Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Формування психологічної готовності працівників закладів освіти до конструктивної поведінки в умовах надзвичайних ситуацій
»
Взяти участь Всі події

Особливості української народної кухні. Технологія приготування овочевих страв. Значення овочів у харчуванні людини

Опис документу:
Особливості української народної кухні. Технологія приготування овочевих страв. Значення овочів у харчуванні людини. Значення овочів для організації правильного харчування людини, із вмістом в овочах поживних речовин, з овочевими стравами української кухні
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Урок – гра «Ходить гарбуз по городу»

(б клас)

Тема. Особливості української народної кухні. Технологія приготування овочевих страв. Значення овочів у харчуванні людини

Мета: ознайомити учнів із значенням овочів для організації правильного харчування людини, із вмістом в овочах поживних речовин, з овоче­вими стравами української кухні.

формувати прийоми роботи з кухонним інвентарем, засвоєння учнями технології приготування салатів, оформлення овочевих страв, дотримання правил техніки безпеки, організації ро­бочого місця й санітарно-гігіє­нічних вимог під час виконан­ня робіт;

сформувати навички самостійного пошуку інформа­ції та роботи з додатковими жерелами, систематизації та аналі­зування навчального матеріалу;

навчити визначати доброякісність овочів, готувати прості овочеві салати;

розвивати вміння працювати в групі;

виховувати акуратність, працьовитість, інтерес до роботи на кухні

Обладнання і матеріали: ін­струменти, кухонний інвентар, посуд для приготування овочевих страв, таблиці, виставка нату­ральних сирих овочів і зразків нарізаних овочів, таблиці «Пра­вила безпечної роботи в шкільних майстернях», «Об­робка овочів», «Способи нарізу­вання овочів», інструкційні картки з технологією приготування страв, продукти, необхідні для приготування салату

Міжпредметні зв’язки: біологія, географія, народознавство.

Тип уроку: урок-гра

Зміст роботи:

  • виставка натуральних овочів і зразків овочів нарізаних різними способами.

  • виступи учениць за сценарієм, вивчити пісні, вірші й прислів'я, де згадуються овочі.

Методичні рекомендації: ка­нвою для проведення уроку обрана українська народна пісня-гра «Ходить гарбуз по городу». Ведуча зачитує куплет пісні, а ученці, які підготували повідомлення про названий овоч, відзиваються і розповідають коротко про історію виникнення, про корисність цього овоча в харчуванні людини і про страви, які готують із нього. Так діти ігровим мето­дом знайомляться з основними овочевими стравами.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Вчитель. Українська кух­ня з давніх часів відзначалась великою різноманітністю страв і їх високими смаковими й по­живними якостями. Літописи та інші писані пам'ятки, а також археологічні розкопки свідчать про багатство та різноманітність їжі, що споживало населення Київ­ської Русі. Завдяки географічним умовам на території України наші предки вирощували різні городні культури.

Сьогодні ми поговоримо про овочі, тому що вони мають важливе значення в харчуванні людей, і ви повинні знати чому нам смакують овочеві страви. Овочі – основне джерело вітамінів, мінеральних речовин, органічних кислот, вуглеводів. Овочі корисні, вони містять вуглеводи, вітаміни та мінеральні солі, нестача, яких в організмі людини викликає порушення обміну речовин. Овочі і зелень є основним джерелом вітаміну С. Овочі містять смакові, ароматичні речовини і барвники, азотисті і дубильні (в’яжучі) речовини, пектин.

Велике значення мають смакові властивості овочів. Вони збуджують апетит, активізують травлення, а мікроелементи, які містяться в них, стимулюють ріст і розвиток організму. Деякі з овочів, наприклад цибуля і часник, містять фітонциди – бактерицидні речовини, що вбивають шкідливі мікроорганізми. Окремі овочі є джерелом білків,так квасоля містить їх більше, ніж м'ясо ( під час розповіді користуюся таблицею: «Вміст поживних речовин у продуктах харчування») .

Майже всі овочі мають лікарські властивості, викликають апетит, сприяють соковиділенню, поліпшують засвоюваність їжі. Все це свідчить про необхідність повсякденного споживання овочів.

Інститут харчування розробив орієнтовні річні норми спо­живання овочів та плодів, за якими на кожну людину має при­падати: картоплі — 122 кг, овочів — 110 кг, плодів — 106 кг. А на день людина в середньому повинна споживати: кар­топлі — 250...300 г, інших овочів — 400 г

Важливо спожи­вати свіжі овочі протягом усього року. Обов'язковою стравою до обіду повинен бути салат із сирих чи варених овочів, зелені, фруктів.

Салат - легка поживна страва, яку можна робити з чого завгодно: з овочів, фруктів, м'яса, риби, з яєць. Салати — бувають прості і складні, їх подають окре­мо і на гарнір, їх можна їсти і зранку, на сніданок, і при обіді, перед супом, і по обіді — замість солодкої страви.

Салати заправляють олією (соняшниковою, кукурудзяною, маслиновою, соєвою), сметаною, майонезом, різними заправками.

Прикрашають салати зазвичай тими ж продуктами, із якиїх вони приготовлені, використовуючи певні способи фігурного нарізу­вання.

І що найцікаві­ше: салати можна придумувати самій! А ще цікаво прикрасити салат так, щоб дивитися було приємно і їсти смачно.

Щоб ве­селіше знайомитися з корисними і смачними овочевими стравами, пограємо в гру. Для цього згадає­мо народну пісню, яку ви вчили ще в першому класі: « Ходить гарбуз по городу». Групи реклами овоча розкажуть про його користь у харчуванні і розрекламують страви з нього.

Отож, починаємо гру. Уяви­мо, що ми на городі, де ростуть різні овочі. Слово господині.

Господиня. Дівчата, ми зараз знаходимося на городі і маємо вибрати овочі для страви, яку будемо готувати. Потрібно вибра­ти найкорисніші і найсмачніші. Щоб зробити правильний вибір послухаємо, що овочі говорять про себе.

(Вихо­дить гарбуз - господар городу .)

Я гарбуз, глава городу.

Я начальник свого роду

Група реклами гарбузових.

Учениця 1. Про походження гарбуза вчені досі ведуть суперечки. Цю рослину запозичили з інших країн. Але й досі в літературі нема єдиної думки про її походження. Одні дослідники вважають, що батьківщина гарбузів — Америка, інші доводять їхню спорідненість з китайським царем овочів — гарбузом-горлянкою. Цей сорт здавна культивували в Китаї при імператорському дворі, виготовляючи з вирощених плодів фігурні вази та інші посудини. Гарбузи-горлянки ще за сивої давнини вирощували в Центральній Азії, де й понині з них виготовляють місткості для води, вина й тютюну.

Круглий рудий гарбуз – не єдиний вид цієї рослини. Гарбузи різних сортів можуть мати зелене, жовте, червоне або навіть біле «забарвлення». Проте зовсім не всі з них вживаються в їжу.

У гарбузі міститься безліч корисних речовин. Він складається з води, азотистої та білкової речовини, органічних кислот, клітковини, крохмалю, цукру (близько двох третин усіх цукрів – глюкоза), каротину, вітамінів D, С, В1, В2, солей міді, фосфору, заліза, цинку.

Про користь гарбуза було відомо й нашим предкам, які використовували гарбуз із лікувальною метою. Підвищений вміст солей міді та заліза робить гарбуз корисним при недокрів'ї та атеросклерозі. У лікувальному харчуванні гарбуз застосовують як активний сечогінний засіб, а насіння як глистогінний

Гарбузи збагатили українську кухню такими стра­вами, як гарбузова каша, гарбуз тушкований з яблуками, гарбуз із сметаною.

Учениця 2. З гарбузів готують багато різноманітних страв у ва­реному, тушкованому, смаженому й запеченом у виглядах.

Я найбільший, я найкращий,

І смачні із мене каші.

Хто не їв іще чудову

Славну кашу гарбузову?

Смач­ні «Гарбузова каша з маслом», «Гарбуз запечений у сметані» «Оладки з гарбуза», «Пиріг із гарбуза». А пригощати вас сьогодні ми будемо «Гарбузом тушкованим з яблуками», який приготували вдома з мамою. З гарбуза варять смачне варення

Гарбуз.

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

А чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Диня.

Обізвалась жовта диня,

Гарбузова господиня: -

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Учениця 3. В Росію цю культуру завезли на початку XVIII століття з Англії, де її вирощували в парниках. В наших травниках диню згадують серед корисних плодів, що мають лікувальне значення. В ній міститься близько 20 % цукристих сполук (сахарози), каротин, вітаміни С, Р, фолієва кислота, азотисті та пектинові сполуки, жир, ароматичні речовини, мінеральні солі.

