Плекаємо професійну компетентність педагога закладу позашкільної освіти

Плекаємо професійну компетентність педагога закладу позашкільної освіти

Корольчук Ольга Сергіївна – методист ЦПР

Святошинського району міста Києва,

Оріхон Дар´я Русланівна – керівник гуртка «Створи себе сам».

«Оволодіти педагогічною майстерністю може кожен педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду», - вважав видатний педагог А.С. Макаренко.

Педагогічна компетентність педагога - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Проблема педагогічної компетентності цікавила багатьох науковців. Компетентний педагог – це такий фахівець, який володіє ґрунтовними знаннями з означеного предмета, використовує міжпредметні зв’язки та вміє використовувати отримані навички у практичній діяльності повсякденного життя.

Ш. Амонашвілі розглядає педагогічну діяльність як творчий процес. 

Українські вчені О. Крисан, О. Овчарук, О. Пометун, О. Локшина,

О. Савченко вважають, що компетентності є своєрідними комплексами знань, умінь і ставлень, що набуваються в навчанні й дозволяють людині розуміти, тобто ідентифікувати та оцінювати в різних контекстах проблеми, що є характерними для різних сфер діяльності. 

Професійна педагогічна компетентність є необхідною якістю педагога-професіонала. Разом з тим педагогічна компетентність присутня і в інших видах праці, наприклад, вона необхідна управлінцю-керівнику, який прагне навчити і виховати свого співробітника.

Педагогічна акмеологія розкриває спектр психологічних показників зрілості особистості і професійно важливих якостей педагога, що забезпечують досягнення ним професійних "акме" в педагогічній праці. Її розробки покликані допомогти педагогу у визначенні рівнів професіоналізму, затребуваний в сучасному суспільстві і найбільш відповідні можливості конкретної людини, а також в побудові акмеограми як індивідуальної програми професійного розвитку. Акмеограма педагога включає професійно важливі якості особистості, затребувані в педагогічній діяльності та педагогічному спілкуванні.

Педагогічна майстерність – це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Вона характеризується високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених вмінь, і, звичайно, суть його – в особистості педагога, його позиції, здатності керувати діяльністю на високому рівні.

Продуктивна компетентність - це вміння працювати, отримувати результат, ухвалювати рішення та відповідати за них. Більшість науковців серед ключових компетенцій учителя на перше місце ставить саме продуктивну компетентність. Автономізація на компетентність - це здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність. Адже педагог перш за все вчиться сам, це вічний учень. 

Модель комплексної педагогічної підтримки творчої самореалізації вихованця:

• підготовка педагога до наукової роботи й гуманістичної комунікації у школі нового типу;

• підготовка до наукової роботи й гуманістичної комунікації у закладі; навчання учнів основам творчої самореалізації, дослідницької роботи;

• створення організаційних, педагогічних і психологічних механізмів, що забезпечують чітку і активну діяльність педагога-дослідника і дослідника-вихованця;

• організація творчої взаємодії всіх суб’єктів дослідництва на наукових основах творчої діяльності;

• оперативне і об’єктивне вимірювання та оцінка динаміки перебігу самореалізації творчих здібностей і вмінь учнів.

Але перш за все професійна діяльність педагога ґрунтується на главенстві загальнолюдських цінностей, норм і принципів моралі.

Педагог виступає носієм обов'язків стосовно:  
·  вихованця;
·  його батьків;
·   педагогічного співтовариства в цілому й окремих педагогів;
·  самого себе;

·  суспільства.

На всіх етапах розвитку суспільства педагогічна думка була відображенням його потреб. Водночас будь-яка наукова педагогічна концепція ґрунтувалася на народно-педагогічній спадщині та прогресивному професійно-педагогічному досвіді.

Етика педагога як складова гуманізму найбільш висвітлена у працях Пьєтро Верджеріо. У його трактаті «Про благородні нрави й вільні науки» містилися принципи гуманної педагогіки:
♦ соціальна, громадянська спрямованість освіти;
♦ повага особистості дитини;
♦ орієнтація на природні особливості, вік, схильність, інтереси дитини;
♦ майстерність педагога, його вміння здійснювати диференційований підхід до учнів;
♦ відмова від фізичних покарань, вибір «м'яких» засобів виховання.
Вагомий внесок у становлення системи загальнолюдських гуманістичних цінностей зробили французькі матеріалісти XVIII століття - Гельвецій, Гольбах, Дідро.

