Хімічний склад і класифікація сільськогосподарської птиці та дичини. Вимоги до якості с\г птиці та дичини

Хімічний склад і класифікація сільськогосподарської птиці та дичини. Вимоги до якості с\г птиці та дичини

1. Значення птиці у харчуванні людини.

2. Класифікація с\г птиці

3. Вимоги до якості с\г птиці

4. Кулінарне використання с\г птиці

5. Класифікація дичини

1. Значення птиці у харчуванні людини.

 До сільськогосподарської птиці належать кури, гуси, качки, індики.

М'ясо птиці поживне і легко засвоюється (на 93 %). Воно містить білки (15-22 %), жири (5-39 %), мінеральні солі, екстрактивні речовини, а також вітаміни А, Б, Р, групи В. 

            Жир птиці плавиться при низькій температурі (23-39 °С), в ньому багато ненасичених кислот. При тепловій обробці він розтоплюється  і просочує 'язову тканину, завдяки чому м'ясо стає соковитим, поліпшується його смак. 

         У м'ясі птиці переважають повноцінні білки. 

         З мінеральних речовин м'ясо містить солі калію, натрію, фосфору, кальцію, заліза, міді.

         В м'ясі птиці багато екстрактних речовин, тому бульйони, особливо з курей, ароматні, викликають посилене виділення травних соків, а це сприяє кращому засвоєнню їжі. 

        Порівняно із забійною худобою м'язова тканина птиці більш щільна і дрібноволокниста. Сполучної тканини менше, вона ніжніша і пухкіша. У м'яса курей та індиків грудні м'язи білі, гусей і качок — темні. Жирові відкладення розміщені ід шкірою, на кишечнику і шлунку. Завдяки рівномірному розподілу жиру між м'язовими пучками м'ясо птиці має ніжну консистенцію, приємний смак і аромат. Шкіра тонка, від рожевого до жовтого кольору, залежно від породи. 

                        2.  Класифікація с\г птиці 

         М'ясо птиці класифікують за :

• видом

• віком

• способом обробки

• термічним станом

• вгодованістю і якістю обробки. 

     За видом м'ясо птиці поділяють на куряче, качаче, гусяче, індиче. 

      За віком птицю поділяють на молоду і дорослу. 

    Молода птиця має неокостенілий, хрящовий кіль грудної кістки і неороговілий дзьоб. На ногах у курчат та індичат ніжна, еластична луска, у півнів — м'які рухливі шпори у вигляді горбиків, у гусенят і каченят — ніжна шкіра. 

    У дорослої птиці твердий, окостенілий кіль грудної кістки й ороговілий дзьоб. У курей та індиків на ногах тверда луска, у півнів та індиків — тверді ороговілі шпори, в гусей і качок — тверда шкіра. 

         За способом обробки тушки птиці бувають напівпотрошені — з видаленим кишечником; потрошені — без внутрішніх органів (крім нирок, легень і сальника), голови, шиї і ніг; потрошені з комплектом потрухів і з шиєю — потрошені тушки, порожнину яких укладений комплект потрухів (печінка, серце, шлунок). 

           За термічним станом тушки птиці бувають:

   остиглі (з температурою в товщі 'язів не вище 25 °С)

   охолоджені ( з температурою 0-4 °С) 

   заморожені  (з температурою не вище -6 °С). 

              За вгодованістю і якістю обробки тушки птиці поділяють на І і II категорії

    Тушки птиці І категорії мають добре розвинені м'язи, кіль грудної кістки злегка виділяється. Підшкірний жир у гусей і качок вкриває всю тушку, крім гомілки і крилець; у курей та індиків жир відкладений в ділянці живота, грудей і на спині (у вигляді суцільної смуги). 

         Птиця має бути добре обробленою, чистою, без синяків. Допускаються поодинокі колодочки пір'я і легке садно шкіри в одному-двох місцях (крім грудей). 

         У тушок II категорії м'язи розвинені задовільно. Кіль грудної кістки виділяється. У нижній частині спинки і живота незначні відкладення підшкірного жиру, в курчат і каченят може не бути жирових відкладень при задовільно розви-нених м'язах тушки. Допускається незначна кількість колодочок пір'я і не більше трьох розривів шкіри. 

