Головним економічним завданням у перші повоєнні роки була відбудова й модернізація господарства. Організацію виробництва диктував технічний і технологічний прогрес: електрифікація, механізація, поява нових матеріалів. Особливо швидкими темпами розвивалися нові галузі промисловості - автомобільна, авіаційна, хімічна, радіотехнічна. Утвердився поділ світу на «центр» (економічно високорозвинені країни) і «периферію» (країни, які наздоганяли лідерів). Важливим питанням став пошук балансу між законами вільного ринку й інтересами великих корпорацій і монополій, які знищували конкурентів.
Після війни США та Японія почали економічно випереджувати країни Західної Європи. Ослаблена війною стара Європа не тільки втрачала контроль над заокеанськими колоніями, а й вплив на політичну обстановку на континенті. Тут демократичні революції виявилися ілюзією. Не минало й року, щоб у тій або іншій країні якийсь диктатор не порушував конституцію. Оскільки західні держави не мали змоги боронити режими, які самі надихнули, у нових державах утверджувалася думка, ніби західна демократія не для них. Філософи заговорили про те, що Західна Європа перестає бути центром світу, законодавцем моди, першопрохідцем прогресу, який диктує іншим норми моралі, правила поведінки, духовні цінності та соціальні стандарти. Ці настрої сформулював німецький філософ Освальд Шпенглер у праці «Присмерк Європи» (1918 р.).
