Організація медико-соціальної реабілітації,основи реабілітації. Електролікування.

Опис документу:
План та організаційна структура лекції 1. Підготовчий етап (визначення навчальних цілей лекції, мотивація): 1. Організаційний момент 2. Визначення актуальності теми. 3. Визначення навчальних цілей. 2. Основний етап (викладання лекційного матеріалу за планом): 3. Заключний етап 1. Резюме лекції, загальні висновки. 2. Відповіді на можливі запитання. 3. Завдання для самопідготовки студентів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Міністерство охорони здоровя України

КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж»

Методична розробка

теоретичного заняття з дисципліни

Медична та соціальна реабілітація”

на тему:

Організація медико-соціальної реабілітації,основи реабілітації. Електролікування. Постійний гальванічний струм. Гальванізація. Лікарський електрофорез.

Спеціальність: Лікувальна справа 5.12010101

Курс – ІV

Кількість годин – 2 (лекція)

Підготувала:

викладач медичної та

соціальної реабілітації

Комар О.Ю.

Розглянуто і затверджено

на засіданні ВП(Ц)К

професійно-практичної підготовки

Протокол №__ від __________ 20__ року

Голова ВП(Ц)К ______Шевченко О.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

Тема лекції: " Організація медико-соціальної реабілітації,основи реабілітації. Електролікування. Постійний гальванічний струм. Гальванізація. Лікарський електрофорез."

Курс ΙV

Спеціальність "Лікувальна справа"

Кількість навчальних годин – 2 години

Місце проведення – аудиторія коледжу

1. Науково-методичне обґрунтування теми:

Проблема реабілітації хворих та інвалідів актуальна в усіх країнах світу. Ця проблема актуальна з погляду гуманізації суспільного життя ( знайти шляхи підвищення «цінності життя» осіб з порушенням розумових та фізичних можливостей), з економічного погляду ( вчені підрахували, що одиниця капіталовкладень в реабілітацію інвалідів окуповується в 10-30-кратному розмірі). Тому держава, страхові компанії вкладають великі гроші у профілактику інвалідності та реабілітацію інвалідів. Економісти дійшли висновку, що ігнорування проблеми відновлення працездатності в результаті значно дорожче, ніж проведення активної реабілітації на ранніх стадіях захворювання.

Для засвоєння і вміння вирішувати це питання в медичних закладах введена нова програма «медична та соціальна реабілітація». Завданням медичної реабілітації є відновлення втрачених функцій органів і систем. Соціальна реабілітація передбачає відновлення втрачених зв’язків у суспільстві.

Значна розповсюдженість захворювань і травм, складність та стійкість порушення функцій, які супроводжуються втратою працездатності ставить проблему медичної реабілітації хворих в ряд важливих медико-соціальних проблем. Великий розрив між анатомічним та функціональним одужанням дає основу для поглибленого дослідження питань реабілітації, а широкий арсенал засобів ( фізіотерапевтичні, масаж, лікувальна гімнастика та ін.) дає можливість їх використання при різних патологіях, в будь-якій віковій категорії.

Серед електролікувальних методів найбільш поширене місце займає гальванізація та медикаментозний електрофорез. Незважаючи на введення в лікувальну практику великої кількості нових ефективних методів лікування, гальванізація та електрофорез займає до 20% всіх фізіотерапевтичних процедур.
Застосування цих методів ФТ у низці терапевтичних засобів забезпечить повноцінність медичної допомоги при різних патологічних станах і сприятиме оздоровленню населення України.

Вміння застосовувати окремі ФТ процедури буде необхідним і корисним для майбутніх фельдшерів.

2. Навчальні цілі лекції:

Знати:

  1. загальні принципи організації медичної та соціальної реабілітації;

  2. завдання лікувально-профілактичних закладів, що здійснюють медико-соціальну реабілітацію хворих та інвалідів;

  3. зміст, завдання індивідуальної програми реабілітації;

  4. фізіотерапевтичну апаратуру, передбачену навчальною програмою;

  5. методики проведення фізіотерапевтичних процедур, передбачених навчальною програмою;

  6. обладнання реабілітаційного відділення (кабінету);

  7. заходи щодо охорони праці в галузі, правила техніки безпеки під час роботи в реабілітаційному кабінеті (відділенні).

3. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця (виховні цілі):

виховувати почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій, чуйне ставлення до проблем пацієнта, спостережливість та дисциплінованість у роботі, співчуття, милосердя. Відповідальність за своєчасність і правильність професійних дій.

4. План та організаційна структура лекції

з/о

Основні етапи лекцій та їх зміст

Цілі в рівнях абстракції

Тип лекції

Засоби активізації студентів

Матеріали метод. забезпечення

Розподіл часу

1.

Підготовчий етап (визначення навчальних цілей лекції, мотивація):

1. Організаційний момент

  1. Визначення актуальності теми.

3. Визначення навчальних цілей.

Лекція з використанням мультимедійних засобів

1'

3'

2.

Основний етап (викладання лекційного матеріалу за планом):

  1. Реабілітація, визначення, основні її принципи, завдання.

  2. Загальна характеристика фізичних чинників.

  3. Фізіотерапія як складова лікувального комплексу.

  4. Роль молодших медичних працівників у проведенні фізіотерапевтичних процедур у різних умовах.

  5. Відповідальність та обов’язки медичних працівників.

  6. Характеристика гальванічного струму.

  7. Апарати, електроди, методики для проведення гальванізації.

  8. Показання та протипоказання до гальванізації.

  9. Лікарський електрофорез. Особливості й переваги електрофорезу.

  10. Фізіологічна та лікувальна дія лікарського електрофорезу.

  11. Показання та протипоказання до застосування лікарського електрофорезу.

α-ΙΙ

Повідомлення нових знань

Мультимедійний проектор; таблиці. Коментар слайдів тематичної презентації

70'

3.

Заключний етап

1. Резюме лекції, загальні висновки.

2. Відповіді на можливі запитання.

3. Завдання для самопідготовки студентів: " Роль вітчизняних учених у теоретичному обґрунтуванні та розробленні фізичних методів лікування "

  • вивчити конспект лекції до практичного заняття;

  • опрацювати навчальну літературу.

  1. Панасюк Є.М., Федорів Я.М., Модилевський В.М., Фільчикова З.І. Фізіотерапія.—К.: Здоров’я, 1995. – 9 - 29 с.

  2. Порада А.М., Порада О.В. Медико-соціальна реабілітація і медичний контроль с. 10-16

6'

5. Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни

Знати

Вміти

1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни

Хімія

Електроліз. Таблицю полярності хімічних елементів.

Визначити реакцію електричної поляризації в різних рідинах.

Фізика

Електричний струм, одиниці вимірювання та закони електродинаміки.

Визначити силу струму.

Право та соціологія

Права пацієнтів та медичних працівників.

Використати на практиці.

Біофізика

Техніка безпеки при роботі з електричним струмом. Дія електричного струму на організм.

Працювати з електроапаратурою.

Анатомія людини

Будову органів та систем організму.

Правильне використання методик процедур.

2. Наступні дисципліни (що забезпечуються)

Всі клінічні дисципліни:

терапія, хірургія, педіат-рія, акушерство та гінекологія

Клінічні прояви захворювань.

Правильне проведення процедур.

3. Внутрішньопредметна інтеграція

1.ФЗТ процедури

2.Реабілітація при соматичних захворюваннях

Показання та протипоказання.

Програма реабілітаційних заходів.

Виконати процедуру

Скласти програму сестринських реабілітаційних заходів

6. Зміст лекційного матеріалу (додається).

7. Матеріали активізації студентів під час викладання лекції:

Питання:

  1. Що таке реабілітація?

  2. Дати визначення фізіотерапії.

  3. Відповідальність та обов’язки медичних працівників.

  4. Особливості електрофорезу.

  5. Загальні та часткові протипоказання до гальванізації та електрофорезу.

