Оперативні методи лікування гінекологічних хворих (практика)

Інструктивна карта практичного заняття № 13
(групи 301, 302, 311, 312, 321, 322)

Оперативне лікування гінекологічних хворих. Передопераційна підготовка. Підготовка операційної, інструментів, перев’язувального матеріалу. Післяопераційний догляд

Студент повинен знати:

1. Оперативне лікування гінекологічних хворих.

2. Передопераційна підготовка.

3. Підготовка операційної, інструментів, перев’язувального матеріалу.

4. Післяопераційний догляд.

Студент повинен вміти:

• приймати участь в підготовці жінки до гінекологічних операцій;

• приймати участь в післяопераційному догляді.

Студен повинен бути поінформованим:

• ознайомлення з підготовкою перев’язувального та шовного матеріалу,

• підготовка та стерилізація наборів інструментів.

Заплануйте до 30 хвилин на повторення матеріалу.

Тема: Оперативне лікування гінекологічних хворих

ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА. ПІДГОТОВКА ОПЕРАЦІЙНОЇ, ІНСТРУМЕНТІВ, ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ДОГЛЯД ЗА ГІНЕКОЛОГІЧНИМИ ХВОРИМИ

ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ

До оперативних втручань у гінекологічній практиці вдаються лише за умови, що консервативні методи лікування випробувані, і єдиним шляхом до видужання хворої, а часом і для врятування її життя, є операція. Показання, протипоказання до операції, її обсяг, метод знеболювання визначає лікар, проте величезна роль середнього медичного персоналу полягає в підготовці хворої до операції, післяопераційному догляді за нею, забезпеченні технічного боку операції — підготовки інструментарію, білизни, операційного блоку з повним дотриманням правил асептики та антисептики. Гінекологія належить до хірургічної галузі медицини, тому в гінекологічному відділенні вимоги до устрою операційного блоку, стерилізації інструментарію, дезінфекції різних об’єктів, підготовки медперсоналу та інструментального столу до операції теж самі, що і для хірургічного відділення.

Розрізняють такі гінекологічні операції:

1. Залежно від часу проведення:

— планові, коли заздалегідь визначають дату і час проведення операції. Планову операцію краще проводити в першу половину менструального циклу. Не можна призначати операцію за 2—3 дні до менструації (крім діагностичного вишкрібання) і під час неї у зв’язку з фізіологічним посиленням кровоточивості тканин органів малого таза;

— екстрені (ургентні), коли операцію проводять у будь-який час, якщо є загроза життю хворої.

1. Залежно від обсягу проведення операції:

— великі (надпіхвова ампутація матки, екстирпація матки, видалення придатків матки тощо);

— малі (діагностичне вишкрібання, біопсія, поліпектомія тощо).

1. Залежно від шляху проведення операції:

— черевностінкові - надпіхвова ампутація матки, екстирпація матки, операції на придатках матки тощо:

• лапаротомія (розтин передньої черевної стінки: повздовжній або поперечний за Пфанненштилем);

• лапароскопія;

— вагінальні (піхвові) - пластика стінок піхви, створення штучної піхви, екстирпація матки, біопсія шийки матки, видалення міоматозного вузла, що «народжується» тощо.

ПІДГОТОВКА ХВОРОЇ ДО ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ

Готуючи хвору до планової операції, проводять її ретельне клініко-лабораторне дослідження: загальний аналіз крові, група крові та резус-фактор, дослідження крові на сифіліс, ВІЛ-інфекцію, HBsAg (австралійський антиген), біохімічні аналізи крові (загальний білок, креатинін, сечовина, білірубін, печінкові проби, електроліти, коагулограма), глюкози в крові, загальний аналіз сечі, бактеріоскопічне (за потреби і бактеріологічне) дослідження виділень із піхви, каналу шийки матки, сечівника; онкоцитологічне дослідження; електрокардіографія; рентгенографія органів грудної клітки. Хвору оглядають стоматолог, терапевт, анестезіолог, а за показаннями — інші спеціалісти (невропатолог, окуліст, хірург тощо).

Напередодні операції жінка не вечеряє, можна випити лише склянку солодкого чаю, зранку не снідає. Увечері і зранку перед операцією їй ставлять очисні клізми, вона приймає гігієнічний душ; за потреби — зголюють волосся з лобкового підвищення, зовнішніх статевих органів, передньої черевної стінки. Безпосередньо перед операцією жінка спорожнює сечовий міхур, за потреби їй уводять постійний катетер на весь час операції.

(Т) При підготовці хворої до піхвової операції проводять санацію піхви до досягнення І—II ступеня чистоти піхви. У день операції піхву обробляють антисептичним засобом і вводять стерильний тампон. Відсутність інфекції в піхві значно зменшує ризик розвитку післяопераційних септичних ускладнень.

Перед операцією проводять медикаментозну підготовку, щоб усунути психічне напруження і нормалізувати сон. Увечері напередодні операції хворій призначають снодійні, транквілізатори. За 30—40 хв до операції виконують премедикацію: внутрішньом’язово вводять атропін, наркотичні анальгетики (промедол), антигістамінні препарати (димедрол).

Підготовка хворої до екстреної операції в більшості випадків дуже обмежена за часом (інколи — до кількох хвилин) і тому зводиться до мінімуму: визначають групу крові і резус-фактор; якщо дозволяють обставини, ставлять очисну клізму (при кровотечі клізма протипоказана); за потреби проводять аспірацію шлункового вмісту та промивання шлунка, зголюють волосся на лобковому підвищенні; обов’язково спорожнюють сечовий міхур і вводять постійний катетер; премедикацію можуть виконувати безпосередньо в операційній внутрішньовенним уведенням препаратів.

ПІДГОТОВКА ПЕРСОНАЛУ ДО ОПЕРАЦІЇ

Підготовка рук персоналу

Жоден із способів обробки рук не гарантує їх абсолютної стерильності, тому всі операції виконуються у стерильних хірургічних рукавичках.

Одягання стерильного халата

Після обробки рук операційна медична сестра першою заходить в опеаційну і з допомогою санітарки або іншої сестри приступає до одягання стерильного халата. Санітарка відкриває бікс із простерилізованими халатами. Операційна медична сестра за індикатором стерильності перевіряє придатність халатів до використання, виймає халат, складений у вигляді рулона, розгортає його і одягає. Санітарка чи інша сестра зав'язують ззаду зав'язки халата і пояс. Хірурги одягаються самостійно. Халат їм у розгорнутому вигляді подає сестра, санітарка зав'язує пояс. Якщо є потреба, операційна сестра може допомогти хірургам зав'язати поворозки на рукавах.

Одягання стерильних рукавичок

Санітарка відкриває бікс з рукавичками, за індикатором перевіряє їх стерильність. Операційна сестра одягає рукавички сама, а хірургу подає таким чином, щоб він одним швидким рухом ввів руку в рукавичку якомога глибше. Одягнуті рукавички протирають 96% спиртом, щоб видалити залишки тальку. На зовнішній поверхні рукавичок тальку бути не повинно, оскільки, потрапляючи на очеревину, він викликає асептичне запалення, що призводить до формування спайок у черевній порожнині. Якщо під час операції випадково стався прокол рукавички, її слід негайно замінити.

ОПЕРАЦІЙНИЙ БЛОК

Операційний блок гінекологічної клініки складається з таких приміщень: передопераційної, кімнати для підготовки хворої, матеріальної, операційної.

Передопераційна кімната.

У цій кімнаті хірург та його помічники миють руки, одягають операційний одяг, фартухи, маски. В операційну операційна бригада заходить уже готовою до одягання стерильних халатів та початку операції.

Кімната для підготовки хворої до операції.

Готувати хвору до операції доцільно у кімнаті, що знаходиться поруч з операційною. Це позбавляє її негативних емоцій від споглядання обстановки операційної, крім того, в операційній не порушується чистота і порядок.

Матеріальна кімната призначена для зберігання операційної білизни, марлі, вати, інструментів. Ця кімната повинна бути ізольована від інших приміщень. Матеріали в операційну подають через спеціальне вікно.

Операційна кімната.

Операційних у відділенні оперативної гінекології повинно бути щонайменше дві: «чиста» і «гнійна», оскільки на практиці доводиться надавати допомогу як неінфікованим, так й інфікованим хворим.

«Чиста» операційна повинна бути більшою, у ній може знаходитись 1-2 операційні столи.

