Аміни — похідні амоніаку, у молекулі якого атоми гідрогену заміщені на вуглеводневий радикал. Залежно від кількості радикалів у молекулі розрізняють первинні RNH2, вторинні RR′NH, третинні RR′R′′N А. Залежно від природи радикалів А. поділяють на аліфатичні, аліциклічні, ароматичні та змішані. За кількістю аміногруп у молекулі розрізняють моно-, ди-, три- та поліаміни.
Вторинні й третинні А. розглядають як похідні первинних А. із замісниками при атомі нітрогену. Для утворення назв за вихідний первинний А. вибирають зв’язаний з атомом нітрогену найскладніший за структурою вуглеводневий радикал; решту залишків вуглеводнів перелічують в алфавітному порядку. Для назв найпростіших А. найчастіше використовують радикало-функціональну номенклатуру.
Нітрогеновмісні органічні сполуки відіграють важливу роль в процесі життєдіяльності людини. Важливими нітрогеновмісними органічними сполуками є амінокислоти та білки – структурні компоненти клітини. Нітросполуки знайшли широке застосування в якості вибухових речовин, лаків та фарб. Аміни: нижчі аліфатичні аміни використовують в синтезах лікарських препаратів, пестицидів та пластмас. Гексаметилендиамін широко застосовують для добування поліуретану та поліамідних смол, що йдуть на виготовлення міцних волокон типу капрону, енанту, нейлону, метиламін і диметиламін використовують для синтезу лікарських речовин. Анілін, головним чином, застосовують для виготовлення барвників та лікарських препаратів. Вищі аміни застосовують як інгібітори корозії, у лакофарбовій і гумовій промисловості.
