Стилістичне використання засобів словотвору.

Тема 16 

Стилістичне використання засобів словотвору

План

1. Синонімія афаксів

2. Віддієслівні іменники на –ння, -ття

3. Префіксальний спосіб творення слів

4. Безафаксні іменники

5. Основоскладання

Література

1. Коваль А.П. Стилістика української мови.- К., 1984

2. uk.wikipedia.org/wiki/Словотвір

3. ulyana.ho.ua/stulistrozsharuvlex.htm

4. ukrainskamova.narod.ru/…/Morphology/93.HTM

5. linguist.univ.kiev.ua/…/pidruchn/stv/stv1.htm

Стилістичні засоби словотвору виявляються насам­перед у синонімії словотвірних афіксів.

Одні суфікси використовуються для творення від якоїсь основи слів з різними значеннями: рука — руч­ний, рушник, рукав. Вони сприяють збагаченню словни­кового складу мови, використовуються як засіб значен­нєвого розрізнення лексичних одиниць, що розвивають­ся з одного кореня.

Інші суфікси, приєднуючись до якогось кореня, не змінюють семантики слова, а вносять додаткові відтін­ки значень: рука — ручка, рученька, рученя, ручище. Ці відтінки, як правило, надають словам певного стиліс­тичного забарвлення, тому частіше використовуються з певною стилістичною метою.

Одним із шляхів поповнення лексики є творення від­дієслівних іменників на -ння, -ття: становлення, по­вернення, травлення, інформування. Ці суфікси є про­дуктивними в офіційно-діловому, науковому й публіцис­тичному стилях. Таке явище можна пояснити прагнен­ням до стислості вислову, що сприяє вираженню уза­гальнення в мові: замість описових конструкцій, що від­творюють процес, дається назва його в цілому, нероз-членовано, опредмечено.

Суфікс -ізм(-изм) має греко-латинське походження. Вичленовуючись із запозичених слів, цей суфікс утво­рює нові лексеми від українських основ: архаїзм, істо­ризм, побутовизм, українізм. Як правило, утворення з такими суфіксами — наукові терміни, слова з узагаль­неним значенням, зокрема назви ідеологічних та науко­вих напрямів. Приєднуючись до невідповідних основ (слів знижено-побутового характеру), такі суфікси на­дають їм розмовно-іронічного забарвлення: бабизм-ягізм, наплювизм, хвостизм.

Досить активними є суфікси, що утворюють назви жінок за фахом від відповідних назв чоловіків: артис­тка, викладачка, аспірантка, вчителька. Певною мі­рою розмовний характер утворень на зразок визволи­телька, організаторка, редакторка пояснюється тим, що це здебільшого нові слова, не освячені традицією вживання в літературній мові.

Серед питомих суфіксів лише деякі (-юх, -л, -ил) на­дають словам експресивного забарвлення: упертюх, вайло, тріпло, бурмило, дурило.

Префікси щодо стилістичних можливостей поступа­ються суфіксам. Префіксовані іменники із застарілими та рідко вживаними префіксами па-,пра-, уз- мають відтінок урочистості, піднесеності, поетичності (прадав­ній, паморозь). Запозичені префікси анти-, архі-, екс­тра-, контр-, псевдо-, ультра- надають словам книжно­го відтінку: антитіло, псевдонародний, ультразвуко­вий (О.Пономарів).

♦ Прочитати.  Вказати   спільнокореневі   слова,  виділити   в них суфікси. Які з суфіксів використано для творення слів з різними значеннями, які, не змінюючи семантики слова, вно­сять додаткові відтінки значень? Якого стилістичного забарвлення надають словам такі відтінки?

На обрії спалахують вогні, гортає вітер хмари понад степом (І.Іов). Вітерець калину хита, а на ній казкова фата (В.Івасик). В журавлинім голосі б'ються струни літа, не змовкає вітрова золота трембіта (О.Галета). Вітрище чорнобильський жито колише і в'яже на шиї незримі вузли (К.Дужа). Ще і досі сивенькі міфи на пожовклих пливуть вітрилах  (Т.Бартош).

♦ Прочитати.  Вказати  слова з  суфіксами здрібнілості та пестливості. Вказати слова із суфіксами збільшеності, згрубі­лості. Які відтінки вносять у текст такі слова, у яких стилях вживаються?

Спи ж моя доненько! Спи, моя зоренько! Хай обми-на тебе лихо і горенько! (Олена Пчілка). Долоньки теп­лі, пахне чубчик літом, немов проміння, оченята світлі. Любові квітка і життя зернина — моя дитина (Л.Коси­ло). Стомився вітерець — розхристаний хлопчисько (М.Косякевич). Ой вуличко та й широкая, чом травич­ка невисокая? Бо хлопчища побродили великими та й ножищами, подертими постолищами, рядняними онучищами! (Нар.твори.). До осені заходить невідомий чо­лов'яга, високий, кривоносий, подає не руку — ручище (М. Стельмах).

♦ Прочитати. Виписати віддієслівні іменники на -ння, -ття, розібрати їх за будовою. Чим пояснити вживання слів з цими суфіксами в офіційно-діловому, науковому й публіцистичному

Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:

1. внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2. призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3. прийняття законів;

4. затвердження  Державного бюджету  України  та внесення змін до нього, контроль за виконанням Дер­жавного бюджету України, прийняття рішення щодо зві­ту про його виконання.

З Конституції України.

Одним із шляхів поповнення лексики є творення від­дієслівних іменників на -ння, -ття (інформування, фор­мулювання, каяття, забуття тощо). Ці суфікси є про­дуктивними в офіційно-діловому, науковому й публіцис­тичному стилях, що пояснюється прагненням до стис­лості вислову і сприяє вираженню узагальнення в мові (З підручн.).

В основі нинішнього ставлення людей до політики і політиків лежить звичайне соціальне розчарування. Свого часу у свідомості населення монополія однієї партії на владу і застій ототожнилися. Така була зако­номірна реакція суспільства на невиконання комуніста­ми своїх обіцянок (3 газ.).

♦    Прочитати,  вказати   наукові   терміни  з   суфіксом   -ізм (-изм, -їзм). Розповісти про походження цих суфіксів, особ­ливості їх використання.

Професіоналізми надзвичайно детально визначають ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад, гончарі вирізняють такі частини глиняного посуду: дно, утір, пук, вінця, пелюстка, лавочка, плечі, карнизик (З довідн.). До поетичної лексики великою мірою нале­жить лексика застаріла, зокрема старослов'янізми: ху­ла, страус, злото, чадо, мзда, рать (3 підручн.). Пат­ріотизм — соціально-політичний і моральний принцип, що в узагальненій формі виражає почуття любові до батьківщини, піклування про її інтереси, готовність до її захисту (Із словн.). Націоналізм — рух (і, відповідно, ідеологія), який проголошує націю однією з найвищих цінностей, вважає, що нація повинна бути вільною і ста­новити окреме політичне тіло (автономію або самостій­ну державу)  (3 довідн. з історії України).

♦    Прочитати. Від яких іменників утворено подані слова на позначення жінок за фахом? Чим пояснити розмовний харак­тер таких утворень? Які з них все ж таки стали звичними у лі­тературному слововживанні і чому?

Професорка, секретарка, лікарка, друкарка, вчи­телька, аптекарка, директорка, пенсіонерка, завідувач­ка, кондукторка.

♦ Прочитати. Виписати слова з префіксами, що надають їм книжного відтінку.

Пізнаючи себе, стверджуючи себе в новому світі, ми повинні гордитися духом своїм, словом своїм, історією своєю, а не четвертувати їх псевдонауковими схемами (М.Стельмах). Як набридли нітрати, екстрасенси і сни, ох, подайте, подайте хоч шматочок весни (В.Малишко). Не занесені в «інтернеті», низько хмари пливуть нав­мання  (П.Вольвач).

Безсуфіксні іменники, що утворюються від дієслів та прикметників за допомогою нульового суфікса (вступ, добір, показ, синь, зелень, рань, вись, бла­кить), є неабияким засобом оновлення емоційної на­сиченості слова. Сприяють цьому їхня новизна і незвич­ність на тлі загальноприйнятих норм словотворення. Іменники такого типу широко використовуються в ху­дожньому стилі й за його межами, здебільшого в тек­стах патетичного, піднесеного характеру. Поряд із за­гальновживаними, нерідко такі іменники є авторськими неологізмами.

Основоскладання — спосіб словотвору, властивий усім функціональним стилям мови, але найбільше поши­рений він в офіційно-ділових, наукових і публіцистичних текстах. Як правило, книжно-термінологічний характер мають утворення з іншомовними складниками: де­мократія, макросистема, мікросвіт. Книжного відтін­ку надають питомі компоненти само-, мало-, багато-: самозречення, самоаналіз, малоземелля. Виразно книжне забарвлення характерне для слів з компонента­ми лог-, -філ, -фоб, -ман, -знавство: палеонтолог, слов'янофіл, українознавство.

Питомі слова, утворені способом основоскладання, часто є кальками лексем іншомовного походження або семантичними відповідниками їх (краєвид — пейзаж, водограй — фонтан, життєпис — біографія). Завдя­ки невтраченій образності українські варіанти наділені більшою експресивністю, ніж запозичення.

Емоційного забарвлення та образності надають ху­дожнім текстам складні слова, зокрема прикметники (блакитноокий, широкополий, громовозвукий).

Словоскладання використовується в мові не стільки як словотворчий, скільки як стилістичний засіб. Майже всі слова, сконструйовані в такий спосіб, зберігають об­разність та експресивність: смуток-жаль, цар-жайво-ронок, голубчик-братик.

Виняток становлять наукові терміни типу кіловат-година, лікар-терапевт, технік-механік, інженер-економіст (О.Пономарів).

♦ Прочитати. Яким способом утворено виділені слова? Що дає підстави стверджувати, що такі слова сприяють емоційнос­ті тексту?

Піднімали прапор на Вкраїні, синьо-жовтий, у бла­китну вись, й засичали в дикій злобі й піні, хто повсю­ди кляв його колись (Б.Кулик). Підняли ми знамена прадавні — синь небесна, колосся пшениці, — дехто й досі плете небилиці, що знамена ці наші безславні (М.Барчук). Зашуміла від радості повінь, забриніла на вітрі блакить (Н.Гуменюк). Тож, мила юнь моя, лю­біть, вивчайте солов'їну мову, ніде й ніколи не ганьбіть її — життя свого основу (М.Волощук). Уже й забула, що   то   серця  щем,   немовби   й  не   було  його ніколи.

Будь ласка, ТУТ закріпіть фото опорного конспекта, а також письмово виконану вправу на вибір з лекційного матеріалу