У «гнійній» операційній оперують не лише хворих із заздалегідь встановленим діагнозом гнійного процесу у статевих органах, але й тих, що підлягають оперативному втручанню за невідкладними показаннями, так як наявність гною може бути діагностована у недостатньо обстежених хворих уже під час операції. Тоді операційну слід ретельно прибрати і продезінфікувати.

Операційна, передопераційна та матеріальна знаходяться у зоні стерильного санітарно-гігієнічного режиму. Зона стерильного режиму потребує дотримання особливих вимог щодо прибирання:

• попереднє прибирання — видалення пилу на меблях, приладах та підлозі перед початком кожного робочого дня;

• поточне прибирання (дотримання чистоти і порядку в операційній) — під час операцій прибираються марлеві кульки, серветки, інструменти, що випадково впали на підлогу; якщо на підлогу потрапляє рідина, її негайно треба витерти;

• післяопераційне прибирання — у проміжках між операціями;

• завершальне прибирання — наприкінці робочого дня: миття підлоги, вологе протирання стін, підвіконь, меблів з використанням дезінфектантів. Прибирання проводиться незалежно від того, були у цей день операції чи не було;

• генеральне прибирання (дезінфекція операційного блоку) — 1 раз на тиждень. Після прибирання операційну знезаражують за допомогою кварцевої лампи протягом години.

Дуже важливе достатнє освітлення. Слід зважити на те, що черевностінкові операції на внутрішніх статевих органах проводяться глибоко у порожнині таза, тому високоефективним буде освітлення за допомогою безтіньової лампи. При вагінальних операціях краще користуватись так званими гінекологічними світильниками, що додатково до денного освітлення дозволяють сфокусувати світло у горизонтальному напрямі і добре освітити операційне поле.

Температура в операційній повинна підтримуватись у межах 20-25 °С. Необхідна достатня вентиляція або кондиціонування повітря.

СТЕРИЛІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ

Основним видом стерилізації є термічне знезаражування. Переважна більшість мікроорганізмів може існувати лише у певних температурних умовах, причому верхня межа температури для більшості вегетуючих мікробів становить 50°С. Спори, захищені термостійкою оболонкою, можуть переносити і вищу температуру.

Стерилізація сухим жаром.

Апарати для сухожаровоі стерилізації використовують для знезараження лабораторного посуду — чашок Петрі, колб, пробірок, інструментів з металу—дзеркал, шпателів, кюреток, корнцангів, металевих катетерів тощо. Стерилізація проходить при температурі 180-200°С. Процес стерилізації триває біля 2 годин, з яких близько години потрібно на прогрівання шафи до 180°С, 40 хвилин — на власне стерилізацію, 20 хвилин на охолодження до температури 80-90°С. Недоліком методу є велика тривалість робочого циклу, придатність тільки для знезараження термостійких матеріалів.

Стерилізація парою під тиском.

Метод підвищеного тиску пари дозволяє досягти більш високої температури, при якій гинуть спори мікроорганізмів. У парових стерилізаторах — автоклавах — стерилізують перев'язувальний матеріал, операційну білизну, серветки, інструменти. Стерилізацію проводять у біксах, в які закладають матеріал, а потім вміщують у стерилізаційну камеру. У бікс кладуть індикатор стерильності, який дозволяє перевірити, чи була досягнута під час обробки температура, необхідна для знищення мікрофлори. Отвори у біксах повинні бути відкриті. Під час процесу стерилізації контролюють за приладами тиск та температуру в камері. Після закінчення часу стерилізації автоклав вимикають, коли тиск впаде до атмосферного, бікси виймають з камери і одразу закривають отвори, щоб при охолодженні пара конденсат не осів на білизні, і вона не стала вологою. Стерилізація в автоклавах потребує складної апаратури, тому її проводять централізовано у спеціальних приміщеннях. Цей спосіб за сучасних умов є ефективним і основним у хірургічних стаціонарах.

Контроль стерилізації проводять бактеріологічними, технічними та термічними методами.

ЗНЕБОЛЮВАННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ

У гінекологічній практиці застосовують усі види знеболювання. При невеликих за обсягом та короткочасних гінекологічних втручаннях використовують внутрішньовенне введення анестетиків (натрію тіопентал, кетамін та ін.).

