Семінар-практикум
«Розвиток емоційного інтелекту через освітній простір ЗДО як один із засобів ментального здоров’я»
Перш ніж оголосити тему і розпочати наш семінар-практикум - пропоную відгадати загадки:
Є цей колір у яйці,
Є у кислому лимоні,
У кожнім стиглім колоску,
В сонці, в сирі і в піску.
(Жовтий)
З жабкою він грає,
З крокодилом плаче,
Із травою він росте,
Але тільки не цвіте
(Зелений)
Пропоную по черзі називати ці два кольори: жовтий, зелений.
Підніміть руку, хто називав зелений колір.
Сідайте за перший стіл.
Хто жовтий – запрошую за другий стіл.
Ось таким чином сьогодні в нас організовані робочі місця.
Прошу поважати думку кожного, я не кажу погоджуватися з нею, але поважати і не боятися висловлювати свої думки.
Тема нашого семінару-практикуму: «Розвиток емоційного інтелекту через освітній простір ЗДО як один із засобів ментального здоров’я»
Усі батьки бажають, аби їхня дитина росла щасливою та успішною. З цією метою багато мам прагнуть розвивати малюка з пелюшок: навчати цифрам та літерам, розмовляти іноземними мовами, тренувати увагу та пам’ять. Однак, для гармонійного розвитку та благополуччя у майбутньому, значно ефективніше та доцільніше розвивати емоційний інтелект (ЕІ) дитини.
Що ж таке емоційний інтелект?
Емоційний інтелект — це здатність людини усвідомлювати власні емоції, керувати ними, а також розпізнавати емоційні стани оточуючих. Люди з високим рівнем ЕІ добре розуміють свої та почуття інших людей, можуть опановувати сильні емоції та керувати своєю емоційною сферою, а також впливати на почуття інших, відзначаються емпатією та здатністю до співчуття.
Ці якості позначаються на тому, що в суспільстві їхня поведінка є більш адаптивною, вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими, а також мають більші шанси на встановлення теплих, глибоких взаємин із близькими людьми .
Сучасні психологічні дослідження свідчать, що запорука щасливого
життя – це вміння налагоджувати та підтримувати близькі стосунки з іншими, здатність вибудовувати взаємини на основі розуміння та співпереживання, що можливе лише за умови розвитку емоційного інтелекту.
Разом з тим, емоційна самосвідомість стає необхідною передумовою психологічного та навіть соматичного здоров’я особистості: складності в усвідомленні та визначенні власних емоцій (алекситимія) підвищують ризик виникнення психосоматичних захворювань у дітей та дорослих. Нездатність керувати емоціями часто свідчить про складнощі у керуванні стресом, що
може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям.
Взагалі алакситимія розвивається від недостатньої ласки з боку матері дитини.
Алакситимія повишає ризик таких хвороб:
ішемічна хвороба серця
цукровий діабет
бронхіальна астма
хвороби шкіри
Нейродерміти, кропивниця чи псоріаз вказують на труднощі у встановлення контакту та спілкування, також неспроможність людини виражати свої емоції та почуття, 80% хворих зазначили, що їм не вистачало материнського тепла, любові, тепла та фізичного комфорту.
Таким чином, уміння розбиратися у власних почуттях та керувати ними постає особистісним фактором, який зміцнює психологічне та соматичне здоров’я дитини.
Дитина 21 ст. без допомоги дорослого може запам’ятати послідовність «кнопкових дій». Однак за допомогою однієї кнопки можна ввімкнути телевізор, а за допомогою іншої – запустити ракету. І тут важливо – що саме керує людиною, яка натискає кнопку.
Тому сьогодні на перший план виходить розвиток емоційної сфери дітей. формування в них правильних ціннісних орієнтирів. І тут дитині без допомоги дорослого аж ніяк не обійтися. Батьки і заклад дошкільної освіти має стати для дітей тією оазою, де вони знайдуть «живе» спілкування. Опанують найскладнішу науку – усвідомлювати. Розпізнавати. Контролювати свої емоції, а отже. Навчаться керувати своєю поведінкою та розуміти емоції інших людей.
