Створення комфортних умов для розвитку особистості на уроках хімії

Хімія

17.09.2018

1045

14

0

Опис документу:
Створення комфортних умов навчання, при яких кожен учень відчуватиме свою успішність, свою інтелектуальну досконалість; забезпечення розвитку й саморозвитку особистості учня; активізація їхніх творчих можливостей.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Створення комфортних умов

для розвитку особистості на уроках хімії

«Учитель покликаний використовувати всі
можливості, щоб саме в роки дитинства
донести до свідомості й серця найтонші
відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово
стало духовним багатством дитини.»
В.О.Сухомлинський.

У своїй роботі намагаюсь створити такі умови для розвитку особистості, за яких розкриваються унікальні здібності властиві кожній дитині, виховується активний громадянин демократичного суспільства, будівник мудрої держави, патріот своєї Вітчизни – України.

Місія вчителя – не загубити жодної дитини, дати кожній можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вчитель повинен знати кожного свого учня, цікавитись ним, як особистістю, організувати роботу учнів на уроці так, щоб кожному учневі були створені сприятливі умови для виховання й навчання, залежно від його розумових здібностей, фізичного здоров’я та рівня розвитку.

Завдання, як учителя хімії, вбачаю у створенні умов для розкриття та розвитку активної творчої особистості школяра, тому моє кредо: «Не загубити жодної дитини, дати можливість розкрити найкраще закладене природою, школою. Перетворити дітей у активних, успішних громадян.»

Постійно вдосконалюючи свою педагогічну майстерність, замислююсь: як зробити дітей активними учасниками освітнього процесу; навчити їх думати, проникати в суть явищ, привертати увагу школярів до слова і дій вчителя. Мене завжди хвилює питання: «Як зробити навчання цікавим?». Бажання досягти як власного професійного успіху, так і бути співтворцем успіху своїх вихованців змушує мене перебувати у постійному педагогічному пошуку нових шляхів організації освітнього процесу.

Моя мета - створити комфортні умови навчання, при яких кожен учень відчуватиме свою успішність, свою інтелектуальну досконалість; забезпечити розвиток й саморозвиток особистості учня; активізувати його творчі можливості.

Головне завдання - вбачаю в розкритті індивідуальностей кожної дитини, бо розумію: від того, яким будуть її шкільні роки залежить усе подальше життя і майбутній життєвий шлях.

Тому, актуальним є навчання і виховання особистості, яке базується на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання, осмислення своїх можливостей і життєвих цілей.

В основу своєї роботи покладаю такі ідеї:

1. Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим;

2. Учень – це факел, який треба розпалити;

3. Урок повинен бути насиченим практичною діяльністю і наочністю.

Планую і проводжу заняття, в основі яких покладено принцип навчання у співпраці, цим самим надаю учням можливості досягнути високого рівня взаєморозуміння, взаємоспілкування, а також розвивати здібності працювати і навчатися самостійно: Як саме?

  • надаю можливість школярам нести відповідальність за сумісну діяльність;

  • організовую роботу в різних групах, парах;

  • чітко формулюю вимоги до поведінки учнів при спільній діяльності, визначаю конкретні завдання, інструкції;

  • створюю ситуації, щоб діти працювали по черзі, слухали один одного і обмінювалися матеріалом;

  • передбачаю проблемність завдання, збуджую активність учнів, спонукаю замислитись над розв’язанням хімічних задач;

  • створюю атмосферу співробітництва учнів і вчителя.

Діти вчаться вмінню висловлювати свою думки і почуття, творчо мислити, взаємодіяти в процесі навчання. У них формуються всі групи життєвої компетентності: соціальна, мотиваційна, функціональна.

Творчість вчителя – творчість учня. Діти - барометр уроку, саме вони, різні за своїми здібностями сприймати і відтворювати почуте, спонукають мене шукати нові методи і прийоми навчання.

