Шизофренія. Маніакально-депресивний психоз (біполярний афективний розлад).

Шизофренія

Визначення
Хронічне прогредієнтне психічне захворювання. Назва від грец. schizo — розщеплюю + fren — розум.
Характеризується:

• негативними (дефіцитарними) симптомами: апатія, аутизм, дисоціація психічної діяльності;

• позитивними (продуктивними) симптомами: маячення, галюцинації, ілюзії, афективні та рухово-вольові розлади.

Епідеміологія

• Поширеність — 1 % населення (незалежно від статі).

• Близько 2 млн нових випадків щорічно у світі.

• Максимум захворюваності (50 %) — вік 16–30 років.

Етіологія (теорії)

1. Біологічна (дофамінова гіпотеза) — порушення дофамінергічної системи. Нейролептики блокують дофамінові рецептори.

2. Генетична — доведена роль спадковості:

   • один батько хворий → ризик 12 %;

   • обидва батьки → до 40 %;

   • монозиготні близнюки → 40–60 %.

3. Фактори середовища — вірусні інфекції в утробі/ранньому дитинстві, родові травми.

4. Неврологічна — недостатнє дозрівання мозку (медіальна та скронева частки).
   Провокуючий фактор нападу — екзогенний стрес (позитивний або негативний).

Симптоми

Типи перебігу

1. Безперервно-прогредієнтний (поступово → деменція).

2. Приступоподібно-прогредієнтний (шубоподібний) — напади + ремісії, дефект наростає.

3. Періодичний (рекурентний) — атипові афективні фази, мінімальний дефект.

Клінічні форми

• Проста — поступовий початок у підлітковому віці, без маячення і галюцинацій → апатико-абулічний дефект.

• Гебефренічна — дурашливість, манірність, агресія, злоякісний перебіг.

• Кататонічна — ступор ↔ збудження, «воскова гнучкість», онейроїд. Небезпека: пролежні, відмова від їжі.

• Параноїдна (галюцинаторно-параноїдна) — найчастіша. Маячення переслідування, впливу, синдром Кандинського–Клерамбо, можлива парафренія.

Дефекти психіки (після нападів):

1. Астенічний

2. Психопатоподібний

3. Паранояльний

4. Гіпоманіакальний

5. Апатико-абулічний

6. Змішані

Лікування

• Основне — нейролептики (аміназин, галоперидол, трифтазин, атипові тощо).

• Комбінації залежно від форми.

• Коректори (циклодол) — профілактика паркінсонізму.

• Підтримуюча терапія пролонгами (галоперидол-деканоат, модитен-депо).

• При резистентності — «зигзаги» доз, електрошок (рідко).

• Фебрильна форма — реанімація + великі дози аміназину.

Експертиза

• Лікарсько-трудова — інвалідність залежно від дефекту.

• Військова — непридатний.

• Судово-психіатрична — неосудний при психозі → примусове лікування.

Маніакально-депресивний психоз (МДП)

Визначення
Ендогенне захворювання з чергуванням маніакальної та депресивної фаз + «світлі» проміжки (інтермісії) без змін особистості.

Маніакальна фаза (маніакальний синдром)

• Підвищений настрій / ейфорія (лабільна).

• Скачка ідей, балакучість, ідеї величі.

• Рухове збудження.

• Зниження потреби у сні (не спить кілька діб).

• Зменшення апетиту → схуднення.

• Відволікання уваги, марнотратство, сексуальне розгальмування.

• Виглядає молодшим.

• Критика відсутня.

Депресивна фаза (депресивна тріада)

• Зниження настрою + вітальна туга, сенестопатії.

• Сповільнення мислення і мови, ідеї самозвинувачення.

• Рухова загальмованість (до ступору) + високий ризик суїциду.

• Відмова від їжі, згасання статевого потягу.

• Порушення сну (гірше вранці).

• Тріада Протопопова: тахікардія + мідріаз + запори.

• Виглядає старшим, можлива аменорея.

• Тривалість без лікування — 3–9 місяців.

Епідеміологія
Жінки хворіють у 3–4 рази частіше. Початок частіше у 20–30 років.

Лікування

• Госпіталізація.

• Манія → нейролептики + солі літію.

• Депресія → антидепресанти (при неефективності — електросудомна терапія).

• Долікарська допомога при збудженні: 2–4 мл 2,5 % аміназину в/м.

Ключові відмінності між шизофренією та маніакально-депресивним психозом (МДП)