З чого розпочинається розвиток емоційної сфери дитини? Американський психолог Деніель Гоулман, котрий вважається одним із родоначальників теорії ЕІ, виділяє 5 критерій розвиненого емоційного інтелекту:
Самосвідомість – Це здатність людини усвідомлювати свої емоції, вміння аналізувати і правильно їх тлумачити.
Саморегуляція – уміння справлятися з своїм внутрішнім станом, тобто вміння зберігати емоціональний баланс, особливо в критичних ситуаціях. Володіти емоціями – не означає подавляти їх в собі. Важливо відчути і усвідомити свій емоційний стан і діяти у відповідності з ним.
Емпатія– усвідомлення почуттів до інших або здатність розуміти інших. Це один з ключових чинників емоційного інтелекту. Емпатія означає більше , ніж просто здатність розпізнавати емоційний стан інших людей, вона також включає вашу реакцію на основі цієї інформації. Коли ви відчуваєте, що хтось відчуває, наприклад, смуток або безнадійність, це буде означати, що ви, ніби, перейняли почуття цієї людини.
Мотивація – емоційні схильності, які направляють на досягнення мети. Обов’язкова внутрішня мотивація , тобто пристрасть для реалізації своїх внутрішніх потреб і цілей, а не лише зовнішніх стимулів, таких як слава, гроші, визнання і схвалення. Самовмотивовані люди, як правило, орієнтовані на конкретні дії. Вони встановлюють собі цілі, мають високу мотивацію в їх досягненні, і завжди шукають способи зробити це краще. Вони також схильні бути відданими своїй справі і легко беруть ініціативу на себе.
Соціальні навички - Це здатність будувати контакти і взаємодіяти з оточуючими, допомагати їм, враховуючи їх емоційний стан.
Вправа «Пригадай 10 емоцій»
Ми вже зрозуміли, що EQ не існує окремо від наших емоцій, а коли мова заходить про них, то нам здається, що вже про них все добре знаємо і вміємо їх розрізняти. Отож, давайте кожен пригадає 10 емоцій, які нам доводилось відчувати за останні кілька днів.
Учасники тренінгу пригадують емоції і озвучують їх. Тренер записує на дошці. Емоції, які повторюються – не записує.
Скільки емоцій нам вдалось пригадати?
Існують різні класифікації, у яких налічується від 8 до 20 базових емоцій. А усіх емоцій більше 100!!!!
Психологи виділяють 8 основних емоцій:
радість,
смуток,
страх,
довіра,
очікування,
здивування,
злість,
незадоволення.
Отже існують як приємні, так і неприємні емоції
ГЛЕЧИК ЕМОЦІЙ
Розглянемо НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ
ДІЗНАЄМОСЬ ПРИЧИНУ АГРЕСІЇ І ГНІВУ!
Неприємні емоції – гніву, злісості, агресії. Ці почуття можна назвати руйнівними, оскільки вони руйнують і саму людину (її психіку, здоров’я), і її взаємини з іншими людьми. Вони – постійні причини конфліктів, часом, матеріальних руйнувань, і навіть війн.
Зобразимо «посудину» наших емоцій у формі глечика. Помістимо гнів, злість і агресію в найвищій його частині. Тут же покажемо, як ці емоції проявляються в зовнішній поведінці людини. Це так, на жаль, знайомі багатьом обзивання і образи, сварки, покарання, дії «на зло» і т.п.
Тепер запитаємо: а чому виникає гнів? Психологи відповідають на це запитання дещо несподівано: гнів – почуття вторинне, і виникає він від переживань зовсім іншого роду, таких як біль, страх, образа.
Отже, ми можемо помістити переживання болю, образи, страху під почуттями гніву і агресії, як причини цих руйнівних емоцій (II шар «глечика»).
Всі почуття цього другого шару – пасивні: в них присутня більша або менша частка страждання. Тому їх нелегко висловити, про них зазвичай замовчують, їх приховують. Чому? Як правило, через острах приниження, здатися слабким. Іноді ж людина і сама їх не дуже усвідомлює ( «Просто злюсь, а чому – не знаю!»).
Приховувати почуття образи і болю часто вчать з дитинства. Напевно, вам не раз доводилося чути, як батько наставляє хлопчика: «Не реви, краще навчися давати здачі!»
Чому виникають «пасивні» почуття? Психологи дають дуже чітку відповідь: причина виникнення болю, страху, образи – в незадоволенні потреб.
Кожна людина, незалежно від віку, має потребу в їжі, сні, теплі, фізичній безпеці і т.п. Це так звані органічні потреби. Вони очевидні, і про них ми не будемо зараз говорити.
Зосередимося на тих, які пов’язані зі спілкуванням, а в широкому сенсі – з життям людини серед людей.
Ось приблизний (далеко не повний) перелік таких потреб.
Людині потрібно: щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали: щоб вона була комусь потрібна і близька: щоб у неї був успіх – в справах, навчанні, на роботі: щоб вона могла себе реалізувати, розвивати свої здібності, самовдосконалюватися, поважати себе.
Якщо в країні немає економічної кризи або тим більше війни, то в середньому органічні потреби більш-менш задовольняються. А ось потреби тільки що перераховані, завжди знаходяться в зоні ризику!
Людське суспільство, незважаючи на тисячоліття свого культурного розвитку, не навчилося гарантувати психологічне благополуччя (не кажучи вже про щастя!) кожному своєму члену. Та й завдання це надскладне. Адже щаслива людина залежить від психологічного клімату того середовища, в якій вона росте, живе і працює. І ще – від емоційного багажу, накопиченого в дитинстві. На жаль, обов’язкових шкіл спілкування у нас ще немає. Вони тільки зароджуються, та й ті – на добровільних засадах.
Отже, будь-яка потреба з нашого списку може виявитися незадоволеною, і це, як ми вже сказали, призведе до страждання, а можливо, і до «руйнівних» емоцій.
Наприклад. Припустимо, людині дуже не щастить: одна невдача слідує за іншою. Значить, не задовольняється її потреба в успіху, визнанні, можливо, самоповазі. В результаті у неї може з’явитися стійке розчарування в своїх силах або депресія, або образа і гнів на «винуватців».
І так відбувається з будь-яким негативним переживанням: за ним ми завжди знайдемо якусь нереалізовану потребу.
Знову звернемося до схеми і подивимося, чи є що-небудь, що лежить нижче шару потреб? Виявляється, є!
Буває, при зустрічі ми запитуємо одного: «Ну як ти?», «Як життя взагалі?», «Ти щасливий?» – І отримуємо у відповідь «Ти ж знаєш, я – невдаха», або: «У мене все добре, я – в порядку»
Ці відповіді відображають особливого роду переживання людини – ставлення до самої себе, висновок про себе.
Зрозуміло, що подібні ставлення і висновки можуть змінюватися разом з обставинами життя. У той же час в них є якийсь «спільний знаменник», який робить кожного з нас швидше оптимістом чи песимістом, а значить, більш-менш стійким до ударів долі.
Психологи присвятили багато досліджень подібним переживанням. Вони називають їх по-різному: сприйняттям себе, оцінкою себе, а частіше – самооцінкою. Мабуть, найбільш вдале слово придумала В. Сатир. Вона назвала це складне і важко передане почуття почуттям самоцінності.
Вчені виявили і довели кілька важливих фактів. По-перше, вони відкрили, що самооцінка (будемо користуватися цим більш звичним словом) сильно впливає на життя і навіть долю людини.
Інший важливий факт: основа самооцінки закладається дуже рано, в найперші роки життя дитини, і залежить від того, як з нею поводяться батьки.
Загальний закон тут простий: Позитивне ставлення до себе – основа психологічного виживання.
Базисні потреби: «Мене люблять» «Я хороший» «Я можу!».
На самому дні емоційного глечика знаходиться найголовніша «коштовність», дана нам від природи – відчуття енергії життя. Зобразимо її у вигляді «сонечка» і позначимо словами: «Це Я!»
Разом з базисними прагненнями воно утворює первинне відчуття себе – почуття внутрішнього благополуччя і енергію життя!
Виховання емоцій – серйозна, клопітка, делікатна справа. Вона вимагає від дорослого тактовності, коректного індивідуального підходу до кожної дитини, знання та розуміння особливостей розвитку в різні вікові періоди.
В перший рік життя дитини йде формування базової довіри до світу. Вона залежить від любові, турботи, уваги матері та рідних людей.
З 1 до 3 років дитина вчиться справлятися зі своїми емоціями. У малюка розвиваються емпатійні здібності. Дорослі, які проявляють до дитини, навіть у моменти її вибухової поведінки, толерантність, розуміння її почуттів, допомагають їй розвивати здатність регулювати свої емоції. А от покарання за погану поведінку, вередування викликають у маляти душевний біль, розчарування і знижують здатність до саморегуляції.
На жаль, бувають випадки, коли дитина набуває зовсім інший досвід. Наприклад, малюк гірко плаче – це сигнал для батьків!!! Але вони «виховують» дитя, залишаючи його на самоті зі своїми емоціями, промовляючи: Поплаче і перестане! Результат буде несподіваним для них: дитина легко збуджуватиметься, впадатиме в істерику, щоб домогтися свого плачем і криками. У перспективі – «складний» характер, протистояння з батьками, переконання в тому. Що дорослі її не розуміють.
Вік від 3 до 6 років – період розвитку емпатії. Дитина в цьому віці може назвати емоції і впоратися з ними, виразити їх за допомогою слів, а гніву, істерики і плачу.
В цей дошкільний період потрібно використовувати різні ігри і вправи, які спрямовані на розвиток вміння розпізнавати емоції, керувати ними.
Вчимося розпізнавати емоції
Ефективний спосіб навчити дітей дошкільного віку розпізнавати емоції – «віддзеркалювати» їхні переживання, тобто називати ті емоції , які в певний момент відчуває дитина та пояснювати їх. Наприклад: «Ти зараз радісний, бо прийшов до садочка і зустрів друзів» або «Ти сердишся, тому що Сашко забрав твою машинку».
Наступним кроком буде вчити дітей самостійно визначати свої емоції та називати їх. Для цього можна використовувати різні ігри.
Наприклад: «Упізнай емоцію», «Повтори емоцію смайлика», «Знайди персонажа», «Кубик емоцій», ігри-драматизації, ляльковий театр, де діти у ролі акторів, рухливі ігри, сюжетно-рольові, малювання, інтерактивні бесіди, психогімнастика, робота з природнім матеріалом, казки, пантоміма, релаксація тощо.
Гра пантоміма «Упізнай емоцію»
На кожному столі є смайлики або обличчя з емоціями. Один учасник від команди показує емоції, а інша команда відгадує. І навпаки.
Пропоную перейти до техніки релаксації.
І дорослим і дітям дуже корисні вправи на релаксацію – вони вчать знімати емоційне напруження і таким чином справлятися з негативними емоціями.
Релаксація – (від лат. Relaxation розслаблення) – глибоке м’язове розслаблення, що супроводжується зняттям психічного навантаження. Регулярне виконання вправ на релаксацію робить дитину спокійною, врівноваженою, допомагає зняти збудження, розумове і м’язове напруження, усунути занепокоєння, скутість, сконцентрувати увагу.
Вправа «Лимон»
Опустили руки вниз і уявили що у правій руці у нас лимон. З нього потрібно вичавити сік. Повільно стискаємо праву руку в кулак. Відчуваємо яка вона напружена. Викидаємо лимон зі всієї сили і розслабляємо руку. Повторити з лівою рукою, потім дві разом.
