Другий період більшовицької влади в Україні тривав з кінця 1918 до серпня 1919 р. Комплекс заходів, насамперед соціально-економічних, який характеризувався примусовим перерозподілом власності й матеріальних благ, обмеженням товарно-грошових відносин, запровадженням трудової повинності, встановленням продовольчої диктатури на селі, відомий як політика «воєнного комунізму». Більшовики пояснювали ці заходи побудовою комуністичного суспільства рівних можливостей. Але справжня мета була інша - забезпечити ресурсами і продовольством армію й населення міст через примусові вилучення в селян і колишніх власників. Політику «воєнного комунізму» більшовики проводили на підконтрольних територіях у 1917-1921 рр., а в Україні - з 1919 р. У цей час вони вже мали досвід утримання влади в Росії, тож переносили в Україну випробувані форми управління й репресивно-каральної системи.