8. Матеріал для самопідготовки студентів:

  1. Порада А.М., Порада О.В. Медико-соціальна реабілітація і медичний контроль с. 10-16

Зміст теми:

Фізична реабілітація посідає значне місце в сучасному суспільстві і використовується як ефективний засіб комплексного відновлення фізичного здоров’я і працездатності хворих та інвалідів. Вона запобігає можливим ускладненням при різних захворюваннях і травмах, прискорює відновлення функціональних систем організму, тренує, загартовує організм, допомагає пристосуватися до життя в нових умовах, що виникли внаслідок хвороби або травми.

Фізична реабілітація як наука про відновлення здоров’я останнім часом значно розширює свої межі. Поширення набувають як традиційні, так і нові засоби та методики реабілітації, що раніше не використовувались у лікувальних закладах. Поряд з лікувальною фізичною культурою, масажем, фізіотерапією застосовуються фітотерапія, очищувальна терапія, дієтотерапія.

Термін «реабілітація» вперше був ужитий в 1946 році щодо хворих на туберкульоз у Вашингтоні. Поняття «реабілітація» (від лат. re – префікс, що означає зворотну дію, та habilitas – придатність) у медико-педагогічному розумінні означає повернення хворої людини до нормального життя та праці в межах її психофізіологічних можливостей.

Мета реабілітації – ефективне та раннє повернення хворих та інвалідів до виконання побутових і трудових процесів, до суспільства; відновлення особистих якостей людини.

Види реабілітації: медична, психологічна, педагогічна, соціальна, побутова, професійна, спортивна, оздоровча, фізична.

Засоби реабілітації: ЛФК, масаж, фізіотерапія, дієтотерапія, фітотерапія, очищувальна терапія.

Реабілітація — це суспільне необхідне функціональне і соціально-трудове відновлення здоров'я хворих, інвалідів. Вона здійснюється комплексним проведенням медичних, психологічних, педагогічних, юридичних, державних, суспільних та інших заходів, за допомогою яких можна повернути потерпілих до звичайного життя і праці.

Реабілітації підлягають хворі з травмами і деформаціями опорно-рухового апарату, серцево-судинними, неврологічними і психічними захворюваннями; набутими та вродженими дефектами, після хірургічних втручань, інфекційними і хронічними захворюваннями, а також ті особи, які потребують поступової адаптації до фізичних та психічних навантажень професійного і побутового характеру, праці з меншим обсягом навантажень чи перекваліфікації, розвитку навичок самообслуговування, вироблення постійної компенсації в разі незворотних змін.

Комплекс реабілітаційних заходів розпочинають із першого дня перебування пацієнта в лікарні. Проводять їх за індивідуальною програмою протягом лікування в стаціонарі і продовжують після виписування в реабілітаційному центрі, спеціалізованому санаторії, поліклініці.

Завдання та мета реабілітації

Головні завдання реабілітації:

  1. відновити функції органів або системи (повністю або частково);

  2. пристосувати хворого до повсякденного життя і праці;

  3. залучити його до трудового процесу;

здійснювати диспансерний нагляд за реабілітованими.

Основна мета реабілітації — адаптувати пацієнта до праці на попередньому робочому місці. В інших випадках метою реабілітації є перекваліфікація і праця на тому самому підприємстві, а в разі неможливості — перекваліфікація в реабілітаційному центрі та працевлаштування відповідно до нової професії і стану людини.

У педіатрії мета реабілітації не зводиться тільки до повернення дитини до такого стану, який у неї був перед захворюванням, та до дитячого колективу. Потрібно розвинути в дитини фізичні та психічні здібності відповідно до віку.

Принципи реабілітації

Реабілітація буде малоефективною, якщо не дотримуватися декількох основних її принципів.

  1. Ранній початок реабілітаційних заходів.

Це допомагає швидше відновити функції організму, запобігти ускладненням і в разі розвитку інвалідності намагатися долати її на перших етапах лікування.

  1. Безперервність реабілітаційних заходів.

Цей принцип є основою ефективності реабілітації, тому що тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів — запорука скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування та тривале матеріальне утримання інвалідів.

  1. Комплексність реабілітаційних заходів.

Під керівництвом лікаря реабілітацію проводять й інші фахівці: соціолог, психолог, педагог, юрист та ін.

  1. Індивідуальність реабілітаційних заходів.

Реабілітаційні програми складають індивідуально для кожного хворого чи інваліда з урахуванням його загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, віку, статі, професії.

  1. Необхідність реабілітації в колективі.

Проходження реабілітації разом з іншими хворими чи інвалідами формує в пацієнта почуття члена колективу, морально підтримує його, нівелює
дискомфорт, пов'язаний з наслідками захворювання. Добре ставлення оточуючих запалює і надає впевненості у своїх силах і сприяє швидкому одужанню.

  1. Повернення хворого чи інваліда до активної праці — основна мета реабілітації: зробити людину матеріально незалежною, морально задоволеною, психічно стійкою, активним учасником громадського життя

Фізіотерапія від грецької - означає лікування природою. Фізіотерапія вивчає вплив на організм людини фізичних чинників, які застосовують з лікувальною та профілактичною метою.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФІЗИЧНИХ ЧИННИКІВ ЛІКУВАННЯ

  1. Електричні струми низької напруги ( гальванічний струм і електрофорез, імпульсні струми постійного та змінного напрямків).

  2. Електричні струми високої напруги (дарсонвалізація).

  3. Електричні та магнітні поля.

  4. Світлолікування (ІЧ, УФ, видиме випромінювання).

  5. Механічні коливання (вібрація, ультразвук).

  6. Штучно створене повітряне середовище (аероіони, аерозолі).

  7. Змінний повітряний тиск (баротерапія).

  8. Радіоактивні чинники (радонова вода).

  9. Водолікувальні чинники (прісна вода, природні мінеральні води).

  10. Тепло лікувальні чинники (грязі, парафін, глина, пісок).

ГАЛЬВАНІЗАЦІЯ – лікувальний метод, діючим фактором якого є постійний неперервний електричний струм низької напруги і невеликої сили, підведений до тіла хворого за допомогою контактно накладених електродів.

АПАРАТИ: «Поток-1», АГН-2, АГН-3, ГР-2, ГК-2, «Микроток», «Нион», «ЕЛФОР-К».

ЕЛЕКТРОДИ- заокруглені рівні свинцеві пластинки. Використовують також спеціальні електроди: лійкоподібні для гальванізації вуха, ванночку для ока, порожнинні – ротові, піхвові, ректальні.

Складовою частиною електродів є гідрофільні прокладки товщиною 1-1,5 см, виготовлені з білої тканини (байки, фланелі). Прокладки захищають шкіру пацієнта від опіків кислотними або лужними продуктами електролізу. Розміри гідрофільних прокладок повинні бути на 2-3 см більші, ніж розміри електродів. Накладають прокладки вологими і теплими. Фіксацію електродів забезпечують за допомогою бинтів (еластичних, гумових), мішечків з піском, маси тіла пацієнта.

МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ГАЛЬВАНІЗАЦІЇ:

  1. Поперечне розміщення електродів (електроди містяться один напроти іншого на протилежних ділянках тіла). Відбувається дія на глибоко розташовані тканини.

  2. Поздовжнє розміщення електродів ( електроди містяться з одного боку тіла). Дія поверхнева.

Площа електродів може бути однаковою або різною. Менший за площею електрод називають активним, більший – індиферентним.

Перед проведенням процедури необхідно оглянути ділянки шкіри, на які будуть накладати електроди. На ушкоджені місця накладати електроди не можна. Під час проведення процедури у ділянках накладання електродів пацієнт має відчувати легке поколювання. Тривалість процедури становить 10-20 хвилин, а у разі застосування деяких спеціальних методик місцевої дії (загальна гальванізація за методом С.Б.Вермеля, гальванізація хребта, гальванічний комір за методом О.Є.Щербака, гальванізація шлунка, нирок, чотирьохкамерна гальванічна ванна) вона збільшується до 30-40 хвилин. Курс лікування становить 10-20 процедур щоденно або через день.

ОСНОВНІ БІОФІЗИЧНІ ПРОЦЕСИ

  1. Посилення циркуляції крові та лімфи.

  2. Зростає ШОЕ, збільшується кількість лейкоцитів.

  3. Підвищується стійкість до дії зовнішніх чинників.

  4. Покращується функція залоз внутрішньої секреції.

  5. Покращується живлення тканин і органів.

ПОКАЗАННЯ ДО ГАЛЬВАНІЗАЦІЇ

  • бронхіальна астма;

  • гіпертонічна хвороба І – ІІ стадії;

  • захворювання травного тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гастрит, коліт);

  • дискінезія жовчного міхура;

  • мігрень;

  • вазомоторний риніт;

  • захворювання периферичної нервової системи (невралгії, неврити, нейроміозит, плексит).

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ГАЛЬВАНІЗАЦІЇ

Загальні протипоказання (коли більшість відомих фізіотерапевтичних процедур взагалі не можна застосовувати з лікувальною метою):

  • системні захворювання крові;

  • схильність до кровотеч;

  • ішемічна хвороба серця;

  • гіпертонічна хвороба ІІІ стадії;

  • недостатність кровообігу ІІ-ІІІ стадії;

  • атеросклероз;

  • туберкульоз в активній формі;

  • новоутворення й підозра на них;

  • кахексія;

  • інтенсивне та тривале підвищення температури.

Часткові протипоказання :

  • індивідуальна підвищена чутливість до електричного струму;

  • ушкодження та захворювання шкіри в місцях накладання електродів;

  • гострі гнійні запальні процеси.

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Електрофорез – метод поєднаної дії на організм постійного струму і введеної за його допомогою лікувальної речовини, яка вводиться з позитивного або негативного полюсу.

Апаратура, техніка та методика проведення електрофорезу не відрізняються від тих, які застосовують під час проведення гальванізації.

При електрофорезі між електродами і шкірою розміщують шар фільтрувального паперу (або марлі), який змочують відповідним медикаментозним розчином.

Під час електрофорезу антибіотиків, ферментів для уникнення інактивації їх продуктами електролізу застосовують спеціальні багатошарові прокладки, всередині яких міститься 3-4 шари фільтрувального паперу або 2-3 шари марлі, змоченої 5% розчином глюкози.

У разі комбінованого використання постійного струму і лікарських засобів, введених в організм парентеральним, пероральним, інгаляційним, ректальним способом, проводять поперечну гальванізацію органа. ураженого патологічним процесом. Цей метод називають внутрішньо тканинним або внутрішньо органним електрофорезом.

Тривалість процедури становить 30-40 хвилин. Курс лікування 10-15 процедур.

Переваги електрофорезу:

  • введення лікарських речовин без порушення цілості тканин;

  • введення малих концентрацій (від 1% до 10%, а сильнодіючих 0,1%) лікарських речовин, що дає змогу частково уникнути побічних явищ, пов’язаних з їх застосуванням;

  • тривала затримка лікарської речовини в депо шкіри та повільне рівномірне надходження їх в організм;

  • одномоментне введення з різних полюсів двох лікарських речовин, які мають різні полярності;

  • відсутність подразнювальної дії лікарських засобів на слизову оболонку травного тракту.

Недоліком електрофорезу є неможливість точного визначення кількості лікарської речовини, яка потрапляє в організм у разі його проведення.

Показання до електрофорезу визначається фармакологічною дією лікарського засобу з урахуванням показань до гальванізації.

Протипоказання ті самі, що й до гальванізації (протипоказане введення лікарських засобів пацієнтам, у яких вони спричиняють алергічні реакції).

Рекомендована література:

Основна

Панасюк Є.М., Федорів Я.М., Модилевський В.М., Фільчикова З.І. Фізіотерапія. — К.: Здоров’я, 1995.

Порада А.М., Порада О.В. Медико-соціальна реабілітація і медичний контроль: підручник. — К.: ВСВ “Медицина”, 2011. — 296 с.

Яковенко Н.П., Самойленко В.Б. Фізіотерапія: підручник. — К.: ВСВ “Медицина”, 2011. — 256 с.

Додаткова

Боголюбов В.М. Физиотерапия. — М.: Медицина, 1997.

Клячкин А.М., Виноградова М.Н. Физиотерапия. — М.: Медицина, 1995.

  • 04.08.2019
  • Особливості організації освітнього процесу у 2019/2020 навчальному році
  • Інші методичні матеріали
  • 83
  • 0
  • 2
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
7
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!