Вправа «Сніговик»
Уявіть. Що кожен з вас сніговик. Величезний гарний щойно виліплений. У вас є голова, тулуб, дві руки стирчать у сторони і ви стоїте на міцних ногах. Чудовий ранок. Світить сонце. Ось воно пригріває сильніше і сніговик починає танути. Спочатку голова. Потім одна рука, друга. Тулуб. Сніговик перетворюється на калюжу, яка розтікається по землі.
Варто зауважити: аби навчити дітей контролювати емоції. Дуже важливо. Щоб дорослі самі вміли керувати своїми емоціями і подавали правильний приклад у повсякденному житті: вміли співпереживати, домовлятися та конструктивно взаємодіяти. Адже відомо. що діти засвоюють стереотипи поведінки не тільки тоді, коли їх цього цілеспрямовано навчають, як спостерігаючи за батьками, вихователями та іншими дорослими у повсякденні. І про це слід завжди пам’ятати!!!
Ментальне і фізичне здоровя наших дітей в дуже великій мірі залежить від нас дорослих.
Руханка
«Як подбати про власне ментальне здоровя»
Дбайливо до інших - дбайливо до себе
Триматись коріння - зростати до неба
Рух, мрії і сон, вітаміни, навчання,
Вода, відпочинок, любов, спілкування
А ще.. відчувати, сміятись, творити
Дбайливо до себе. Щоб цілісно жити.
Повідомлення «Цікаві факти про емоції»
1. Емоції – найсильніший мотиватор. Саме вони управляють нашим бажанням вижити, розмножуватися, спілкуватися і вести себе відповідно до моральних засад.
6. Емоції можуть тривати від частки секунди до декількох хвилин. Негативні емоції ми відчуваємо довше, ніж позитивні.
8. В українській мові є вираз «нутром відчуваю». Неспроста. Емоції впливають на вегетативну нервову систему, яка контролює базові функції тіла, наприклад травлення, кровообіг, дихання і сексуальне бажання.
12. Якщо довго імітувати ту чи іншу емоцію, наприклад огиду або злість, вас охоплять ці почуття по-справжньому.
13. Емоційний інтелект важливіший розуму. За статистикою, ваше фінансове благополуччя на 85% залежить від ваших лідерських якостей, здатності спілкуватися і вести переговори. І тільки на 15% – від ерудиції.
15. Тільки 1% людей здатні повністю приховувати емоції від інших.
16.10% людей не знають, як саме вони себе почувають. Це називається алекситимією. Через таку дисфункції людина не здатна описати свої емоції словами, відрізнити одне почуття від іншого і зрозуміти настрій оточуючих.
17. Люди, які захоплюються ін’єкціями ботокса, все одно можуть відчувати емоції. Цей вбивця зморшок паралізує деякі м’язи обличчя, а тому іноді здається, що людина перед тобою не відчуває взагалі нічого. Але це не правда. А ось алекситимия у людини з ботоксом – це катастрофа
Навчиться усвідомлювати власні емоції. Частіше ставити питання «чи дійсно це те, що я хочу?»
А загалом «Тримайте себе в руках!!!!»
Вправа «Підсумок року»
Добігає до кінця 2024 р. Він нелегкий. Час війни. Але в кожного були приємні моменти, у когось здійснилися мрії і сподівання, хтось досягнув певного успіху, хтось зробив добру справу. У кожного досягнення свої. Хтось придбав житло, хтось перевів бабусю через дорогу, а хтось почав правильно харчуватися, займатися спортом, хтось одружився, у когось дитина пішла в школу тощо. Пропоную повернутися в січень і хронологічно пройтися і записати свої досягнення і приємні моменти, які були в цьому році. Музика.
Хто має бажання поділитися – будь ласка.
А зараз запрошую всіх до арт майстерні.
Творча робота «Різдвяний черевичок»
Наповнимо черевичок смаколиком з передбаченням!!!
Читання передбачень і побажань.
Я бажаю всім, щоб в новому році позитивних емоцій було набагато більше ніж негативних. І щоб з негативними емоціями ми справлялися легко і вчили цього своїх вихованців!!!
