Психогімнастика , як метод набуття досвіду емоційних переживань дітей з особливими потребами

Опис документу:
Психогімнастика – набуття досвіду емоційних переживань дітей з особливими потребами , спілкування . Завдання “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини з особливими потребами через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Психогімнастика , як метод набуття досвіду емоційних переживань дітей

з особливими потребами

Психогімнастика – набуття досвіду емоційних переживань дітей з особливими потребами , спілкування .

Завдання “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини з особливими потребами через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.

Заняття з психогімнастики допомагають зміцнювати психіку дитини, розвивати її мислення та емоційно-вольову сферу, допомагають знімати гостро невротичні реакції, нейтралізувати емоційно-негативні переживання, сприяють руховій активності дітей. У своїй роботі ми використовуємо етюди, вправи та ігри , спрямовані на навчання елементам техніки виразних рухів, використання виразних рухів у вихованні емоцій, набуття навичок у само розслабленні. Такі ігри допомагають дітям навчитися керувати своїм тілом і волею, емоціями, звільнятися від стресів та перенапруження.

Завдання “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.

Важливим розділом психогімнастики у випадках інтелектуального недорозвинення розглядається корекція психічних функцій (уваги, пам'яті, виразної моторики), а також емоційно - вольової сфери. Великого значення у психогімнастиці надається корекції комунікативних порушень, труднощів спілкування з однолітками, небажаних рис особистості. Під час занять використовується переважно невербальний матеріал, однак і вербальне вираження почуттів також дозволяється. Авторка методики пропонує наступну схему заняття з психогімнастики:

I фаза. Мімічні і пантомімічні етюди, мета яких - виразне зображення окремих емоційних станів, пов'язаних з переживанням тілесного і психічного задоволення і незадоволення. Засвоєння моделей вираження основних емоцій (радості, здивування, інтересу, гніву тощо) і окремих соціально-забарвлених почуттів (гордість, сором'язливість, впевненість тощо). Знайомство з елементами виразних рухів: мімікою, жестом, позою, ходою тощо.

II фаза. Етюди та ігри на вираження окремих якостей характеру та емоцій,мета яких полягає у зображенні почуттів, зумовлених соціальним середовищем(жадібність, доброта, чесність тощо) та наданні їм моральної оцінки. Засвоєння моделей поведінки персонажів з тими чи іншими рисами характеру. Закріплення та розширення отриманих дітьми знань щодо соціальної компетентності.

ІІІ фаза. Етюди та ігри з психотерапевтичною спрямованістю на конкретну дитину або групу вцілому, які мають на меті корекцію настрою і окремих рис характеру дитини, тренінг змодельованих стандартних ситуацій. Ця фаза передбачає використання мімічних та пантомімічних здібностей дітей для природного втілення у заданий образ.

ІV фаза. Психом'язове тренування, що має на меті усунення психоемоційного напруження, навіювання бажаного настрою, поведінки і рис характеру.

Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. Оволодіння виразними рухами, що закріпилися у процесі еволюції за будь-якими відчуттями і станами людини, дає змогу малюкам не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, а й створює умови для формування їхньої власної емоційної сфери: виховання емоцій та вищих почуттів. У дітей з особливими потребами моторика обличчя досить розвинена. Вони розуміють значення жестів і вміють жестикулювати. Більшість дітей легко імітують голос злого вовка або зайчика-боягузика. Такі діти можуть набрати умовні пози, коли їх просять зобразити, ніби їм холодно або у них болить живіт.

Відставання розвитку виразної моторики нерідко зустрічається у особливих дітей. Учні з бідною експресією не повністю розуміють значення слів, звернених до них, невірно оцінюють ставлення людей до себе, що в свою чергу може спричиняти розвиток у них астенічних рис характеру.

Психологічні вправи корисні емоційно загальмованим учням, а також малюкам з добре розвиненою експресією, а також надто чутливим та реактивним. Це зумовлено тим, що вплив психогімнастики на емоційно особистісну сферу дитини забезпечується цілим рядом як формуючих, так і корекційних механізмів.

Розглянемо деякі з провідних механізмів впливу психогімнастики на психіку дитини з особливими потребами .

1. У процесі оволодіння технікою виразних рухів дитина вчиться розпізнавати відповідні почуття і емоційні стани оточуючих, називати їх словами й адекватно реагувати на них. Розвиток емоційного словника, вміння усвідомити і висловити свої переживання запобігає виникненню у малюка емоційних проблем, нервового напруження.

2. У спеціальних етюдах та іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку, а також оволодівають марним компонентом відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів, страх) Можливість, граючи, уявно пережити зосередженість або страх робить ці стани більш контрольованими, більш залежними від воді дитини.

3. Один з провідних механізмів впливу психогімнастики на розвиток емоційно-особистісної сфери учнів ґрунтується на психотерапевтичній роді гри та мистецтва. Дітей спонукають до відображення своїх емоційних переживань у розповідях, малюнках, інсценівках. Зображаючи уявні небезпечності і переживаючи перебільшені страхи, через пересичення звільняються від психотравмуючої дії емоційних переживань. Цей механізм психокорекції поширюється н тільки на страхи, а і на гнів, агресивність, гидливість, ревнощі т ін.

4. У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм “вживання в образ”. Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають малюка, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, “який я хороший”, “як я добре вчинив”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.

Проводити психогімнастику можна в будь-який час, краще з невеликою групою дітей (5-8 чоловік). Окремі вправи можна пропонувати як ілюстрації до щойно прочитаних казок, додаток до бесід про ті чи інші риси характеру, як рухливі ігри на прогулянках або на музичних заняттях. Якщо вчитель спеціально виділяє час на проведення психогімнастики з певною групою учнів , то заняття доцільно побудувати з трьох етапів.

1. Психомоторна розминка. На цьому етапі найдоречнішими є групові завдання, які допоможуть зняти скутість або надмірне збудження, настроїти дітей на заняття. Діти ознайомлюються з елементами виразних рухів, міміки, ходи тощо, зображують їх у динаміці (“Зарядка для обличчя”, “Зоопарк на прогулянці”, “Загадкові голоси”, “Зачарований хлопець” іт.п.). Для зниження нервово-психічного напруження корисно чергувати відтворення емоційних станів, пов’язаних з переживаннями задоволення (тілесного та психічного) і невдоволення: “Мандрівники”, “Добра чарівниця”, “Квіти та садівник”, “Слоненя шукає маму”, “Хмаринка та сонечко” та ін. На цьому ж етапі доцільно пропонувати ігри – вправи на розвиток довільної уваги, пам’яті, спостережливості, витримки (“Знайди та помовч”, “Розвідник та загін”, “Індійці”, “Слухаємо тишу”).

2. Психокорекційні завдання. На цьому етапі переважають етюди та ігри, в яких відтворюються окремі риси характеру та соціально забарвлені почуття (доброта, чесність, скупість і т.п.), дається моральна оцінка поведінки персонажів. Мета цього етапу психогімнастики – корекція настрою та поведінки дітей, тренінг змодельованих стандартних ситуацій. Форми вправ на цьому етапі – різноманітні: інсценування оповідань, змагання “акторів” та “телепатів”, творчі завдання психотерапевтичної спрямованості, спогади про почуття, які переживали, та ін.

3. Психопрофілактичні вправи. Мета – створити в дитини відчуття, що її приймає клас , вчитель, навіяти бажаний настрій, поведінку, риси характеру. На цьому етапі закріплюється позитивне ставлення учасників до дітей, до себе самих та до занять з психогімнастики, формується здатність до психом’язового само розслаблення.

Більшість ігор заключного етапу побудована на тому, що учасники виявляють одни одному свою прихильність, симпатію, любов (пропонують товаришувати, миряться, жаліють, хвалять, опікуються: «День народження», «Друзі зустрілися», «Теремок», «Маша і ведмідь» ); захищають або зігрівають один одного (“Ведмежата”, “Зачарована каблучка”); або всі разом виконують спільне завдання (“Мальовничий килим”, “Складіть малюнок”, “Веретено”, “Живі картини”). Прийоми психом’язового розслаблення пропонують дітям в ігровій формі через уявлення певних знайомих дитині ситуацій. Ігри можуть бути як спокійними (усунення психо-емоційного напруження), так і веселими (створення бадьорого, піднесеного настрою) залежно від завдань заняття.

Завершальним елементом заняття може бути такий діалог.

Вчитель (захоплено й упевнено). Ну що, діти, сподобалося вам наше сьогоднішнє заняття?

Діти (дружно і радісно, якщо питання прозвучало в належному тоні). Так!

Вчитель. Тоді поаплодуємо собі як артистам. (Показує). А тепер привітаємо один одного з успіхом, як поздоровляють себе з перемогою хокеїсти чи футболісти! (обіймає кількох дітей і запрошує інших приєднатись о гурту).

Тактильне єднання групи, спільне переживання радості виступає сильнодіючим фактором, що знімає психологічне напруження дітей у класі, нормалізує їхню поведінку і спілкування, забезпечує емоційний комфорт на досить тривалий час.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності соціального педагога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.