Використання простих речень з прямим порядком слів, обмеженість у вживанні складних синтаксичних конструкцій в усній мові.

Порядок слів — це розташування їх у реченні одне відносно одного для певного смислового навантаження.  Українська мова допускає вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія). Прямий найчастіше використовують у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, зворотний — у розмовному та художньому.

Найбільш характерним для української мови є прямий порядок слів. Він виражається в таких позиціях головних і другорядних членів речення:

• підмет стоїть перед присудком: Мисливці  заночували в сторожці;
   

• узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: Утомлені  мисливці  заночували  в сторожці;
   

• неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова: Утомлені мисливці  заночували  в сторожці  лісника;
   

• додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Брат пообіцяв мені  допомогти з математикою;
   

• обставини вживаються довільно: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. А хто ж мене, молодую, та й додому поведе? (Нар. творчість)
  

Обставини способу дії, міри й ступеня зазвичай стоять перед при­судком.

У вікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (М. Стельмах).

Зверни увагу!

Місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині — того слова, що стоїть після них: 

Як відомо, на території Закарпаття колись було море. Письменник — це, вважай, ціла галактика зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійного сонця (Б. Олійник).

Зверни увагу!

Зміст речення змінюється зі зміною порядку слів. Вільно поміняємо місцями члени речення: 

Ми знайшли цуценя під кущем малини. Цуценя під кущем малини  знайшли ми. Знайшли ми під кущем малини цуценя. Під кущем малини цуценя ми знайшли.

Кожне речення має той самий набір слів, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір  того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, того, що саме вважає мовець основним у повідомленні, контексту тощо.

Як правило, в простому реченні на початку ставиться відоме (тема), під кінець — нове і невідоме (рема).

Приклад:

А це, чуєш, діду, приблудилися до мене коза з собакою. Кручуся-верчуся в дворі та сама до себе гомоню, аж гульк — заходять до двору собака першою, а за нею коза. Слава тобі, Господи, хоч безрога. Обоє рябоє і в реп’яхах. Коза так жалісно мекає, а пес гавкає (В. Чемерис).

У діловому мовленні складне речення, як і просте, обслуговує потреби мовного спілкування (як усного, так і письмового). Різні типи синтаксичних структур дають надзвичайно багаті можливості для якнайточнішого вираження змісту ділових паперів та передачі різноманітних логічних відношень.

Складні синтаксичні структури відрізняються від простих речень своєю будовою: членами простого речення є слова або словосполучення, а членами складних конструкцій є кілька моделей речень (прості речення поєднуються і стають частинами складних речень).

Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'язків. Синтаксичні зв'язки у реченнях називають за функцією залежного члена речення: означальні (між означенням і підметом, додатком, обставиною), обставинні (між присудком і обставинами), додаткові (між присудком і додатком), присудкові (між підметом і присудком).

З метою пов'язання компонентів думки, у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв'язки (це займенники цей, такий, той, а також займенникові слова типу даний, відомий та ін.). Для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не ... то, не тільки ... а й та ін. Логічний зв'язок між компонентами думки, послідовність Цих компонентів виражаються за допомогою вставних слів по-перше, по-друге, отже, таким чином та ін. З цією ж метою використовуються синтаксичні конструкції типу незважаючи на..., завдяки... та ін.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу Присудок ставиться здебільшого у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям {прибуток — одері жується, система освіти — перебудовується та ін.). Синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати та ін.), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося та ін.), розщепленого присудка (виявити увагу, вести переговори та ін.).

Серед синтаксичних структур складних речень у ділових паперах широко вживаються сполучники /, але, а, зв'язки між простими реченнями в межах складного синтаксичного цілого здійснюються за допомогою сполучників через те що, перш ніж, після того як та ін., а для позначення складних логічних зв'язків використовуються багатослівні сполучники типу відповідно до того, у зв 'язку з тим та ін.

Досить рідко вживаються у діловому стилі модальні частки ніби, начебто, неначе, а також питальні конструкції.

Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим.