Дитяча допитливість часто починається з простого запитання: чому після дощу з'являється веселка, куди зникає вода з калюж, чому одні предмети плавають, а інші тонуть? Для молодшого школяра навколишній світ сповнений явищ, які хочеться пояснити. Завдання вчителя полягає в тому, щоб не обмежувати цю природну цікавість готовими відповідями, а перетворювати її на основу для навчального пошуку.
Розвиток дослідницьких здібностей у початковій школі має велике значення для становлення особистості дитини. Учень поступово вчиться помічати незвичайне у звичайних речах, ставити запитання, висувати припущення, перевіряти їх і формулювати власні висновки. Такий досвід допомагає не лише краще засвоювати навчальний матеріал, а й розвиває самостійність, уважність, наполегливість та інтерес до пізнання.
Одним із дієвих шляхів організації такої роботи є практикоорієнтоване навчання. Його сутність полягає в тому, що знання не залишаються лише теоретичними відомостями, а використовуються для розв'язання конкретних завдань і дослідження реальних ситуацій. Дитина не просто дізнається про властивості води, ґрунту чи повітря, а спостерігає за ними, проводить доступні досліди, порівнює результати та намагається пояснити побачене.
