Конструктор уроків
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
№1:
Теоретичний блок
Навала варварів зупинила розвиток міст. Лише від XI ст. міське життя поступово пожвавлювалося. Поруч зі старими центрами почали виникати нові поселення. Одні міста утворювалися на торгових шляхах, інші — як поселення ремісників при великих монастирях, на що вказує префікс «Святий» (наприклад, Сент-Етьєн у Франції). Окремі міста з’являлися довкола укріплених замків-«бургів» (Страсбург, Регенсбург тощо), деякі — при важливих переправах (англійський Кембрідж і навіть руський Київ). Вагомим був вплив античної спадщини. Завдяки розвитку торгівлі насамперед відроджувалися міста на узбережжі Середземного моря. Розвивався папський Рим, потужний ремісничий Мілан, колишні романізовані племінні центри поза межами Італії (наприклад Марсель, Лондон чи Париж).
Середньовічний Рим, мініатюра XV ст.
Мури середньовічного міста Каркасон (ХІІ-ХІІІ ст.), Франція
Зовнішній вигляд та життя середньовічного міста відрізнялося від старого, античного. Так, на ринковій площі розташовували ратушу — величну споруду, у підземеллях якої утримували злочинців, а в наземних приміщеннях засідали управлінці, вирішували громадські справи, ухвалювали вироки. На облаштування міст виділялося не так багато грошей. У багнюці невимощених вулиць міг втопитися вершник. Щільна невпорядкована забудова заступала сонячні промені. Духівництво, наймані робітники, різні авантюристи, студенти, жебраки, торговці дрібним крамом створювали строкате й хаотичне середовище. Проте навіть за таких умов влаштовували урочисті прийоми на честь візитів владних персон, проводили театралізовані дійства, ярмарки, організовували свята, які нині ми називаємо карнавалами. Якщо ж видовищ бракувало, «насолоджувалися», скажімо, стратою злочинців, що вважалася цілком прийнятною і моральною розвагою.
Ратуша 1583 р. у місті Лейден, Нідерланди
Засідання Регенсбурзької ради (1536), мініатюра Ганса Міліха, XVI ст.
Містяни мали свої городи та утримували худобу. Лише найзаможніші могли відмовитися від такого сільськогосподарського «підробітку». Тож городяни залежали від сільської округи, але й селяни могли отримати за міцними мурами міста прихисток під час ворожих нападів. Хоча життя в середньовічному місті не було солодким, селяни все одно втікали туди, прагнучи свободи. Тоді побутувало своєрідне правило: якщо втікач «дихав» вільним міським повітрям рік та один день, то його вже не повертали землевласникові.
№2:
Запитання
Яке правило побутувало щодо селян - втікачів, які прожили рік в місті?
№3:
Теоретичний блок
Середньовічні торгівля, ремесло та міське самоуправління
Торгові операції приносили величезні прибутки. Упродовж XII-XV ст. розквіту набули італійські Генуя, Венеція та Флоренція. Місцеві комерсанти, витіснивши візантійців, дуже швидко налагодили надзвичайно прибуткові зв’язки між Сходом і Заходом. Згодом почали створюватися гільдії — об’єднання купців (деколи й ремісників) для захисту своїх прав та інтересів. Найзаможніші заробляли не тільки торговими операціями, а й лихварством — наданням позик під високі відсотки.
Лихвар надає позику, мініатюра, XV ст.
Уже в XIV ст. італійські лихварі кредитували англійських і французьких королів. У XIV ст. німецькі підприємці та міста Балтійського узбережжя (Любек, Гамбург, Росток тощо) утворили Ганзу (Ганзейський союз), до якого згодом приєдналися північноєвропейські Бранденбург, Краків, Гамбург, Гданськ, Торунь, Рига та інші. Окрім морських, використовували сухопутні торгові шляхи. Наприклад, той, що пролягав зі Сходу через Київ, Львів, Краків, Прагу і Регенсбург, забезпечував постачання східних товарів до серця Європи.
Ремісниче життя також було упорядкованим. Ремісники гуртувалися в цехи, які складали статути щодо регулювання відносин, якісного виробництва та збуту товарів. Цех очолював цехмістер, якому підпорядковувалися майстри, підмайстри та учні. Щоб стати майстром, потрібно було тривалий час платно навчатися, виготовити найкращий виріб, «шедевр» (це зараховували як іспит), організувати розкішний бенкет. Підмайстри допомагали майстрам або наймитували в них. Учні — це підлітки та юнаки, щойно прийняті опановувати певне ремесло. Часто вони жили в домі, де розташовувалася майстерня. Навчали дуже суворо — лише в XIII ст. німецьким майстрам заборонили бити учнів по голові.
Урочиста процесія на честь прибуття купців Ганзейського союзу, XIX ст.
Середньовічні ремісники, мініатюра, XV ст.
Торгівля в середньовічному місті, мініатюра, XV ст.
Прибутки від торгівлі і ремесел приваблювали світських сеньйорів, які прагнули захиститися від впливу рицарів-феодалів. Для цього городяни об’єднувалися в комуни (громади), комплектували власні військові підрозділи та самостійно розв’язували внутрішні проблеми. З XII ст. поширилося магдебурзьке право, сформоване в німецькому місті Магдебург, відповідно до якого піддані містяни звільнялися від суду феодала й самостійно господарювали. Управління та судочинство здійснювалося через виборні органи — раду (міський магістрат) й лаву (суд).
