Сучасне життя танцю

Хореографічне мистецтво існує з найдавніших часів. Культові, трудові, мисливські та інші обряди супроводжувалися не тільки грою на музичних інструментах і співом, а й танцями. Розгорнуті танцювальні вистави, нерідко пов’язані з релігійними церемоніями, існували в Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї, Вірменії, Греції, Римі й інших країнах.

Танець — форма хореографічного мистецтва, художні образи якої створюються рухами і положеннями тіла людини.

Сучасний танець (contemporary dance) — танцювальний напрям, який включає танцювальні техніки і стилі XX — початку XXI ст., що сформувалися на основі американського і європейського танців модерн і постмодерн.

Сучасний  танець має багато напрямків:

• вільний пластичний танець

• джаз-модерн

• контемп

• вуличні танці

Вільний танець виник на початку 20ст. У ньому були сформовані такі принципи, на яких засновувалися танець джаз модерн, контемпорарі, а також  навіть буто.
Танець Модерн – одне з направлень закордонної хореографії, котре зародилось в к. 19 – п. 20 століття в США та Німеччині.

Джаз-модерн – один з напрямків сучасної хореографії. Виник в к.19- п. 20ст. в США та Німеччині. Основні принципи: відмова від канонів, втілення нових тем та сюжетів оригінальними танцювально-пластичними засобами. Модерн зазвичай виконується босоніж.

Контемп (Contemporary dance) – стиль сучасного сценічного, постійно формующегося танцю, в якому продовжуються пошуки виразних форм. Напрям зародився на початку 20 ст. в США зі стилів модерного та постмодерного танцю, в результаті бажання танцівників знайти нові засоби виразності на відміну від догми класичного танцю та легковажності естрадного танцю. Для Контемпорарі характерна робота на підлозі. Танець цього стилю часто виконують босоніж. Контемп- це легкі і виразні рухи. Головне в Контемпі насолода від танцю, рухів, імпровізації.

Сучасний танець вирізняється яскравістю емоцій, різкими змінами настрою, і загалом вважається, що сучасний танець, як і пісня, з усіх видів мистецтва чи не найшвидше «реагує» на зміни у світі, у суспільстві зокрема.

Вуличні танці – загальна назва, обіймає всі стилі сучасного танцю, що розвинулися за межами танцювальних студій ті шкіл: на вулицях, шкільних подвір`ях, у нічних клубах. Вони часто імпровізаційні та соціальні за своїм призначенням.

Хіп-хоп танці – це різновид вуличної хореографії. Танець хіп-хоп народився в США у 1970-роках у середовищі афроамериканців. Дуже скоро цей танець набув високої популярності серед місцевих жителів. Для того, щоб це якось окультурити і вкорінити, була створена спеціальна організація, яку називали «Культура хіп-хоп». Вона займалася розвитком танцю і просувала його в широкі маси. Для цього проводилися різного типу батли, спочатку це були маленькі дійства між собою, потім між вулицями, а далі – між районами. Відбувалося це під відкритим небом, прямо на асфальті, без якоїсь особливої техніки.

Але, не зважаючи на це, Hip hop танець набув дуже великої популярності. В наш час найграндіозніші шоу, змагання, фестивалі відбуваються саме з цього стилю.

Часто, зароджуючись на вуличних або клубних помостах, танцювальні напрями інтегрувалися на професійні сцени естради, концерт-холів. Сучасна хореографія — це невід’ємний елемент багатьох слов’янських концертних програм та конкурсів. Так, у 2004 р. на міжнародному конкурсі пісні «Євробачення» перемогла українська співачка Руслана Лижичко з композицією «Дикі танці».

Але кожен танець має свою історію виникнення, своє походження.

Одним із найцікавіших, найпристрасніших народних танців є танго, який виник в Аргентині. У минулому танго танцювали чоловіки, щоб здобути прихильність жінок, та згодом танець почали виконувати в парі.

Танго зчинило революцію в народному танці, створивши чуттєвий та глибоко емоційний танець. Один із найбільших обожнювачів танго, поет Енріке Сантос Діссеполо, визначив його як «сумну думку, яку танцюють»,а Борхес був упевнений, що "без сутінків і ночей Буенос-Айреса створити справжнє танго неможливо".

З погляду музики, танго притаманна двох- (мотив і приспів) або трьохчастинна (дві частини, до яких додається тріо) будова. Його виконання може здійснюватися з використанням великої розмаїтості інструментів. Але Бандонеон тут відіграє центральну, однак не виняткову, роль.

Багато слів написано й покладено на музику танго й у них ідеться про почуття й журбу, особливо про кохання.

30 вересня 2009 року на прохання міст Буенос-Айреса й Монтевідео ЮНЕСКО визнало танго нематеріальною культурною спадщиною людства^.

Музика танго вирізняється енергійним і чітким ритмом, а власне танець відображає складні взаємовідносини між закоханими, їхні почуття одне до одного. Отримавши розвиток на батьківщині, на початку XX ст. «тангоманія» поширилася Європою, Північною Америкою і навіть Австралією.

Сьогодні, окрім аргентинського танго, існують й інші стилі, зокрема уругвайське танго, бальне танго (американського і міжнародного стилю), фінське танго і старовинне танго. Основне розмежування — це танго соціальне (аргентинське) і танго бальне.

Спочатку музика танго створювалася виключно як супровід до танців. Як самостійний інструментальний твір цей танець з’явився завдяки аргентинському композиторові та виконавцю на бандонеоні Астору П'яццолі, якого прозвали «батьком танго».

Твір «Лібертанго» («Libertango») був написаний Астором П’яццолою в 1974 р. в Італії. Композиція, назва якої виникла внаслідок поєднання двох іспанських слів «libеrtad» (воля) і «tango» (танго), вважаються своєрідним рубіжем у творчості П’яццоли — від класичного танго до власного стилю «Tango Nuevo». Чимало відомих музикантів виконували «Libеrtango».

Сьогодні неможливо уявити світ танцю без хореографічних конкурсів Адже танець здавна відображає культуру і звичаї народу. Конкурси танців популярні як серед дитячих ансамблів, так і серед дорослих професійних колективів.

Наприклад історія англійських танцювальних фестивалів розпочинається у 20-х pp. XX ст.

Традиційним танцювальним фестивалем вважається Віденський бал, який відбувається у столиці Австрії під час бального сезону. Віденські бали занесені ЮНЕСКО до переліку нематеріальної культурної спадщини людства. Особливість цього заходу полягає в дотриманні бального протоколу, за яким бал відкривають юні пари танцюристів — дебютантів, опівночі обов'язково має відбутися «опівнічний виступ», а на світанку — закриття балу.

Наша країна також має власну танцювальну фестивальну традицію. Так, щороку в Києві проходить міжнародний фестиваль танців народів світу «Dances of the World», підчас якого можна відчути енергію культур і побачити розмаїття танцювальних стилів багатьох країн.

Неможливо уявити сучасне танцювальне мистецтво, кіно, театр і телебачення без надзвичайно чуттєвих, енергійних і розмаїття латиноамериканських танців.

Це дивовижне поєднання традицій індіанської, африканської та іспанської культур. Однак найбільшого впливу латиноамериканські танці зазнали саме від іспанської музики. А зародилися вони на Кубі в середині XIX ст. Сьогодні поняття «латиноамериканські танці» об'єднує чимало течій. До основних з них належать самба, румба, ча-ча-ча, пасодобль, джайв.

Румба — парний кубинський танець африканського походження. Вирізняється цей танець з-поміж інших передусім плавними рухами в поєднанні із широкими кроками. Найвідомішою в усьому світі мелодією румби є «Guantanarnеra» («Гуантанамера»)

яку написав Хосеіто Фернандес у 30-х pp. XX ст. на вірш Хосе Марті. У пісні йдеться про мешканку кубинської провінції Гуантанамо. Сьогодні цю композицію вважають класикою латиноамерикансього танцю.

Латиноамериканські танці — загальна назва бальних і народних танців, що сформувалися на території Латинської Америки.
Не менш улюбленим латиноамериканським танцем є самба,
що виникла в Бразилії і сьогодні є одним з національних символів цієї країни.

Самба здобула світове визнання завдяки бразильським карнавалам, найвідоміший з яких відбувається в Ріо-де-Жанейро. У Бразилії виникли найрізноманітніші напрями самби, які розвиваються у численних танцювальних школах.

Бразильський композитор Зекінья де Абрсу в 1917 р. написав інструментальну мелодію «Тісо-Тісо no Fuba», яку знає весь світ під скороченою назвою «Тісо-Тісо». Цю мелодію досі люблять і пам’ятають майже в усіх країнах світу, хоча з моменту її створення минуло майже сто років!

Зекінья де Абреу, «Тіко-Тіко»

Чекаю від тебе розгорнутої відповіді.Також користуйся googl якщо хочеш додати більше інформації.

1) Чи є в тебе улюблений танець? Який? Обґрунтуй свою відповідь!
2) Які найвідоміші національні танцювальні колективи України?
3) На твою думку, яка різниця між класичними танцями (вальс, фокстрот) та танцями латино-американської програми?
4)Який з танців тобі здався найскладнішим?
5) Які з поданих танців є повільними? Швидкими? Сумними? Веселими?