Створення Королівства Руського

Монгольська навала на землі Галичини та Волині не мала таких спустошливих наслідків, як для Переяславщини, Київщини й Чернігівщини. Галичина й Волинь не потрапили в безпосередню залежність від Золотої Орди. Данилу й Васильку Романовичам вкотре довелося долати опір бояр і відстоювати своє право на владу в боротьбі із сином чернігівського князя Михайла Всеволодовича Ростиславом, який спирався на воєнну силу угорського короля й краківського князя. Вирішальна битва між ними відбулася в серпні 1245 р. під Ярославом. Данило і Василько здобули перемогу, яка поклала край тривалій боротьбі за відновлення єдності держави Романовичів.

Поїздка до хана Батия дала Данилу перепочинок для підготовки до збройної боротьби із Золотою Ордою та зміцнення авторитету серед європейських правителів. Данило Романович поріднився з угорським королем Белою IV. Той погодився на шлюб своєї дочки Констанції зі старшим сином Данила Левом. До того ж молодший син Данила Роман одружився з австрійською герцогинею Гертрудою, наступницею трону герцогства Штирія. Ці династичні шлюби дали змогу Данилу втрутитися у війну за австрійський престол. Проте спільний з Белою IV похід 1253 р. був невдалим. Водночас у 1250—1253 рр. Данило вів війну із засновником Великого князівства Литовського Міндовгом. Між Міндовгом і Данилом був укладений союз проти монголів, скріплений шлюбом сина Данила Шварна і дочки Міндовга (її ім’я в літописах не згадується).

До кінця життя Данило не залишав намірів звільнитися від влади Золотої Орди. Значну увагу він приділяв побудові укріплених міст. Князь реорганізував військо, запозичивши найкращі здобутки військового мистецтва Заходу і Сходу. Князівську важку кінноту переозброїли на зразок західноєвропейського рицарства. Також була створена кіннота, озброєна луками й шаблями на зразок монгольських. Після тривалих переговорів Русь досягла згоди з Папою Римським Інокентієм IV. У 1253 р. він закликав християн країн Центрально-Східної Європи до хрестового походу проти монголів і направив Данилові королівську корону. Цього ж року Данило без особливих урочистостей коронувався в Дорогичині. Папа Римський титулував Данила Романовича «ясновельможним королем Русі», який поширював владу на 11 земель: Київську,Чернігівську, Волинську, Галицьку, ТуровоПінську, Полоцьку, Новгородську, Смоленську,Суздальську, Рязанську і Переяславську.

Ці події прискорили зіткнення з монголами. У 1254—1255 рр. війська короля Данила захопили Болохівську землю (західна частина колишнього Київського князівства, історична область у верхів’ях річок Південний Буг, Случ і Тетерів). Також була зроблена спроба взяти Київ, владу над яким монголи віддали своєму воєначальнику. Тим часом у Золотій Орді відбулася зміна влади. Після смерті Батия ханом став Берке, який у відповідь на дії Данила відправив проти нього намісника Куремсу. Однак його війська не змогли здолати опір міст Володимира й Луцька. Куремса був змушений відступити в Степ. Це був перший успіх руських князів у боротьбі з монголами. Улітку 1258 р. хан Берке спрямував проти держави Романовичів величезне військо на чолі з досвідченим полководцем Бурундаєм, який вирішив діяти шляхом залякування.

Він запросив Данила й Василька на знак підтвердження своїх зобов’язань перед Золотою Ордою взяти участь у спільному поході проти Великого князівства Литовського.

Протистояти новій навалі руські князі не могли, тому на знак покори розібрали укріплення Данилова, Стіжка, Львова, Кам’янця, Луцька, а укріплення Володимира спалили. Лише залога Холма відмовилася коритися вимогам монголів і відбила всі їхні спроби захопити місто.

У 1262 р. відбулася нарада на річці Тернава (притока Дністра) із метою впорядкування володінь держави Романовичів. У ній узяли участь краківський князь Болеслав V Сором’язливий, волинський князь Василько Романович із сином Володимиром, Лев, Шварно та Мстислав Даниловичі. Сторони визначили межі «земель Руських і Лядських», а також власних володінь.

Володимирське князівство було закріплене за Васильком і його сином Володимиром. Натомість від нього відокремили Луцьке князівство і Берестя (зараз місто Брест, Білорусь), де престол посів син Данила Мстислав. Шварно отримав Холмське, Галицьке і Дорогичинське князівства, Лев — Перемишльське князівство, місто Львів і деякі інші землі. У 1264 р. король Данило помер.

Влада держави поширювалася на більшість земель сучасної України.