість і волокнистість), перешкоджаючи пенетрації сперматозоїдів;

· порушують рівень ферментів, «відповідальних» за процес запліднення;

· сприяють перетворенням в ендометрії, що перешкоджають імплантації.

Загальні протипоказання:

· вагітність;

· планування вагітності у найближчі терміни (особливо у пацієнток у віці 30-40 років);

· злоякісні захворювання органів репродуктивної системи та молочних залоз.

Загальні побічні ефекти:

· порушення менструальної функції;

· галакторея;

· запаморочення, головний біль, втома;

· роздратованість, депресія;

· зниження лібідо;

· збільшення ваги.

Комбіновані ін’єкційні контрацептиви (КІК).

1. Cyclofem.

2. Mesigyna.

Прогестинові ін’єкційні контрацептиви (ПІК)

1. Депо-Провера: 150 мг депо-медроксипрогеcтерон ацетату (ДМПА), ін'єкція в/м у сідничний або дельтоподібний м’яз кожні 3 місяці.

2. Нористерат: 200 мг норетистерон енантату (НЕТ-ЕН), ін'єкція кожні 2 місяці.

Коли починати:

- з 1-го по 7-й день менструального циклу;

- у будь-який день менструального циклу, якщо є тверда впевненість, що пацієнтка не вагітна;

- після пологів:

· через 6 місяців, якщо жінка використовує метод лактаційної аменореї (МЛА);

· через 6 тижнів, якщо вона годує груддю, але не використовує МЛА;

· через 3 тижні, якщо не годує груддю.

· після аборту (одразу або протягом 7 днів).

Імпланти.

Протизаплідний імплант — сучасний гормональний контрацептив, діє аналогічно до протизаплідних пігулок, і про нього можна забути на 3 - 5 років. Протизаплідний імплант вважається одним із найбільш інноваційних і ефективних методів контрацепції. Він належить до групи гормональних засобів тривалої дії і надзвичайно популярний на Заході. За змістом гормонів діє аналогічно до однокомпонентних протизаплідних пігулок.

Поміщений під шкіру імплант забезпечує безпеку і комфорт жінкам від шести місяців до п'яти років.

Контрацептивний імплант візуально являє собою гнучкий стрижень з пластичного матеріалу, досить мініатюрного розміру — приблизно 4 см завдовжки і 2 мм завширшки, що нагадує сірник.

Цей інноваційний протизаплідний препарат імплантується безпосередньо під шкіру, а його механізм дії заснований на поступовому вивільненні прогестагену, тобто синтетичного прогестерону.

Протизаплідні імпланти можуть ефективно запобігати небажаній вагітності від 6 місяців до 5 років. Довгостроковий ефект протизаплідних імплантів дозволяє не тільки підтримувати постійний рівний рівень прогестогену, що значно знижує побічні ефекти, а й дає комфорт збереження обачності та усуває необхідність пам'ятати про постійні приймання таблеток.

Одна з ключових переваг використання протизаплідних імплантів — дуже висока ефективність. Індекс Перля, який використовується для визначення ефективності всіх методів контрацепції, для протизаплідного імпланта становить 0,01, що означає 99% захисту від незапланованої вагітності.

Протизаплідний імплант не вводиться самостійно. Таку послугу надають різні медичні установи, як правило, приватного типу.

Протизаплідний імплант поміщається безпосередньо під шкіру з внутрішньої поверхні плеча. Процедура проводиться під місцевою анестезією. Імплант непомітний зовні, а відчувається тільки під час пальпації.

Після введення приладу можливе утворення гематоми, яка через деякий час зникає.

Повний ефект наступає через тиждень після установлення імпланта.

Сама процедура видалення протизаплідного імпланта так само проста й безболісна, як і його вживлення. Видалення імпланта не робить негативного впливу на фертильність жінки, у наступному циклі вже можна завагітніти.

Типи:

чисто прогестинові імплантанти Норпланта.

Шість тонких гнучких капсул, наповнених левоноргестрелом, які легко імплантуються жінці під шкіру плеча.

Механізм дії подібний до механізму дії ін’єкційних контрацептивних препаратів.

Термін дії препарату 3-5 років.

Контрацептивний пластир – невеликий, тонкий гнучкий пластир 20 квадратних сантиметрів, який вивільняє прогестаген та естроген.

По механізму дії він пригнічує овуляцію; згущує цервікальний слиз, перешкоджаючи проникненню сперматозоїдів; змінює ендометрій, зменшуючи вірогідність імплантації.

Гормональний пластир Евра містить 6 мг норелгестроміну та 0,6 мг етинілестрадіолу; кожен пластир протягом 24 годин вивільняє 150 мкг норелгестроміну та 20 мкг етинілестрадіолу (обидві дози наближуються до добового ритму вивільнення гормонів).

• Контрацепцію за допомогою гормонального пластирю розпочинають у перший день менструації.

• Приклеюють до шкіри один пластир і носять його весь тиждень (7 днів).

!День приклеювання першого пластиру (1-й день/день початку) визначає наступні дні заміни. День заміни буде приходитись на цей самий день кожного тижня (8-й і 15-й дні циклу).

• На 22-й день циклу пластир знімається і з 22-го по 28-й день циклу жінка його не використовує.

Комбіновані вагінальні кільця

НоваРинг – 15 мкг етинілестрадіолу/120 мкг етоногестрелу.

Гнучке та еластичне кільце, яке при введенні в піхву діє шляхом вивільнення етинілестрадіолу та прогестерону (етоногестрелу) з 54-мм севіленового кільця. Гормони починають виділятись із кільця, що знаходиться у піхві під дією температури тіла. Через слизову оболонку піхви вони потрапляють у кров.

Контрацептивний ефект комбінованого вагінального кільця настає за рахунок пригнічення овуляції.

Початок використання вагінального кільця

Жінка повинна ввести кільце між 1 днем і 5 днем менструального циклу, але не пізніше 5 дня циклу, навіть якщо менструальна кровотеча ще не закінчилась.

Протягом перших 7 днів використання кільця рекомендується додатково застосовувати бар’єрні методи контрацепції, такі як презерватив. В наступних циклах немає необхідності у використанні будь-якого додаткового методу контрацепції.

Режим використання

Одне кільце розраховане на один цикл. Протягом трьох тижнів кільце знаходиться у піхві, потім воно видаляється і робиться 7-ми денна перерва. Після 7-ми денної перерви вводиться наступне кільце.

Внутрішньоматкові засоби (ВМЗ)

ВМЗ являють собою маленьку гнучку рамку, виготовлену із матеріалів, що не зумовлюють подразнення – зазвичай з пластику.

ВМЗ мають «вусики» або нитки, прикріплені до нього. ВМЗ вводять у порожнину матки через піхву. Вусики крізь отвір шийки матки звисають у піхву. Жінка може переконатися у тому, що ВМЗ на місці, промацавши нитки.

Класифікація:

-виділяючі мідь спіралі (мідні) – виготовлені з пластику з прилаштованою мідною проволокою : Соорреr Т 380 А, Nova T, Multiload 375;

-гормоновиділяючі – виготовлені з пластику з вмонтованим циліндром з гормоном – прогестином, який виділяється поступово невеликими дозами – «Мірена», Progestasert, levo Nova;

-інертні ВМЗ – без вмісту якихось засобів – виготовлені з пластику або нержавіючої сталі – петля Ліппеса.

Механізм дії:

· впливають на здатність сперматозоїдів проходити крізь порожнину матки (мідні);

· впливають на репродуктивний процес перед тим, як яйцеклітина досягне порожнини матки (значне посилення скоротливості маткових труб, швидко евакуює яйцеклітину із статевих шляхів, навіть якщо відбувається запліднення, яйцеклітина потрапляє у матку в дуже ранній стадії, коли ще не в змозі імплантуватися);

· згущують цервікальний слиз (прогестинові);

· змінюють стан ендометрію (прогестинові).

Протипоказання:

· вагітність;

· вагінальні кровотечі невизначеного генезу;

· активна інфекція статевих органів (вагініт, цервіцит);

· істміко-цервікальна недостатність;

· доброякісні та злоякісні пухлини жіночих статевих органів;

· передракові стани ендометрію;

· туберкульоз статевих органів;

· злоякісна трофобластична пухлина;

· вади розвитку матки, внутрішньоматкові синехії;

· рак статевих органів;

· захворювання клапанів серця в активній фазі;

· порушення зсідання крові.

Коли вводять ВМЗ

· у будь-який день менструального циклу, якщо є тверда впевненість, що пацієнтка не вагітна;

· найкраще з 1 по 7 день менструального циклу;

· після пологів (одразу; в перші 48 годин або через 4-6 тижнів – тільки мідні; через 6 місяців);

· після аборту – одразу чи протягом 7 днів, якщо немає ознак інфекції органів малого таза.

Вводить ВМЗ тільки лікар. Перед введенням ВМЗ пацієнтка повинна пройти гінекологічний огляд та обстеження на інфекції статевих шляхів.

Після введення ВМЗ лікар повинен сказати пацієнтці, який тип ВМЗ їй встановлено і коли його потрібно вилучити, а також дати їй картку з цією інформацією.

Невідкладна контрацепція

Невідкладна (посткоїтальна) контрацепція повинна використовуватися після незахищеного статевого акту в тому випадку, якщо вагітність не планується або небажана.

Метод невідкладної контрацепції застосовується для запобігання небажаної вагітності у випадку «незахищеного» (без контрацептива) статевого акту або при виявленні дефектів бар’єрних протизаплідних засобів (презерватива, діафрагми), при огріхах гормональної контрацепції (пропуск прийому чергової пігулки), після згвалтування, особливо в підлітків, чи в інших випадках, коли вагітність небажана або небезпечна.

Ефективність методу досить висока і досягає 96%, якщо з моменту «незахищеного» статевого акту пройшло не більше 72 годин.

Препарати:

· монофазні КОК;

· гестагени;

· даназол;

·міфепристон (Ru-486);

· внутрішньоматкові засоби (ВМЗ).

Переваги:

· висока ефективність (менше 3% жінок вагітніють у цьому циклі);

· ВМЗ забезпечує також тривалий контрацептивний захист.

Недоліки:

· КОК ефективні тільки в тому випадку, якщо перша доза прийнята протягом 72 годин після незахищеного статевого акту – 4 таблетки низько дозованого препарату (30 мкг етинілестрадіолу) з наступним прийманням через 12 годин ще 4 таблеток; або 2 таблетки 58 високо дозованого КОК (50 мкг етинілестрадіолу) в перші 72 год. з наступним прийманням через 12 год.;

· КОК можуть викликати нудоту, блювання або біль молочних залоз;

· перша доза ЧПК повинна бути прийнята протягом 48 годин після статевого акту, однак вони в меншій мірі викликають нудоту і біль молочних залоз;

· антипрогестини ефективні тільки у випадку, якщо прийняті протягом 72 годин після незахищеного статевого акту;

· ВМЗ ефективний тільки тоді, коли вводиться протягом 5 днів після незахищеного статевого акту;

· ведення ВМЗ виконується кваліфікованим медпрацівником і не повинне здійснюватися жінкам, які мають ризик зараження ІСШ та іншими ЗПСШ (такими як ВГВ та ВІЛ/СНІД).

Препарат ПОСТИНОР, який використовується виключно для екстреної контрацепції і містить 0,75 мг левоноргестрела.

Згідно рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров”я була розроблена і випробована схема, яка передбачає двохразовий прийом по 1 таблетці (0,75 мг левоноргестрела) з інтервалом в 12 годин протягом 48-72 годин після статевого акту.

Добровільна хірургічна стерилізація

На сучасному етапі добровільна хірургічна контрацепція або стерилізація (ДХС) є найбільш поширеним методом планування сім’ї як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. ДХС є незворотним і найбільш ефективним методом запобігання вагітності не тільки для чоловіків, але й для жінок і в той же час це найбезпечніший і економний засіб контрацепції. Враховуючи важливість добровільності і вірного вибору методу контрацепції, особлива увага надається консультуванню, бо рішення про проведення стерилізації повинне базуватися на бажанні пацієнтів більше не мати дітей, повній інформованості і можливості старанно обдумати свій вибір.

Добровільна хірургічна стерилізація жінок

Процедуру стерилізації повинен проводити досвідчений хірург і медичний персонал, необхідне відповідне обладнання та медичне забезпечення.

Трубна оклюзія – це хірургічне блокування прохідності труб з метою перешкоджання злиття сперматозоїду та яйцеклітини, тобто заплідненню. Трубна оклюзія є методом перманентного припинення жіночої репродуктивної функції.

Методи:

· міні-лапаротомія;

· лапароскопія.

Механізм дії:

При блокуванні фаллопієвих труб (зав’язавши та перерізавши їх, або використовуючи скобки, кільця або електрокоагуляцію) запліднення яйцеклітини стає неможливим.

Пацієнтку не можна спонукати до згоди на проведення добровільної стерилізації. Пацієнтка має право змінити своє рішення у будь-який момент до процедури. Пацієнтка повинна написати заяву або підписати стандартну форму добровільної згоди на процедуру до початку операції. Згода чоловіка не є обов’язковою умовою. Трубна оклюзія ефективна з моменту завершення операції.

ДХС можна провести у будь-який день протягом 7 днів після початку менструального циклу. При цьому немає необхідності у застосуванні додаткового методу контрацепції. Якщо після початку менструального циклу пройшло більше 7 днів, то операція може бути проведена у будь-який день менструального циклу, якщо є цілковита впевненість, що пацієнтка не вагітна. Якщо жінка приймає гормональні оральні контрацептиви, то необхідно завершити прийом таблеток із поточної упаковки, щоб уникнути збою менструального циклу.

Добровільну хірургічну стерилізацію проводять в наступні терміни:

• в другу фазу менструального циклу, через 6 тижнів після пологів, протягом виконання гінекологічних операцій;

• після аборту;

• після пологів: під час кесарського розтину; протягом 48 годин чи через 3-7 днів після пологів.

Добровільна хірургічна стерилізація чоловіків.

Вазектомія – це чоловіча добровільна стерилізація (ДС), що здійснюється стандартним методом (один або два невеликих розрізи), або безскальпельною технологією – метод, якому надають перевагу.

Механізм дії:

Після блокування сім’явиносного протоку (vas deferens) сперматозоїди в еякуляті відсутні.

Пацієнт має право змінити своє рішення у будь-який момент до початку процедури. Пацієнта не можна спонукати до згоди на проведення добровільної хірургічної стерилізації. Пацієнт повинен написати заяву або підписати стандартну форму добровільної згоди на процедуру до початку операції. Згода жінки (дружини) не обов’язкова.

Не забезпечує захисту від вагітності партнерки протягом перших 3 місяців після операції або якщо під час аналізу сім’яної рідини під мікроскопом у ній присутні сперматозоїди.

Не впливає на сексуальну діяльність, оскільки яєчка продовжують нормально функціонувати.

Не забезпечує захисту від ІПСШ, включаючи ВІЛ. Якщо хтось із партнерів підлягає ризику зараження цими захворюваннями, необхідно використовувати презервативи навіть після вазектомії.

Чоловіки, які не повинні використовувати вазектомію:

· чоловіки, які не впевнені у своїх намірах щодо фертильності у майбутньому;

· чоловіки, які не дають добровільної усвідомленої згоди на процедуру.

Метод лактаційної аменореї - використання грудного годування як тимчасового методу запобігання вагітності.

Базується на фізіологічному ефекті, який полягає у пригніченні овуляції завдяки смоктанню дитиною грудей матері. Смоктання грудей новонародженим викликає:

1.Пролактиновий рефлекс: від навколососкових ділянок нервові імпульси передаються до блукаючого нерва - далі до гіпоталамуса – гіпофіза, продукція пролактину- секреція молока і ановуляція

2.Рефлекс виділення молока: імпульси досягають нейрогіпофіза, виділення окситоцину - скорочення молочної залози і виділення молока.

Міжнародна група вчених, що зібралася у 1988 році в Центрі з досліджень та конференцій в Белладжіо (Італія), розглянула наукові дані про дію грудного годування на фертильність. Учасники групи дійшли висновку, що жінки, які не користуються методом контрацепції, але повністю або майже повністю годують грудьми, і в яких спостерігається аменорея, мають дуже малий ризик (менше 2%) завагітніти у перші 6 місяців після пологів.

Висновки, сформульовані цією групою, стали відомі як «Консенсус в Белладжіо». «Консенсус» став науковою базою для визначення станів, за яких грудне годування може безпечно застосовуватися для планування інтервалів між пологами.

Було розроблено правила з використання лактаційної аменореї як методу планування сім’ї.

Умови яких необхідно дотримуватись при використанні МЛА:

- Почати грудне вигодовування одразу після пологів.

- Виключно грудне вигодування, дитина не повинна отримувати додаткові суміші.

- Годування на вимогу дитини з інтервалом в 3 години вдень, нічні годування через 6 годин.

- Аменорея

- Після пологів минуло не більше 6 місяців.

МЛА - це основний метод контрацепції, який під час грудного вигодовування розпочинається протягом 2 годин після пологів. Забезпечує захист від вагітності більш, ніж на 98% протягом перших 6 місяців після пологів при дотриманні вищезгаданих умов.

Правила із застосування лактаційної аменореї як методу контрацепції рекомендують жінкам, для яких хоча б одна з цих умов не виконується, негайно розпочати застосування іншого методу планування сім’ї.

Механізм дії:

· пригнічує овуляцію.

Потрібно використовувати інший метод контрацепції, якщо у жінки відновилися менструації, якщо вона більше не годує виключно грудьми або дитині 6 місяців.

На додаткову оцінку, а також для перевірки засвоєння матеріалу, створіть кросворд або синквейн за темою. Додайте для перевірки.