Одного разу, ко­ли у Франції правив король Ген­ріх IV, відбувся суд. Обвину-вачувач вимагав, щоб винна була суворо покарана, адже вона вчи­нила замах на короля. Дехто із суддів посміхався, адже звину­ваченою була диня. Король, об'їв­шись динь, захворів. Хитрий ко­ролівський лікар подав у суд на диню. За судовим вироком ди­ню привселюдно прокляли на одній із паризьких площ. Найсолодші, найсмачніші дині дос­тигають на своїй батьківщині: в Ірані, Афганістані, Середній Азії. Диня замінила бідним людям і хліб, і воду. Динею лікували.

Дині містять значну кількість цукру, ефірних олій та інших речовин. Вони соковиті, ароматні і солодкі. А ще дині полюбляють теплий клімат, тому їх вирощують на півдні. Диню можна нарізати кульками і змішати з морозивом. Ми звикли подавати диню дуже просто - в свіжому вигляді та порізані шматочками. А ведь диня здатна на більше, вона цілком може здивувати нас несподіваним поєднанням смаків. Існує безліч рецептів, здатних перевернути наше уявлення про дині.

Диня використовується при приготуванні перших і других страв, холодних і гарячих закусок, салатів, напоїв, мусів, джемів, цукатів, різних десертів. Гурманів потішать як солодко-солоні поєднання, наприклад, салат з сиром Фета і беконом, так і освіжаючий, наприклад салат з огірком і м'ятою.

Свіжа диня відмінно поєднується з морепродуктами, в'яленої шинкою, червоними фруктами або кавуном. Викорис­товують дині в салатах, у десертах і як окрему страву. Динька також буде на нашому столі, будемо їсти її на десерт.

Господиня. Прогуляємося по городу і послухаємо про що роз­мовляють родичі гарбузові. Познайомимося ще з одним близь­ким родичем гарбуза.

Огірки.

Обізвались огірочки,

Гарбузові сини й дочки:

/ще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Ми зелені огірочки,

Гарбузові сини й дочки

Безумовно, ми рідня,

Дуже ми смачні свіженькі,

Малосольні і кисленькі,

Мариновані, до речі,

До сподоби всій малечі.

Група реклами огірків.

Учениця 1. Огірки належать до родини гарбузових.

Огірки відомі як овочева рослина біля шести тисяч років. Батьківщина огірка - північно-західна Індія, де їх вирощують понад 3000 р. Плід огірка, як і гарбуза, - ягода. В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани. Огірками обплетені паркани в селах. При густій посадці батогакультурних огірків піднімаються нагору, чіпляючись за підставлені для них підпірки.

Огірок зображений на фресках Давнього Єгипту та у грецьких храмах, дозволяє судити про досить поважний його вік. У Китаї і Японії землевласники знімають урожай цих овочів три рази на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре вдобрену землю городу й підв'язують до колів. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків в 1,5 м довжиною. Цей сорт китайських огірків обробляють тепер у Європі в теплицях.

 На території нашої країни огірки почали вирощувати ще до заснування Київської Русі.

Віддавна огірки є улюбленою овочевою рослиною на Русі. У розповсюдженому в ХVIII столітті посібнику із землеробства читаємо: "Понеже в Росії... огірки краще інших європейських місць ростуть, то тут про їх багато й описувати не потрібне".

Коли огірок уперше з'явився на Русі, точно сказати не можна. Припускають, що він був відомий ще до IX сторіччя. Перше літературне згадування про огірки в Московській державі належить німецькому послу Герберштейну від 1528 року. Трохи пізніше, в 30-х роках XVII століття схвальний відгук руським огіркам дав німецький мандрівник Адам Олеарій (Ельшлегер) у своєму "Докладному описі подорожі голштинського посольства в Московію й Персію".

Петро Перший найвищим велінням видав указ про створення спеціального господарства по вирощуванню огірків. Було це в XVII столітті, але на столах простих людей огірок уже не був екзотичним продуктом. Мандрівники із Західної Європи відзначали, що огірки на Русі розводяться в неймовірній кількості й не могли зрозуміти, чому це вони ростуть у нас краще, ніж у Європі.

