Детальніше про процес. Розміщують колодязі далеко від споруд. Всі необхідні дані наведені в нормативних документах. Розміри колодязя вираховують в залежності від завдань, що перед ним поставлені. Копання ями для монтажу каналізаційних колодязів проводиться за допомогою екскаваторів. А чистка каналізаційних колодязів виконується спеціальними пристосуваннями. Ручна праця теж застосовується, але вона має низьку продуктивність. Дно колодязя завжди ущільнюють гравієм. Сухі колодязі потребують легкого ущільнення, так як більша частина рідини в них повинна просочуватися в землю. Мокрі колодязі потребують більш якісного дна. Застосовують заливання дна цементним розчином, встановлення бетонних плит чи колодязів з полівінілхлориду. Колодязь монтують краном. Причому це стосується як залізобетонних кілець, так і пластикових ємностей. Потім в стінах підготовлюють отвори під труби і підводять трубопровід.

Колодязі всіх видів рекомендують утеплювати. Замерзла каналізація – це параліч всієї системи і велика кількість зайвих проблем, яких можна було б уникнути. Утеплюють колодязі за допомогою пінопласту, пінополістиролу або спеціальних кришок. Утеплювати труби можна за допомогою термоізолюючого матеріалу. Пінопластом обробляють два верхніх кільця колодязя, що знаходяться у верхніх шарах ґрунту. Спеціальні подвійні кришки теж допомагають утеплити горловину колодязя. Вони не дають морозному повітрю безпосередньо контактувати з рідиною і підтримують всередині колодязя прийнятну температуру.

Гідроізоляція для залізобетонних колодязів. Гідроізоляція каналізаційних колодязів виконується кількома способами. Як правило, їх комбінують разом для кращого ефекту:

Стінки колодязя ізолюють спеціальними проникаючими речовинами, що роблять їх більш щільними і захищеними від проникнення напірних потоків. Речовини наносять у кілька шарів з певною періодичністю (в залежності від виробника);
Захищають від проникнення води і шви між конструкціями. У більшості випадків це стосується колодязів із залізобетону. Шви заповнюють ущільнювачами і замазують гідроізоляційною мастикою;
Для захисту швів від проникнення води застосовують фольгований утеплювач. Окремим шаром гідроізоляції обробляють місця введення каналізаційних труб у колодязь;При можливості колодязь зовні обмазують бітумом, мастикою, щоб уникнути неприємностей при наявністю ґрунтових вод;
Дно колодязя просочують водостійким цементним розчином і якісно ущільнюють. Всі вище описані дії відносяться до традиційних конструкцій виготовлених з цегли, бетону і т. п. Сучасні пластикові каналізаційні колодязі настільки серйозної гідроізоляції не потребують, так як їх конструкція набагато простіша. Пластикова ємність вже повністю ізольована і не боїться контакту з вологою. Захистити в ній потрібно тільки місця введення труб.

2. Встановлення та монтаж септика

Розглянемо процес встановлення та монтажу септика.

Відстань між будинком та септиком має знаходитися в межах від 2 до 20 м, залежно від відповідних нормативів, та й питання зручності посідає не останнє місце. Крім того, згідно з тими ж нормами, септик має бути віддалений від джерела води не менше ніж на 5 метрів. Є ще одне правило, яке говорить про необхідність встановлення ревізійного колодязя для трубопроводу, довжина якого перевищує 20 м.

Поворотну криницю необхідно встановлювати і в місцях повороту трубопроводу. Втім, цієї необхідності можна легко уникнути, якщо весь трубопровід укладений по одній прямій. При необхідності створення вигинів, потрібно також використовувати ревізійні колодязі. Дотримання цих правил дозволить досягти легкої та якісної установки септика.

Для виконання монтажних робіт потрібно інструменти і матеріали:

будівельний рівень; дриль; лопати; елементи септика; труби для каналізації; гофровані труби; геотекстильна тканина; пісок.

Послідовність виконання робіт наступна:

1. Копання котловану. Габарити ями мають бути трохи більшими, ніж розміри самої ємності

2. На дні ями укладається піщана подушка завтовшки близько 10 см. Шар піску потрібно обов'язково утрамбувати і вирівняти, щоб дно в результаті вийшло рівним.

3. Коли яма готова, можна виконувати монтаж септика, дотримуючись всіх правил встановлення цих конструкцій та техніки безпеки.

