Ось уже протягом декількох уроків ми працюємо з повістю-казкою Дж. Р. Кіплінга «Мауглі», де досить тонко переплітаються реальність з вигадкою. Звірі, що говорять, думають, сперечаються, страждають, чинять добро і зло – це, звичайно, вигадки.
Але правдою залишається те, що автор недаремно змальовує саме такі образи, які вчать нас добру, справедливості, вірності, а також непримиренності до жорстокості, підлабузництва.
Добре знаючи природний світ Індії, спостерігаючи за звичками й поведінкою тварин, Дж.-Р. Кіплінг описав у своїх творах дію законів природи, які є суворими, але справедливими. Ці закони не розділяють звірів, бо природа й так створила їх різними, а навпаки — об’єднують. «Ми з вами однієї крові — ви і я», — звертається Мауглі до птахів, змій, слонів тощо, і вони відгукуються на його слова. Навіть найжорстокіші дії диких звірів — полювання одне на одного — Законом Джунглів наближені до справедливих: звірі мають полювати лише заради їжі, а не задля розваги чи помсти. Герої твору Дж.-Р. Кіплінга відрізняються від казкових тварин, які втілюють людські якості. Ведмідь, пантера, шакал, тигр у творі про Мауглі — насамперед звірі зі своїми звичками й поведінкою, людське в них проявляється пізніше, не позбавляючи їх як мешканців джунглів природної натури. Завдяки цьому казкові ситуації, які трапляються з ними, здаються цілком реальним.
