Тема 12 Поняття про фразеологію української мови. Джерела фразеології

Тема 12

 Поняття про фразеологію української мови. Джерела фразеології

План

1. Поняття про фразеологію як розділ мовознавства.

2. Поняття про фразеологізм

А) поняття фраземи, її ознаки

Б)слово і ФО

1. Класифікація фразеологічних одиниць

2. Лексико-граматичні зміни ФО

3. Полісемія та омонімія фразеологізмів

4. Синонімія та антонімія фразеологізмів

5. Походження фразеологізмів української мови

Література

1. Симоненко Т. В. Українська мова за професійним спрямуванням. Практикум– К., 2009

2. Середницька А. Я., Куньч З. Й. Ділова українська мова. – Видавництво Львівської політехніки, 2007

3. javot.net/mova/lex.htm

4. www.dilovamova.com/index.php?…

5. www.refine.org.ua/pageid-4968-1.html

Фразеологія (від гр.phrasis- вираз, зворот і logos-слово, вчення) - сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження.

1. Поняття про фразеологію як розділ мовознавства

Фразеологія – порівняно молода лінгвістична дисципліна, основне поняття, обсяг проблематики й обсяг вивчення якої ще остаточно не визначені.

Фразеологічні одиниці (ФО) виникають на базі одиниць кількох взаємозв’язаних рівнів: лексичного, морфологічного, синтаксичного  і  семантичного.

Предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що становлять семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули.

Перед фразеологією стоять такі специфічні завдання:

–       вивчення особливостей структури ФО і законів створення семантичної цілісності у сполуках слів, визначення причин їх фразеологізації;

–       дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями – словом, словосполученням, реченням;

–       з’ясування історико-етимологічних основ ФО, внутрішня форма яких утрачена;

–       вивчення законів розвитку фразеологічного складу;

–       вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та спеціальних фразеологічних словниках тощо.

ФРАЗЕЛОГІЗМИ

Фразеологізми (фразеологічні звороти) використовуються для називання окремих предметів, явищ, властивостей та дій.

Лексичне значення має фразеологізм в цілому, напр., спіймати облизня - "зазнати невдачі", без царя в голові - "нерозумний", заткнути за пояс - "перевершити".

Ці мовні звороти, у яких слова виявляють своє значення тільки зв’язано, називаються фразеологічними одиницями.

Фразеологічні одиниці подібні до слів: і слова, і фразеологізми використовуються як готові мовні одиниці, а не створюються щоразу у процесі мовлення.

Фразеологізми, як і слова, можуть входити до синомічних рядів: дрімати- куняти- клевати носом.

У реченні фразеологізм виступає як один член речення. Напр.,у реченні І довго ти будеш товкти воду в ступі? фразеологізм товкти воду в ступі є присудком.

Фразеологізми мають синоніми і антоніми - інші фразеологізми, напр.: не приший кобилі хвіст - потрібний як п'яте колесо до воза.

Фразеологізми використовуються як в мові, так і в художніх творах. 

2. Поняття фраземи, її ознаки

Зусилля багатьох теоретиків-фразеологів скеровані на те, щоб виробити чіткі критерії відмежування фразеологічних явищ від нефразеологічних, щоб серед багатьох типів стійких словесних комплексів визначити об’єкт саме фразеології.

В умовах великої термінологічної дублетності найзручнішим родовим найменуванням на позначення мовної одиниці, що є першоелементом фразеології, визнано терміни фразеологічна одиниця, або фразеологізм.

Фразеологічні одиниці відзначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць – від слова, звичайного словосполучення, речення.

2.1. Слово і ФО

Ряд подібних ознак зближує слово і ФО:

–       будучи складним цілим, і ті й інші не конструюються щоразу в процесі мовлення, а відтворюються як готові значеннєві одиниці;

–       велика кількість ФО вільно реалізує граматичні категорії (входять у синтаксичні зв’язки з словами і виконують синтаксичні функції певних частин мови).