        Тушки старих півнів, які мають шпори 15 мм завдовжки, незалежно від вгодованості відносять тільки до II категорії. 

       Тушки птиці усіх видів, які не відповідають вимогам II категорії, належать до худої. 

     3.Вимоги до якості с\г птиці

           Якість м'яса птиці оцінюють за зовнішнім виглядом тушок, вгодованістю, кольором м'яса, його консистенцією, станом жиру, запахом, якістю бульйону. За цими ознаками тушки птиці поділяють на:  

                  свіжі, сумнівної свіжості і несвіжі. 

        Свіжі тушки мають дзьоб глянцюватий, сухий, щільний і без запаху. Очне яблуко заповнює всю орбіту. Колір шкіри біло-жовтуватий, місцями з рожевим відтінком. Поверхня суха, м'язи щільні, пружні, колір м'язів у курей та індиків світло-рожевий, грудні м'язи білі з рожевуватим відтінком.  

        Підшкірний і внутрішній жир білий, злегка жовтуватий або жовтий, без стороннього запаху. У гусей і качок м'язова тканина червоного кольору, поверхня злегка волога. 

      Бульйон при варінні прозорий, ароматний. Свіжі заморожені тушки вкриті інеєм, при постукуванні видають чіткий звук. 

        Тушки сумнівної свіжості мають дзьоб без глянцю, очні яблука трохи провалені, колір шкіри сірувато-жовтий, поверхня тушки місцями волога, липка під крильцями. 

        Підшкірний і внутрішній жир білий, із жовтувато-сірим відтінком, має легкий запах. М'язи не дуже пружні, бульйон при варінні не дуже прозорий, має неприємний запах. Такі тушки в реалізацію не допускаються. 

             Тушки несвіжі мають мутний дзьоб, очі провалені, мутні, шкіра жовто-сіра. Поверхня липка, подекуди з плісенню. 

         Внутрішній жир має зеленуватий відтінок і кислий запах. М'язи рихлі.    Такі тушки використовувати забороняється. 

        4.Кулінарне використання с\г птиці

         Кулінарне використання сільськогосподарської птиці залежить від виду, віку і вгодованості. 

             З м'яса молодих курей і курчат готують смажені і відварні другі страви. 

          З м'яса старих курей і півнів — січені вироби і тушковані страви.

          З гусей і качок — смажені тушковані страви. 

          Міцні й ароматні бульйони виходять з м'яса дорослих, вгодованих курей та індиків. 

          Бульйони з м'яса гусей і качок мають специфічний запах, тому їх використовують тільки для приготування розсольників, капусняків.

                          5.Класифікація дичини

             М'ясо дичини порівняно з м'ясом сільськогосподарської птиці має темніше забарвлення, не таке ніжне, містить більше білків (23-25 %), екстрактивних речовин, які надають йому своєрідного смаку й аромату (злегка гіркуватого із смолистим присмаком), і мінеральних солей кальцію, фосфору, заліза, кобальту, міді (1,3-1,6 %), але менше жиру (1-2 %). 

                   Дичину поділяють на:

       лісову (глухарі, тетерюки, рябчики, куріпки білі, фазани)

       гірську (куріпки гірські, індики гірські)

      степову (куріпки сірі, перепілки)

       водоплавну (гуси, качки) 

       болотяну (кулики, бекаси). 

            Дичина надходить з пір'ям замороженою.

    За розміром її поділяють на велику і дрібну.

     За якістю — на І і II сорти. 

  Тушки І сорту мають чисте міцне оперення, повні очі; 

               II сорту — злегка забруднене оперення і невеликі пошкодження. 

      Не допускається дичина дуже розстріляна, сухувата, малої ваги, запліснявіла, з кислим і гнилим запахом.

опрацювати матеріал ,дати відповіді на питання:

1.Чим цінне м'ясо птиці ?

2. Як класифікують птицю та дичину?

3.Яке кулінарне використання с\г птиці?