4. Щоб поставити септик на його місце, потрібна команда із чотирьох осіб, оскільки вага конструкції для однієї людини надто велика. Корпус готового септика має спеціальні кріплення, до яких для монтажу кріпляться мотузки, що дозволяють опустити резервуар в яму.

5. Далі септик необхідно вирівняти за допомогою рівня. Якщо септик нахилений у якийсь бік – нічого страшного, його становище потрібно виправити. Для цього резервуар потрібно розгойдувати, а одна людина в цей час підсипатиме в потрібне місце пісок.

6. Далі схема створення септика передбачає встановлення горловинних подовжувачів. Усі відсіки септика потрібно заповнити водою, а саму конструкцію засипати зовні піском приблизно до середини. Коли септик буде заповнений повністю, пісок теж варто полити.

7. Навколо септика потрібно укласти шар пінопласту, що утеплює. Бажано мати заздалегідь зроблені заготовки, виконані формою резервуара.

8. Коли септик встановлений, можна проводити прокладання трубопроводу. Як правило, для цих цілей використовуються стандартні 110 мм труби. При виборі труб потрібно відштовхуватися від їхнього забарвлення: каналізаційні труби для зовнішньої системи завжди забарвлені в рудо-жовтогарячий колір.

9. Траншея для трубопроводу повинна виконуватись відповідно до вимог БНіПу. Середні значення вважаються ширина 40 см і глибина 60 см. Прокладаючи труби, потрібно обов'язково дотримуватися постійного ухилу у бік септика. Відсутність ухилу або занадто мала його величина може призвести до засмічення трубопроводу і виникнення несправностей.

10. Разом із трубами необхідно укласти захищений гофрой електричний кабель, який надалі буде необхідний для подачі живлення на насос, якщо він передбачений проектом.

11.Ввиконати утеплення труб.

12. Якщо під час закладання трубопроводу з'являються кути, що перевищують 45 градусів, необхідно використовувати ревізійні колодязі.

Схема каналізації має на увазі наявність поверхневого дренажу. Призначення цього елемента конструкції – виведення очищеної рідини. За бажання можна використовувати для цих цілей звичайний колодязь з бетонних кілець, але поверхневий дренаж обходиться дешевше, та й його характеристики знаходяться на вищому рівні.

Для облаштування дренажу потрібна гнучка труба гофрована з перфорацією. Траншея йде від септика вздовж межі ділянки. Якщо рельєф території дозволяє, то септик встановлюється так, щоб дренаж, що відводить, був направлений у бік ухилу, щоб вода могла рухатися, не відчуваючи при цьому труднощів. За відсутності ухилу його доводиться робити штучно. Величина ухилу має становити мінімум 1 см на 1 метр довжини траншеї

У підготовлену траншею укладається геотекстильна тканина. Краї тканини тимчасово прикріплюються до землі, після чого зверху кладуться дренажні труби. На початку труби обов'язково має бути 110-мм відвід, обладнаний трійником. Потім траншея засипається керамзитом. На 1 погонний метр траншеї має йти близько 3 мішків матеріалу. Наприкінці робіт керамзит загортається у геотекстиль, і вся конструкція засипається землею.

Перед тим, як підключити септик, необхідно завершити встановлення всіх систем. Коли септик засипаний, до нього необхідно підключити насос, що забезпечує рух очищеної води у бік дренажної системи З'єднання насоса з септиком повинно здійснюватися 32 мм трубкою, яка прикручується до насоса. Поплавець насоса повинен знаходитися у фіксаторі таким чином, щоб відстань між поплавцем і корпусом пристрою становила 3см. Далі місце фіксації зміцнюється хомутами і кріпиться провід самого насоса. У трубі резервуару висвердлюються два отвори, один з яких забезпечуватиме введення дроту, а друге потрібно для монтажу 32-мм труби.

Завершивши встановлення насоса, потрібно засипати септик ґрунтом. Потрібно стежити, щоб подовжувачі горловин не нахилялися, і якщо вони нахилилися, їх треба поправляти. Для перевірки насоса його потрібно підключити до електромережі та подивитися, чи він викачує воду з септика. При падінні рівня води нижче за певний рівень, насос відключиться самостійно. Бажано провести кілька таких перевірок, щоб переконатися в працездатності конструкції. Не зайвим буде проведення вентиляції для септика, щоб його робота була максимально ефективною.