Політика «воєнного комунізму» призвела до дезорганізації економіки й урешті-решт до голоду. Коли європейські уряди долали повоєнну кризу, труднощі більшовиків тільки зростали, адже їхні дії суперечили економічним законам, реалізувалися через насильство і реквізиції. Держава не змогла замінити підприємців і землевласників. Спроба встановити контроль над мільйонами дрібних виробників виявилася безглуздою. Знищення ринкових відносин порушило товарообмін між містом і селом. Селяни, втративши стимул виробляти товари на продаж, скорочували посівні площі, переходили на натуральне господарство. Найбільше невдоволення селян викликала продрозверстка.
Загроза голоду в містах змушувала більшовиків звернути увагу на Україну, яку ніяк не вдавалося підкорити. У грудні 1920 р. Ленін розпорядився вдатися до надзвичайних заходів для придушення в Україні селянського опору, який визначено як «контрреволюційний бандитизм». Для боротьби із селянами використано частини Червоної армії під командуванням Михайла Фрунзе. Тим часом параліч охоплював нові галузі господарства. Через відсутність продовольства зупинився видобуток вугілля на шахтах. Це спричинило зупинку залізничного транспорту: навіть завантажені зерном вагони не могли доїхати до міст. Утворилося замкнуте коло: хліба не було через брак вугілля, а вугілля - через брак хліба.
У 1921 р. в основних хліборобних районах — Поволжі, на Північному Кавказі й Півдні України була посуха, однак більшовицьке керівництво вимагало нарощувати обсяги вилучення хліба. Для забезпечення цього більшовицький уряд посилав на Україну спеціальні продовольчі армії й загони, сформовані переважно за її межами і з міського населення. Таємними постановами передбачалося встановлення кругової поруки, розстріли заручників, спалення сіл. За незданий хліб селян судили трибунали, які керувалися не законом, а так званою революційною законністю. Конфісковане продовольство та майно передавали в міста, насамперед у Росію, і на потреби армії. Про потреби селян України взагалі не йшлося. Відповіддю став широкий повстанський антибільшовицький рух, який у 1920-1921 рр. охопив значну частину України. Тим часом більшовики використали голод, який тривав до 1923 р., для розправи із цим рухом.
