Робота та обовʼязки медсестри інфарктного відділення.

Тема: Робота та обовʼязки медсестри інфарктного відділення.

І. Постановка навчальних цілей та їх мотивація

Для ефективного планування медсестринських втручань та їх реалізації необхідно добре засвоїти навички медсестринського обстеження пацієнта на ішемічну хворобу серця.

ІІ. Практичні навички та професійні вміння

1. Провести медсестринське обстеження пацієнта на стенокардію, інфаркт міокарда.

2. Провести забір крові на біохімічне дослідження.

3. Провести запис ЕКГ.

4. Виконати всі види ін’єкцій (внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньом’язові, внутрішньовенні).

5. Заповнення системи для в/в краплин. інфузій.

6. Переваги використання венозного доступу за допомогою катетера.

7. Проведення оксигенотерапії.

8. Вимірювання артеріального тиску, оцінювання результатів, записування їх у температурному листку.

9. Визначення пульсу та його характеристика, записування результатів у температурному листку.

10. Ведення листків і виконання лікарських призначень.

11. Здійснення невідкладної допомоги при стенокардії, гострому інфаркті міокарда.

12. Виконання найпростіших фізіотерапевтичних процедур (постановка гірчичників, застосування грілки).

13. Дотримання правил техніки безпеки, охорони праці, протиепідемічного режиму, професійної безпеки. Заходи безпеки під час роботи з електроприладами, апаратами, що працюють під тиском, балонами з газом.

14. Ведення медсестринської документації, листка медсестринського процесу.

15. Виконання заходів і засобів особистої професійної безпеки медичної сестри під час надання медичної допомоги пацієнтам, при роботі з кров’ю та іншим біологічним матеріалом, інструментальних методах обстеженнях.

Планування медсестринських втручань при стенокардії, інфаркті міокарда

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ. СТЕНОКАРДІЯ

ІНФАРКТ МІОКАРДА

Медсестринський процес при стенокардії:

І етап медсестринського процесу - Медсестринське обстеження

Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.

Суб’єктивні методи обстеження:

А. Скарги:

- характерний симптом - біль, яка локалізується за грудниною або в ділянці серця; характер болю - стискаюча, давлюча біль нападоподібного характеру;

- іррадіація болю - в ліве плече, ліву руку, ліву половину обличчя, шию, іноді у зуб, вухо, язик; тривалість болю - від декількох секунд до 10- 15 хвилин іноді до 30; біль минає - через 1-2 хвилини після приймання нітрогліцерину, інших нітратів.

Б. Анамнестичні дані :

Стенокардія починається внаслідок дії етіологічних факторів ризику ІХС (дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, куріння, надлишкова МТ) тощо.

Нестабільна стенокардія діагностується від моменту зміни характеру стенокардійних болей, появи поряд зі стенокардією напруження стенокардії спокою, зниження ефективності від прийому нітрогліцерину.

Перебіг хвильоподібний - періоди ремісії чергуються з періодами частіших приступів.

В. Об’єктивні методи обстеження:

- обличчя – під час нападу часто бліде, з ціанотичним відтінком, покрите холодним потом;

- ксантоми, ксантелазми (ознаки атеросклерозу);

- ЧД - дихання рідке, поверхневе; - PS - рідкий, іноді прискорений спочатку; - АТ- часто підвищується; - при перкусії й аускультації серця - характерних змін немає; - аналіз крові й сечі - без особливостей; - ЕКГ – поза нападом не змінюється, під час нападу – депресія інтервалу ST.

ІІ етап сестринського процесу - Медсестринська діагностика

Наявні проблеми: приступи стискаючого болю за грудиною або в ділянці серця з іррадіацією; - страх смерті.

Потенційні проблеми: можливе виникнення інфаркту міокарда та нових нападів стенокардії.

Складемо медсестринський діагноз: приступи стискаючого болю за грудиною або в ділянці серця, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.

ІІІ етап медсестринського процесу - Планування медсестринських втручань

1. Підготовка пацієнтів та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.

3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

4. Виконання лікарських призначень.

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

6. Навчання пацієнта та оточуючих само- і взаємодогляду.

ІV етап медсестринського процесу - Реалізація плану медсестринських втручань

1.1. Підготовка пацієнта та взяття крові для БАК.

2.1. Підготовка пацієнта до ЕКГ, валоергометрії, ЕхоЕКГ коронаровентрікулографії (КВГ).

3.1. Створення пацієнтові комфортних умов. Режим - залежить від ФК.

3.2. Допомога пацієнтові в дотриманні особистої гігієни.

3.3. Раціональна дієтотерапія (дієта № 10), зменшення вживання рідини.

3.4.Спостереження та контроль за самопочуттям та об'єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок РS, ЧДР.

3.5. Під час нападу стенокардії: - забезпечення пацієнтові повного фізичного спокою; - доступу свіжого повітря; - накладання гірчичників на груднину; - у разі відсутності ефекту від гірчичників - необхідно опустити ліву руку по лікоть у гарячу воду.

4. Виконання призначень лікаря:

4.1. При стабільній стенокардії навантаження:

4.1.1. Антиангінальні препарати (швидкодіючі судинорозширювальні препара-ти): - нітрати і групи сандонімінів: нітрогліцерин, нитросорбіт, молсидомін.

Нітрогліцерин застосовують у вигляді 1 % спиртового розчину - 4 краплі на цукор під язик; у таблетках - під язик. Дає знеболювальний ефект через 1-3 хв., максимальна дія наступає через 5-6 хв., тривалість дії - 10-15 хв. Коли немає терапевтичного ефекту від нітрогліцерину на протязі 5 хвилин, то можна повторити в той же дозі.

Нітрогліцерин має побічну дію - головний біль, запаморочення, шум в голові.

- блокатори β-адренорецепторів: пропранолол, окспренолол, атеналол, метопро-лол, талінолол, обзідан, анаприлін;

- антагоністи кальцію: верапаміл, фіноптин, дилтіазем, ніфедипін (коринфар);

- активатори калієвих каналів: нікорандил, міноксидил, діазоксид;

- антиаритмічні препарати III класу: кордарон.

4.1.2.Антиагреганти: ацетилсаліцилова кислота, асперкард; пентоксифілін (попереджає утворення тромбів в коронарних судинах).

4.1.3. Коректори ліпідного складу плазми крові: мевакор, симвастатин або аторвастатин, ліпанор, фенофібрат, пробукол, поліспонін.

4.1.4. Препарати для нормалізації функцій ЦНС: седативні (корвалол, настійка валеріани); транквілізатори (хлозепід, сибазон, мебікар); снодійні (нітразепам); антидепресанти (флуоксетин, пароксетин).

4.1.5. Метаболічні кардіопротектори: цитохром С, мілдронат, рибоксин, триметазидин, фосфаден, АТФ-лонг.

4.1.6. Імуномодулятори: тималін або Т-активін.

4.1.7. Методи еферентного екстракорпорального лікування (плазмаферез, гемосорбція), кріоплазмапреципітація.

4.1.8. Фізіотерапія: електро- (електросон, електрофорез медикаментів), лазеро-, та ультразвукові процедури, ЛФК.

4.1.9. Санаторно-курортне лікування

4.1.10. Оперативне лікування: аорто коронарне шунтування, ангіопластика, коронарна атероектомія, непряма ревакуляризація міокарда.

4.2. При стабільній стенокардії навантаження з ангіографічно інтактними судинами (коронарному синдромі Х):

4.2.1. Антиангіальні препарати (див. 4.1.1)

4.2.2. Антиагреганти (4.1.2)

4.2.3. Ксантинові похідні: ксантинол нікотинат.

3. . При вазоспастичній стенокардії:

- нітрати: нітрогліцерин, нітросорбід;

- антагоністи кальцію: верапаміл, дилтіазем, ніфедипін;

- α-адреноблокатори: празозин.

4.3.2. Антиагреганти (4.1.2.)

4.4. При нестабільній стенокардії:

1. Для ліквідації болю: - нітрати: нітрогліцерин, нітросорбіт, молсідомін.

У випадках неефективності нітратів:

- нейролептанальгезія: фентанід+дроперідол;

- наркотичні препарати: промедол;

- АНАЛЬГЕТИКИ З АНТИГІСТАМІННИМИ ПРЕПАРАТАМИ: АНАЛЬГІН+ПІПОЛЬФЕН, БАРАЛГІН ЗАБОРОНЕНІ.

4.4.2. Для ліквідації ішемії міокарда: - нітрати; - блокатори β-адреноблокатори; - антагоністи кальцію.

4.4.3. Антиагреганти і антикоагулянти: ацетилсаліцилова кислота, пентоксифілін, дипіридамол, тиклопідин, гепарин, фраксипарин.

4.4.4. Оперативне лікування: балонна коронарна ангіопластика, аортокоронарне шунтування.

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта

6. Навчання пацієнта та його оточуючих необхідності усунення факторів ризику - артеріальної гіпертензії, куріння, надмірної МТ. Потрібні постійні фізичні тренування, раціональне харчування.

Увага. Всі лікарські препарати пацієнти, які страждають нападами стенокардії приймають довго.

NB! Протипоказані та не рекомендовані втручання у пацієнтів з ГКС:

1. Не застосовувати для знеболення комбінацію метамізолу натрію з діфенгідраміном (дімедролом).

2. Протипоказане введення лікарських засобів внутрішньом’язово, оскільки це сприяє хибному результату при визначенні рівня креатинфосфокінази.

3. Протипоказане профілактичне застосування лідокаїну (ризик виникнення блокад серця).

4. Протипоказане застосування атропіну для профілактики вагоміметичних ефектів морфіну (підвищення частоти серцевих скорочень може поглибити ішемію міокарда, сприяти порушенню ритму).

5. Протипоказане застосування дипіридамолу, міотропних спазмолітиків (викликає синдром обкрадання).

6. Антитромбоцитарні препарати на фоні гіпертонічного кризу протипоказані (ризик крововиливів та кровотечі).

V етап медсестринського процесу -

оцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція

поліпшення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта, покращення толерантності до фізичного навантаження, стабілізація ФК стенокардії;

виявлення нових проблем пацієнта та корекція медсестринських втручань.

Профілактика:

- усунення факторів ризику ІХС; - обстежують пацієнтів для виявлення ІХС, особливо людей із факторами ризику (ГХ, ЦД, куріння, ожиріння, гіподинамія); - диспансерне спостереження за пацієнтами; - лікування артеріальної гіпертензії, атеросклерозу; - раціональне харчування; - заняття фізкультурою, спортом, ЛФК; - здоровий спосіб життя; - відмова від паління; - не зловживати алкоголем; - раціональне харчування; - поліпшення умов праці та відпочинку; - попередження ангінозних приступів.

Диспансеризація.

Пацієнти находяться на «Д» обліку. «Д» пацієнтів здійснюється сімейним лікарем. Огляди проводяться з частотою 2-4 рази на рік. Кардіолог, невропатолог, психотерапевт оглядають пацієнта 1 раз на рік. У міжнападовий період призначають лікарські засоби. Дільнична медична сестра повинна пояснити пацієнту, як приймати ці засоби. Пояснити правила поведінки пацієнта.

Прогноз.

Прогноз стенокардії невизначений: пацієнт може жити десятиліттями або раптово вмерти. Особливо несприятливий прогноз у пацієнтів похилого віку. Прогноз стенокардії погіршується при супутній ГХ, цукровому діабеті. Несприятливий прогноз відзначається при нестабільному перебігу стенокардії.

Медсестринський процес при інфаркті міокарда:

І етап медсестринського процесу - Медсестринське обстеження

Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.

Суб’єктивні методами обстеження:

А. Скарги:

І. Типова форма (ангінозний варіант, больовий):

- характерний симптом - біль; - локалізація болю - в ділянці серця або за грудиною; - характер болю - пекучий, роздираючий, ніби серце пронизує розпечений прутик; - іррадіація болю - в ліве плече, ліву руку, шию, нижню щелепу; - тривалість болю - від 30 хв. і більше; біль не купірується нітрогліцерином; - розвивається різка - загальна слабкість.

ІІ. Атипова форма: - астматична (виникає гостра лівошлункова недостатність: набряклегенів, серцева астма); - аритмічна (порушення ритму - миготлива аритмія, екстрасистолія, надшлуночкова і шлуночкові тахікардія); - гастралгічна або абдомінальна (біль в підложечковій ділянці з іррадіацією в спину, в підребер`я, блювота), ця форма ІМ симулює гострий гастрит, загострення виразкової хвороби, гострий панкреатит; - церебральна (головокружіння, головна біль, порушення мови, зору, парези кінцівок, інсульти, нудота, блювання);

- безбольова (немотивована слабкість, нездужання загальне); - периферична (біль виникає між лопатками, в лівій руці).

Б. Анамнестичні дані :

- стать Ч:Ж=5,1:1(2:1); - вік працездатний; - наявність етіологічних чинників;

- тривалі, надмірні негативні, емоції; - розумове і фізичне перенапруження;

- алкогольна і нікотинова інтоксикації.

В. Об’єктивні методи обстеження:

- збудження, що було на початку приступу, змінюється пригніченістю, відчуттям страху, потовиділення посилюється; - блідість або ціаноз шкіри і слизових оболонок,акроціаноз; - PS - тахікардія, іноді брадикардія; - АТ - спочатку підвищується, а потім знижується; - аускультація - ритм галопу (ослаблення скорочувальної здатності серцевого м’яза); - t⁰ тіла - підвищується на 2-3 день захворювання, з наступним зниженням і нормалізацією до 7-10 дня;

- аналіз крові: - підвищення рівнів тропонінів Т та І, міоглобіну, С- реактивного протеїну; - зростанням активності ферменту АсАТ; класичний симптом (перехрестя в динамиці лейкоцитозу та ШОЕ) - лейкоцитоз при нормальних показниках ШОЕ в перші дні, потім зниження кількості лейкоцитів і підйом ШОЕ; - ЕКГ - а) зміна комплексу ORS, передусім збільшенням або поява патоло-гічного зубця O (зона некрозу); б) зміщення сегмента S-T (зона ушкодження); в) зона ішемії, розташована далі до периферії (інверсія зубця T).

Ускладнення:

Ранні: - аритмії і порушення провідності; - кардіогенний шок; - гостра серцева недостатність; - розрив серця; - аневризма серця; - тромбоемболія; - післяінфарктна стенокардія.

Пізні: - синдром Дреслера (перикардит, плеврит, пневмонія, поліартрит); -ХСН;

- тромбоемболії; - аневризма серця.

ІІ етап сестринського процесу - Медсестринська діагностика

Наявні проблеми: - різкі болі в ділянці серця або за грудиною з типовою або атиповою ірадіацією; - сильне збудження; - страх смерті; - задишка; - суворий ліжковий режим; - запаморочення; - субфебрильна або висока температура тіла.

Потенційні проблеми: можливий розвиток кардіогенного шоку, гострої серцевої недостатності, порушення серцевого ритму тощо.

Складемо медсестринський діагноз: - різкі болі в ділянці серця (за грудиною;

- сильне збудження; - страх смерті; - задишка; - суворий ліжковий режим;

- запаморочення; - субфебрильна або висока температура тіла, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.

ІІІ етап медсестринського процесу -

Планування медсестринських втручань

1. Підготовка пацієнтів та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.

3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

4. Виконання лікарських призначень.

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

6. Навчання пацієнта та оточуючих само- і взаємодогляду.

ІV етап медсестринського процесу - Реалізація плану медсестринських втручань

1. 1. Підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, аналізу на ферменти, ІДК.

2. 1. Підготовка пацієнта до ЕКГ, УЗД серця, рентгеноскопії органів грудної клітки, радіоізотопної діагностики (сцинтиграфії міокарда з пірофосфатом).

3. 1. Створення для пацієнта комфортних умов. Режим - суворий палатний. Положення пасивне, напівсидячи, піднімаючи головний кінець ліжка. Досить рано можна розпочати лікувальну гімнастику. Важливо всилити пацієнтові віру і впевненість у видужання.

2. Спостереження та контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта:

3. вимірювання температури тіла, підрахунок і характеристика серцевих скорочень РS, ЧДР.

3.3. Контроль та допомога пацієнтові у раціональному харчуванні: дієта №10 - і, із виключенням продуктів, які сприяють метеоризму.

3.4. Допомога пацієнтові у дотриманні правил особистої гігієни. Подача судна, допомога пацієнтові у фізіологічних відправленнях.

4. Виконання призначень лікаря:

Медична допомога на догоспітальному етапі повинна бути надана пацієнтам з ГІМ у перші хвилини від початку розвитку ознак захворювання.

- Покладіть пацієнта з піднятою злегка головою;

- Забезпечте постільний режим; Хворим на ГІМ для зменшення навантаження на міокарднеобхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, не допускати самостійного пересування пацієнта.

Проведення оксигенотерапії показане пацієнтам зі зниженою сатурацією менше 95%.Інгаляцію зволоженим киснем проводити за допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

4.1. Ліквідація больового синдрому:

4.1.1. Нітрати: Нітрогліцерин під язик у таблетках (0,5-1,0 мг) або в аерозолі (1-2 дози або 0,4-0,8 мг). У разі необхідності та нормальному рівні АТ повторювати прийом кожні 5-10 хв. У випадку важкого больового синдрому 2,0 мл 1% розчину нітрогліцерину розводять в 200,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози ех tempore (концентрація 100 мг/мл) та вводять внутрішньовенно крапельно під постійним контролем АТ та ЧСС. При використанні автоматичного дозатора початкова швидкість введення складає 10-20 мкг/хв.; при відсутності дозатора – початкова швидкість 2-4 краплі за хвилину, яка може бути поступово збільшена до максимальної швидкості 30 крапель за хвилину (або 3 мл/хв.). Інфузію припиняють при зниженні САТ менше ніж 90 мм рт. ст. (або середнього АТ на 10-25% від початкового). Подальше зниження АТ призводить до погіршення коронарного кровообігу та збільшення зони некрозу ІМ, викликає сильний головний біль.;

4.1.2. АСК (застосовується у випадку, якщо пацієнт її самостійно не приймав до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги) розжувати 150-325 мг. Для лікарських бригад можливе введення ацелізину 1,0. При наявності протипоказань до застосування АСК можливе застосування клопідогрелю 300 мг всередину. Ефективним є застосування комбінації АСК та клопідогрелю.

4.1.3. Наркотичні анальгетики:

- перевага надається морфіну – вводити дробно по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому та задухи або появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювоти). При різкому пригніченню дихання під час введення морфіну можна ввести в/в - кордіамін 2-3 мл.;

- промедол - п/ш; в/м; в/в - 1-2 мл 1 % р-на на 10 мл ізотонічного р-н Na Cl;

- омнопон - п/ш, 1 мл 1 % або 2 %.

- піритрамід, пентозоцин, тилідин, трамадол.

У разі відсутності наркотичних анальгетиків, як виняток, можливе застосування ненаркотичних анальгетиків (метамізол натрію) у комбінації з діазепамом, які вводити внутрішньовенно повільно.

4.1.4. Метод атаральгезії: промедол або морфін+седуксен, При пригніченні дихання або схильності до бронхоспазму - анальгін або баралгін + седуксен.

