Українські землі в другій половині ХVІІ — на початку ХVІІІ ст.

Козацтво у війні Священної ліги з Османською імперією.

Після підписання Бахчисарайського мирного договору суттєво змінився розклад сил у Східній Європі. Османська імперія вторглась у Габсбурзьку монархію і підійшла до Відня у 1683 р. На допомогу австрійцям прийшли поляки, у складі яких були і українські козаки. Турки були розбиті. Річ Посполита вступила до Священної ліги. Козаки напали на Молдавське князівство і вийшли до Чорного моря. Король Ян III надав козакам колишній статус у 1685 р. На Правобережжі було створено 4 полки.

Закарпаття стало епіцентром боротьби між Османською імперією і Габсбургами. Угорці в 1672 р. підняли повстання проти Габсбургів, війська яких тричі штурмували Мукачівський замок.

Із Літопису Самійла Величка. Конотопські статті (1672 р.) ... 3. Щоб гетьман без відома всього війська нікого не судив і не карав. Били чолом великому государю, його царській величності, генеральні — обозний Петро Забіла, судді Іван Самойлов та Іван Домонтов, писар Карп Мокрієв, — полковники, сотники, вся старшина і все Запорозьке Військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жорстокості від нашого новообраного гетьмана.... ... 7. Про служивих і всіляких людей, що втікають з Великої Росії в Малу Росію, щоб їх не приймати, а прийнятих раніше, щоб висилати назад… Тож і новообраному гетьманові, генеральній старшині та всьому Запорозькому Війську надалі не приймати ніяких утікачів та селян, а яких прийнято досі, то тих відпускати відразу після нинішнього договору…

Гетьман був, безперечно, українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України, був добрим політиком і адміністратором, але занадто честолюбною людиною, яка не вміла й не хотіла жертвувати інтересами особистої кар’єри для загального добра.

1.Прагнув перетворити Гетьманщину на аристократичну державу з міцною гетьманською владою.

2. Обстоював інтереси старшини, дбав про зростання старшинського землеволодіння.

3.Припинив скликання Генеральної військової ради, волів обмежити втручання козацьких низів у державні справи.

4.Створив бунчукове товариство — особливу привілейовану групу козацької еліти, яка складалася із синів старшини, що готувалися обійняти державні посади. Намагався закріпити спадковість гетьманської влади.

6 травня 1686 р. між Річчю Посполитою та Московією було підписано «Трактат про Вічний мир». Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю. Польська сторона відмовлялася від зазіхань на Київ, за що отримувала відшкодування від Москви. Брацлавщина і Київщина ставали нейтральною зоною. Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини.

Значно розширювалась російська присутність на українських землях та обмежувалася козацька автономія.

Гетьман не мав права без указу зміщувати з посад козацьку старшину.

У Батурині розташовувався московський стрілецький полк.

Підтверджували 30-тисячний козацький реєстр, права і привілеї гетьмана та старшини.

Війську Запорозькому заборонялося зноситися з чужоземними державами, вести торгівлю з Кримом.

Гетьман не міг самостійно здійснювати дипломатичні відносини з іншими державами;

Стверджувалося, що «Малоросийский край» є частиною «их царського Пресветлого Величества Самодержавной держави».

У цей час війна Московії з Османською імперією тривала. Перший похід Петра I в 1695 р. на Азов зазнав невдачі через відсутність флоту. У той самий час дії І. Мазепи на Дніпрі були успішними: він захопив Кизикермен і Тамань. У 1696 р. московити разом з козаками здійснили другий Азовський похід, і за підтримки флоту Московії та козацької флотилії місто Азов було здобуто. 1700 р. між Московською державою та Османською імперією був підписаний Константинопольський мирний договір, за яким Московія отримувала Азов на 30 років і частину узбережжя Азовського моря.

У 1689 р. російський трон посів новий цар — Петро І. Гетьман І. Мазепа став на бік царя і підписав із ним нові Московські статті. Умови. Фактично поновлювали податки, що були введені І. Самойловичем. Передбачалось проведення огляду й перепису всіх козаків. Захист прав козаків від московських бояр.

У 1692 році на Січі почалось повстання противників промосковської політики І. Мазепи, яке очолив Петро Іваненко (Петрик). Він закликав до боротьби за об’єднання земель Правобережної і Лівобережної Гетьманщини, Запорожжя і уклав угоду з Кримським ханатом. Кримський хан надав йому військо. Але всі походи були невдалими.

І. Мазепа дотримувався політики добрих відносин із царем. Він спирався на козацьку старшину й українську шляхту, сприяв зростанню великого старшинського та монастирського землеволодінь, обмежив панщину двома днями на тиждень. Поділив козаків на виборних і помічників. Гетьман мав близько 100 тис. селян в українських землях і 20 тис. селян у Московії. Він був одним із найзаможніших людей Європи. Одним із найважливіших напрямів загальної державної політики гетьмана І. Мазепи була культурно-просвітницька діяльність.

У 1699 р. сейм прийняв ухвалу про ліквідацію козацького війська на території Правобережжя. Гетьманові Самусю, полковникам Палію, Абазину, Іскрі та Барабашу наказали розпустити полки. Однак Семен Палій та інші полковники не підкорилися. Невдовзі в руках Палія опинилося Київське і Брацлавське воєводства. Розпочалася запекла боротьба проти польського панування. Почалась «Паліївщина».

У травні 1703 р. в селі Вари Березького комітату почалося повстання селян (куруців) проти свавілля габсбурзьких чиновників. Їх підтримав трансільванський князь Ференц ІІ Ракоці. Прихильники князя і селянські загони захопили Мукачево, а згодом території Закарпаття, Словаччини і частину Угорщини. У 1703 р. армія Ракоці вступила в центральні райони Угорщини. Армія збільшилась до 100 тис. вояків. Проте через суб’єктивні обставини і спалах чуми почались поразки.