Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Арттерапія для внутрішньо переміщених дітей за методикою «Моя тварина-захисник»
»
Взяти участь Всі події

Проблеми неперервності та наступності між початковою та базавою середньою освітою та шляхи їх подолання

НУШ

Для кого: Дорослі

22.01.2022

91

6

0

Опис документу:

Найбільш яскравою ознакою сучасних змін у системі національної освіти, що вимагають відповідних управлінських, науково-методичних і організаційних рішень, є її реформування на засадах наступності та неперервності. Проблема наступності в навчанні через цілий ряд причин досить складна. Її складність полягає у відсутності єдиних підходів. Зокрема, коло наукових досліджень, пов’язаних з розв’язанням даної проблеми, досі ще залишається недостатньо розкритим як у вітчизняній, так і в зарубіжній педагогіці. Тому наступність у навчанні, залежно від наукових поглядів учених-педагогів, розглядається з найрізноманітніших позицій: і як нормативна функція дидактики, і як закономірність розвитку педагогічного процесу, і як загально дидактичний принцип [4, с.13].

Перехід учнів з початкової в середню ланку школи – одна з педагогічно найбільш складних проблем, а період адаптації в 5-му класі – один з найважчих періодів шкільного навчання. В останні роки в педагогічній і психологічній літературі багато говориться про складності цього періоду навчання, що він став сприйматися мало не як об'єктивна криза розвитку дітей 9–10 років, що породжує серйозні педагогічні проблеми. Підстав для такого твердження більш ніж достатньо: стан дітей в цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, іноді недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання та її результатами. Це означає, що збільшується число дітей, що зазнають значні труднощі під час навчання та адаптації до нових умов організації навчального процесу. Для них особливо важлива правильна організація адаптаційного періоду при переході з початкової школи в середню ланку. Тому увага педагогічного колективу школи повинна бути направлена на забезпечення якості освіти як умови сталого розвитку шкільного співтовариства, постійно зростати до проблем адаптації школярів. Перехідний період з початкової школи в основну позначається на всіх учасниках освітнього процесу: учнях, педагогах, батьках, адміністрації школи, фахівцях психолого-педагогічної служби.

Часто наслідки бувають негативними, що обумовлено:

· зміною соціальної обстановки;

· зміною ролі учня;

· збільшенням навчального навантаження;

· зміною режиму дня;

· різницею систем і форм навчання;

· нестиковкою програм початкової й основної школи;

· відмінністю вимог з боку вчителів-предметників;

· зміною стилю спілкування вчителів з дітьми.

Спостереження за учнями, спілкування з ними в цей період показує, що вони дуже розгублені, не можуть зрозуміти, як будувати стосунки з 12 педагогами, які вимоги обов'язкові для виконання – до школяра вперше пред'являється багато вимог з боку багатьох людей. На п'ятикласника обрушується потік інформації з незрозумілими для нього словами, термінами. Є і така категорія дітей, які в силу свого емоційного стану, створюють безліч труднощів. Специфіка навчальної діяльності, її вимоги до особистості школяра і визначають зміст психологічної готовності. Визначити структуру психологічної готовності можна тільки з урахуванням структури особистості і структури діяльності, так як, вважає О.М. Леонтьєв, «в основі особистості лежать відносини співпідпорядкованості людської діяльності, породжувані ходом її розвитку» [5, с.17]. Згідно з визначенням, що його дає «Робоча книга шкільного психолога» за ред. І. В. Дубровіної [5], готовність до переходу в середню школу - це:

• сформованість основних компетентностей навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

• новоутворення молодшого шкільного віку – довільність, рефлексія, планування, теоретичне мислення;

• якісно інший, більш «дорослий», тип взаємовідносин з учителем та однокласниками.

Основною діяльністю молодшого школяра є навчання, а отже наприкінці цього періоду в нього має бути бажання вчитися і він повинен вміти вчитися. У початковій школі відбувається розвиток пізнавальних потреб, мотивації учіння, навичок учіння, формування навчальної діяльності, усі цілі та компетенції реалізуються сповна.

Ці новоутворення виявляються у новій особистісній позиції:

  1. щодо навчання – учень має стати суб’єктом власної навчальної діяльності;

  2. щодо ставлення до школи і вчителів – відповідальна усвідомлена позиція суб’єкта внутрішньошкільних відносин;

  3. щодо однолітків – автономність від дорослих, конструктивність і певна соціальна зрілість у налагодженні усталених емоційних відносин. Зміна форм організації навчальної діяльності може бути тою об’єктивною дійсністю, яка перешкоджає успішному переходу до основної школи.

До таких різких змін умов навчання можна віднести:

  1. сам факт переходу в середню освітню ланку, який висуває нові вимоги до дитини, що підкреслюється вчителями і батьками;

  2. проведення уроків різними вчителями (звідси неузгодженість, різноманітність і якісне ускладнення вимог з боку вчителів; невміння ними враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей тощо);

  3. кабінетна система навчання;

Сьогодні в Україні лише 28% п’ятикласників зберігають таку ж високу успішність навчання, як по закінченню початкової школи. Тому проблема наступності між початковою та середньою ланками освіти залишається актуальною і потребує широкого обговорення в закладі освіти.

Вчителям початкових класів для вирішення завдань наступності у навчанні учнів 4-х класів необхідно дотримуватися наступних вимог:

· більш ретельно вивчати та виконувати вимоги державного стандарту та навчальної програми, інших нормативних документів стосовно організації роботи в початковій школі;

· протягом всього періоду навчання слідкувати за якісним засвоєнням навчального матеріалу, не допускаючи розподілу його на «важливий» і «неважливий»;

· протягом навчання у четвертому класі організовувати системне повторення, ретельно виконувати аналіз типових утруднень та вчасно робити корекцію знань учнів.

Проблеми наступності між початковою та середньою ланками освіти можливі та шляхи їх розв’язання теж, при умові систематизації і «діалогу».

Організаційно-психологічні проблеми:

  1. Недостатня наповненість уроку навчальним матеріалом, невиправдано повільний темп уроку, відсутність матеріалів для сильніших учнів, перенесення основної тяжкості засвоєння курсу на домашню роботу.

Шляхи подолання: з кожним роком збільшувати обсяг матеріалу і темп навчання; давати додаткові завдання сильним учням; у класі виконувати складніші завдання, а додому задавати легші.

  1. Недостатньо організований і чіткий початок уроку, закінчення уроку, виділення додаткового – понад 45 хв. – часу на виконання письмових перевірочних робіт, а тому діти не привчаються швидко включатися в роботу, ефективно і швидко працювати.

Шляхи подолання: привчити дітей починати роботу на уроці по дзвінку, швидко включатися в роботу, не давати окремим дітям додаткового часу на виконання контрольних робіт, закінчувати урок також по дзвінку.

  1. Стійка звичка в дітей до надмірної допомоги батьків під час виконання домашніх завдань, творчих робіт.

Шляхи подолання: пояснити батькам четвертокласників, що їхня надмірна допомога наносить шкоду інтелектуальному розвитку їхньої дитини. Включення в уроки завдання, що контролюють ступінь самостійності школярів у виконанні домашніх завдань.

  1. Пасивність більшості учнів у процесі навчання.

Шляхи подолання: використання форм і методів організації занять, що вимагають від кожного учня активної і усвідомленої участі (в т.ч. парної, групової роботи, інтерактивних методів навчання , методик критичного та креативного мислення, творчих завдань).

  1. Несформованість в учнів уявлення про відмінну усну відповідь «з місця» чи відповідь «біля дошки» (еталону відповіді).

Шляхи подолання: учителям-предметникам спільно з учителями початкової школи визначити вимоги до відповіді учня і поступово роз'яснювати дітям ці вимоги, враховувати їх, оцінюючи відповіді в 4-му класі.

Загально-дидактичні проблеми.

  1. Недостатня техніка читання, значні проблеми в розумінні тексту через збіднений лексичний запас у частини дітей, невміння ділити текст на смислові частини та аналізувати його.

Шляхи подолання: постійно пропонувати учням завдання на перевірку знання і розуміння смислу термінів, понять; вести словнички термінів, читати вголос і аналізувати умови завдань, рекомендувати і батькам проводити таку роботу з дітьми вдома.

  1. Недостатня швидкість письма, нечіткий почерк у значної частини дітей.

Шляхи подолання: рекомендувати вправи для розвитку м'язів кисті руки, відповідну ручку, продовжувати стежити за правильністю написання букв і цифр, за правильним положенням ручки.

  1. Недостатня тренованість довготривалої механічної пам'яті.

Шляхи розв’язання: практикувати письмове опитування правил, пропонувати для запам'ятовування не лише віршовані, а й прозаїчні тексти

  1. Відсутність в учнів звички звертатися до енциклопедій, довідників, словників, науково-популярної і додаткової навчальної літератури.

Шляхи подолання: використовувати в класі довідкові видання, пропонувати учням завдання по роботі з довідниками і словниками, доручати готувати повідомлення, розповіді, твори за матеріалами додаткової літератури

Таким чином, неперервність в освіті – це чітко спланована, систематична та якісна робота усіх учасників освітнього процесу, що забезпечує ефективну підготовку учнівської молоді до життя в сучасному суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. — 2011. — № 7. – С. 1–18.

  2. Закон України «Про освіту». Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451. Введено в дію Постановою ВР N 1144-XII (1144-12) від 04.06.91// ВВР. – 1991. – N 34. – 452 с.

  3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. Указ Президента України № 344/2013 від 25.06.13 року

  4. Перережко І. Проблеми наступності в навчанні / І. Перережко // Початкова освіта. – 2006. – № 42 (378). – С. 7–9.

  5. Робоча книга шкільного психолога. / Під ред. І.В. Дубровиной / М.: Просвещение, 1991. – 303 с.

  6. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1997.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Яворина Тетяна

вчитель початкових класів

Хмельницька загальноосвітня школа І ступеня № 4 


Проблеми неперервності та наступності між початковою та базавою середньою освітою та шляхи їх подолання


Найбільш яскравою ознакою сучасних змін у системі національної освіти, що вимагають відповідних управлінських, науково-методичних і організаційних рішень, є її реформування на засадах наступності та неперервності. Проблема наступності в навчанні через цілий ряд причин досить складна. Її складність полягає у відсутності єдиних підходів. Зокрема, коло наукових досліджень, пов’язаних з розв’язанням даної проблеми, досі ще залишається недостатньо розкритим як у вітчизняній, так і в зарубіжній педагогіці. Тому наступність у навчанні, залежно від наукових поглядів учених-педагогів, розглядається з найрізноманітніших позицій: і як нормативна функція дидактики, і як закономірність розвитку педагогічного процесу, і як загально дидактичний принцип [4, с.13].

Перехід учнів з початкової в середню ланку школи – одна з педагогічно найбільш складних проблем, а період адаптації в 5-му класі – один з найважчих періодів шкільного навчання. В останні роки в педагогічній і психологічній літературі багато говориться про складності цього періоду навчання, що він став сприйматися мало не як об'єктивна криза розвитку дітей 9–10 років, що породжує серйозні педагогічні проблеми. Підстав для такого твердження більш ніж достатньо: стан дітей в цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, іноді недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання та її результатами. Це означає, що збільшується число дітей, що зазнають значні труднощі під час навчання та адаптації до нових умов організації навчального процесу. Для них особливо важлива правильна організація адаптаційного періоду при переході з початкової школи в середню ланку. Тому увага педагогічного колективу школи повинна бути направлена на забезпечення якості освіти як умови сталого розвитку шкільного співтовариства, постійно зростати до проблем адаптації школярів. Перехідний період з початкової школи в основну позначається на всіх учасниках освітнього процесу: учнях, педагогах, батьках, адміністрації школи, фахівцях психолого-педагогічної служби.