Місцеву анестезію застосовують лише за наявності протипоказань до загальної — гострі запальні процеси у верхніх дихальних шляхах, повний шлунок, а також відмови хворої від загального знеболювання або за відсутності умов для проведення наркозу.

Основним методом місцевого знеболювання є парацервікальна анестезія, якої досягають, уводячи анестетик у приматкову (параметральну) клітковину.

Для знеболювання великих гінекологічних операцій застосовують комбінований ендотрахеальний наркоз у поєднанні з міорелаксантами та штучною вентиляцією легень або епідуральну анестезію.

Обов’язками середнього медичного персоналу є підготовка інструментарію до проведення знеболювання, постійне спостерігання за станом хворої під час анестезії, вчасне виконання розпоряджень лікаря, ведення наркозної карти.

ОСНОВНІ ГІНЕКОЛОГІЧНІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ.

ЧЕРЕВНОСТІНКОВІ ГІНЕКОЛОГІЧНІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ

Оперативні втручання на придатках матки.

Видалення маткової труби (тубектомію) виконують при позаматковій вагітності, гідропіосальпінксі. Якщо потрібно зберегти маткову трубу для ймовірної вагітності і якщо труба перебуває в стані, який дає змогу її зберегти, видаляють плодове яйце (при позаматковій вагітності) і рану труби закривають кетгутовими швами або проводять резекцію маткової труби з подальшою реабілітаційною терапією.

Операцію резекції яєчника виконують за наявності різних видів кістозних утворень (фолікулярна кіста, кіста жовтого тіла), склерокістозних яєчників, при апоплексії яєчника. Клиноподібно вирізають частину тканини, що підлягає видаленню, після цього яєчник ушивають декількома окремими кетгутовими швами. Видалення яєчника (оваріоектомія) здебільшого показано при пухлинах яєчника.

Оперативні втручання на матці.

Видалення міоматозного вузла (енуклеація (вилущення) міоматозного вузла, консервативна міомектомія) запроводять за наявності поодиноких невеликих субсерозних або інтерстиціальних вузлів.

Надпіхвову ампутацію матки без придатків виконують при лейоміомі матки, якщо шийка матки та придатки не змінені. Під час операції видаляють лише тіло матки.

Екстирпацію матки без придатків виконують при міомі матки в поєднанні з патологією шийки матки. Під час операції видаляють матку разом із шийкою.

Надпіхвову ампутацію матки з придатками переважно проводять при поєднанні патології тіла матки та її придатків на тлі незміненої шийки матки, при злоякісних пухлинах яєчників.

Екстирпація матки з придатками показана при поєднанні патології тіла, шийки матки та її придатків, а також при злоякісних пухлинах тіла або шийки матки.

ВАГІНАЛЬНІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ

Втручання на піхвовій частині шийки матки.

Пластику шийки матки виконують для усунення старих бічних деформованих розривів шийки матки за відсутності її гіпертрофії.

Ампутацію шийки матки за Штурмдорфом виконують у разі гіпертрофії і подовження шийки матки, а також при раку шийки матки 0 стадії в жінок у віці до 50 років.

Клиноподібну ампутацію шийки матки за Шредером здійснюють переважно при ектропіоні шийки матки.

Пластику передньої стінки піхви (передня кольпорафія) виконують при опущенні передньої стінки піхви. Пластику задньої стінки піхви і м ’язів тазового дна (кольпоперинеорафія з леваторопластикою) виконують при опущенні задньої стінки піхви.

МАЛІ ЗА ОБСЯГОМ ГІНЕКОЛОГІЧНІ ВТРУЧАННЯ

Пункцію черевної порожнини крізь заднє склепіння піхви виконують як із діагностичною (підозра на переривання позаматкової вагітності, апоплексія яєчника, пельвіоперитоніт), так і з лікувальною метою (уведення антибіотиків).

Біопсію шийки матки призначають за підозри на злоякісну пухлину шийки матки і виконують після кольпоскопічного дослідження. Видалений шматочок тканини направляють на гістологічне дослідження.

Зондування порожнини матки виконують перед медичним абортом та діагностичним вишкрібанням для визначення довжини порожнини матки.

Діагностичне вишкрібання порожнини матки застосовують як із діагностичною метою для визначення стану слизової оболонки матки, так і з лікувальною — для спинення кровотечі. Видалену слизову оболонку направляють на гістологічне дослідження. Інструментарій, який застосовують при гінекологічних втручаннях

ВЕДЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

Усі заходи після операції мають бути спрямовані на профілактику і своєчасне виявлення можливих ускладнень.

Одразу після операції хвору переводять у спеціальну палату, де має постійно перебувати медична сестра, яка володіє навичками виконання необхідних реанімаційних маніпуляцій. Палата має бути оснащена системою підведення кисню, дихальними апаратами і набором лікарських засобів для надання екстреної допомоги. Особливу увагу хворій приділяють у перші 6 годин після операції, погодинно вимірюючи артеріальний тиск, визначаючи частоту пульсу й дихання. У разі зниження артеріального тиску, зміни частоти і наповнення пульсу, розладів дихання, виникнення кровотечі та розвитку інших ускладнень терміново викликають чергового лікаря.

При черевностінкових втручаннях одразу після операції на ділянку післяопераційної рани на 3—4 год накладають вантаж для гемостазу й запобігання розходженню швів передньої черевної стінки під час блювання або кашлю. Також для зменшення болю в операційній рані призначають холод на 30 хв (через 1,5—2 год), який відміняють через 2 доби.

Одним із патологічних чинників, що негативно впливає на перебіг післяопераційного періоду, є біль, для усунення якого через 4—6 год після операції хворій призначають анальгетики (промедол, анальгін та ін.). Ін’єкції за потреби повторюють кожні 4—6 год, а через 2—3 доби — 1 раз на добу (на ніч).

У післяопераційний період найголовнішим є оцінювання загального стану хворої (температура, пульс, артеріальний тиск, дихання), стану післяопераційної рани, нагляд за своєчасним спорожненням сечового міхура і кишок, установлення наявності чи відсутності ознак подразнення очеревини, визначення стану кишок.

У більшості хворих уже наприкінці першої доби після операції починають відходити гази, відновлюється перистальтика кишок. Для стимуляції перистальтики з першої доби післяопераційного періоду призначають прозерин, церукал. Якщо перистальтика відсутня, на другу добу роблять гіпертонічну клізму, а на третю, за потреби, — очисну.

Через 8—10 год після операції сечовий міхур має бути спорожнений, незважаючи на те, що відразу після операції сечу було виведено через катетер. Якщо самостійне сечовипускання унеможливлене, затримку сечі усувають лікарськими (пітуїтрин) і рефлекторними засобами (тепле судно, струмінь води) або шляхом катетеризації сечового міхура. У більшості хворих функція сечового міхура відновлюється, як тільки їм дозволяють вставати.

У перші 6—8 год після операції пацієнтці не дозволяють пити, тільки змочують їй губи та слизову оболонку ротової порожнини вологою серветкою. Згодом дають пити невеликими порціями переварену воду, настій шипшини без цукру, мінеральну негазовану воду. Із другої доби рідину дозволяють пити в кількості 1—1,5 л, а також бульйон, кефір. На третю добу можна вживати протерті супи, надалі поступово переходячи на загальне харчування.

З огляду на втрати рідини під час операції у післяопераційний період показана інфузійна терапія для коригування водно-електролітного і білкового обмінів, кислотно-основного стану та реологічних властивостей крові. Характер і об’єм інфузійної терапії зумовлені основним захворюванням, особливостями оперативного втручання і віком хворої. Інфузійну терапію проводять протягом декількох днів після операції. Антибіотики доцільно призначати лише за наявності запальних процесів у малому тазі, після травматичних операцій, при повторних операціях або якщо виникла небезпека інфікування.

Поведінка хворої в ліжку до кінця першої доби має бути активною (глибокі вдихи, згинання ніг, зміна положення тіла) для профілактики пневмонії. Призначають дихальну гімнастику. При неускладненому перебігу післяопераційного періоду хворі можуть вставати і ходити вже на першу-другу добу (лапароскопії — через декілька годин) після операції.

Особливо пильної уваги потребує післяопераційна пов’язка. Першу перев’язку роблять на другу добу. Далі, якщо післяопераційний період перебігає без ускладнень, перев’язки роблять за потребою. Шви знімають на 6—8 добу після операції.

Двічі на день хворим проводять туалет зовнішніх статевих органів, обмиваючи їх дезінфекційними розчинами.

На 7—8 добу (за лапароскопії — на 3 добу) після операції за умови неускладненого перебігу післяопераційного періоду жінку виписують зі стаціонару під нагляд дільничного гінеколога.

Після піхвових операцій у післяопераційний період показані ліжковий режим, анальгетики й антибіотики (за показаннями), дихальна гімнастика, регуляція функцій кишок і сечового міхура. При операціях на м’язах тазового дна акт дефекації затримується на 5 діб, що забезпечують ретельним спорожненням кишок перед операцією і споживанням рідкої їжі протягом 5 діб після операції. Із 6-ї доби харчовий раціон поступово розширюють, однак без включення клітковини. Догляд за післяопераційною раною на промежині ведуть відкритим способом, на 5-у добу призначають клізму, шви знімають на 6-у добу. Вставати і ходити хворим після піхвових операцій дозволяють на 7-у добу, а виписують на 12-у.

Протягом 3 місяців рекомендують обмежувати підняття важкого (не більше 3 кг). Пацієнток звільняють від важкої фізичної праці на термін до 6 міс. Після гінекологічних операцій малих за обсягом наглядають за загальним станом хворої (артеріальний тиск, пульс, колір шкіри та слизових оболонок, температура) та виділеннями зі статевих шляхів.

УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

У післяопераційному періоді можуть виникати ранні (у перші години) та пізні (на 2—6-у добу) ускладнення.

Одразу після операції, під час виходу з наркозу, можуть виникнути нудота і блювання. Голову хворої слід повернути набік і не залишати без нагляду, бо можливі аспірація блювотних мас й асфіксія. Достатньо часто у хворих спостерігають у тій чи іншій мірі дихальну недостатність, що зумовлена залишковою дією м’язових релаксантів, анестетиків та наркотичних анальгетиків, що проявляється гіпоксією та метаболічним ацидозом. Для лікування цих явищ застосовують кисневу терапію, перкусійний та вібраційний масаж грудної клітки, бронхолітики (бронхолітин, еуфілін тощо), інгаляційну терапію.

Для лікування застійних явищ у легенях та профілактики пневмонії застосовують дихальну гімнастику.

Серед заходів щодо профілактики тромбоемболічних ускладнень провідне місце нарівні з достатньою гідратацією посідають активне ведення післяопераційного періоду (активна і пасивна гімнастика, раннє вставання з ліжка), еластичне бинтування кінцівки з варикозно-розширеними венами, застосування (за показаннями) прямих і непрямих антикоагулянтів.

Післяопераційні кровотечі насамперед проявляються зниженням артеріального тиску, прискоренням пульсу, блідістю шкіри і слизових оболонок появою крові із дренажних трубок або з піхви, зниженням рівня гемоглобіну. Про появу таких ознак медична сестра негайно повідомляє чергового лікаря.

До гнійно-запальних ускладнень належать нагноєння післяопераційної рани та післяопераційний перитоніт. Початкові симптоми медична сестра може виявити при ретельному спостереженні за хворою: підвищення температури тіла, прискорення пульсу, пульсівний біль, гіперемія, набряк у ділянці рубця, гнійні виділення з рани; при перитоніті, крім того, зниження артеріального тиску, поверхневе дихання, нудота, блювання, сповільнення перистальтики кишок, невідходження газів, позитивні симптоми подразнення очеревини. Про появу перших таких ознак медсестра повідомляє лікаря і надалі виконує його призначення.

Особливості догляду при оперативному лікуванні жінок

з випадінням (опущенням) ЖСО

У жінок з опущенням та випадінням внутрішніх статевих органів хірургічна тактика передбачає передопераційну підготовку, вибір обсягу втручання, ведення післяопераційного періоду.

Протягом 3-5 днів до операції доцільно проводити санацію піхви 0,5% розчином хлоргексидину, за показаннями - лікування трихополом, лакто- чи біфідумбактерином, клотримазолом. З метою санації сечових шляхів застосовують уроантисептики.

Як засіб передопераційної підготовки жінок після менопаузи, місцево застосовують замісну гормонотерапію для покращення трофіки тканин.

