Утвердження особистої диктатури Сталіна відбулося в 1926-1929 рр. Боротьба за владу серед більшовицької верхівки в останні роки життя й одразу після смерті Леніна була запеклою. Сталін послідовно усував конкурентів - Льва Троцького, Григорія Зінов’єва, Льва Каменева, влаштовуючи кампанії ідеологічних та партійних чисток. Будь-кого з конкурентів могли звинуватити у прорахунках, підривній діяльності проти радянської влади, створенні ворожих центрів тощо. При цьому на верхівці влади створювалася мовчазна більшість, готова засуджувати кожного, на кого вкажуть.