Часто наслідки бувають негативними, що обумовлено:

 зміною соціальної обстановки;

 зміною ролі учня;

 збільшенням навчального навантаження;

 зміною режиму дня;

 різницею систем і форм навчання;

 нестиковкою програм початкової й основної школи;

 відмінністю вимог з боку вчителів-предметників;

 зміною стилю спілкування вчителів з дітьми.

Спостереження за учнями, спілкування з ними в цей період показує, що вони дуже розгублені, не можуть зрозуміти, як будувати стосунки з 12 педагогами, які вимоги обов'язкові для виконання – до школяра вперше пред'являється багато вимог з боку багатьох людей. На п'ятикласника обрушується потік інформації з незрозумілими для нього словами, термінами. Є і така категорія дітей, які в силу свого емоційного стану, створюють безліч труднощів. Специфіка навчальної діяльності, її вимоги до особистості школяра і визначають зміст психологічної готовності. Визначити структуру психологічної готовності можна тільки з урахуванням структури особистості і структури діяльності, так як, вважає О.М. Леонтьєв, «в основі особистості лежать відносини співпідпорядкованості людської діяльності, породжувані ходом її розвитку» [5, с.17]. Згідно з визначенням, що його дає «Робоча книга шкільного психолога» за ред. І. В. Дубровіної [5], готовність до переходу в середню школу - це:

• сформованість основних компетентностей навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

• новоутворення молодшого шкільного віку – довільність, рефлексія, планування, теоретичне мислення;

• якісно інший, більш «дорослий», тип взаємовідносин з учителем та однокласниками.

Основною діяльністю молодшого школяра є навчання, а отже наприкінці цього періоду в нього має бути бажання вчитися і він повинен вміти вчитися. У початковій школі відбувається розвиток пізнавальних потреб, мотивації учіння, навичок учіння, формування навчальної діяльності, усі цілі та компетенції реалізуються сповна.

Ці новоутворення виявляються у новій особистісній позиції:

  1. щодо навчання – учень має стати суб’єктом власної навчальної діяльності;

  2. щодо ставлення до школи і вчителів – відповідальна усвідомлена позиція суб’єкта внутрішньошкільних відносин;

  3. щодо однолітків – автономність від дорослих, конструктивність і певна соціальна зрілість у налагодженні усталених емоційних відносин. Зміна форм організації навчальної діяльності може бути тою об’єктивною дійсністю, яка перешкоджає успішному переходу до основної школи.

До таких різких змін умов навчання можна віднести:

  1. сам факт переходу в середню освітню ланку, який висуває нові вимоги до дитини, що підкреслюється вчителями і батьками;

  2. проведення уроків різними вчителями (звідси неузгодженість, різноманітність і якісне ускладнення вимог з боку вчителів; невміння ними враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей тощо);

  3. кабінетна система навчання;

Сьогодні в Україні лише 28% п’ятикласників зберігають таку ж високу успішність навчання, як по закінченню початкової школи. Тому проблема наступності між початковою та середньою ланками освіти залишається актуальною і потребує широкого обговорення в закладі освіти.

Вчителям початкових класів для вирішення завдань наступності у навчанні учнів 4-х класів необхідно дотримуватися наступних вимог:

 більш ретельно вивчати та виконувати вимоги державного стандарту та навчальної програми, інших нормативних документів стосовно організації роботи в початковій школі;

 протягом всього періоду навчання слідкувати за якісним засвоєнням навчального матеріалу, не допускаючи розподілу його на «важливий» і «неважливий»;

 протягом навчання у четвертому класі організовувати системне повторення, ретельно виконувати аналіз типових утруднень та вчасно робити корекцію знань учнів.

Проблеми наступності між початковою та середньою ланками освіти можливі та шляхи їх розв’язання теж, при умові систематизації і «діалогу».