4.1.5. Метод нейролептаналгезії: таламонал (фентаніл+дроперидол - 2:1 або 3:1)

4.1.6. Наркоз оксидом азоту 80%+кисню20%.

4.2. Відновлення магістрального коронарного кровотоку і попередження подальшого тромбоутворення:

4.2.1.Тромболітики: в перші 6 год - стрептоліаза, фібринолізин, альтеплаза, гепарин, фраксипарин; антиагреганти: ацетилсаліцилова кислота, тиклід.

NB! Протипоказані та нерекомендовані втручання у пацієнтів з ГІМ:

1. Не застосовувати для знеболення комбінацію метамізолу натрію з діфенгідраміном (дімедролом).

1. Протипоказане введення лікарських засобів внутрішньом’язово, оскільки це унеможливлює в подальшому проведення тромболізису та сприяє хибному результату при визначенні рівня креатинфосфокінази.

1. Протипоказане профілактичне застосування лідокаїну (ризик виникнення блокад серця).

1. Протипоказане застосування атропіну для профілактики вагоміметичних ефектів морфіну (підвищення частоти серцевих скорочень, може поглибити ішемію міокарда, сприяти порушенню ритму).

1. Протипоказане застосування дипіридамолу, міотропних спазмолітинів (викликає синдром обкрадання).

2. Антикоагулянти на фоні гіпертонічного кризу протипоказані (ризик крововиливів кровотечі).

4.3. Рання реваскуляризація і обмеження розмірів ІМ:

4.3.1. Нітрати: нітрогліцерин, ізокет, нітросорбіт.

4.3.2. β- адреноблокатори: пропранолол, окспренолол, атенолол, есмолол.

4.3.3. Антогоністи кальцію (крім хворих на трансмулярним ІМ): дилтіазем.

4.3.4. Корвітин.

4.4. Метаболічні кардіопротектори: ά-токоферол, неотон, рибоксин, цитохром С, АТФ-лонг.

4.4.1. Гіполіподемічні кардіопротектори: ксантинолу нікотинат.

4.5. Нормалізація функціонального стану ЦНС:

4.5.1.Седативні: (настойка кореня валеріани).

4.5.2 Транквілізатори: феназепам, діазепам.

4.5.3. Антидепресанти: флуоксетин.

4.5.4. Нейролептики (якщо є психоз): дроперидол, таламонал, натрія оксибутират.

4.6. При кардіогенному шоці:

4.6.1.Загальні заходи:

- знеболення: морфін+атропін;

- оксигенотерапія;

- тромболітики (стрептоліаза, фібринолізин, актилізе);

- гемолітичний моніторинг (з катетеризацією центральної вени.

4.6.2. В/в ведення рідини: натря хлорид, реополіглюкін, поляризаційна суміш.

4.6.3. Зниження переферичного судинного опору: натрія нітропрусид.

4.6.4. Підвищення скоротливості міокарда: пресорні аміни (дофамін).

4.6.5. Внутрішньоаортальна балонна контрапульсація.

4.6.6. Хірургічне лікування: балонна ангіопластика або аортокоронарне шунтування.

4.7. При перикардиті:

4.7.1. НПЗП: індометацин, натрія диклофенак.

4.7.2. ГКС: преднізолон.

4.8. При артеріальні гіпертензії: (див. лікування - виконання лікарських призна-чень при гіпертонічній хворобі).

4.9. Профілактика аритмій: препарати калію (калія хлорид, аспаркам, магнія сульфат).

4.10. Лікування аритмій: лідокаїн, новокаїнамід

4.11. Оксигенотерапія.

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта

6. Навчання оточення пацієнта догляду за ним під час ліжкового режиму, знайомство з принципами реабілітації для збереження життя і працездатності.

V етап медсестринського процесу -

Оцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція

поліпшення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта;

виявлення нових проблем пацієнта та корекція мед сестринських втручань.

Етапи реабілітації після інфаркту, як відновлюється пацієнт

Реабілітація після інфаркту в домашніх умовах – етапи, скільки триває

Реабілітація після інфаркту в домашніх умовах – це комплексна програма, яка протікає в кілька етапів і вимагає контролю з боку медичних працівників. Її мета – максимально повне відновлення всіх фізичних можливостей і запобігання повторних нападів. Заходи по реабілітації проводяться постійно, з моменту госпіталізації хворого і все життя.

Етапи реабілітації

Відновлення протікає в кілька етапів і виключити хоча б один з них не можна, тому що успіх заходу можливий тільки при комплексному впливі на організм. Якщо ж повністю ігнорувати рекомендації лікарів, то одужання протікає важко, і повністю відновитися не вийде.

Етапи реабілітації після інфаркту міокарда:

1. Перший – протікає в стаціонарі і становить від 10 днів до трьох тижнів. Пацієнт отримує потужну лікарську терапію, перебуваючи спочатку у відділенні реанімації та інтенсивної терапії, а потім в кардіологічному відділенні.

2. Другий – називається стаціонарно–амбулаторним, триває 28 діб. Пацієнт проходить його в спеціалізованих санаторіях або центрах кардіореабілітаціі.

3. Третій – повністю амбулаторний, тривалість становить 2 місяці. Можна відновлюватися в домашніх умовах і паралельно відвідувати поліклініку, лікувально–фізкультурні центри.

Скільки триває реабілітація після інфаркту, залежить від кількох факторів:

• ступеня ураження міокарда;

• загального стану здоров'я;

• наявності чи відсутності хронічних патологій внутрішніх органів;

• реакції організму на лікування.

Фізична реабілітація після інфаркту

Фахівцями розроблені програми фізичних вправ, які спрямовані на якнайшвидше відновлення функцій міокарда. Проводити заняття повинен лікар, який підбере можливе навантаження і буде оцінювати самопочуття пацієнта під час тренування. Фізична реабілітація після інфаркту включає в себе:

• повороти в ліжку і підйоми голови, верхньої частини тулуба, лежачи в ліжку на 10 хвилин кожні 3–4 години – це виконується ще в першу добу перебування хворого в стаціонарі;

• сидіння на ліжку або в кріслі, вправи з курсу лікувальної фізкультури тривалістю не більше 5 хвилин;

• збільшення вправ до 10 хвилин безперервного виконання, ходіння по палаті, тримаючись за ліжко, стіни.

Коли гострий стан купіровано і пацієнт відправляється на амбулаторне лікування, фізична реабілітація стає більш активною. Лікар призначає піші прогулянки не менше 2 разів на тиждень (потрібно пройти 3,5 км за одне тренування), підйом по сходах, заняття в спеціалізованих тренажерних залах.

Прийом лікарських препаратів під час реабілітації

У момент гострого нападу інфаркту міокарда основний напрямок медичної допомоги – це швидка стабілізація функцій серця хворого. Важливо зняти больовий синдром і для цього найчастіше застосовують препарати з групи нестероїдних протизапальних – наприклад, Німесулід, Кетопрофен і так далі. Але лікарі добре знають, що ці засоби можуть спровокувати формування тромбів в судинах – це ризик повторного інфаркту, тромбоемболії та інших важких наслідків.

Щоб уникнути небажаних ефектів від стандартної лікарської терапії, проводиться медична реабілітація після інфаркту. Мається на увазі вживання за індивідуальною схемою Трамадолу, Напроксену і Парацетамолу.

Будь-який період реабілітації передбачає повну відмову від вживання алкогольних напоїв та тютюнопаління. Потрібно буде дотримуватися специфічної дієти, повністю змінити спосіб життя – грамотно розподіляти години відпочинку і неспання, виділяти час на відвідування санаторіїв і курортів.

Електрокардіографія – метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають в серці під час його діяльності. ЕКГ реєструють в 12 відведеннях: в 3 стандартних, 6 грудних і трьох однополюсних посилених від кінцівок.

Стандартні відведення. На нижню третину обох передпліч і гомілки накладають вологі серветки, змочені 10% розчином натрію хлориду, на які накладаються металеві пластинки електродів:

права рука – червоний,

ліва рука – жовтий,

ліва нога – зелений,

права нога – чорний (заземлення).

Розрізняють три стандартні відведення: І, ІІ, ІІІ. Стандартні відведення від кінцівок реєструються при попарному підключенні електродів:

І відведення – права рука і ліва рука;

ІІ відведення – права рука і ліва нога;

ІІІ відведення – ліва нога і ліва рука.

Посилені однополюсні відведення від кінцівок.

Вони реєструють різницю потенціалів між однією кінцівкою, на якій встановлений активний позитивний електрод (права рука, ліва рука, ліва нога) і середнім потенціалом двох інших кінцівок.

aVR - посилене однополюсне відведення від правої руки;

aVL - посилене однополюсне відведення від лівої руки;

aVF - посилене однополюсне відведення від лівої ноги.

Грудні відведення: з метою більш точної діагностики ураження міокарда реєструють ЕКГ при розміщенні електрода на передній поверхні грудної клітки.

Електрод –груша ставиться послідовно в наступні 6 позицій:

V₁ - в ІV міжребер’ї по правому краю грудини;

V₂ - в ІV міжребер’ї по лівому краю грудини;

V₃ - на рівні ІV ребра по лівій парастернальній лінії;

V₄ - V міжребер’я по лівій середньоключичній лінії;

V₅ - V міжребер’я по передній підпахвовій лінії;

V₆ - V міжребер’я по середній підпахвовій лінії.

Запис ЕКГ - швидкість руху паперу 50 мм/с - 1 мм = 0,02 сек.

На початку ЕКГ-обстеження необхідно встановити однакове підсилення електричного сигналу. Підсилення підбирають таким чином, щоб напруга 1 мV викликала відхилення реєструючого пера на 10 мм.

В період діастоли електричний струм не виникає - на ЕКГ реєструватиметься пряма лінія, яка називається ізоелектричною. При збудженні міокарда - зміні електричних потенціалів - виникає характерна крива.

На ЕКГ здорових людей розрізняють:

1. позитивні зубці P,R,T; від’ємні зубці – Q i S ;

2. інтервали P-Q, S-T, T-P, R-R;

3. комплекси QRS, QRST.

Серцевий цикл починається із збудження передсердь, що на ЕКГ відображено появою зубця Р, висхідний відрізок – збудження правого передсердя, нисхідний – лівого передсердя.

Інтервал PQ – вимірюється від початку зубця Р до початку шлуночкового комплексу QRS і відображає тривалість атріовентрикулярної провідності, зокрема час проходження збудження по передсердях і АV-вузлі. Тривалість інтервалу PQ у нормі в межах 0,12-0,20с. Шлуночковий комплекс QRS відображає поширення збудження по міокарду шлуночків - тривалість QRS 0,06-0,10 с.

Клінічне значення ЕКГ

• ЕКГ дозволяє виявити порушення серцевого ритму, порушення вінцевого кровообігу.

• Відображає розширення окремих частин серця. Наприклад, при гіпертрофії лівого шлуночка, електрична вісь серця відхиляється вліво, збільшується амплітуда шлуночкового комплексу і його тривалість, порушується процес відновлення міокарда, тобто зміщується сегмент S-T.

• ЕКГ сприяє виявленню дистрофічних і склеротичних процесів в міокарді.

ЕКГ широко використовується для функціонального дослідження серцево-судинної системи.

Функціональні проби дозволяють виявити приховану вінцеву недостатність.

Проба з фізичним навантаженням (в спокої знімають ЕКГ, потім проводять дозоване навантаження: присідання або проводять велоергометрію: обертання педалей 40-80об/хв.і повторно знімають ЕКГ).