Мета уроку: опрацювати зміст балади, охарактеризувати персонажів, розкрити риси характеру захисника народу – Робін Гуда; розвивати навички аналізу художнього тексту та творчої роботи; виховувати шляхетність у поведінці та почуття власної гідності.
Конструктор уроків
Мета уроку: опрацювати зміст балади, охарактеризувати персонажів, розкрити риси характеру захисника народу – Робін Гуда; розвивати навички аналізу художнього тексту та творчої роботи; виховувати шляхетність у поведінці та почуття власної гідності.
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
№1:
Теоретичний блок
Анкета балади
1. Визначення
Балада (від прованс. «ballade» - танцювати) – жанр ліро-епічного роду, твір фантастичного, героїко-історичного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом та трагічною розв’язкою.
На півдні Франції, у місцевості Прованс, у ХІІ-ХІІІ ст. виникли танцювальні пісні про кохання, які називали баладами.
Сюжет: напружений, динамічний
Кінцівка: несподівана, трагічна
2. Етапи розвитку балади:
Любовна пісня до танцю (ХІІ-ХІІІ ст. Прованс) →
Фольклорна балада («Про Робін Гуда»,«Король Лір і його дочки» (англійські), «Танець ельфів» (норвезька), «Смерть матері Юговичів» (сербська)) →
Літературна балада (Ф.Війон «Балада прикмет», Ф.Шиллер «Рукавичка», А.Міцкевич «Світязь», Р.Л.Стівенсон «Вересовий трунок», Й.В.Гете «Вільшаний король»)
3. Різновиди балад за тематикою
- історико-героїчні (про знаменні події чи відомих історичних осіб)
- казково-фантастична (про таємничі події, фантастичних істот)
- соціально-побутові (про драматичні події в житті певної родини)
- філософські (напруженість сюжету зумовлена внутрішнім конфліктом, змаганням героя із самим собою, власними почуттями)
4. Герої балад
Русалки, чаклуни, феї, ельфи, історичні особи, легендарні персонажі
5. Ознаки балад
Віршована форма.
Стислість.
Невелика кількість подій і персонажів.
Драматизм.
У центрі сюжету — розповідь про незвичайну подію.
Зображення почуттів ліричного героя.
Трагічність долі персонажів.
Гострі конфлікти.
Емоційне ставлення автора до подій.
Використання діалогів, рефрену.
Фантастичність, загадковість, недомовленість.
Проблематика: філософська, морально-етична.
Мотиви віщування, оживання.
Велика роль описів, пейзажів.
Трагічний фінал.
6. Порівняння фольклорної та літературної балад
Фольклорна балада | Літературна балада |
зв’язок із танцем, рухами; звернення до певної особи; постійні три строфи; елементи фантастичного, таємничого; несподівана розв’язка; приспів; повтори; римування. | віршований ліро-епічний твір; має конкретного автора; висловлення авторської оцінки подій; внутрішні переживання героя; елементи фантастичного, таємничого; філософська, морально-етична проблематика; несподівана розв’язка; рефрен, діалог. |
7. Художні засоби, які використовуються в баладах
Метафори, епітети, порівняння, антитеза, алегорія, символи, гіпербола, анафора (повтор початкових слів)
8. Особливості балад
Пробуджують в читача зацікавлення історичним минулим; відкривають розмаїтий світ людських почуттів; відтворюють широку картину життя феодального суспільства; порушують важливі суспільні, філософські й психологічні проблеми.
За доби Середньовіччя в Західній Європі на основі народних пісень виникла балада, яка згодом поширилася у фольклорі різних народів.
Літературознавча довідка
Балада — невеликий за обсягом ліро-епічний твір на історично-героїчну, легендарну, фантастичну чи соціально-побутову тему з напруженим сюжетом і драматичною, часто несподіваною розв’язкою.
Основну увагу в баладній оповіді зосереджено на зображенні захопливих подій та моральних питаннях. Для балади характерна виразна емоційна оцінка персонажів і подій; зазвичай у ній на явні розповідач, діалоги, повтори, зачин та кінцівка.