Відновлювальний етап

Ведення хворих в післяопераційному періоді відрізняється залежно від характеру оперативних втручань, методу, обсягу, супутніх захворювань і включає поетапне виконання наступних заходів: мобілізація захисних реакцій та посилення адаптаційно-компенсаторних механізмів, знеболення, попередження патологічної інфільтрації та нагноєння післяопераційної рани.

Велике значення надається післяопераційному веденню хворих та догляду за ними. Особливість догляду обумовлена анатомічною близькістю статевих органів жінки до органів сечовиділення та прямої кишки. Мікробна контамінація післяопераційної рани неминуча. У 80-90% випадків відбувається обсіменіння, тому частота післяопераційних запальних ускладнень не має тенденції до зменшення і складає, за даними різних авторів, від 7 до 25%. Тому особливу увагу слід приділяти адекватній санації післяопераційної рани піхви та промежини.

Перелік заходів після піхвових операцій передбачає нетривалий постільний режим, раннє вставання, адекватне знеболення, призначення за показаннями антибактеріальних, протизапальних, спазмолітичних засобів, антикоагулянтів, підтримку функцій серцево-судинної та бронхолегеневої систем, шлунково-кишкового тракту та сечовидільної системи, тощо.

Протягом першої доби після операції хворій доцільно залишати ноги зведеними, повертатись у ліжку треба також зі зведеними ногами. Для запобігання розвитку гіподинамії та для прискорення відновлення самостійного сечовиділення, якщо не було втручання на сечовому міхурі, призначають раннє вставання хворих (через 48 годин). Необхідно навчити хворих правильно вставати (з положення лежачи на животі).

Дефекацію затримують протягом 3-5 днів після операції. Затримку випорожнення кишечнику забезпечують його ретельним очищенням перед операцією та рідкою дієтою протягом 5 днів після неї (несолодкий чай, рибна юшка, соки). З 6-го дня харчовий раціон поступово розширюють (протерті печені фрукти, овочі, кисіль, кисле молоко), їжа має бути з низьким вмістом клітковини.

При операції з пластикою сечового міхура доцільно застосовувати еластичний постійний катетер, який вводять на 3-4 доби. Сечовий міхур промивають через катетер один раз на добу розчином фурациліну. Це зменшує частоту післяопераційного циститу, післяопераційної атонії сечового міхура.

Догляд за післяопераційною раною на промежині проводять відкритим способом двічі на добу. Піхву промивають 0,1% розчином калію перманганату, фурациліну або іншими антисептиками, потім область швів просушують марлевими серветками. Останнім часом з метою лікування на рану піхви та промежини застосовують аплікації озонованої оливкової олії, яка має виражену антисептичну, імуностимулюючу, протизапальну, знеболюючу дію та покращує трофіку слизової піхви.

Слід підкреслити, що умовно-патогенні мікроорганізми викликають захворювання тільки у людей з недостатністю одного або декількох компонентів імунної системи. Деяким хворим для профілактики гнійно-запальних ускладнень в післяопераційному періоді виправдане призначення імуномодуляторів.

Шви на промежині знімають на 6-7 добу після втручання, після випорожнення кишечнику за допомогою клізми або призначення проносних препаратів. Жінок виписують на 8-10 добу після оперативного лікування. В подальшому, після виписки зі стаціонару пацієнткам рекомендується обмеження фізичного навантаження протягом 1-2-х місяців, дієта для запобігання закрепів. Гінекологічний огляд проводиться не раніше, аніж через 1-1,5 місяці після виписки зі стаціонару.

1. !Якщо ви працюєте у синхронному режимі – під час заняття слухайте пояснення та вказівки викладача, давайте усні відповіді, задавайте питання викладачу за потреби. Це допомагає отримати швидкий фідбек, краще засвоїти матеріал, одразу опанувати навички без помилок.

2. !Якщо ви працюєте в асинхронному режимі – опрацьовуйте матеріал самостійно, орієнтуйтесь на вказаний хронометраж, задавайте питання викладачу в чаті, але пояснення ви отримаєте через деякий час.

!Будьте готові до тестування для перевірки знань (посилання дивись у журналі). На тестування заплануйте до 20-25 хвилин. Тести можна писати ДЕКІЛЬКА разів, до досягнення позитивної оцінки. За повторне проходження тестів знімається 0,5 бала.
! Після онлайн тесту можна пройти гру «Відповідності». Це допоможе знайти вірні відповіді, впевнитися у власній правоті, закріпити теоретичні знання, отримати 0,5 бала і зберегти всі бали при повторному тестуванні.

