Турбота про людей похилого віку - ключове питання сильної соціальної, зокрема соціально-культурної, політики у країні. Психологічний комфорт і стійкість великої групи людей, яка збільшується в останні десятиліття, є важливими показниками суспільного устрою та фактором соціальної стабільності.
Опинившись у зв'язку з виходом на пенсію поза обов'язковими соціальними зв'язками, багато людей похилого віку переживають глибокий стрес, що супроводжується відчуттям самотності та безнадійності. Набуваючи статусу пенсіонера, люди похилого віку лише частково беруть участь у житті суспільства
Практично всіх людей похилого віку мучать психологічні проблеми: порушення звичного способу життя, відсутність уваги з боку суспільства, близьких, брак спілкування, беззахисність перед оточенням. Негативні установки стосовно літніх і старих людей, які у осіб молодого й середнього віку, викликані відсутністю вони знання вікових змін і істотно впливають на мотиви поведінки, самопочуття і навіть стан здоров'я людей похилого віку, вважають себе зайвими у суспільстві. Літні люди все більше стають незатребуваними, тому з людської, гуманістичної позиції велике значення набуває пропаганда сучасних наукових знань про соціальну активність пізніх років життя, про шляхи досягнення «благополучного» старіння, щоб старість стала подальшим етапом реалізації прагнень людей похилого віку, задоволення потреби бути значимими самостійними людьми.