У своїй роботі на уроках використовую диференційований індивідуально-особистісний підхід до учнів, завдяки якому форми і методи навчання пристосовую до здібностей кожного вихованця, що сприяє їхньому розвитку. Кожен урок будую враховуючи, що в школі є учні. Які повільно застосовують програмовий матеріал. Для них добираю завдання на усунення прогалин у знаннях. А для сильніших учнів - завдання на поглиблення чи розширення знань випереджувальні завдання, які потребують творчого пошуку. Диференційоване навчання стає ефектним тоді, коли вчитель знає індивідуальні відмінності в розвитку мислення учнів. Кожен учень має отримати таке навантаження, яке відповідає його можливостям і забезпечує перспективи його розвитку. Проте, всі завдання на уроці мають бути спрямовані на загальний рух усього класу по шляху опанування знань із підтягування слабших і випереджувальним розвитком сильніших.

Намагаюся будувати уроки так. Щоб кожен учень почувався дослідником. Який самостійно здобуває знання, має змогу доставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками і з учителем.

Моє головне завдання не «донести», «пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук вирішення проблеми, яка постала перед нами. Намагаюсь вислухати всіх бажаючих. Під час заняття допускаю пряме спілкування між дітьми, дозволяю перемовлятися, підходити один до одного, обмінюватися думками, що сприяє розвиткові самоповаги, формує почуття особистої гідності.

Використовую різноманітні види діяльності, занять, матеріалів, що відповідають рівню розвитку дітей і спрямовані на активне навчання; виховую позитивну самооцінку, розвиваю соціальні уміння і знання; спонукаю дітей мислити, досліджувати, експериментувати; спрямовую діяльність на фізичний розвиток; надаю можливість для розвитку соціальних навичок; моделюю власним прикладом поведінку, підтримую тісний зв'язок з учнями в позаурочний час.

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умова, вміти висловлювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб’єкти навчання. В розуміти суть речей, вміти висловлювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб’єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співпраці, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації.

Переконана, що саме інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групове, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Роботу слід починати з простих інтерактивних технологій - робота в парах, малих групах - і переходити до більш складних.

Застосування інтерактивного навчання здійснено шляхом використання різних форм, методів та прийомів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати:

  • групова робота

  • робота в парах

  • мозковий штурм

  • метод проектів

  • ситуаційні вправи

  • бесіди

  • Намагаюся будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, мав змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити свою думку під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем.

  • Найуживаніші методи та прийоми використовую:

  • при фронтальній формі: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Міні – ажурна пилка», «Асоціаційний кущ», «Гронування», діаграма Вена;

  • технології навчання у лекції: метод «Прес».

  • Для того, щоб учень добре навчався, протягом уроку він повинен

  • постійно бути включений у процес учіння шляхом спілкування з учнями, учителем.

  • Кожний педагог повинен бути оптимістом. Він зобов'язаний вірити в «свою педагогіку, в силу виховання, у свою здатність перетворювати». Мова йде про діяльний оптимізм, коли педагог глибоко проникає в індивідуальність, внутрішній світ дитини, і в залежності від цього шукає методичні шляхи його перетворення – виховання, навчання і розвитку.

  • Саме інтерактивні методи дають змогу створити навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, формувати критичне мислення, виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. Учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формувати свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву.

  • Отже, на практиці просто необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.

  • Використана література:

  1. Сухомлинський В.О.Серце віддаю дітям. ─ К.,Радянська школа, 1977.

  2. Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів : [навч.вид.] / Валентина Іванівна Лозова, М-во освіти і науки України, Харківський держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – [2-е вид., доповн.]. – Х. : ОВС, 2000. – 164 с.

  3. Кукушин В.С., Болдырева-Вараксина А.В. Педагогика начального образования / Под. общ. ред. В.С.Кукушина. – М.: ИКЦ “МарТ”; Ростов н/Д: Издательский центр “МарТ”, 2005. – 529с.

  4. Пометун О.І., Пироженко Л.В. та інші. Інтерактивні технології навчання. – Умань, 2003. – С. 65.

  5. Амонашвили Ш.А. Обучение. Оценка. Отметка. – М.: Знание, 1980. – 96 с.

  6. Д.З.Щербина, Л.Н.Шевченко, Скарбниця методичних ідей, Таврійський вісник освіти. – 2011. - №3 (35)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.