Критерії оцінювання результатів тестування:

• 3 бала - вірні відповіді складають 85-100%

• 2,5 бала - вірні відповіді складають 75-84%

• 2 бала - вірні відповіді складають 65-74%

• 1,5 бала - вірні відповіді складають 55-64%

• 1 бал - вірні відповіді складають 50-54%

• 0 балів - вірні відповіді складають менше 50%

Переходимо до опанування практичних навичок. Заплануйте на це 60 хвилин.

• Зробіть нотатки за необхідності.

Алгоритм практичної навички «Підготовка до піхвових операцій»

Роль середнього медичного персоналу зводиться до підготовки хворої до операції, післяопераційному догляді за нею, забезпеченні технічного боку операції - підготовки інструментарію, білизни, оперблоку з повним дотриманням правил асептики та антисептики. У багатьох випадках саме від правильної підготовки пацієнтки залежить успіх проведеного оперативного лікування, одужання.

Алгоритм практичної навички «Догляд за пацієнтками в післяопераційний період (перша доба)»

Алгоритм практичної навички

«Догляд за пацієнтками після операції на внутрішніх жіночих статевих органах»

Перебіг післяопераційного періоду має загальні закономірності, які умовно поділяють на дві стадії.

Перша стадія триває 2—3 доби. У разі неускладненого перебігу післяопераційного періоду пацієнтка скаржиться на незначний біль у рані, зниження апетиту, субфебрильну температуру тіла. При операціях на черевній порожнині з’являються метеоризм, інколи утруднене сечовипускання. У цій стадії показані застосування знеболювальних засобів, ліжковий режим, голод або обмеження вживання їжі.

Друга стадія продовжується з 3—4-го до 7—9-го днів і характеризується процесами загоєння ран і поступовою нормалізацією порушених функцій. У цей період показані застосування стимулюючої терапії, поступове розширення дієти і режиму. На 7—10-у добу у пацієнтів знімають шви з післяопераційних ран.

• Після вивчення навичок перегляньте відео за темою заняття (до 40 – 60 хвилин).

  Про мікрохірургічні підходи

  Вигляд відділення та операційних

  Окремі гінекологічні операції

  Відстежуйте деталі у відео:

  01:26 на стерільному столі видно набір розширювачів Гегара, пелюшкою прикриті кюретки, тільки ручки стирчать

  03:58 кольпоскопія, біопсія

  04:17 лапароскопія

  05:48 показують традиційну черевневу гінекологічну операцію

  07:03 оснащення для лапароскопічної операції

  10:20 про мамографію

  Роботизована хірургія (сюжет 2021 року)

  Перегляньте відео (05:18 - 06:04) про унікальну гінекологічну операцію за допомогою робота Да Вінчі

  Перегляньте, як відбувається роботизоване оперативне лікування

• По завершенню ознайомлення будьте готовими пройти тестування. На тест (посилання – в електронному журналі і в робочому чаті) заплануйте до 20 хвилин. Це достатній хронометраж для тесту з 5 питань.

• Нагадую, онлайн тести можна писати ДЕКІЛЬКА разів, до досягнення позитивної оцінки. Побачили свій результат, не влаштовує - тестуйтеся ще раз.

В даному тесті неможливо пройти гру «Відповідності» - мало питань.

Критерії оцінювання:

• 2 бала - вірні відповіді складають 75-100%

• 1,5 бала - вірні відповіді складають 60-74 %

• 1 балів - вірні відповіді складають 50-59%

Отже, сьогодні оцінка за тему буде складатися з оцінок по двом завданням:

• тест 1 – 3 бала

• тест 2 – 2 бала

  Можна отримати додаткові бали (сукупно до 1 бала за заняття - гра «Відповідності» після тестування) для покращення оцінки за заняття. Якщо все виконано вірно - оцінка за заняття буде «5». Якщо є помилки, оцінка буде сумою результатів виконання всіх завдань. Додаткові бали використовуються для покращення успішності за поточне заняття та не накопичуються.

Завдання виконати до наступного заняття.

Дякую за роботу!