Учениця 2. Огірки мають ви­сокі смакові якості, поліпшують апетит, сприяють засвоєнню ін­ших продуктів харчування, ма­ють також дієтичне значення: вони містять ферменти, потрібні для кращого засвоєння вітамінів групи В, і лужні солі, які зни­жують кислотність шлункового соку. З огірків, свіжих або соло­них, готують різні салати, ними прикрашають канапки. Огірки використовують ще й для при­готування перших страв: свіжі додають до холодних борщів, а солені обов'язкові в солянках.

Учениця 3

Салат з огірків. Молоденькі огірочки добре помити і порізати кружечками, зелену цибул ю теж помити і посікти, круто зварити яйце та покришити кубиками, салат посолити, заправити сме­таною і вимішати.

Огірки в сметані.

На 12 огірків – 3 жовтки, 0,5 склянки сметани, 1 ст. ложку оцту, перець і сіль на смак.

Свіжі огірки очищують, нарізують кусочками і трохи солять. Розтирають зварені жовтки, додаючи сметани, трохи оцту, перцю на смак і поливають огірки.

Господиня. Корисні огіроч­ки і смачненькі, візьмемо та й покладемо до нашого кошика, знадобляться до салату. Підемо далі по городу. Ознайомимося із столовими коренеплодами, до яких належить морква, буряк, пе­трушка, редька тощо. Ці культури люди почали вирощувати більше 3000 р. тому. А походять вони з районів помірного клімату -узбережжя Середземного моря і Середньої Азії.

Морква.

Обізвалася морквиця,

Гарбузовая сестриця:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Гарбузова я сестриця,

Його родичка, а значить

Я така ж жовто-гаряча.

Та не колір лиш один

Нас об'єднує із ним.

В моркві, гарбузі і дині

Є багато каротину.

Моркву треба їсти всім,

І дорослим і малим.

Ви сиру мене вживайте

Мною зуби укріпляйте

Група реклами страв із моркви.

Учениця 1. Морква входить до групи столових коренеплодів, що володіють властивістю формувати м'ясистої, соковиті, стовщені коріння. Продуктовим органом є коренеплід. Дикий вид рослини зустрічається в середземноморському районі Євразії і Африки. Однак, за твердженням багатьох дослідників, дика морква зростає на громадном просторі від Піренеях до Тихого океану, фактичне місцезнаходження культівіруемой моркви виявлено біля підніжжя Гімалаїв. За твердженням акад. Н. І. Вавілова, морква біла та жовта була знайдена в Західному Китаї.

Таким чином, батьківщиною моркви помаранчевих сортів вважається узбережжі Середземного моря, а жовтих і білих, за даними деяких дослідників, Афганістан. Однак цей овоч широко розповсюджений, відомий і любимо в усьому світі з давніх часів. Вирощується морква повсюдно, особливо поширена в районах помірного клімату. Але зустрічається навіть у Гренландії, Заполярье і на висоті 3300 м в горах Афганістану.

Морква - древнейшее рослина, що людство почало вирощувати більш ніж 4 тис. років тому як лікарський, а потім харчова та кормове. Її насіння знаходили під час розкопок на території сучасної Швейцарії в пальових будівлях неоліту і бронзового періоду. Вона була відома древнім грекам і древніх римлян. Морква вони називали "дауціс" і "карота", чому і зобов'язане її ботанічне назву.

З виникненням землеробства морква стали широко культивувати. Ніжну солодкість чудесного коренеплоду високо цінували в Древньому Римі. В одній з перших що дійшли до нас кулінарних книг (III ст. До н. Е.). Римляни описують, як приготувати різноманітні страви з кароти, зокрема салат. Вона була тут такою популярною, що в її честь поети писали оди.

Теофраст, перший ботанік стародавності, у праці "Дослідження про рослини" (IV-III ст до н. Е.) Писав, що морква використовували в дикому вигляді, була вона з тонким коренеплодів, і ще безбарвним. Цінували її високо за лікувальні властивості.

Культивування моркви продовжувалося і в середні століття. У Франції, Німеччині, Нідерландах вона з'явилася в XIV столітті. Улюбленою стравою по святах морква була при дворі імператора Карла Великого. Збереглися і рецепти, ось один: "Ретельно проварена морква, поставити її остудить, потім очистити, маленькими шматочками покласти на блюдо, посолити, додати масло, оцет ... Насипати прянощі; навряд чи знайдеться страва смачніша ... "

У XVII столітті відомі російські пироги з морквою стають обов'язковими на різних урочистостях. Про пирога "довгих з морквою" згадує "Видаткова книга патріаршого наказу страв, що подається патриарху Андрианов і різного чину особам".

