Серед безлічі інструментальних композицій є твори, які не мають художніх назв або літературних сюжетів. їх відносять до непрограмної музики.
Непрограмні твори називають сонатами, симфоніями, прелюдіями тощо. Подібні назви не дають уявлень про характер того чи іншого твору, але вказують на музичний жанр, у якому він написаний. Під час слухання непрограмної музики у кожного слухача виникають власні образи та відчуття залежно від особистісного сприйняття, підготовленості та рівня духовної культури.
Пропоную вам порівняти два музичні твори. Обидва вони були написані у XVIII столітті відомими композиторами: німецьким автором Ґ. Генделем та італійцем Т. Альбіноні. Чи почуєте ви різницю між цими творами?

Пропоную вам порівняти два музичні твори. Обидва вони були написані у XVIII столітті відомими композиторами: німецьким автором Ґ. Генделем та італійцем Т. Альбіноні. Чи почуєте ви різницю між цими творами?

Г. Гендель. Алегро із сюїти №1 фа-мажор «Музика на воді».

Т. Альбіноні. Адажіо соль-мінор для органа та струнних інструментів.

Георґ Фрідріх Гендель — композитор німецького походження, який жив у Великобританії у XVIII столітті. За своє життя написав близько 50 опер, 23 ораторії, безліч церковних хоралів, органних концертів, ряд творів розважального характеру.

Генделю приписують створення популярної музики, оскільки він керував оркестром просто неба, і ці виступи міг слухати кожен. Прикладами «популярної» барокової музики можуть слугувати «Музика на воді» (1717) та «Королівський феєрверк» (1749), написані на замовлення короля Георга II для виконання на урочистостях.

Томазо Джованні Альбіноні — італійський композитор, автор близько 50 опер, 28 з яких були поставлені у Венеції між 1723 і 1740 рр., проте нині відомий переважно завдяки інструментальній музиці, особливо концертам для гобоя. Його інструментальна музика свого часу привернула увагу Йоганна Себастьяна Баха, який написав принаймні дві фуги на теми Альбіноні й постійно використовував його басові партії для вправлянь своїх учнів у гармонії.