Останні роки і в нашій країні відбулися позитивні зміни в цьому питанні, тепер одна з вимог при узгодженні об'єкта будівництва – комплекс проектних заходів, що забезпечує доступність будівель та інфраструктури для інвалідів.

На сучасному етапі формування вільного ринку в Україні актуальною проблемою є вивчення властивостей виробів для людей з особливими потребами, їх ідентифікація та виявлення підробок. В залежності від віку особи сантехнічні вироби будуть мати різні розміри та форми. В залежності від виду захворювання керамічні сантехнічні вироби можуть бути оснащені різним допоміжним обладнанням із функціями, притаманними певному виду хвороби. Житлові помешкання також потребують спеціального оснащення. Тому сантехнічне обладнання, яке показало свою ефективність при облаштуванні місць загального користування в громадських місцях, переноситься в житлові приміщення для здійснення гігієнічних процедур інвалідами.

Обладнання ванної кімнати повинно відповідати важливим критеріям, таким як: доступність, функціональність, ремонтопридатність.

Санвузол повинен мати певні розміри, поручні і додаткове обладнання (рис.1). Так людина з обмеженими можливостями зможе займатися особистою гігієною, не вдаючись до допомоги інших сторонніх осіб. Це добре для нього і простіше для тих, хто займається питаннями догляду.

Кабіни в санвузлах збільшені в розмірах для комфортності маломобільних груп населення, вони відрізняються від стандартних розмірів.

Рис. 1 – Технічні параметри санітарної кімнати для осіб з обмеженими

фізичними можливостями:

1. Унітаз (висота сидіння 45-50 см від рівня підлоги)

2. Складальний поручень AV14840

3. Поручень настінний AV31425 - AV30425

4. Умивальник

5. Змішувач

6. Дзеркало з можливістю регулювання кута нахилу

7. Дозатор рідкого мила

8. Машинка для чищення взуття

9. Внутрішній телефон або дзвінок

10. Диспенсер туалетного паперу

11. Гачок настінний, розміщений на максимальній висоті від рівня підлоги 140 см

12. Клямка гідравлічна або важільна

13. Поручень дверний

14. Підлогове антиковзаюче покриття

15. Сидіння складне для душової кабіни

16. Змивна кнопка змивного бачка

17. Змішувач з подовженим важелем

18. Душ

19. Піддон для душової кабіни з антиковзаючим покриттям

При проектуванні санітарної кімнати слід врахувати, що розміри ванної та туалету відіграють дуже важливу роль. Також є деякі особливості, які можна проігнорувати при ремонті або реконструкції житла, коли проблема інвалідів для проживаючих не актуальна.

Всередині приміщення повинно бути досить вільного простору. Розміри санвузла повинні дозволяти людині не просто пересуватися, але при цьому використовувати ходунки, коляску, або заходити удвох – інвалід та супроводжуючий.

Особливу увагу необхідно звернути на вхід до санвузлу. Інвалід повинен безперешкодноно заходити або заїжджати всередину приміщення, а також вибиратися з нього, тому високі пороги недоречні.

Периметр сантехнічного вузла, де це необхідно, потрібно облаштувати поручнями. З їх допомогою особа з обмеженими фізичними можливостями зможе самостійно сісти, встати, переміститися, не звертаючись за допомогою до рідних.

Розташування туалетних речей продумується з урахуванням потреб інваліда.

Ні в якому разі не можна вибирати слизьку плитку для підлоги. Це небезпечно для інвалідів, які можуть не втриматися на такій поверхні.

Безпечна ванна для людей з обмеженими фізичними можливостями може бути облаштована як вдома, так і в громадських місцях. У ній передбачені: спеціальний душ, туалет, стілець або ліжко і поручні.

Обладнання ванної кімнати повинно відповідати важливим критеріям, таким як: доступність; функціональність; ремонтопридатність.

Існує багато типів спеціалізованих ванн для інвалідів. Але вони досить громіздкі і дорогі. Вони вимагають переоснащення та переобладнання ванної кімнати. Причому, для інваліда на візку, який проживає самостійно, пересаджування в ванну, нехай і спеціалізовану, може стати проблемою.