Учениця 2. Морква - це старо­винний рецепт молодості, краси і довголіття. Немає інших овочів чи фруктів, які містили б стіль­ки каротину, скільки морква. В організмі людини каротин пере­творюється на вітамін А. Морква є прекрасним джерелом вітамінів В, С, Д, Е. Вона багата мінерала­ми і мікроелементами - калієм, кальцієм, залізом, фосфором, йо­дом, магнієм, марганцем. Також у ній є ефірні масла і фізіологіч­но активні речовини, необхідні організму.

З морквою імунітет міцніший. Морквяний сік і терта морква очищає кров, виводить з організму шкідливі речови­ни і нормалізує обмін речовин. Вживання моркви корисне при авітамінозі і недокрів'ї. Моркву застосовують при розладах зору, кашлі, стоматиті, а морквяним соком із медом полощуть горло при ангіні.

Учениця 3. З відвареної, сма­женої і запеченої моркви готують цілий ряд смачних і поживних страв. Слід знати, що каротин краще засвоюється, якщо за­правляти моркву олією чи сме­таною. А у вареному вигляді вона містить більше корисних речовин, ніж у сирому. Перед варінням із моркви зішкрібають шкірку, потім її кладусь у киплячу воду, накривають покришкою і варять до готовності. Або обчищають, нарізають на шматочки і тушкують у невеликій кількості рідини. З відвареної, тушкованої чи печеної моркви готують багато смачних і поживних страв.

Страва з моркви. Морква тушкована в сметані. Моркву нарізати брусочками і тушити в невеликій кількості води з до­даванням вершкового масла і цукру. Потім додати сметану і прокип'ятити.

Морквяні котлети з родзинками і яблукамиі

Вам знадобиться:

5 крупних морквин (близько 700 г); 2 ст. ложки (40 г) манної крупи

2-3 ст. ложки цукру; 1/2 склянки молока; 1 яйце

30 г вершкового масла; 40 г родзинок; 3 яблука

1/2 ч. ложки кориці; ваніль на кінчику ножа

близько 1 склянки борошна для обкачування

олія для обсмажування

Господиня. Дуже корисна морква, обов'язково приготуємо страву з морквою, візьмемо її до нашого кошика. А на цій грядці бурячки ростуть.

Буряки.

Обізвались буряки,

Гарбузові свояки:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Група реклами страв із бу­ряків.

Учениця 1.За дві тисячі років до нашої ери буряк була відома в Стародавній Персії. Винятковою популярністю вона користувалася на Русі, куди потрапила з Візантії в X столітті. Батьківщиною її вважають райони Середземномор'я, де вона і зараз зустрічається у дикоросла стані. У ті далекі часи люди використовували цю рослину як овочеве і лікарський.

Вирощують її у всіх областях України. У районах з достатнім зволоженням або з застосуванням поливу буряк їдальня може забезпечити високу врожайність (50-60 кг/10 м2).

Учениця 2. Столові буряки містять мало клітковини, багато цукру, органічні кислоти, міне­ральні речовини і вітамін С. У їжу використовують соковитий корінь буряків, який має темно-червоне забарвлення. Навесні споживають також молоді буряки з зеленню. Буряки необхідні для салатів, вінегретів, борщів і багатьох ін­ших страв. Вони є обов'язковою складовою борщу, і в старовину мали назву «борщь».

Учениця 3. Буряк столовий набула широкої популярності у лікувальному харчуванні. Корисно вживати її у вигляді салатів, вінегрет, свекольніков, хворим, що страждають ожирінням, при захворюваннях печінки і нирок. Бурякові страви корисні при серцево-судинних захворюваннях і для та людей похилого віку. Буряк сприяє утворенню формальних елементів крові - еритроцитів, зміцнює капіляри, знижує кров'яний тиск і кількість холестерину в крові, покращує жировий обмін, роботу печінки. Вона посилює перистальтику кишечнику і, отже, є ефективним лікувальним засобом при запорах й ожирінні. В раціон включають її цілий рік.

