Екологічна компетентність залишається складовою життєвої, набуваючи соціальних ознак: по-перше, вона пов'язана з можливостями задоволення вітальних, матеріальних, духовних потреб людини; по-друге - із зростанням відповідальності за екологічні наслідки дій і вчинків перед іншими людьми, наступними поколіннями.
Під екологічною компетентністю розуміємо:
здатність особистості приймати рішення і діяти так, щоб наносити довкіллю якомога меншої шкоди;
прояв екологічної культури особистості у її зоні відповідальності. Зоною відповідальності є та частина довкілля, у якій кожна конкретна людина здійснює власну діяльність і тому може реально впливати на її стан;
характеристику, що дає змогу сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку;
здатність особистості до ситуативної діяльності у побуті і природному оточенні, коли здобуті хімічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в уміння приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля;
здатність застосовувати хімічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності;
показник сформованості екологічної культури особистості.
