Робота та обовʼязки медсестри у кардіологічному відділенні.

Тема: Робота в кардіологічному відділенні

І. Постановка навчальних цілей та їх мотивація

Для ефективного планування медсестринських втручань та їх реалізації необхідно добре засвоїти особливості роботи медичної сестри кардіологічного відділення.

Від того, наскільки правильно організовано роботу медсестри кардіологічного відділення, залежить успіх подальшого лікування хворого.

ІІ. Практичні навички та професійних уміння

1. Провести медсестринське обстеження тяжкохворих в кардіологічному відділенні;

2. спостерігати за пацієнтами та вирішувати їх дійсні проблеми;

3. надання невідкладної допомоги при больовому синдромі у тяжкохворих;

4. виконувати призначення лікаря;

5. підготувати пацієнта та проводити забір біологічного матеріалу для лабораторних досліджень (загального, біохімічного аналізів крові, коагулограми);

6. підготувати пацієнта до інструментальних методів обстеження (ЕКГ, ЕхоКГ, комп’ютерній томографії);

7. здійснення спостереження та догляду за тяжкохворими: дослідження пульсу, артеріального тиску, частоти дихальних рухів, визначення набряків, добового діурезу (реєстрація в температурному листку);

8. виконання всіх видів ін’єкцій;

9. запис ЕКГ;

10. профілактика пролежнів;

11. вирішувати супутні проблеми і потреби пацієнта;

12. оцінювати результати медсестринських втручань;

13. навчати пацієнта та його оточення само- та взаємодогляду;

14. дотримуватись заходів безпеки під час роботи з електроприладами, апаратами, що працюють під тиском, балонами з газом.

Загальна програма

надання невідкладної допомоги при гострій серцевій недостатності.

1. Нормалізація емоційного стану, усунення гіперкатехолемії і
гіпервентиляції.

2. Зменшення переднавантаження (венозного повернення крові до серця )

3. Розвантаження малого колу кровообігу за допомогою діуретиків.

4. Зниження тиску в малому та великому колі кровообігу.

5. Оксигенотерапія.

6. Вентиляція легенів у режимі позитивного тиску на видиху.

7. Руйнування піни за допомогою піногасників.

8. Підвищення скоротливої функції міокарду.

9. Зменшення альвеолярно-капілярної проникливості.

Всі направлення лікувальної програми виконуються одночасно, пацієнту необхідно створити спокій, забезпечити доступ свіжого повітря, його слід посадити, але так, щоб ноги звішувалися з ліжка, таке положення зменшує венозний приплив крові до серця і полегшує стан пацієнта. У випадку гострої серцевої недостатності при інфаркті міокарда пацієнт знаходиться в полусидячому положенні. До стоп прикладають грілку, до гомілок гірчичники.

Окремі позиції надання невідкладної допомоги:

1. Нормалізація емоційного стану, усунення гіперкатехоламінемії та гіпервентиляції.

При виконанні цієї програми відмічаються наступні зміни:

Зникає відчуття страху смерті, проявляється заспокійлива дія.

Нормалізується вміст катехоламінів у крові і зменшується ЗНОС (загальний периферичний опір судин).

Знижується приплив крові та полегшується робота серця, що покращує відтік крові із малого колу кровообігу і зменшується фільтрація тканинної рідини через альвеолярно-капілярну мембрану.

Зменшується задишка, що є реезультатом зниження припливу крові до легенів.

Знижується інтенсивність обмінних процесів, що полегшує переносимість нестачі кисню.

Для виконання цієї програми застосовують такі лікарські засоби:

•Морфіну гідрохлорид 1% розчин 1 мл., вводиться в\в повільно в 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Якщо не можна.виконати ін'єкцію в\в, препарат вводять п\ш але дія його знижується. Після введення морфіну значно зменшується задишка (пригнічення дихального центру), знімається напруга і неспокій пацієнта, купірується больовий синдром (при інфаркті міокарда). Можливе зниження АТ. Не вводити при гострій серцевій недостатності, яка виникла на фоні хронічних обструктивних легеневих захворювань, бронхіальної астми, гострої пневмонії.

Дроперідол - 0,25%розчин, вводиться 1- 2мл в 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду в\вповільно. Препарат надає значну заспокійливу дію, не викликає побічних явищ, властивих морфіну. Вводити під контролем АТ.

Натрію оксибутірат 20% розчин - застосовують у пацієнтів з тенденцією до зниження АТ, вводити в\в 20-30 мл 20% розчину дуже повільно протягом 6-10хвилин. Надає значний заспокійливий ефект, сприяє нормалізації АТ.

2. Зменшення венозного повернення крові до серця (переднавантаження)

При виконанні цього розділу лікувальної програми зменшується переднавантаження, правого шлуночка, знижується тиск в легеневій артерії, розвантажується мале коло кровообігу.

Для виконання програми застосовують такі препарати:

Нітрогліцерин 0,5 мг - значно зменшує переднавантаження, розширює коронарні артерії, покращує коронарний кровоток. При помірних застійних явищах в легенях і відсутності змін АТ можна обмежитися прийомом нітрогліцерину сублінгвально в дозі 0,5 мг з інтервалом 15-20 хвилин (повторюють 3-4 рази за годину). При значних явищах застою в легенях (вологі хрипи вислуховуються більше ніж над половиною легенів ), нітрогліцерин вводиться в\в крапельно. При введені проводять постійний контроль АТ, систолічний тиск не повинен бути нижче 60 мм. рт. ст.

Для зменшення переднавантаження застосовують накладення джгутів або манжеток від апарату для вимірювання АТ на кінцівки. В якості джутів застосовують широкі резинові трубки. Джгути накладають на 15 см нижче пахвинної ділянки і на 9 см нижче плечового суглоба. Одночасно слід пережимати три кінцівки. Кожні 15 хвилин один із джгутів необхідно знімати і перекладати на вільну кінцівку.
Тиск накладених джгутів повинен бути нижче систолічного АТ (артеріальний пульс повинен промацуватися нижче джгутів). Метод протипоказаний при наявності тромбофлебіту і варикозного розширення вен.

3. Розвантаження малого колу кровообігу за допомогою діуретиків:

З метою розвантаження малого кола кровообігу застосовують швидкодіючі діуретики:

• Фурасемід в дозі 40 мг в\в, при відсутності ефекту можна додатково через 60 хв ввести 40 мг. Діуретичний ефект фурасеміда починається через декілька хвилин і продовжується 2-3 години з виділенням до 2 літрів сечі. При цьому знижується об'єм плазми крові і підвищення колоїдно-осмотичного тиску за рахунок згущення крові, що обумовлює перехід набрякової рідини в судинне русло, зниження кровонаповнення легенів і зменшення тиску в легеневій артерії. Введення проводити під ретельним контролем АТ (зниження ОЦК). Внутрішньовенне введення фурасеміду викликає венодилятуючий ефект, зменшуя венозний приплив крові і зупиняє прогресування набряку легенів.

4.3ниження тиску в малому і великому колі кровообігу.

До зниження тиску в малому колі кровообігу приводять всі вищепереліковані програми.

Для зниження тиску у великому колі застосовують гангліоблокатори. Вони викликають наступні ефекти:

Депонування крові в судинах великого колу кровообігу, зниження припливу крові до серця і хвилинного об'єму крові.

Зменшення легеневого об'єму крові і перерозподілу крові із малого кола у велике коло кровообігу.

Зменшення ЗПОС в великому колі кровообігу, зниження системного тиску.

Зменшення механічної роботи обох шлуночків, особливо лівого.

Лікування гангліоблокаторами проводять під ретельним контролем АТ, яке повинно вимірюватися кожні 2 – З хвилини на руці вільній від крапельного введення ліків. Застосування гангліоблокаторів протипоказано при артеріальній гіпотензії.

Звичайно застосовують 5% розчин пентаміна 1 - 2мл в 20мл 0,9% розчину натрію хлориду повільно протягом 10 - 15 хвилин. Також широко використовується бензоексоній

При значній артеріальній гіпертензіії застосовують 0,01 % розчин клофеліну в 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду повільно в\в. Легеневу гіпертензію можна також зменшити застосовуючи еуфілін 2,4 % розчин 20 мл в\в повільно.

Але введення еуфіліну при набряку легенів проводять тільки при наявності бронхоспазму і протипоказано при інфаркті міокарда, електричній нестабільності міокарду (порушення серцевого ритму і провідності).

5. Оксигенотерапія.

Проводиться з метою покращення насичення крові киснем. Частіше кисень інгалюють за допомогою носових катетерів, введених на 6-8см. Застосовують інгаляції зволоженого кисню. Можливе проведення оксигенації за допомогою маски, яка закриває ніс і рот.

6. Вентиляція легенів в режимі позитивного тиску на видиху.

За допомогою цього методу збільшується протитиск фільтрації в альвеолах і утруднює перехід трансудату крові із капілярів малого колу кровообігу, завдяки чому набряк легенів зменшується. Крім цього, дихання із опором на видиху зменшує венозне повернення крові до серця і розвантажує мале коло кровообігу. Метод особливо показаний при важкому набряку легенів.

Для проведення вентиляції в режимі позитивного тиску в кінці видиху (ПТКВ) видихає через трубку, яку опускають на 6-8 см у воду.

7 . Руйнування піни в альвеолах.

Руйнування піни (застосування піногасників ) має велике значення, так як при набряку легенів утворюється велика кількість піни в альвеолах, що знижує дихальну поверхню легенів, виникає тяжка задишка. Для піногасіння застосовують наступні методи:

Інгаляція кисню, який пропускають через 70° етиловий спирт - зникнення клекочучого дихання відмічають вже через 10 - 15 хвилин.

Внутрішньовенне введення 96° етилового спирту із 15мл 5% розчину глюкози.

Інгаляції 2 - Змл 10% спиртового розчину антифомсілану протягом 10-15 хвилин. Препарат має низьку токсичність і велику протипінну активність. Перед інгаляцією необхідно зняти психомоторне збудження пацієнта. При швидкому наростанні набряку і дихальної недостатності, втратою пацієнтом свідомості - переведення на штучну вентиляцію легенів з аспірацією піни із дихальних шляхів.

8. Підвищення скоротливості міокарда.

З метою підвищення скоротливості міокарда на фоні артеріальної гіпотензії застосовують в\в крапельне введення дофаміну. На фоні тахісистолічної форми миготливої аритмії застосовують серцеві глікозиди.

9. Зменшення альвеолярно-капілярної проникливості.

Значно зменшити альвеолярно-капілярну проникливість можуть глюкокортикоїдні препарати. Їх застосування показано при набряку легенів на фоні гіпотензії

Догляд за пацієнтами з гострою серцевою недостатністю:

м/с уважно спостерігає за пацієнтом безперервно, цілодобово;

спостерігає за виразом і кольором його обличчя;

спостерігає за ритмом дихання, поведінкою тощо;

помітивши зміни, терміново доповідає черговому лікарю;

велике значення має догляд за пацієнтами, особливо годування, загально гігієнічні заходи, забезпечення фізіологічних відправлень;

потрібно сприяти своєчасному випорожненню кишок (дають проносні засоби, а за необхідністю робити очисні клізми);

важливим є забезпечення нормального діурезу: якщо пацієнт самостійно не може випорожнити сечовий міхур, застосовують катетер;

потрібно старанно доглядати за шкірою пацієнта;

потрібно утримувати тіло пацієнта в чистоті;

щоранку треба дати пацієнтові вмитися;

перед кожним прийманням їжі – вимити руки;

потрібно підмивати пацієнта;

міняти натільну та постільну білизну по мірі її забруднення;

проводять профілактику пролежнів;

потрібно дбати про загальний психічний стан пацієнта: усувати збудливі та пригнічу вальні моменти (шум у палаті, хвилюючі розмови, перебування в одній палаті з умираючим пацієнтом).

Невідкладна допомога при гіпертонічних кризах.

Медична сестра повинна вміти надати долікарську допомогу при ГК, дотримуючись такої послідовності:

- виміряти АТ;

- покласти пацієнта у ліжко з піднятим підголовником;

- викликати лікаря;

- надати психічний і фізичний спокій;

- поставити гірчичники на потиличну ділянку і литкові м`язи;

- зробити гарячі або гірчичні ніжні ванни; - зробити теплі ванни для рук;

- покласти холодний компрес до голови;

- приготувати необхідні лікарські препарати (під керівництвом лікаря медична сестра вводить пацієнту необхідні лікарські засоби).

Список лікарських засобів для екстреного купіровання гіпертонічного кризу:

клофелін - в/в 1 мл 0,01 % розчину у 10-15 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

дроперидол - по 4-6 мл 0,25 % розчину у 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду струминно, повільно;

фуросемід - 40-80 мг в/в повільно;

пентамін - в/в 1 мл 5 % розчину розчиняють у 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 1-1,5 мл 2 % розчин бензогексонія;

нітрогліцерин - в/в розчинивши 6 мл 1 % розчину (3 ампули) препарату в 100 мл 5 % розчину глюкози;

обзідан - в/в 1 мл 0,1 % розчину у 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

верапаміл - в/в струйно 2 мл 0,25 % розчину у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Додаткові засоби для екстреного купіровання гіпертонічного кризу:

дибазол - в/в 8-12 мл 1 % розчину у 10-15 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

магнія сульфат - в/м 10 мл 25 % розчину;

діазепам - в/в 4 мл 0,5 % розчину в 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

еуфілін - в/в 10 мл 2,4 % розчину в 10-20 мл ізотонічного розчину

натрію хлориду.

Повільне купіровання (на протязі декількох годин) гіпертонічних кризів.

Повільне купіровання ГК (на протязі 12-24 годин) проводиться при неускладненому та не загрозливому перебігу. Для купіровання таких варіантів кризу застосовують засоби у формах для вживання внутрішньо.

Для цього застосовують тільки капсули, розчини і таблетки короткої дії. Капсулу або таблетку розжовують або розламують і кладуть під язик.

Для повільного купіровання застосовують такі лікарські засоби:

ніфедипін (корінфар, фінігедін) - 10 мг під язик, повторити через 30 хвилин;

клофелін - 0,15 під язик, повторити через 1 годину;

каптопріл - 25 мг.

Фармадіпін - 2% розчин ніфедіпіну використовують по 2 – 10 крапель, тримати під язиком.

Крім цих препаратів можна застосовувати дібазол 1 % розчин для в/м ін`єкцій, седуксен, валеріану, пустирник.

В БУДЬ ЯКОМУ ВИПАЛКУ ЗНИЖЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ МАЄ БУТИ В ПЕРШІ 12 ГОДИН НЕ БІЛЬШЕ ЯК НА 25% ВІД ПОЧАТКОВОГО. ТЕРАПІЮ ПОТРІБНО ПОЧИНАТИ ЯКНАЙШВИДШЕ. КОНТРОЛЬ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ПРОВОДИТЬСЯ КОЖНІ 15 ХВИЛИН, ПРИ НЕЕФЕКТИВНОСТІ, АБО ПРИ ПОГІРШЕННІ СТАНУ НЕОБХІДНЕ РІШЕННЯ ЛІКАРЯ ПРО КОРРЕКЦІЮ ТАКТИКИ.

Медсестринський процес при вадах серця:

І етап медсестринського процесу - Медсестринське обстеження

Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.

Суб’єктивні методами обстеження:

А. Скарги:

- задишка; - кашель сухий або з невеликою кількістю харкотиння; - кровохаркання; - серцебиття; - перебої в роботі серця; - набряки на ногах; - нічні приступи ядухи.

Б. Анамнестичні дані :

- у 75% - ревматична етіологія; - симптоматика розвивається при значній декомпенсації діяльності лівого шлуночка.

В. Об’єктивні методи обстеження:

- акроціаноз; - ціанотичний рум’янець; - видимий верхівковий поштовх; - РS та АТ в межах норми.

ІІ етап сестринського процесу - Медсестринська діагностика

Наявні проблеми: - задишка; - кашель сухий або з невеликою кількістю харкотиння; - кровохаркання; - серцебиття; - перебої в роботі серця; - набряки на ногах; - нічні приступи ядухи.

Потенційні проблеми: - ризик виникнення пролежнів; - можливий розвиток миготливої аритмії; - тромбоемболічні ускладнення; - бронхіти, пневмонії, кровохаркання тощо.

Складемо медсестринський діагноз: - задишка; - кашель сухий або з невеликою кількістю харкотиння; - кровохаркання; - серцебиття; - перебої в роботі серця; - набряки на ногах; - нічні приступи ядухи.

ІІІ етап медсестринського процесу -

Планування медсестринських втручань

1. Підготовка пацієнтів та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.

3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

4. Виконання лікарських призначень.

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

6. Навчання пацієнта та оточуючих само- і взаємодогляду.

ІV етап медсестринського процесу - Реалізація плану медсестринських втручань

1.1. Підготовка пацієнта до ЕКГ, ФКГ, УЗД серця, R-графії та - скопії серця.

2.1. Створення пацієнтові комфортних умов. Режим - обмеження фізичної активності.

2.2. Положення в ліжку напівсидяче - при задишці, приступах ядухи.

2.3. Припідняте положення ніг - при набряках.

2.4. Дієта №15, якщо є СН - №10.

2.4. При кашлі та кровохарканні - догляд за ротовою порожниною, створення умов для уникнення аспірації.

2.5. Спостереження та контроль за самопочуттям та об'єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок РS, ЧДР.

2.6. Контроль за кількістю випитої рідини та виділеної сечі. Інформування лікаря.

3. Виконання призначень лікаря:

3.1. Лікування основного захворювання та ускладнень.

3.2. І, ІІ і V стадії - тільки симптоматичне та протирецидивне лікування.

3.3. ІІІ-IV стадії - симптоматичне та протирецидивне + хірургічне лікування.

3.4. Оперативне лікування: протезування мітрального клапану в ІІ-ІІІ стадіях.

4. Вирішення супутніх проблем та потреб.

5. Навчання пацієнта та його оточення само- та взаємодогляду, правильній організації праці та відпочинку, режиму дня, раціональному харчуванню, обов`язковому лікуванню.

V етап медсестринського процесу -

оцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція

поліпшення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта, стабілізація приступів стенокардії;

виявлення нових проблем пацієнта та корекція медсестринських втручань.

Електрокардіографія

Електрокардіографія – метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають в серці під час його діяльності.

Система реєстрації ЕКГ. ЕКГ реєструють в 12 відведеннях: в 3 стандартних, 6 грудних і трьох однополюсних посилених від кінцівок.

Стандартні відведення. На нижню третину обох передпліч і гомілки накладають вологі серветки, змочені 10% розчином натрію хлориду, на які накладаються металеві пластинки електродів:

права рука – червоний,

ліва рука – жовтий,

ліва нога – зелений,

права нога – чорний (заземлення).

Розрізняють три стандартні відведення: І, ІІ, ІІІ. Стандартні відведення від кінцівок реєструються при попарному підключенні електродів:

І відведення – права рука і ліва рука;

ІІ відведення – права рука і ліва нога;

ІІІ відведення – ліва нога і ліва рука.

Посилені однополюсні відведення від кінцівок.

Вони реєструють різницю потенціалів між однією кінцівкою, на якій встановлений активний позитивний електрод (права рука, ліва рука, ліва нога) і середнім потенціалом двох інших кінцівок.

aVR - посилене однополюсне відведення від правої руки;

aVL - посилене однополюсне відведення від лівої руки;

aVF - посилене однополюсне відведення від лівої ноги.

Грудні відведення: з метою більш точної діагностики ураження міокарда реєструють ЕКГ при розміщенні електрода на передній поверхні грудної клітки.

Електрод –груша ставиться послідовно в наступні 6 позицій:

V₁ - в ІV міжребер’ї по правому краю грудини;

V₂ - в ІV міжребер’ї по лівому краю грудини;

V₃ - на рівні ІV ребра по лівій парастернальній лінії;

V₄ - V міжребер’я по лівій середньоключичній лінії;

V₅ - V міжребер’я по передній підпахвовій лінії;

V₆ - V міжребер’я по середній підпахвовій лінії.

Аналіз ЕКГ

1. Визначення правильного серцевого ритму: зубець Р перед шлуночковим комплексом, відстань R-R однакова.

2. Визначення частоти серцевого ритму: визначають тривалість одного серцевого циклу (інтервал R-R) і вираховується скільки таких циклів за 1хв.

3. Визначають вольтаж ЕКГ. Визначають амплітуду зубця R в стандартних відведеннях.

4. Визначення положення електричної осі серця. При нормальному розміщенні осі R₂ = R₁ + R₃

R₂ > R₁ > R₃

1. Вимірюють тривалість і величину окремих елементів ЕКГ (зубця Р, інтервалу P-Q, комплексу QRS), вимірювання проводять в ІІ стандартному відведенні

Клінічне значення ЕКГ

• ЕКГ дозволяє виявити порушення серцевого ритму, порушення вінцевого кровообігу.

• Відображає розширення окремих частин серця. Наприклад, при гіпертрофії лівого шлуночка, електрична вісь серця відхиляється вліво, збільшується амплітуда шлуночкового комплексу і його тривалість, порушується процес відновлення міокарда, тобто зміщується сегмент S-T.