Для приготування бурякових салатів їх печуть або варять у шкірці. Потім обчи­щають, нарізують кусочками, додають інші овочі за рецеп­том і заправку. А я вдома готую смачний і корисний для малих і дорослих салат.

Салат з буряків. Відварені бу­ряки обчищають, натирають на крупній тертці, додають посічені горіхи та майонез і вимішують.

Буряк, фарширований рисом та овочами

Вам знадобиться:

4 буряки (діаметром 7-8 см); 1 морква; 2 цибулини

4 ст. ложки томатної пасти;1/4 склянки рису (приблизно 50 г)

3 ст. ложки олії; 2 ст. ложки майонезу

декілька пагінців зеленої цибулі; сіль; перець

Господиня. І бурячок нам зна­добиться, бо дуже він корисний. А ось ще наші добре знайомі овочі ростуть.

Картопля і квасоля.

Обізвалась бараболя.

А за нею і квасоля:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Картопля

У сімейці овочевій

Я, звичайно, королева!

Поважають в нашім полі

Всім відому бараболю.

Купуйте, купуйте усі бараболю

Варіть її й смажте із сіллю й без солі,

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля — як хліб, вона всіх нагодує

Група реклами страв із карто­плі і квасолі.

Учениця 1. Картопля, барабо­ля, бульба, ріпа — цей овоч на­зивають другим хлібом. Сьогодні неможливо уявити, як можна харчуватись без картоплі.

Походження і історія картоплі мають досі багато питань і протиріч. Одні учені думають, що він веде свій родовід з Чилі, інші твердять про походження з Перу. У будь-якому випадку, історія цього коренеплоду йде з Південної Америки. Місцеве населення цього континенту ще 14 тис. років назад збирало бульби дикої картоплі. Трохи пізніше тут почався культурний обробіток картоплі. У Європу картопля була завезена біля 1565 року. Першою країною, що спробувала картоплю, була Іспанія. Далі картопля поширилася і в інші країни - Італію, Бельгію, Німеччину, Голландію, Великобританію, Францію. До середини XVII століття картопля стала одним з основних продуктів Європи. У Росії картопля з'явилася за часів правління Петра I. Перший час картопля вважалася дивовижною екзотичним овочем, подавали його на банкетах і балах як рідкісне і ласе блюдо, причому не солили, а підсолоджували цукром. Процес вирощування картоплі в Росії проходив повільно і з великими труднощами. Люди не хотіли вживати іноземний продукт, який до того ж був пов'язаний з численними отруєннями, - помилково їли не бульби, а зелені отруйні ягоди. Але в 1841 році вийшло розпорядження уряду про правильне вирощування картоплі. Площі вирощування картоплі поступово росли і до кінця XIX століття склали більше 1,5 млн. га.

У свіжих бульбах її міститься крохмаль, білкові речовини, цу­кор, мінеральні речовини (особ­ливо залізо й фосфор) і вітаміни В1, В2, С

Картопля має і лікувальні атастивості: свіжий сік із картоплі використовується при хворобах шлунка та підвищеному тиску.

Учениця 2 Із вареної і протертої картоплі готують значну кількість страв, а ще картоплю тушкують, запікають, смажать, печуть. Картопля може бути окремою стравою і викорис­товуватись як гарнір до других страв, а також із картоплі роблять начинки до пирогів, пиріжків, вареників.

Деруни

Вам знадобиться:

1 кг картоплі; 2 яйця; 1 крупна цибулина

2 повних ст. ложки борошна; 1 зубчик часнику (за бажанням)

олія для смаження; сіль; перець

Учениця 3. Квасоля була поширеним харчовим продуктом ще в античних країнах, де її використовували і в медицині. В Росії стала відома з XVII століття. Цю рослину здавна широко використовують в українській кухні для приготування борщів, вінегретів, приправ до м'ясних страв тощо.

Квасоля належить до бобових, значення яких у харчуванні велике. Вони містять білків майже в 2 рази більше, ніж крупи, багато крохмалю й міне­ральних солей—калію, фосфору, заліза, в них містяться вітаміни групи В і каротин. До бобових належить квасоля, горох, боби.

Для приготування страв вико­ристовують стручки молодої ква­солі і молоді зерна, а також сухі зерна. Недозрілі стручки квасолі варять у підсоленій воді й додають заправку чи олію. А суху квасолю спочатку замочують для набу­хання в холодній воді 7-10 год. Потім воду зливають і квасолю варять у свіжій воді. Солять її за 5 хв до закінчення варіння. З квасолі можна готувати окремі страви, як: «Квасоля протерта», «Лопатки зеленої квасолі», «Кот­лети з квасолі». Квасоля входить до складу борщів, капусняків і супів. Багато салатів і вінегретів готують із квасолею.

Квасоля з копченим м’ясом та майонезом

2 склянки квасолі, 200 г окосту (копченого сала, бекону, або будь-якого копченого м’яса), 1 цибулина, 80 г смальцю, 80 г перцю стручкового солодкого, 2-3 зубки часнику ;спеції: сіль, перець червоний солодкий мелений, оцет – за смаком, майонез

Страва з картоплі й овочів — вінегрет. Картоплю, буряк, моркву відварити, обчистити і покришити кубиками, квасолю відварити, солоні огірки, цибулю посікти кубиками, змішати всі овочі й заправити олією.

Цибулина

Вихвалялись тут Морквина,

Огірки і Картоплина.

Хоч одна тут є людина,

Що не знає Цибулини?

Без мене які ж салати

Хоч у будні, хоч у свята?

Кажуть, нібито я злюча,

І гірка та ще й пекуча,

Ніби плакать заставляю.

Та невже ніхто не знає,

Що вбиваю я мікроби

І лікую від хвороби?

Господиня. Цибуля родом із Західної Азії. Вирощування цієї культури почалося в давні часи у Китаї, потім в Індії та Єгипті. В середні віки їй припи­сували чудодійну силу, вважали її оберегом.

А ще цибуля була першим на­очним посібником при вивченні астрономії. Стародавні вчені, розрізавши цибулину, пояснюва­ли своїм учням будову Всесвіту. Тоді вона вважали, що Всесвіт складається з декількох сфер-оболонок навколо Землі.

Капуста

Я капуста. Я звичайна.

Звуть мене білокачанна.

Є рідня у мене кльова

Це капуста кольорова.

А іще у нашім колі

Є кольрабі і броколі.

Мене їжте неодмінно,

Бо в капусті вітаміни.

Вітаміни групи С

Підрум'янять вам лице,

І покращать апетит,

Вилікують стоматит.

Як вагу захочеш скинуть

Їж капусту неодмінно.

В животі не буде пусто,

Бо поживна я, капуста!

Господиня. Назва «капуста» походить від древньоримського «какут», що означає «голова». Це через те, що качан капусти на­гадує голову. Вперше почали ви­рощувати капусту іберійці, що населяли теперішню Іспанію. Звідси вона поширилась на Гре­цію, Єгипет та інші країни. Стародавні єгиптяни подавали варену капусту на десерт, як солодку страву. Відомий математик Піфагор писав, що капуста являє собою овоч, який підтримує ба­дьорість і веселий настрій духа.

Господиня. А ось ще один пред­ставник бобових - біб. Походить він з Африки.

Біб.

Обізвався старий біб:

Я піддержав увесь рід!

Ой ти гарбуз, ти перістий,

Із чим тебе будем їсти ?

Гарбуз.

Миска пшона, шматок сала,

От до мене вся приправа!

Та ще живі, ще здорові

всі родичі гарбузові!

Господиня.

Перед вами ця картина:

Овочева вся родина

Тут зібралася на раду.

Товстобокі, величаві,

Для смачної вони страви.

Беремо до кошика картоплю, квасолю та ще гарбуза і йдемо готувати страву. А тим часом заспіваємо відому жартівливу пісеньку:

Танцювала риба з раком,

А петрушка з пастернаком,

А цибуля з часником,

А дівчина з козаком.

ІІІ. Практична робота

Приготування салату з овочів згідно інструкційної картки

І .Вступний інструктаж.

Вчитель. Приступимо до приготування страв з овочів. Ми маємо навчитися готувати салати. Проведемо швидке повторення (бесіда з використанням таблиць і роздаткового матеріалу):

  • види салатів (прості і склад­ні);

  • первинна обробка овочів (миття, чищення);

  • теплова обробка (варіння, тушкування, запікання);

  • способи збереження вітамі­ну С (варити в шкірці, сирі овочі після чищення побризкати оцтом або лимонним соком);

  • способи подрібнення овочів для салату (показати на зразках назвати);

  • техніка безпеки при користу­ванні ножем.