Мовою історичного джерела
Уривок з митної відомості ринку м. Нарбонни (на середземноморському узбережжі Франції) XIII ст.:
«...Кольорове і біле французьке сукно... Червоне сукно, пофарбоване кошеніллю. Фіжакське, кагорське й альпійське сукно. Лерідське сукно, коричневе й пурпурове. Нарбоннське сукно. Ряднина й полотно. Шампанські полотна. Реймські полотна. Біла і кольорова ломбардська та барселонська бумазея. Біла й фарбована барселонська бумазея. Кордовська шкіра і баранячі шкури, підбиті кордовською шкірою. Оленячі шкури. Червона кордовська шкіра. Вичинені баранячі шкури. Кролячі та білячі шкурки. Кроляче хутро. Шкури видри. Шкури козенят. Віск і голови цукру. Галун... римський кмин, мигдаль; камедь, чорнильний горішок..., рис, вовна, льон, коноплі, мідь, латунь..., олово, залізні горшки, бургундський та інший дріт. Залізо, сталь, білило і тверде мило, рідке мило, смола, борошно, свинець, фіги, ізюм, каштани, мед, сірка, красильний жовтник, дьоготь, солонина, попруги, тятиви, вірьовки, горіхи, жир, сало і сир, масло, вино, жито, наконечники списів і металеві пластинки, стремена, шпори, вовняні ковдри, чашки, оброблений самшит, дзеркала, ложки, срібло, золото, панцири, папір, коцюби, лемеші й мотики, склянки, посуд».
ВИПИШІТЬ В ЗОШИТ ТЕРМІНИ:
Гільдія — від німецького слова «гільде» — «об’єднання»; у Західній Європі об’єднання купців і ремісників для захисту своїх інтересів або привілеїв.
Лихварство — від давньослов’янського слова «лихва» — «надлишок» або готського «лихтва» — «прибуток»; надання грошової позики з умовою сплати за неї відсотків.
Майстер — від латинського «магістер» — «навчитель», «начальник», згодом — від німецького «майстер» — «майстер»; вправний фахівець із якого-небудь ремесла.
Підмайстер — ремісник, який не мав власної майстерні і працював у наймах чи помічником майстра.
Учень — від однойменного давньослов’янського слова, що означало «послідовник»; особа, яка навчається певного ремесла.
Цех — від німецьких слів «цехе», «цейхен» — «знак», «прапор»; об’єднання ремісників однієї чи споріднених спеціальностей для захисту своїх прав та інтересів.
№4:
Теоретичний блок
Перегляньте відео за посиланням https://youtu.be/Job9ZAv3NH0?si=rckN1IO4iZtBg9tk
№5:
Теоретичний блок
Руські міста та міське населення
Руські міста переважно розвивалися як центри колишніх племінних князівств. Інколи окремі князі закладали нові міста, що ставали їхніми столицями. Наприклад, майбутній король Русі, Данило Романович, заснував Холм, а його син Лев, як вважають, — розбудував Львів. Міста Русі включали двори феодалів, що були своєрідними юридиками (територіями, населення яких не підлягало міській владі і не виконувало повинностей на користь міста). Тут проживали княжі чи боярські слуги (тіуни, ключники, митники) і залежні від них люди. Залежними вважали закупів — тих, хто зобов’язувався службою сеньйорові повернути взяте в нього в борг (купу). При таких місцях також селилися ремісники-рядовичі — особи, які наймалися до князів чи бояр на роботу за договором-«рядом».
Вільне міське населення складалося з міської верхівки, яку в джерелах називали старці градські. Середній прошарок населення становили гості (тобто заможні купці) і майстри-ремісники, їхні учні. Існувала також міська біднота — чернь. Повинності на користь міста виконували насамперед перші дві категорії, тоді як бідняки долучалися час від часу, переважно — для ремонту міських укріплень і доріг.
Фрагмент макета середньовічного Києва, вигляд з півдня на центральну частину «міста Ярослава», авторка макету Дінора Мазюкевич, XX ст.
Соціальний статус міської верхівки та містян загалом був високим. Хоча княжа влада контролювала внутрішнє життя городян, зберігався вплив віча — загальних зборів усіх вільних мешканців міста. Київське віче, наприклад, запросило на правління князя Володимира Мономаха. Магдебурзьке право поширювалося повільно. Можливо, у XIII ст. його отримали Володимир та Львів. Відомо, що в 1339 р. князь Юрій-Болеслав Тройденович надав «німецьке право» місту Сянок. Водночас окремі елементи міського життя мали візантійський взірець. Ремісники в містах поступово просувалися до корпоративної організації. Княжі тамги (знаки) на окремих партіях ремісничих виробів свідчать про роботу ремісників-рядовичів на зовнішній ринок, а також — про ймовірне існування у великих містах Русі-України ремісницьких об’єднань на зразок візантійських.
№6:
Теоретичний блок
Пограйте в гру за посиланням https://cutt.ly/7etwikmu
№7:
Тестування
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
Зрозумілий:
Потрібні роз'яснення: