Практичне заняття№3. ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА. ТЕХНІКА ПОСІВУ НА ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА.

Мета заняття:

1. уміти проводити взяття та посів патологічного матеріалу на поживні середовища;

2. уміти характеризувати ріст мікроорганізмів на поживних середовищах.

Поживні середовища — це штучно створені середовища, які забезпечують ріст і розмноження мікроорганізмів у лабораторних умовах.
У роботі медичної сестри знання цієї теми необхідне для:

• правильного забору біологічного матеріалу;

• дотримання правил асептики і антисептики;

• розуміння, чому важливо швидко і стерильно доставляти матеріал у бактеріологічну лабораторію;

• профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

Визначення і загальні вимоги до поживних середовищ

Поживне середовище — субстрат, що містить усі необхідні для росту мікробів речовини (джерела вуглецю, азоту, вітаміни, мінеральні солі, воду) і має відповідні фізико-хімічні умови (pH, осмотичний тиск, окисно-відновний потенціал).

Основні вимоги:

• поживна цінність (наявність необхідних речовин);

• стерильність;

• прозорість (для твердих і напіврідких середовищ);

• певний pH (найчастіше 7,2–7,4);

• ізотонічність;

• відсутність інгібуючих речовин (якщо це не селективне середовище).

Класифікація поживних середовищ

За консистенцією:

• Рідкі (бульйони) — для накопичення мікробів, визначення рухливості, біохімічних властивостей.

• Напіврідкі — для визначення рухливості бактерій.

• Тверді (агар-агар 1,5–2 %) — для виділення чистих культур, вивчення колоній.

За призначенням:

1. Універсальні (прості) — м’ясо-пептонний агар (МПА), м’ясо-пептонний бульйон (МПБ). Ріст більшості невибагливих мікробів.

2. Спеціальні (збагачені) — кров’яний агар, шоколадний агар, середовища з сироваткою, асцитичною рідиною. Для вибагливих мікроорганізмів (стрептококи, пневмококи, нейсерії, гемофіли).

3. Диференційно-діагностичні — середовища Ендо, Левіна, Плоскірєва, Олькеницького, Кліглера. Дозволяють розрізняти види за біохімічними властивостями (ферментація цукрів, утворення сірководню тощо).

4. Селективні (елективні) — містять речовини, які пригнічують ріст одних мікробів і сприяють росту інших (жовчний агар, середовища з антибіотиками, сольовий агар).

5. Накопичувальні — сприяють переважному росту певної групи мікробів (селенітове середовище, середовище Мюллера).

6. Консервуючі — для зберігання культур і транспортування матеріалу.

За походженням:

• натуральні (на основі м’яса, крові, молока, яєць);

• синтетичні (відомого хімічного складу);

• напівсинтетичні.

Основні види твердих середовищ, які найчастіше зустрічаються в практиці

• М’ясо-пептонний агар (МПА) — універсальне середовище.

• Кров’яний агар — МПА + 5–10 % дефібринованої крові. Виявляє гемоліз.

• Шоколадний агар — кров’яний агар, прогрітий до 80 °C (для гемофілів, нейсерій).

• Жовчно-сольовий агар (ЖСА) або манітно-сольовий агар — для стафілококів.

• Середовище Ендо, Левіна, МакКонкі — для ентеробактерій.

• Середовище Сабуро — для грибів.

Техніка посіву (інокуляції) на поживні середовища

Головна мета посіву — отримати ріст мікроорганізмів у вигляді ізольованих колоній або накопичити їх.

1. Правила асептики під час посіву (обов’язково!)

• Працювати біля пальника (зона стерильності).

• Усі інструменти (петля, голка, піпетка, шпатель) стерилізувати в полум’ї або використовувати одноразові.

• Пробірки і чашки відкривати мінімально і тільки над полум’ям.

• Не розмовляти, не кашляти над відкритим середовищем.

• Після роботи інструменти знову обпалити.

2. Основні методи посіву

1. Штриховий посів (метод штрихів) — найпоширеніший

• Мета: отримати ізольовані колонії.

• Техніка:

  1. Стерильною петлею взяти матеріал.

  2. Нанести кілька штрихів у першому секторі чашки.

  3. Обпалити петлю, охолодити.

  4. З першого сектора провести штрихи в другий, потім у третій і четвертий.

  5. Чашку перевернути дном догори і поставити в термостат.

• Результат: у 3–4 секторі ростуть окремі колонії.

2. Посів шпателем (розподільний / поверхневий посів)

• На поверхню агару наносять 0,1–0,2 мл рідкої культури або суспензії і рівномірно розтирають стерильним шпателем Дригальського.

• Використовують для підрахунку мікробів і отримання газону.

3. Глибокий посів (метод заливки, чашковий метод)

• Матеріал змішують з розплавленим і охолодженим до 45–50 °C агаром і виливають у чашку Петрі.

• Колонії ростуть у товщі агару (анаероби і аероби).

4. Посів уколом (у товщу агару)

• Голкою з матеріалом роблять укол у центр стовпчика агару в пробірці.

• Використовують для вивчення рухливості і анаеробного росту.

5. Посів на косий агар

• Петлею проводять штрих від дна до верху по поверхні скошеного агару.

• Для зберігання культур і отримання масиву мікробів.

6. Посів у рідке середовище

• Петлею або піпеткою вносять матеріал у бульйон.

• Для накопичення і подальшого пересіву.

Умови культивування

• Температура: найчастіше 37 °C (для патогенних мікробів людини).

• Час: 18–24 години (іноді 48–72 год і довше).

• Атмосфера: аеробна, анаеробна (анаеростати, газогенераторні пакети), мікроаерофільна, з CO₂.

• Чашки Петрі інкубують дном догори (щоб конденсат не крапав на агар).

Практичні моменти для медичної сестри

1. Забір матеріалу — тільки стерильними інструментами в стерильну тару.

2. Транспортування — якомога швидше, у спеціальних транспортних середовищах (якщо потрібно).

3. Маркування — прізвище пацієнта, відділення, дата, час забору, вид матеріалу.

4. Зберігання до відправки — за правилами для кожного виду матеріалу (не залишати надовго при кімнатній температурі).

5. Профілактика контамінації — суворе дотримання асептики на всіх етапах.

6. Особиста безпека — рукавички, халат, обробка рук, робота з потенційно небезпечним матеріалом як з інфікованим.

Короткий алгоритм дій медсестри при направленні матеріалу на бакпосів

1. Отримати направлення.

2. Підготувати стерильну тару і транспортне середовище (за потреби).

3. Провести забір матеріалу з дотриманням асептики.

4. Правильно промаркувати.

5. Заповнити супровідний бланк.

6. Доставити в лабораторію в найкоротший термін.

7. Зафіксувати в журналі.

Можливі помилки, яких слід уникати

• Нестерильний інструмент або тара.

• Тривале зберігання матеріалу без транспортного середовища.

• Неправильне маркування.

• Відкриття чашок/пробірок без дотримання стерильності.

• Перегрівання або переохолодження матеріалу.