Альтернативою може стати душова кабіна. Для інвалідів, за багатьма аспектами, вона найбільш зручна. Людина, обмежена в русі, в кабіні, тримаючись за поручні, може легко пересісти на спеціальне закріплене сидіння. Вона також може легко дотягнутися до гнучкого душа і інших пристосувань. При цьому інваліду не потрібна стороння допомога.

На нашу думку, санвузли для інвалідів найкраще оснащувати саме за такою схемою. Відсутність бортиків робить пересування інваліда досить простим. Більш того, в таку душову можна навіть заїхати на візку, щоб сидячи прийняти душ. За рахунок цього, людина відчуває себе більш самостійною.

До переліку особливостей спеціалізованих душових кабін відносяться:

гігієнічність;
зручність;
безпека;
надійність конструкції;
міцність матеріалів;
неслизькість всіх поверхонь;
обладнання поручнями для підтримки;
низький піддон з протиковзною поверхнею;
закріплене відкидне/поворотне або стаціонарне сидіння;
доступність до всіх функцій з сидячого положення;
повна відсутність будь-яких бар'єрів;
міцні шторки або дверцята, які відкриваються легко і безпечно;
різні варіанти відкриття дверець-назовні, всередину або гармошкою;
всі краї конструкції повинні бути міцними, обтічними, зі спеціальними покриттями;
всі труби і проводка повинні бути виконані максимально прихованими, щоб уникнути контакту з інвалідним візком;
сидіння має мати нахил назад, для страхування від зісковзування під час миття (адже такі люди не спираються на ноги);
штанга для душа повинна бути міцною і при необхідності виконувати роль поручня.

Всі душові кабіни діляться на дві великі групи: моноблочні (гідробокси) і душові куточки.

Моноблочна кабіна (або гідробокс) зібрана на заводі і її необхідно просто підключити до каналізації, водопроводу і електрики. Вона часто обладнана різними додатковими функціями, які передбачають в собі використання стелі. Тому ця конструкція в більшості своїй громіздка.

Деякі фірми випускають гідробокси для інвалідів. Вони мають спеціалізоване сидіння, низький піддон, поручні на вході і всередині, а також багато корисних функцій, які здатні поліпшити реабілітацію та одужання – гідромасаж, сауна, аромотерапія та ін. Але вони можуть використовуватися тільки тими групами людей з обмеженими можливостями, які можуть пересісти на сидіння без коляски або підйомника і самостійно утримуватися на сидінні. Стороння допомога в таких душових кабінках виключається, тому вони підходять для обмеженої групи людей-інвалідів.

Найпоширеніші моделі душових кабін для інвалідів – кутові або збірні. Гідробокс випускаються в одному-двох варіантах і повністю укомплектовані на заводі. Тому розглядати їх складові не має сенсу.

Душовий куточок – це збірна конструкція. Він складається з піддону, огорожі, дверцят або шторок. Комплектується душем, поручнями, сидінням. При потребі – стелею. Ця деталь буває затребувана при монтажі спеціальних функцій – парогенератора і т.п. При цьому, стіни самої ванної кімнати можна використовувати як частину кабіни, теж саме і з підлогою. Душовий куточок найбільше підходить для інвалідів.

Душова кабіна для інвалідів включає в себе:

низький піддон;
огородження;
душову систему;
поручні;
сидіння;
систему зливу (трап);
трубу для водовідведення;
двері або шторки;
стелю (за потребою)

Душовий піддон. Є кілька видів піддонів, які підходять для інвалідів:

низький;
плоский;
відсутність піддону, використання підлоги.

Підходять всі піддони на рівні підлоги. Його вони повинні бути не слизькими, міцними, легко митися, бути довговічними. Важливі і його розміри – 80 × 80 см, а краще 85 × 85 або 90 × 90 см.

Мінімальний розмір душової кабіни для інваліда на візку – 90 х 90 см. Оптимальний: від 120 х 120 см. Вона повинна бути оснащена поручнями і (при необхідності) відкидним сидінням. Душ, змішувач і полки для засобів гігієни повинні перебувати на індивідуально зручній висоті. Підлога повинна мати невеликий ухил (близько 3°–5°) до зливного трапа і повинна бути виконана з матеріалу зі зниженим коефіцієнтом ковзання.

Для піддонів підходить армований акрил і пластик зі спеціальною поверхнею. Можливо застосовувати марур або штучний камінь. Для інвалідів не підходять піддони з чавуну і сталі, оскільки вони не бувають низькими і кріпляться на каркас з регульованими ніжками, крім того вони досить слизькі. Найбільш придатні для інвалідів фаянсові (керамічні) піддони, оскільки вони масивні, стійкі, красиві й гігієнічні, але прогріваються вони довше сталевих. Вони досить стійкі і низькі, так як встановлюються на майже ідеально рівну поверхню. Їх недоліком є низька міцність – вони можуть легко розбитися. Якщо душова кабіна призначена не для інваліда – візочника, то такі піддони допустимі.

Найкращий матеріал піддону для людей з особливими потребами– акрил, він швидко прогрівається, красивий і не вбирає в себе бруд, плюс до всього з часом не темніє. Також він обов'язково армується скловолокном з полімерним шаром.

Огородження кабінок включають в себе міцний каркас для кріплення і самі огорожі, але є і безкаркасні моделі, з кріпленням до стін. Стулки можуть бути прозорими, матовими або кольоровими.

Механізм пристрою дверей, найчастіше, буває двох типів: роликовий і гармошка.

Для людей з різними порушеннями, двері підбираються індивідуально.

Покриття підлоги в санвузлах має бути з рифленою або шорсткою поверхнею, що дозволяє уникати ковзання і можливих падінь, т. я. вологі приміщення лідирують за кількістю випадків побутового травматизму. З цієї ж причини всі труби і електропроводка повинні бути прокладені приховано, щоб усунути будь-яку можливість контакту. Краї сантехнічних виробів не повинні бути гострими або повинні бути захищені спеціальними покриттями.

В той же час більш зручною для інваліда буде душова кабіна відкритого типу без піддону. Вона може використовуватися як інвалідом, так і здоровими людьми. Є можливість безперешкодно заїхати прямо на візку і пересісти на сидіння або стілець для миття. Така душова кабіна, є, насправді, багатофункціональною, вона оснащена гнучким шлангом для душу, спеціальним відкидним сидінням з корозійностійкими поручнями для підтримки, що гарантують максимальний комфорт і безпеку інваліда.

Дуже важливим елементом санвузла для інваліда є поручні. Вони повинні відповідати ряду певних вимог, що включають в себе:

• наявність досить жорсткої фіксації;

• підвищена міцність, що дозволяє витримати масу людини;

• наявність на кінцях поручнів фланців з отворами, що дозволяють жорстко закріпити їх до стіни за допомогою шурупів і т.д.

Поручні для спеціалізованих душових кімнат виготовляють з нержавіючої сталі. Огородження з армованого прозорого або матового скла. Рідше з пластика. Каркас для огорожі – з алюмінію, нікелю, латуні або нержавіючої сталі.

Діаметр поручнів від 3 до 5 см (найбільш зручний – 4 см).

Відстань між поручнями і стіною в просвіті не менше 4 см, висота від підлоги 0,8-0,9м.

Кріплення поручнів – на висоті 800-900 мм, гачків – не вище 1,3 м від рівня підлоги.

Стеля є тільки у кабінок закритого типу для герметичності і для використання окремих функцій.

Поручні для інвалідів забезпечують необхідну підтримку при пересуванні, стоянні і сидінні. Неодмінними умовами є зручність користування і міцність навіть при великих навантаженнях. Залежно від використання поручні для інвалідів можуть бути різних видів, і також встановлюватися різними способами.

При монтажі поручнів у ванній кімнаті важливо, щоб їх розташування не перешкоджало доступу до унітазу і раковини.

Поручні для інвалідів бувають:

• відкидними;

• поворотними;

• стаціонарними.