Організаційно-психологічні проблеми:

  1. Недостатня наповненість уроку навчальним матеріалом, невиправдано повільний темп уроку, відсутність матеріалів для сильніших учнів, перенесення основної тяжкості засвоєння курсу на домашню роботу.

Шляхи подолання: з кожним роком збільшувати обсяг матеріалу і темп навчання; давати додаткові завдання сильним учням; у класі виконувати складніші завдання, а  додому задавати легші.

  1. Недостатньо організований і чіткий початок уроку, закінчення уроку, виділення додаткового – понад  45 хв. – часу на виконання письмових перевірочних робіт, а тому  діти не привчаються швидко включатися в роботу, ефективно і швидко працювати.

Шляхи подолання: привчити дітей починати роботу на уроці по дзвінку, швидко включатися в роботу, не давати окремим дітям додаткового часу на виконання контрольних робіт, закінчувати урок також по дзвінку.

  1. Стійка звичка в дітей до надмірної допомоги батьків під час виконання домашніх завдань, творчих робіт.

Шляхи подолання: пояснити батькам четвертокласників, що їхня надмірна допомога наносить шкоду інтелектуальному розвитку їхньої дитини. Включення в уроки завдання, що контролюють ступінь самостійності школярів у виконанні домашніх завдань.

  1. Пасивність більшості учнів у процесі навчання.

Шляхи подолання: використання форм і методів організації занять, що вимагають від кожного учня активної і усвідомленої участі (в т.ч. парної, групової роботи, інтерактивних методів навчання , методик критичного та креативного мислення, творчих завдань).

  1. Несформованість в учнів уявлення про відмінну усну відповідь «з місця» чи відповідь «біля дошки»  (еталону відповіді).

Шляхи подолання: учителям-предметникам  спільно з учителями початкової школи визначити  вимоги до відповіді учня і поступово роз'яснювати дітям ці вимоги, враховувати їх, оцінюючи відповіді в 4-му класі.

Загально-дидактичні проблеми.

  1. Недостатня техніка читання, значні проблеми в розумінні тексту через збіднений лексичний запас у частини дітей, невміння ділити текст на смислові частини та аналізувати його.

Шляхи подолання: постійно пропонувати учням завдання на перевірку знання і розуміння смислу  термінів, понять; вести словнички термінів, читати вголос і аналізувати умови завдань, рекомендувати і батькам проводити таку роботу з дітьми вдома.

  1. Недостатня швидкість письма, нечіткий почерк у значної частини дітей.

Шляхи подолання: рекомендувати вправи для розвитку м'язів кисті руки, відповідну ручку, продовжувати стежити за правильністю написання букв і цифр, за правильним положенням ручки.

  1. Недостатня тренованість довготривалої механічної пам'яті.

Шляхи розв’язання: практикувати письмове опитування правил, пропонувати для запам'ятовування не лише віршовані, а й прозаїчні тексти

  1. Відсутність в учнів звички звертатися до енциклопедій, довідників, словників, науково-популярної і додаткової навчальної літератури.

Шляхи подолання: використовувати в класі довідкові видання, пропонувати учням завдання по роботі з довідниками і словниками, доручати готувати повідомлення, розповіді, твори за матеріалами додаткової літератури

Таким чином, неперервність в освіті – це чітко спланована, систематична та якісна робота усіх учасників освітнього процесу, що забезпечує ефективну підготовку учнівської молоді до життя в сучасному суспільстві.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. — 2011. — № 7. – С. 1–18.

  2. Закон України «Про освіту». Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451. Введено в дію Постановою ВР N 1144-XII (1144-12) від 04.06.91// ВВР. – 1991. – N 34. – 452 с.

  3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. Указ Президента України № 344/2013 від 25.06.13 року

  4. Перережко І. Проблеми наступності в навчанні / І. Перережко // Початкова освіта. – 2006. – № 42 (378). – С. 7–9.

  5. Робоча книга шкільного психолога. / Під ред. І.В. Дубровиной / М.: Просвещение, 1991. – 303 с.

  6. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1997.



Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.