І все ж у структурно-семантичному плані ФО є більш складними утвореннями, ніж слово. Зовнішня різниця полягає у тому, що ФО є нарізнооформлені, а це означає, що слова, компоненти ФО, можуть вільно функціонувати поза фраземою.

Лексичне значення слова і ФО теж не адекватні, хоч моменти спільного є й тут. Більшість ФО, які співвідносні із словом, виражають певне логічне поняття, але, у той же час, фразеологізми мають свої особливості:

–       більша конкретність значення;

–       наявність образної коннотації;

–       більша виразність з емоційно-експресивного погляду;

–       іноді значення ФО не можна передати одним словом.

2.2. ФО та словосполученя і речення

–       ФО генетично і за формою є словосполученням чи реченням, але якісно відрізняються від синтаксичних одиниць тим, що відтворюються як цілісні структури;

–       ФО властиве варіювання структури, але його можливості значно менші, ніж у синтаксичних одиниць;

–       порядок слів у ФО більш сталий.

Отже, фразеологічною одиницею (фразеологізмом) звичайно називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільна лексично, стійка у своєму складі й структурі, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові.

3. Класифікація фразеологічних одиниць

В основі вітчизняної концепції класифікації ФО лежить семантична класифікація, яку запропонував російський мовознавець В.В.Виноградов. Він виділив три типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні ФО, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень компонентів (бити байдики, точити ляси, собаку з’їсти).

Фразеологічні єдності – тематично неподільні одиниці, але цілісне значення їх певною мірою мотивоване значенням компонентів (тримати камінь за пазухою, не нюхати пороху, прикусити язика).

Фразеологічні сполучення – це такі стійкі мовні звороти, які не є “безумовними семантичними одиницями”, оскільки характеризуються певною самостійністю складових части. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи підстановку (бере досада (зло, страх, жаль); порушити питання (справу, проблему); не сходити з язика (уст)).

Зберігши три основні типи фразеологічних одиниць, М.Шанський виділив четвертий тип – фразеологічні вирази, що об’єднують такі стійкі у своєму складі і часто вживані фразеологічні звороти, які є не тільки семантично подільними, але й складаються цілком із слів із вільним значенням: Не все те золото, що блищить; Вовків боятися – в ліс не ходити.

Часто на позначення фразеологізмів можна почути термін ідіома (дехто з мовознавців співвідносить ідіоми із зрощеннями і єдностями). Власне “Словник лінгвістичних термінів” (Д.І.Ганич, І.С.Олійник) трактує цей термін так – стійкий неподільний зворот мови, що виражає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів: байдики бити, на руку ковінька.

4. Лексико-граматичні зміни фразеологічних одиниць

Фразеологічні одиниці здебільшого входять у ширші контексти саме у своєму закріпленому традиціями вживанні, компонентному складі, переважно компактним суцільним масивом, але деякі з них відзначаються проникливістю структури: компоненти їх можуть відокремлюватись вставкою окремих слів, навіть речень.

Та за стільки років головування він собаку на роботі з’їв.

ФО можуть поширюватися за рахунок синтаксично зв’язаних із ними слів контексту, які певним чином доповнюють, уточнюють основний зміст фразеологізму.

Може, це вже моя лебедина пісня.

Деякі ФО поєднуються лише із словом чи словами одного семантичного поля (зв’язані), інші вступають у взаємодію з багатьма словами (вільні).

Ні сном ні духом паруються з дієсловами відати, знати.

На всі заставки – лаяти (плюс синонім), вихваляти, брехати, верещати, хропти, чхати, бігти…

ФО можуть функціонувати як в повному, так і в скороченому (неповному) варіанті.

З людиною буває часто так,

Що, добре знаючи колишнього події,

Вона сучасного ні в зуб не розуміє.

Слово ногою тут є факультативним.

5. Полісемія та омонімія фразеологізмів

Уважні спостереження над еволюцією ФО дають підстави твердити, що для фразеології так само, як і для лексики, властиві певні внутрішні закономірності, зокрема такі системні відношення, як полісемія, синонімія та антонімія.

Аналіз фразеологічного матеріалу переконує, що певній частині фразеологізмів властива полісемія.

Як же розвивається багатозначність ФО? На базі вільного словосполучення внаслідок його переносного вживання виникає первинно-образне значення ФО. Наступне ж значення народжується вже на основі повторного переосмислення значення першої ФО, це значення є вторинно-образним.

Прикладом може бути вислів віддати кінці. Пряме нефразеологічне значення – “відв’язати канат, коли судно відшвартовується”. Переносне, первинно-образне (перше фразеологічне) – іти чи від’їжджати звідкись (щодо людей). Наступне фразеологічне значення – вторинно-образне: іти з життя, помирати.

Багатозначні ФО:  очі  рогом лізуть – 

1)     очі широко розкриваються від напруження тощо;

2)     хтось через силу робить що-небудь;

3)     хтось незручно, неприємно себе почуває.

розбирати по кісточках –

1)     детально обговорювати кого-, що-небудь:

2)     детально, до дрібниць вивчати, аналізувати що-небудь.

Оскільки значення ФО є менш диференційованим, ніж значення слова, то і полісемія є обмеженим явищем у сфері фразеології.

Під фразеологічними омонімами розуміють такі фразеологічні одиниці, які повністю збігаються за компонентним складом, але не мають нічого спільного у значенні.

Фразеологічна омонімія вивчена ще недостатньо в сучасному мовознавстві. Дослідники зазначають, що омонімічних фразеологізмів у порівнянні з лексичними значно менше.

Виникнення омонімів обумовлюється різними способами фразеологізації того самого вільного словосполучення. Так виникли фразеологічні омоніми пускати півня, що означає “підпалити щось…”, а також може мати значення “писнути, співаючи чи говорячи”; дати волю рукам – “побити когось”, дати волю рукам – “обнімати кого-небудь”.

6. Синонімія та антонімія фразеологізмів

Фразеологічними синонімами називаються такі ФО, які позначають той же предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи різні сторони його. Фразеологічні синоніми мають однотипне категоріальне значення.

Фразеологічні синоніми об’єднуються у синонімічні ряди, члени яких по-своєму розкривають певні поняття чи судження: “бути близьким до смерті”: на ладан дихати, бути однією ногою в могилі, три чисниці до смерті; “тікати”: пуститися берега, брати ноги на плечі, давати драла.

Для більшості фразеологізмів-синонімів характерні такі риси, як: однорідність моделі, співвіднесеність значення із значенням відповідної частини мови, а також своєрідна сполучуваність.

Об’єднуючись спільним значенням, синонімічні ФО розрізняються певними семантичними відтінками. Так фразеологічні синоніми на позначення поняття “багато” можуть мати такі відтінки: хоч греблю гати, по горло, як зірок у небі, тьма-тьмуща – сполучаються з широким колом понять; кури не клюють і хоч лопатою загрібай – стосовно грошей, коштовностей; як грибів після дощу – крім знач. “багато” має ще й відтінок “швидко”.

Фразеологічні антоніми – це дві фразеологічні одиниці з протилежними значеннями, наприклад: у рот води набрати – теревені правити; кури не клюють – як кіт наплакав; жити як кішка з собакою – жити душа в душу.

Серед фразеологічного матеріалу можна визначити абсолютні антоніми, у яких протилежність семантики двох фразеологічних одиниць пояснюється наявністю частки не, що входить до складу компонентів: до пуття довести – не довести до пуття; ряст топтати – не топтати ряст.

Другу групу становлять фразеологізми-антоніми з різним компонентним складом, тобто різноструктурні: рукою подати – за тридев’ять земель; теревені правити – у рот води набрати.

7. Походження фразеологізмів української мови

Матеріальне й духовне життя народу становить невичерпне джерело ФО.

Лаконічно й образно передаючи “великі мислені маси” (Потебня), ФО доносять голос старожитніх писаних пам’яток, колишній світ воїна й мирного орача, мисливця і пастуха, їхні звичаї, обряди, забобони, побут. ФО віддзеркалюють різні сторони народного буття.

1.       Давній побут, трудові процеси селянського життя: волам хвости крутити, повертати голоблі, нарубати дров, ні в тин ні в ворота, передати куті меду;

2.       Історичні події, факти життя: хоч куди козак, мандрівочка – рідна тіточка, сідати в чужі сани, накрити мокрим рядном;

3.       Рослинний і тваринний світ: обідрати як липку, не ликом шитий, як з гуски вода, брати бика за роги.

4.       Соціальні відносини: невістка – чужа кістка, кланятися в ноги, пасти задніх.

5.       Одиниці виміру: від горшка два вершка, рукою подати, знати почому корець (фунт) лиха.

6.       Духовна культура: читати глаголи, брати рушники, підкова на щастя.

7.       Фольклор: хатка на курячій ніжці, залишити ріжки та ніжки, накласти головою.

Сталі словесні формули, що являють собою часто повторювані в писемному й усному мовленні влучні вислови видатних осіб – письменників, філософів, учених, політичних діячів – об’єднуються під назвою крилаті вислови.

1.     Крилаті вислови античного джерела:

а) Старогрецькі: ахіллесова п’ята, гордіїв вузол, сізіфова праця;

б) Староримські: гроші не пахнуть, перейти Рубікон, людина людині вовк.

2.     Крилаті вислови релігійного походження:

а) Біблійні: випити чашу до дна, камінь спотикання, не хлібом єдиним, око за око;

б) Євангельські: блудний син, вовк в овечій шкурі, нести хрест, ходіння по муках.

3.     Переклади влучних висловів із художніх, філософських та інших творів багатьох мов:

а) німецького походження: весна народів, переоцінка цінностей, чисте мистецтво;

б) французького походження: буря в склянці воді, варфоломіївська ніч, золота молодь;

в) англійського походження: бути чи не бути, мета виправдовує засіб тощо.

Серед крилатих висловів чимало засвоєних із давньоруських джерел: ламати списи, сіяти смуток, іду на ви, мертві сраму не імуть.

Багатий фонд крилатих висловів, що виникли на власне українському ґрунті: всякому городу…, любов к отчизні де героїть…, конотопська відьма, а віз і нині там і т.д.

ФО, як правило, не перекладаються з мови на мову. Для їх відтворення при перекладі потрібно знайти національний відповідник або пояснити зворот описово.

Запозичені фразеологізми являють собою стійкі сполуки слів, що як готові відтворювані одиниці склалися в іншій мові і були перенесені на український мовний ґрунт без перекладу – в транслітерованому чи нетранслітерованому вигляді – alma mater (альма матер).

Фразеологічні одиниці, що з’явилися в мові внаслідок дослівного перекладу іншомовного звороту, складають фонд фразеологічних кальок: боротьба за існування (англ. struggle for life); папір не червоніє (лат. epistola non erubescit).

ДЖЕРЕЛА ФРАЗЕОЛОГІЇ

За походженням фразеологізми поділяються на спільнослов’янські (водити за носа; з голови до п’ят; як на долоні), спільносхіднослов’янські (попасти під гарячу руку), українські (на руку ковінька, піймати облизня); засвоєні з інших мов кальки (копії) (ось де собака зарита (з німецької мови).

Велику групу фразеологізмів складають висловлення видатних і відомих людей (Хіба ревуть воли, як ясла повні (Панас Мирний).

Поповнюється українська фразеологія і за рахунок виробничо-побутових висловлень (Сім раз одміряй, а раз одріж).

Знайшли собі місце в українській фразеології також біблійні і євангелійські вирази (бути притчею во язицех; берегти, як зіницю ока), а також античні вислови (крокодилячі сльози, Сади Семіраміди).

ПРИСЛІВ’Я І ПРИКАЗКИ

Прислів’я - це народний вислів повчального змісту.

У цьому вислові передається певна закономірність або правило, сформульоване на основі багатовікового досвіду народу.

Прислів’я відносяться до фразеологізмів, які переважно співвідносяться з реченнями (не купиш ума, якщо нема; під лежачий камінь вода не тече). Серед прислів’їв є такі, які не зіставляються ані зі словом, ані з реченням (з хворої голови на здорову; як з гуся вода).

Приказка- це зворот мови, який образно визначає якесь життєве явище. Приказка від прислів’я відрізняється тим, що знаходить своє остаточне вираження тільки у контексті. Приказка завжди є ніби частинкою речення (чим би дитя не тішилося, аби не плакало; грошей, як кіт наплакав).

Прислів’я і приказки часто будуються на антонімічній основі (правда та кривда - як вогонь та вода; широкі ворота увійти, та вузькі вийти та ін.).

КРИЛАТІ ВИСЛОВИ

Крилаті вислови- це сталі словесні вислови, які часто повторюються у мовленні, а також влучні вислови видатних і відомих осіб чи політичних діячів (маємо те, що маємо).

Крилаті вислови можуть мати форму слів з символічним значенням: Мекка - місце поклоніння, Голгофа - подвижництво, страждання, мука.

Такими є також і імена-символи: Робінзон, Дон Кіхот, П’ятниця.

Крилаті вислови можуть мати форму словосполучень (людина в футлярі, мертві душі) і простих речень (Вчитися, вчитися і ще раз вчитися! (Ленін); Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому увійти в царство небесне (Євангеліє).

схема Фразеологічного аналізу слова

Текст із фразеологізмом для аналізу: Далі Максим уже орудував бесідою; точив баляси, розказував про свої сільські походи, смішив усіх і реготався сам (Мирн.).

1.     Вибрати з тексту пропонований для аналізу фразеологізм. Назвати його (в разі змінної форми словосполучення) у початковій формі.

–       точити баляси

2.     Розкрити значення аналізованого фразеологізму (описово чи з допомогою слів-синонімів).

–       безпредметно розмовляти, вести пусті балачки.

3.     Виявити, чи має аналізований фразеологізм фразеологічні синоніми, антоніми, фразеологічні варіанти і, якщо має, назвати їх.

–       синоніми: теревені правити, розв’язати губу, язика чесати; антоніми: в рот води набрати, язика прикусити, ні гу-гу,  ні пари з уст; фразеологічні варіанти: точити баляндраси, точити ляси.

4.     Встановити структурно-граматичний тип фразеологізму (якщо нагадує словосполучення, вказати – іменне, дієслівне, прислівникове чи прикметникове воно; якщо речення – назвати, якого типу).

–       аналізований фразеологізм нагадує дієслівне словосполучення.

5.     Показати (якщо фразеологізм нагадує словосполучення), з якою частиною мови фразеологізм співвідносний.

–       співвідносний із дієсловом розмовляти.

6.     Визначити, яка саме фразеологічна одиниця аналізується (ідіома, фразеологічна єдність, фразеологічне сполучення, прислів’я, приказка, усталене фразеологічне порівняння, крилатий вислів).

–       ідіома, або фразеологічне зрощення.

7.     Сформулювати визначення відповідної фразеологічної одиниці.

–       ідіома, або фразеологічне зрощення – це семантично неподільна фразеологічна одиниця, в якій цілісне значення невмотивоване, не випливає із значень складових слів-компонентів.

8.     Встановити походження аналізовнаого фразеологізму (питоме, тобто власне українське, спільносхіднослов’янське чи східнослов’янське, або запозичене з інших мов).

–       точити баляси – спільносхіднослов’ян-ський за походженням.

9.     Встановити джерело первісного вживання фразеологізму (з народної мови; професійний вираз; крилатий вислів часів античності; біблійний вислів; вислови відомих людей; вислів, пов’язаний з певними історичними подіями тощо).

–       джерело первісного вживання фразеологізму – професійна мова теслярів.

10. Встановити стиль (чи стилі), в яких звичайно вживається аналізований фразеологізм.

–       аналізований фразеологізм уживається переважно в розмовній мові.

11. Встановити стилістичну функцію аналізованого фразеологізму в тексті.

–       увиразнює художній текст, наближає мову уривка до уснорозмовної.

1. публіцистичний стиль: ставити крапку над «і», нагріти руки, топтатися на одному місці, досягнути домовленості, задовольняти потреби, досягти консенсусу, на паритетних умовах (порівн. також журналістські кліше: успіхи (прогалини) значні, перемога переконлива, розмах широкий, резонанс великий, потрясіння сильне, несподіванка ціпковита та ін.);

2. науковий стиль: це переважно складні терміни-словосполучення: електромагнітне поле, числова вісь, на точці замерзання, модифікація моделі, квантове число, іонні сполуки, творча індивідуальність, крилате слово, синтаксична функція, суфіксальні утворення, художній талант, понятійні формули тощо.

Невичерпні фразеологічні ресурси української мови, їх розлогий се­мантичний та емоційно-експресивний діапазон зумовлюють чітко вира­жені системні відношення між одиницями: синонімію і варіантність, ба­гатозначність і омонімію, антонімію. Цими відношеннями реалізуються виразніше, аніж з допомогою слова, характеристики осіб, предметів, си­туацій, міжособистісних стосунків тощо.

Вибір синоніма або варіанта фразеологізму залежить від контекс­ту (змісту) і навіть від «смаку» мовця, напр.: насміхатися — брати на сміх, брати на ножі, брати на збитки, брати на гопки, збитки бити, кеш бити, кепа правити; знеславити — пустити сміх, пустити дзво­ни, глум чинити, пустити в труби; зайвий — як п'яте колесо до воза, як торішній сніг, як рибі зонтик, як зайцю шпори, як корові сідло; багато — хоч греблю гати, як трави та листу, як мурашок, як гною; нерозумний — не варить баняк, не родило у черепку, нема лою під чуприною, вискочили клепки; померти — навіки заснути, піти у віч­ність, піти на той світ, попрощатися зі світом, спочити в домовині (піднесений колорит,), спустити дух, дати дуба, віддати кінці, відки­нути копита, піти землю гризти, роги покотити, зіграти в ящик (зни­жений колорит).

Фразеологізми-антоніми не такі численні, як у лексиці, але теж функ­ціонально ефективні: (жити) як пара голубів — (жити) як пес з котом, у здоровому тілі здоровий дух — у поганому тілі погана душа; гляне — серце в'яне — гляне — молоко кисне; (знати) як свої п'ять пальців — ні бельмеса (не знати).

Особливої уваги потребують багатозначні фразеологізми, які так само, як і слова, вимагають чіткого контексту, незважаючи на власний внутріш­ній зміст, який відтворюється автоматично. Порівн.: на ноги постави­ти — 1) вилікувати, 2) вивчити, 3) допомогти утвердитися в житті; дерти носа — 1) хизуватися, 2) ігнорувати когось; збити з пантелику — 1) здивувати, 2) перехитрувати; Богу душу віддати — 1) стати віруючим, 2) померти.

Використання власне фразеологізмів можливе лише в емоційно-екс­пресивних контекстах. Як переконують дослідження вчених, а також фразеологічні словники, фразеологія української мови дає метафоричну емоційно-експресивну характеристику переважно негативних явищ або якостей, значно рідше — позитивних.

Щодо відтворюваних у готовому вигляді термінологічних або сте­реотипних конструкцій наукового чи офіційно-ділового стилів, то з фра­зеологією вони пов'язані тільки такими їх ознаками, як синтаксична нерозкладність і цілісність змісту.

Таким чином, фразеологізми творять такі ознаки мовлення, як: об­разність, емоційність і семантична точність. Фразеологізми входять як рівноправні компоненти у синонімічні ряди лексики, вирізняючись у цьому ряду саме вказаними ознаками. Оскільки фразеологізм, завдяки своїй образності, завжди привертає до себе увагу в тексті, використання його повинно бути переконливо вмотивованим і для мовця, і для читача (слухача).

ТУТ зберігаємо фото опорного конспекта за темою