ІІ. Поточний інструктаж.

Методичні рекомендації. Під керівництвом вчителя учениці готують салати, згідно інструкційних карток. Овочі відварені вдома, з маминою допомогою. Норми продуктів надані вчитель­кою на попередньому уроці.

Додаток

Інструкційна картка

Приготування вінегрету з олією

Інструменти та обладнання.

Обробні дошки, ножі, миска для змішування салату, столовий по­суд і прибори.

Норма продуктів. Відварені овочі: 4-5 картоплин, 2 моркви­ни, 1 буряк, 1/2 склянки дрібної квасолі. Сирі овочі: цибулина, 2 солоних огірки, 1/2 склянки квашеної капусти. Для заправ­ки: 2-3 столові ложки олії, сіль, зелень петрушки і кропу.

Послідовність виконання.

  1. Помий овочі (картоплю, моркву, буряк).

  2. Опусти овочі у киплячу воду (кожен овоч в окремий посуд). Вари овочі на помірному вогні до готовності.

  3. Злий воду і дай овочам охолонути. Обчисти овочі від шкірки.

  4. Наріж варений буряк, картоплю, моркву, солоні огірки тоненькими скибочками або кубиками. Цибулю обчисть, наріж півкільцями або дрібно посічи.

  5. Буряк змасти олією.

  6. Поклади усі овочі в миску, додай олію.

  7. Перемішай усі овочі. Виклади вінегрет гіркою у салат­ник. Прикрась фігурна нарізаними шматочками моркви, буряків, огірків, півкільцями цибулі.

  8. Визнач якість страви.

  9. Проаналізуй допущені помилки.

  10. Прибери робоче місце.

Додаток

Інструкційна картка

Салат із капусти і моркви.

Обладнання та інструменти. Обробна дошка, кухонний ніж, тертка, миска, салатниця, ложка.

Норма продуктів на 5 — 6 порцій: 500 г свіжої капусти (півкапустини), 1 морквина, 1 цибулина, 1 чайна ложка солі, 2 чайні ложки цукру, 1 сто­лова ложка лимонного соку, 2 столові ложки олії.

Послідовність виконання.

  1. Виконати первину оброб­ку овочів.

  2. Капусту нарізати дрібною соломкою, посипати сіллю і цукром, перемішати.

  3. Моркву натерти на круп­ній тертці.

  4. Цибулю нарізати півкільцями.

  5. Капусту, моркву і цибулю покласти в миску. Все добре пе­ремішати.

  6. За смаком додати лимон­ну кислоту, цукор, сіль.

  7. Заправити салат майоне­зом, добре перемішати.

  8. Викласти «гіркою» готову страву у салатницю.

  9. Прикрасити салат.

  10. Визначити якість страви.

  11. Проаналізувати допущенні помилки.

  12. Прибрати робоче місце.

Сервірування столу та дегуста­ція страв. Оцінювання роботи.

Вчитель.Сер­віровка - своєрідне мистецтво: столова білизна, посуд, квіти — все повинно становити одну декоративну цілісність. Народна кераміка, кольорове скло, вмі­ло підібрані і розставлені квіти створюють естетичний вигляд і певний стиль столу. Наш народ створив чудові традиційні зраз­ки столової білизни — ткані та вишивані скатертини, відомі на весь світ рушники, які можна покласти поверх скатертини, вишиті серветки - все це зго­диться при накриванні столу в українському стилі. Дітям по­трібно пояснити, що має бути почуття міри. Під час дегустації слід похвалити малих господинь, порекомендувати їм частіше до­помагати мамі на кухні, готувати і самим вживати овочеві страви. Оцінювати роботу учнів на уроці бажано гарними оцінками, щоб залишити позитивну мотивацію трудового навчання.

ІІІ. Заключний інструктаж. Під­биття підсумків уроку. Загальна оцінка знань та вмінь. Враження від уроку.

ІУ. Рефлексія

  • З тою метою ви виконува­ли практичну роботу?

  • Чому ви навчилися на цьо­му уроці?

  • Чому ви ще хочете навчи­тися?

  • Що найбільше сподобалося на уроці?

У. Домашне завдання

Приготувати салат для своєї родини. Відгуки батьків принести на наступний урок.

УI. Прибирання робочих місць

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.