Як з’ясувалося, за успішність людини в житті найбільше відповідає емоційний інтелект, особливості якого дослідили й описали психологи та фізіологи. Тож відбулася інтеграція міжнаукових знань в питанні становлення та розвитку емоційного інтелекту з проникненням в педагогіку психологічних та терапевтичних методів. Почалася апробація таких методів, як арттерапія, казкотерапія, кольоротерапія, психогімнастика, дихальні вправи, тощо. Широке залучення до освітнього процесу нетрадиційних методів навчання, зосередженість науковців та практиків різних галузей на досягненні спільного результату засвідчило важливість та актуальність проблеми розвитку та формування емоційного інтелекту дитини та нагальність потреби її розв’язання для сучасного суспільства.










