Камишна Анастасія Петрівна
студентка 1 курсу,13 ЗМГПС групи,
спеціальності «Психологічне консультування »
НПУ ім.М. П. Драгоманова
МОВНИЙ РОЗВИТОК ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДОШКІЛЬНИКА В УМОВАХ НУШ
Основний пріоритет у питанні освіти дитини на підготовчому етапі до навчальної діяльності, і вцілому періоду дошкільництва, належить всебічному розвитку дитини. Цей процесзабезпечує успішність навчання-виховного процесу дитини та попереджає, що педагоги і батьки, діти яких ідуть до школи, мають піклуватися про рівень сформоваості загальних здібностей та якостей особистості, необхідних для здійснення принципово нової для них навчальної діяльності. Готовність дошкільника згідно Базового компоненту дошкільної освіти повинна орієнтуватись на критерії оцінки та відповідати вимогам дошкільної готовності дитини. Це передбачає емоційний, пізнавальний, фізичний та особистісний розвиток дошкільника, сформовану зрілість до взаємодії з оточення, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які є фундаментальними для дошкільного дитинства та сприяють і забезпечують адаптацію дитини до нового соціального статусу школяра. В умовах сучасності на етапі розвитку інтеграційних процесів в системі освіти глобального значення набуває проблема мовленнєвої готовності дітей до навчання.
Вчені К. М. Мельниченко[2] та , А. В. Степанова[3] пов’язують мовленнєву готовність дітей до школи з формуванням у них комунікативно-мовленнєвих навичок. Згідно їх досліджень, комунікативна готовність – це певна сформованість у дітей правильних уявлень про норми, етику поведінки; дотримання дитиною загальноприйнятих правил і норм спілкування; певний рівень розвитку комунікативних навичок: вміння вислухати, висловитись, домовитись; прояв у ставленні до дорослих поваги, доброзичливості; легкість у встановленні ділових контактів з однолітками, відноситься до них як до партнерів в ігровій та навчальній діяльностях; уміє узгоджувати власні задуми, дії, з метою і бажанням партнерів, розподіляти роботу і координувати дії учасників із загальною метою; відсутні конфлікти.
У Базовому компоненті комунікативну складову позиціонують як освітню лінію «Мовлення дитини». Вона містить наступні складові: звукову культуру мовлення, фонетичну компетенцію, словникову роботу, лексичну компетенцію, граматичну правильність мовлення, граматичну компетенцію, зв’язне мовлення та діалогічне мовлення, діалогічну компетенцію, монологічне мовлення, монологічну, мовленнєву та комунікативну компетенцію. Оволодіння цією освітньою лінією визначає мовленнєву готовність дитини до навчання у школі згідно вимог Базового компоненту дошкільної освіти. Зважаючи на змістовність даної програми, передбачено формування у дитини психологічних процесів та саморегуляції, які є підґрунтям для розвитку мовленнєвої готовності [1].
Психологічна готовність дитини до навчальної діяльності – це один із першочергових підсумків розвитку психіки в період дошкільного дитинства. Зависокі вимоги суспільства до процесу виховання й навчальної діяльності мотивують знаходити сучасніші, ефективніші психолого-педагогічні концепції, спрямовані на підбору методів навчання, спрямованість їх у відповідність вимогам суспільної дійсності. В цьому аспекті питання готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого підходу. Його вирішення пов’язане з визначенням цілей і принципів організації навчально-виховного процесу в дошкільних установах. В той же час, розгляд цієї проблеми формує якість навчання дітей у школі. [4]
Таким чином, мовний розвиток дітей має забезпечувати оволодіння практичними комунікативними навичками, вдосконалення мовленнєвихнорм і функцій спілкування, формування його усвідомлення. Підготовчий процес включає весь період перебування дітей у ДНЗ і визначається програмним забезпеченням з мовного розвитку та навчання-виховної роботи дітей під час вивчення рідної мови. Формування рівня мовного розвитку — це основниа складова вивчення мови.
Як підсумок, поняття «мовний розвиток» включає в систему цілісність властивостей і якостей, якими має володіти дошкільник у фізичному, розумовому й естетичному розвитку. Базове теоретичне дослідження проблеми комунікативної готовності дітей з середнім мовленнєвим розвитком констатує, що вона є достатньо дослідженою. Але, з огляду на збільшення кількості дошкільників з порушеннями мовного розвитку та підвищення вимог до вступу в навчальний заклад, вважається доречним ретельніше вивчити феномен мовленнєвої готовності.
Список використаних джерел:
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі” / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред та упоряд. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008. – 430с.
Мельниченко К. М. Мовленнєва готовність старших дошкільників до навчання у школі. - Одеса: ПНЦ АПН України, 2003.– 335с.
СтепановаА. В. Вікова психологія: Навч.посіб. – К.: Академвидав, 2006. – 360с.
Українське дошкілля. Програма виховання та навчання дітей в дошкільних закладах. Укладачі: Дідух О.В., Білан О.І. – Львів, 2010.