• ЕКГ сприяє виявленню дистрофічних і склеротичних процесів в міокарді.

ЕКГ широко використовується для функціонального дослідження серцево-судинної системи.

Функціональні проби дозволяють виявити приховану вінцеву недостатність.

Проба з фізичним навантаженням (в спокої знімають ЕКГ, потім проводять дозоване навантаження: присідання, підйом по драбині, повторно знімають ЕКГ або проводять велоергометрію: обертання педалей 40-80об/хв).

Догляд за шкірою тяжкохворих

Профілактика пролежнів

Оснащення:

1. вода тепла;

2. мило туалетне;

3. серветка полотняна;

4. рушник;

5. клейонка;

6. таз;

7. маска, гумові рукавички;

8. чиста постільна білизна;

9. стерильний перев’язувальний матеріал;

10. 5% розчин калію перманганату;

11. 10% розчин камфорного спирту;

12. 1% розчин саліцилового спирту;

13. 40% розчин етилового спирту;

14. слабкий розчин оцту (1 столова ложка оцту на 1 склянку води);

15. 1% спиртовий розчин діамантового зеленого;

16. мазь Вишневського;

17. графік зміни положення пацієнта, годинник.

Послідовність дій під час виконання процедури

Догляд за шкірою в тяжкохворих:

1. У разі потреби під хворого підстеліть клейонку.

2. Полотняну серветку змочіть теплою водою з оцтом, відіжміть і протріть поступово шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню частину грудної клітки, живіт, руки, спину, сідниці, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскуйте в чистій воді.

3. Особливу увагу шкіри здійснюйте послідовно й одразу ж ретельно протирайте її чистим сухим рушником, щоб хворий не застудився. У разі необхідності можете використати мило, 40% етиловий спирт, одеколон.

4. У разі виникнення попрілостей протріть їх обережно м’яким тампоном, зволоженим блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушіть шкіру, промокаючи її серветкою, і припудріть дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можна змащувати 1% розчином діамантового зеленого, а потім припудрювати. Часткову обробку шкіри тяжкохворим здійснюйте щоденно вранці та ввечері.

Профілактика пролежнів:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до виконання маніпуляції.

2. Вимийте руки, одягніть маску, гумові рукавички.

3. Проводьте поточну оцінку за шкалою Нортона не менше 1 разу на добу (вранці).

4. Змінюйте положення хворого через кожні 2 год, якщо дозволяє його стан.

5. Стежте за тим, щоб постіль була чиста, суха, рівна, щоб на білизні не було складок і крихт.

6. Під сідниці тяжкохворим підкладайте надувний гумовий круг, прикритий пелюшкою, або бавовняну торбинку, наповнену просом. Під лікті та п’ятки підкладайте ватно-марлеві круги.

7. Двічі на день здійснюйте часткову обробку шкіри.

8. Місця можливого утворення пролежнів протирайте ватним тампоном, змоченим одним із перерахованих нижче розчинів: 10% розчином камфорного спирту, 1% розчин саліцилового спирту, 40% розчин етилового спирту, слабкий розчин оцтової кислоти (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку води).

9. Щодня кварцуйте шкіру спини та сідничних ділянок.

10. Використовуйте памперси та прокладки при нетриманні сечі та калу, своєчасно їх міняйте.

Шкала Нортона

Оцінка результатів:

При сумів балів 14 і менше пацієнт потрапляє в зону ризику,

а при сумі менше 12 – в зону особливо високого ризику.

Обробка та лікування пролежнів:

1. Початкові пролежні в стадії мацерації обмийте холодною перевареною водою з милом, висушіть, протріть 70% етиловим спиртом і припудріть тальком.

2. У разі почервоніння шкіри періодично розтирайте її сухим рушником для поліпшення кровообігу та змастіть 5% розчином калію перманганату.

3. Пухирі змастіть 1% розчином діамантового зеленого, потім накладіть суху асептичну пов’язку.

4. У випадку некрозу змертвілі тканини видаляють, рану закривають стерильною серветкою, змоченою розчином фурациліну 1:5000. У міру очищення рани накладають мазеві пов’язки (10% синтоміцинова мазь, 10% стрептоцидова мазь, мазь Вишневського).

Запам’ятайте! Занесення інфекції у таких хворих може призвести до сепсису і стати причиною смерті.