     Відомою є система американського педагога Джона Д'юі, в якій - навчальний заклад – це співтовариство, в основі якої лежать такі базові принципи:

• практика, діяльність, досвід, інтереси учнів - цінності освіти, основа організації всіх освітніх процесів;

• дитина - центр системи, вона може виявити свою індивідуальність тільки залучившись до активної соціальної практики;

• учитель - гід, фасилітатор, консультант навчальної діяльності учня.

Етична компетентність за специфікою реалізації належить до так званих надпредметних компетентностей. Вони мають інтегрований характер.

Змістовою основою етичної компетентності є педагогічна етика як професійна галузь дисципліни «Етика». Педагогічна етика вивчає характер діяльності педагога, який є сукупністю правил спілкування та поведінки педагога.

Прикладом етичної компетентності можуть бути такі здатності:

♦ усвідомлення інваріантного характеру норм педагогічної етики;

♦ розуміння необхідності розвитку культурних потреб та інтересів;

♦ здійснення етичної рефлексії власних учинків,

♦ виявлення сутності різних педагогічних ситуацій, прогнозування результатів своїх дій;

♦ уміння розв'язувати конфлікти, розуміти потреби вихованців;

♦ реалізація стратегії й тактики етично доцільного спілкування з різними учасниками навчально-виховного процесу.

Моральні вимоги до характеру такої взаємодії: гуманно й рівно ставитись до всіх дітей; поважати особистість; бути добропорядним, чесним, справедливим тощо.

Для компетентного педагога досить актуальним є вивчення етичних засад педагогічної професії, а саме ознайомлення з історією виникнення та становлення правил професійної поведінки.

У цій системі представлено комплекс основних змістових складових педагогічної етики: ідеал учителя-гуманіста, його авторитет у суспільстві, нормативні вимоги до професії, дотримання яких, веде до успіху в навчанні та вихованні учнів; процесуальна сторона поведінки вчителя тощо.

Адольф Дістервег, який визначив головні вимоги до справжнього педагога:
♦ знання свого предмета, уміння його викладати, любов до дітей;
♦ процес викладання має здійснюватися таким чином, щоби збудити в учнів прагнення до знань;
♦ бути ентузіастом своєї справи, захоплюватися нею;
♦ мати сильну волю, бути суворим, вимогливим і справедливим;
♦ мати педагогічний такт, високі моральні якості та громадянську мужність.

Неправильна етико-педагогічна поведінка може провокувати виникнення конфліктів. Можна видалити такі помилкові педагогічні дії:
- маніпулювання сприйняттям ситуації – свідчення її неправильного усвідомлення, перекручування фактів. Категоричність висловлювань посилює їх негативний зміст, викликає у вихованця образу, бажання помститися, зневіру у власні можливості. Отже, внаслідок таких дій вчитель досягає результату, який протилежний очікуваному;
- актуалізація неприємних спогадів характерна тоді, коли вчитель нагадує учневі про минулі проблеми, які ще болісно відгукуються. Позбавлені виховного впливу фрази вчителя на зразок: “Я думала, то був поодинокий випадок, а це, виявляється, твій характер”, руйнують особистість, на несвідомому рівні актуалізують негативні почуття та спогади;
- пряме протиставлення сторін типове для ситуацій, коли вчитель прагне продемонструвати свою перевагу, але робить це невміло, принижуючи гідність вихованців, їхнє право на самостійність і самовизначення. Така його позиція ховається за словами: “Я людина доросла і тому знаю краще” і ін.
Розбіжність у думках – найчастіше виявляється у випадках оцінювання знань і поведінки учнів, коли оцінка за поведінку переноситься на знання учнів або безпідставно занижується без необхідних пояснень. Неправильна оцінка ситуації вчителем нерідко є причиною непорозуміння з учнями.
Стереотипність поведінки – у ситуаціях, що потребують морального вибору, нерідко виявляється у приниженні учнів, спробі маніпулювати ними, залякати або викликати тривогу перед можливим покаранням.

Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі розроблено проект документа «Етичний кодекс українського вчителя», що мав визначити основні засади професійної етики українських педпрацівників.
В проекті документа, зокрема зазначалося, що дотримання норм моралі та професійної етики набуває у діяльності педагога особливого значення, оскільки педагогічна діяльність має пряме відношення до майбутнього життя людини в суспільстві, її фізичного, психічного і духовного здоров’я.
Розроблений документ мав закріпити єдину систему норм, правил і критеріїв професійної етики в усіх видах педагогічної діяльності, що діятимуть на всій території України.
Проектом кодексу встановлено основні засади педагогічної етики, що включають до себе етичну складову діяльності учителя засновану на принципах законності, блага, справедливості, гендерної рівності, відповідальності по відношенню до своїх учнів.
Переорієнтація сучасної професійно-педагогічної освіти на європейські стандарти, передбачає, у першу чергу, підготовку компетентного фахівця, здатного "практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки та досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики". Формування етично компетентного вчителя – це соціально значуща проблема, від розв'язання якої залежать успіх гуманізації системи освіти, підвищення загальної культури в суспільстві, перспектива розвитку сучасної людини.
Етична компетентність – складне поліфункціональне та індивідуально-психологічне утворення на основі інтеграції професійних теоретичних знань, ціннісних орієнтацій і практичних умінь педагога у сфері етики, а також особистісних якостей, емоційно-ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, які в своїй сукупності забезпечують вибір учителем свідомої етичної поведінки, що відображає нормативно-етичні професійні засади та гуманістичну спрямованість його педагогічної дії. Несформованість етичної компетенції педагога призводить до етико-педагогічних помилок у педагогічній діяльності. Формуюче значення для етичної компетентності має розвиток позитивного ставлення вчителя до власної особистості й до інших людей. Цьому сприяє орієнтація на переосмислення власного досвіду, на рефлексію і самоаналіз, подолання педагогічних стереотипів у суспільній свідомості.

 Професійно компетентний керівник гуртка закладу позашкільної освіти прагне вирішувати певну проблемну ситуацію через переживання учнями цілого ряду позитивних емоцій:

здивування,

• радість,

• відчуття успіху,

• відчуття власної гідності;

• пізнання законів, явищ і процесів в атмосфері співтворчості і взаєморозуміння.

Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення дітей в різні форми практичної і дослідницької діяльності, комплексне використання педагогічних засобів, сприяють залученню учнів в активний процес пізнання і самовдосконалення. 
Рекомендована література:
1.Етика для вчителя: Навч.-метод. посібник.-К.:Знання, 2008. -303 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

3.Корніяка О.М.Мистецтво ґречності:Чи вміємо ми себе поводити?-К.:Либідь1995. – 96 с.

4.Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. Л., 1985.

5.Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя. М., 1990.

6.Маркова А.К. Психологический анализ профессиональной компетентности учителя // Советская педагогика. 1990. № 8. С. 82-88.

7.Маркова А.К. Психологические критерии и ступени профессионализма учителя // Педагогика. 1995. № 6. С. 55–63.

8.Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – 2-ге видання., вмпр.- К.:Знання-Прес,2006.-423 с.

9.Синиця І.О.Педагогічний такт і майстерність учителя. Радянська школа,1981. - 319 с.
10. Хоружа Л. Етична компетентність учителя як основа реалізації гуманістичної парадигми освіти / Л.Хоружа //Шлях освіти. - 2003. - № 3. - С. 27-33.
11. Чернокозова В. Н., Чернокозов И. И. Этика учителя. - К.: Рад.школа, 1973.- 175.
12. Яцій О.М. Этическая образованность учителя: сущность, структура / О.М.Яцій // Виховання і культура. – 2001. - №1 (1) – С.83-84.

Додаток

Семінарське заняття для керівників гуртків

«Плекаємо етичну компетентність керівника гуртка»

План проведення.

1. Вступ до теми. Вправа «Синонім»

2. Прийняття правил роботи групи. Понятійна розминка.

3. Тест на самодіагностику етичної обізнаності.

4. Вправа «Рейтинг висловів видатних осіб людства щодо педагогічної етики».

5. Етична компетентність крізь призму психологічної наукиОзнайомлення з сучасними діагностичними методиками «Асоціативно-метафоричні листівки». Вправа «Безлімітний ресурс» Презентація розробки методистів «Самоаналіз професійної діяльності керівника гуртка».

Хід заняття.

І. В основі поняття педагогіка лежить етика. З цього приводу Ольга Кобилянська казала «В моїх очах людина – щось дійсно божественне, хоча має своє коріння в землі. Вона може розвинутися в прекрасний цвіт. але для того треба волі…» Наше заняття проходитиме на засадах гуманізму, не- насилля, конструктивного спілкування.

