Семінар 3 Бар'єри спілкування.

БАР’ЄРИ У СПІЛКУВАННІ

Налагодження і розвиток контактів, сприймання партнера по спілкуванню у процесі міжособистісної взаємодії наштовхуються на різноманітні бар’єри, які можуть виникати через відсутність розуміння між учасниками спілкування, яке виникає на ґрунті соціальних, політичних, релігійних, професійних відмінностей.

Бар’єри можуть бути викликані різними причинами. Тому можна виділити такі їхні види:

– комунікативний; – психологічний;

– інтелектуальний;

– бар’єри культурних упереджень; – естетичний;

– мотиваційний;

– емоційний тощо.

Комунікативні бар’єри (франц. barriere – перешкода) психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації.

Комунікативні бар’єри виникають на міжособистісному рівні, виявляються в інформаційному перевантаженні (великий обсяг інформації знецінює її зміст).

Установлення комунікативного контакту – це передусім уникнення всього того, що може його порушити. Комунікативні бар’єри залежать від:

– індивідуальних особливостей особистості (сором’язливість, потайливість, некомунікабельність);

– уваги в процесі комунікативної взаємодії;

–уміння висловлювати думки;

– різниці у віці співрозмовників;

–уміння слухати співрозмовника;

– особливих психологічних стосунків, що склалися між людьми: неприязнь, недовіра тощо.

До труднощів, які мають соціально-психологічне походження, належать бар’єри, які виникають між партнерами. Вони пов’язані з різною соціальною й етнічною належністю.

Психологічний бар’єр формується на підставі попереднього досвіду як негативна установка, розбіжність інтересів партнерів по спілкуванню тощо. Найтиповішими психологічними бар’єрами є поганий контакт та негативна установка на співрозмовника.

Інтелектуальні бар’єри виникають унаслідок різного інтелектуального рівня партнерів. Різні інтереси співрозмовників, культура мови, поверховість міркувань викликає незадоволення та небажання спілкуватись.

Інтелектуально розвинена та ерудована людина знаходить певні спільні теми з менш розвиненою особою, але для постійного спілкування вони навряд чи будуть вважати один одного цікавими партнерами і відчуватимуть певний психологічний дискомфорт від усвідомлення свого інтелектуального відставання.

Бар’єри культурних упереджень породжені поглядами, звичками і традиціями різних народів. Негативні расові та національні установки є підґрунтям расизму і націоналізму.

Естетичні бар’єри взаєморозуміння виникають унаслідок низької привабливості партнера у його зовнішньому вигляді, мові та манерах поведінки. Усувають такий бар’єр шляхом самоконтролю поведінки.

Мотиваційні бар’єри роблять спілкування партнерів нецікавим або непотрібним. Це може бути спричинено або неактуальною, далекою від інтересів, неприємною темою, або тим, що у цей момент у людини є більш необхідна справа, ніж ця розмова.

Емоційні бар’єри взаєморозуміння - це небажання спілкуватися, заглиблюватись у проблеми співрозмовника і співчувати йому внаслідок антипатії до нього (образи, роздратування, ненависті, презирства, неповаги та ін.). Вони містять дуже багато різноманітних ситуацій і найбільш характерні для зіпсованих стосунків, а також стосунків опонентів у різних конфліктах. Долають їх за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника.

Комунікативні бар’єри мають інтелектуальні джерела, які можна класифікувати за елементами усвідомлення дій суб’єктів комунікації (табл. 2).

Таблиця 2

Інтелектуальні джерела комунікативних бар’єрів

Будь-яка інформація, що надходить до людини, несе в собі елементи впливу на її поведінку, думки і бажання з метою їхньої зміни, тому бар’єри в процесі обміну інформацією ніби захищають нас від стороннього психологічного впливу. Типи бар’єрів спілкування:

–уникнення;

– авторитет;

– нерозуміння;

– зовнішні бар’єри;

– внутрішні бар’єри.

Уникнення - спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому спілкування стає неможливим. Визначивши партнера як небезпечного в якомусь відношенні, «чужого», людина просто уникає спілкування з ним, а якщо зовсім ухилитися неможливо, докладає зусиль, щоб не сприйняти його повідомлення. З боку цей «захист» дуже добре помітний – людина неуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привід відвернутися, використовує будь-який привід для припинення розмови.

Уникнення, як вид захисту від впливу, виявляється не тільки в уникненні людей, але й у відхиленні від певних ситуацій, таких, в яких може виникнути небезпека «шкідливого» впливу. Таким чином, найпростіший спосіб захисту від впливу – уникнути зіткнення з джерелом цього впливу.

Авторитет. Розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим. Авторитетним людям виявляється повна довіра, щодо всіх інших, кому довіри немає ніякої, те, що вони говорять, не має ніякого значення. Таким чином, довіра і недовіра «залежать» не від особливостей переданої інформації, а від того, хто її подає.

У зв’язку з цим дуже важливо знати, звідки цей бар’єр береться, від чого залежить присвоєння конкретній людині авторитету. Це може бути і соціальний стан (статус) партнера, і його привабливість у певних ситуаціях, гарне ставлення до адресатів впливу.

Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить часто якась небезпечна інформація може виходити і від людей, яким ми в цілому довіряємо (від «своїх» чи цілком авторитетних). У такому випадку захистом буде «нерозуміння» самого повідомлення.

Зовнішні бар’єри. Захист від впливу іншої людини в спілкуванні може набувати вигляду уникнення, заперечення авторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого бар’єрного механізму буде неприйняття впливу – він не буде сприйнятий. Підставами для захисту є різні ознаки.

Внутрішні бар’єри – ставлення людини до вже прийнятної і зрозумілої, але в той же час неприємної та небезпечної інформації.

Отже, ефективному спілкуванню можуть заважати різні перешкоди, що зумовлені особистісними установками. Практично для всіх людей важливо вміти спілкуватися таким чином, щоб їх правильно розуміли, слухали і чули.

Комунікація – це процес двостороннього обміну думками й інформацією, що приводить до взаємного розуміння. Якщо не досягається взаєморозуміння у професійному та особистісному спіл-куванні, той й комунікація не відбулася.

Мета:

— формувати вміння володіти різними формами рольових комунікацій;

— удосконалювати особистісні навички емоційного реагування і самоконтролю під час спілкування;

— розвивати навички розуміння стилю поведінки співрозмовника;

— виховувати повагу, терпимість, шанобливе ставлення до співрозмовника.

Проблема: «Подолання бар’єрів рольової поведінки у спілкуванні керівника і підлеглих».

Завдання — до кожної із заданих ситуацій необхідно підібрати три типи відповідей (впевнену, невпевнену, агресивну) і написати . Зверніть УВАГУ, до кожної поданої ситуації буде три відповіді!!!

Ситуація 1

Зробіть зауваження підлеглому, який запізнився на роботу.

Ситуація 2

Поясніть підлеглому, що він не справляється зі своїми функціональними обов’язками.

Ситуація 3

Попросіть підлеглого вийти на роботу в суботу.

Ситуація 4

Підлеглий займає Вас розмовою, а Вам треба працювати.

1.Розкрийте поняття "співробітництво" та "суперництво".
2.Виділіть позитивні та негативні аспекти такої поведінки у трудовій діяльності.