Керівники освітніх закладів все більше відчувають вплив ринкових відносин, усвідомлюють, що управлінські процеси не обмежуються внутрішньошкільним управлінням. Посилюється вплив соціуму, громадськості на управлінську діяльність. Окремої їх уваги потребує управління людськими ресурсами, залучення учасників освітнього процесу до вирішення проблем закладу. За таких умов діяльність керівників значно ускладнюється, оскільки вони вже не є пасивними виконавцями формальних інструкцій і вказівок. Практика показує, що більшість з них добре усвідомили необхідність власної активності, самостійності, що вони повною мірою відчувають відповідальність за прийняті рішення.