Вправа «Синонім». Добери якомога більшу кількість до слова етика.

Вправа «Понятійна розминка». За 1хвилину ви повинні пригадати якомога більше термінів і понять з даної теми.

• Думка оточуючих про моральність людини чи колективу, що пов’язана з попередньою поведінкою чи діяльністю і виражена у визнанні його заслуг називається: авторитет, репутація, престиж. імідж, популярність.

• Що повинно бути в основі службових контактів: інтереси справи, взаємний інтерес, особиста вигода, політичні уподобання, особистісні амбіції.

• Як називається невміння при спілкуванні визначити необхідну межу стосовно іншої людини: порядність, тактовність. повага, вихованість, безтактність.

• З якою моральною категорією пов’язане поняття честі: щастя, обов’язок, совість, гідність, відповідальність.

• Моральний нігілізм – це визнання загальних цінностей, вислів. що дозволяє чи забороняє щось робити, зміни в свідомості, заперечення загальних моральних норм і цінностей.

• Тактовність – здатність і звичка з повагою ставитися до людини, внутрішній голос людини, здатність до внутрішнього самоконтролю, емоції страждання від того, що вчинив не так, як потрібно було зробити.

ІІ. Предметом педагогіки є людина. Отже. ускладнення в житті людини вимагає етико-педагогічної компетентності. Компетентність - здатність отримувати запланований конкретний результат. Компетентність – здатність до діяльності, а компетенція – коло повноважень певної особи (С. Шишов, В. Кальней). Змістовою основою етичної компетентності є педагогічна етика як професійна галузь дисципліни «Етика». Педагогічна етика вивчає характер діяльності педагога, який є сукупністю правил спілкування та поведінки педагога.

Отже, зараз ми з вами пройдемо конкретний тест з самодіагностики етичної обізнаності як певних норм культури.

III. Ознайомтеся з питаннями тесту і виберіть ту відповідь чи відповіді на запитання, які вважаєте вірними.

1) Поняття “мораль” і “моральність”:

a) мають одне і те ж значення;

b) є синонімами;

c) мораль “витікає” із моральності;

d) моральність “витікає” із моралі;

e) жодна з відповідей не є вірною.

2) Сторони спілкування?

a) комунікативна;

b) діяльнісна;

c) інформаційна;

d) інтерактивна;

e) соціально-перцептивна;

f) інтелектуальна.

3) Що відноситься до рівнів спілкування?

a) маніпулювання;

b) навіювання;

c) переконання;

d) конкуренція;

e) співробітництво.

4)   Норми етикету:

a) незмінні моральні норми поведінки для всіх людей;

b) залежать від певної спільноти людей, народу, країни;

c) залежать від певної ситуації в якій опинилася людина;

d) залежать від епохи, в якій вони діють;

e) залежать від соціального стану людини;

f) залежать від настрою людини.

5) Одяг ділової жінки на денних ділових прийомах:

a) екстравагантний;

b) оригінальний;

c) траурний;

d) яскравий;

e) скромний;

f) строгий;

g) суворий;

h) вишуканий;

i)  ні одна з відповідей не є вірною.

6) Деякі вимоги до публічного виступу:

a) публічний виступ краще не готувати у вигляді розповіді;

b) попередньо усвідомити те, про що хочеш говорити;

c) не змінювати силу та тональність голосу;

d) дивитися на аудиторію;

e) не користуватися жестами;

f) слідкувати за вимовою.

g) повчати.

7)    Деякі загальні вимоги до раціонального телефонного спілкування:

a) розмову з партнером по телефону слід вести на позитивному емоційному фоні;

b) розмову з партнером по телефону слід вести беземоційно;

c) розмова повинна бути мінімально насичена інформацією;

d) слова слід вимовляти звичайним рівним голосом;

e) чітко вимовляти дати, числа, прізвища, назви міст і т.п.

f) розмова має вестись у формі монологу;

g) у разі якщо з технічних причин зв’язок обірвався, відновлює зв’язок, той кому телефонували;

h) у разі якщо з технічних причин зв’язок обірвався, відновлює зв’язок, той хто телефонував.

8)    Що відноситься до невербальних засобів комунікації?

a) рухи тіла співрозмовника;

b) жести;

c) міміка;

d) інтонація;

e) паузи в словах;

f) всі відповіді є правильними.

9)    Які жести мають одне і те ж інформаційне значення у різних народів?

a) посмішка;

b) хитання голови згори донизу при погодженні;

c) насуплені брови;

d) “коло”, утворення великим та вказівним пальцями руки.

e) сердитий погляд.

10)    Під час дружніх зустрічей, в якій територіальній зоні спілкування розміщуються співрозмовники:

a) в інтимній;

b) в особистій;

c) в соціальній;

d) в громадській;

e) в будь-якій.

11)    Якщо при розмові замислюючись людина підіймає очі в гору, то як вона в даний час намагається сприйняти інформацію:

a) через відчуття;

b) через зорові образи;

c) через слухові образи;

d) веде внутрішній монолог, а не слухає співбесідника;

12)    Невербальними засобами можна:

a) підсилити сказану інформацію;

b) послабити сказану інформацію;

c) суперечити смислу сказаного;

d) всі відповіді вірні.

13)    Що допоможе при діловій бесіді встановити контакт з співрозмовником:

a) дружній погляд;

b) посмішка;

c) негайне введення співрозмовника в курс діла;

d) ознайомлення співрозмовника з користю яку він отримає;

e) прийняття пози схожої з позою співрозмовника.

14)  Мозковий штурм означає:

a) суперечку;

b) відстоювання своєї точки зору;

c) генерування нових ідей;

d) напад на співрозмовника;

e) ні жодна відповідь не є правильною.

15)    Чи може мати конфлікт при діловому спілкуванні позитивне значення?

a) так;

b) ні.

16)    Який міжособистісний стиль поведінки людини є самим конструктивним при взаємодії чи вирішення конфліктної ситуації:

a) стиль конкуренції;

b) стиль пристосування;

c) стиль співробітництва;

d) стиль ухиляння;

e) стиль компромісу;

Вірні відповіді на запитання:

1) b,d. 2) a,c,e. 3) a,d,e.. 4) b,d. 5) e,f.. 6) b,d,f. 7) a,d,e,h. 8) f. 9) a,c,e. 10) b. 11) b. 12) d. 13) a,b,e. 14) с. 15) а. 16) с.

IY. Іван Франко писав: «Кожна людина. а тим більше людина. що живе в суспільстві і на кожному кроці із суспільством тісно пов’язана. мусить виробити в собі певні поняття про життя з людьми, про спілкування з ними. то є поняття істинності, справедливості, правди, приязні та добра. Виконання вправи «Рейтинг висловів відомих осіб».

Висловлювання і афоризми про етику

• «Уміння слухати дитину – велике педагогічне мистецтво. Там, де немає цього мистецтва, немає і не може бути виховання»

В.О.Сухомлинський

• «Кращим знаряддям виховання є особистість педагога, його приклад, здатний викликати наслідування». Сорока-Росинський

• «Лише особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, лише характером можна створити характер». К.Д. Ушинський

• «Серця і уми юнацтва можна завоювати в наші дні тим сплавом моральної краси та інтелектуального багатства, який відкриває перед юнацтвом нові і нові якості людини» . В.О.Сухомлинский

• Етика є філософія переконання. Кант І.

• Етика є філософія доброї волі, а не тільки доброї дії. Кант І.

• Визначення етики видається мені таким. Те, що підтримує і продовжує життя, - добре; те, що пошкоджує і порушує життя, - погано. Глибока і загальна етика має значення релігії. Вона є релігія. Швейцер А.

• Для художника моральне життя людини - лише одна з тем його творчості. Етика ж мистецтва - у досконалому застосуванні недосконалих засобів. Уайльд О.

Етична абетка

Е - ЕМПАТІЯ П - ПРАВДИВІСТЬ

Т - ТАКТ О- ОСВІЧЕНІСТЬ

И(І) – ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ В - ВАРІАТИВНІСТЬ

К - КУЛЬТУРА А – АКМЕОЛОГІЧНА СПРЯМОВ

А - АДЕКВАТНІСТЬ Г - ГІДНІСТЬ

А – АНАЛІТИЧНИЙ РОЗУМ

ІV. Розгляд конкретних етико-педагогічних ситуацій з точки зору психологічної науки.

V. Вправа «Безлімітний ресурс».

VІ. Презентація методичної розробки «Самоаналіз професійної діяльності керівника гуртка».