Для української ментальності характерним є прагнення зробити дитину щасливою в родинному, професійному, громадському та державному житті, тобто в життєтворчості. Отож, свою виховну діяльність спрямовую на співдіяльність дітей, їхніх сімей та дорослих із формуванням таких життєвих компетентностей, які нададуть кожному вихованцю можливість обрати свій шлях у житті, забезпечать комфортне життя в соціумі. Актуальність такої виховної системи визначається в єдності зусиль родини, педагогів і громадськості у вихованні дитини, формуванні її характеру, особистісних рис, національної свідомості й розвитку природного таланту, спрямованих на розвиток життєвої компетентності кожного вихованця на принципах співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих.