Літературна кухня
Жанр балади має цікаву історію. На думку вчених, він зародився в середньовічній Франції як різновид танцювальних пісень (сама його назва походить від північно-французького слова «balete», що означає «танцювальна народна пісня»), а із часом набув характеру суто поетичного твору.
Згодом балада поширилася на інші західноєвропейські країни. Приблизно в XV ст. вона потрапила до Англії та Шотландії. Однак там прижилася лише її назва: слово «балада» доклалося до місцевих народних пісень про легендарних персонажів. Так з’явився англошотландський різновид балади з її похмуротаємничою атмосферою, трагічними життєвими історіями (про нерозділене кохання, зраду, криваву помсту тощо), гнітючими описами природи, яскравими героями, що повстали на боротьбу зі злом і нерідко зазнали в ній поразки…
Усе це надавало англошотландським баладам надзвичайної привабливості. Не дивно, що згодом вони здобули чимало прихильників по всій Західній Європі й стали джерелом натхнення для митців різних країн і епох. Яскравими прикладами цього є легендарні історії про нещасного короля Ліра та шляхетного розбійника Робіна Гуда, що лягли в основу багатьох відомих літературних та мистецьких творів…
Балади містять чимало вигадки, але мають і певне історичне підґрунтя. Навіть більше: вони відтворюють широку картину життя феодального суспільства, змальовуючи представників усіх його верств, від короля до жебрака. Наявність такого історичного тла надає баладам пізнавального значення. Утім, сталий інтерес до цих оповідей можна пояснити не лише їхньою пізнавальною, а й власне художньою цінністю.
Напружений сюжет, емоційність, яскрава мова, виразність портретів і характерів героїв — усе це засвідчує високу художню якість балади.
Популярність фольклорних балад із часом зумовила бурхливий розвиток літературної, або авторської, балади. Її найвизначнішими здобутками стали баладні поезії Ф. Війона, Р. Бернса, Й.В. Гете, Ф. Шиллера, Г.А. Бюргера, А. Міцкевича, Р.Л. Стівенсона та інших відомих авторів. Цим творам, так само як і народним баладам, притаманне несподіване поєднання реального й фантазійного планів, що надає оповіді романтичного забарвлення.
Однак існують важливі відмінності між фольклорним і літературним різновидами балади. Автори літературних балад не просто розповідали цікаві історії з опоетизованого минулого, а, заглиблюючись у внутрішній світ людини, порушували важливі суспільні, філософські й психологічні проблеми.
№2:
Теоретичний блок
Жанр – фольклорна балада
Цей твір є фольклорною баладою тому, що не має автора, сюжет динамічний, напружений, події розвиваються стрімко, наявні драматичні діалоги, фантастична розв’язка.
Тема – боротьба Робіна Гуда з Гаєм Гізборном.
Головні герої:
Друзі Робіна: Маленький Джон, Вілл Пурпуровий, Вілл Стютлі, розбійники.
Вороги Робіна: Гай Гізборн, шериф, король, Вільям Трент.
Робін Гуд – герой захисник, який допомагає бідним, бореться за справедливість.
Гай Гізборн – лицар королівської важкої кінноти. Підступний та самовпевнений, підлий та продажний, корисливий, нахабний.
Місце та час подій – Англія, Шервудський ліс, XII століття.
Між Маленьким Джоном і Робін Гудом спалахує сварка, і вони розділяються. Джон помічає, що шериф зі своїми людьми проводить наліт на ліс, і намагається тих зупинити. Вілла Пурпурового наздоганяв шериф і десятків шість його людей. Джон допомагає товаришу втекти, але його захоплюють в полон та хочуть відвести на шибеницю.
В цей же час Робін зустрічає Гая Гізборна, який переодягнувся у лахміття і напнув на себе висушену на сонці шкуру коня з головою, гривою і хвостом. Гай переслідує Робіна, щоб отримати нагороду за голову стрілка. Гай спочатку не здогадується, хто перед ним, адже Робін каже, що він королівський лісничий. Робін Гуд при зустрічі із Гаєм Гізборном поводить себе спокійно, впевнено, не видавав себе, що він і є той розбійник, якого хотів спіймати Гай.
Вони змагаються у стрільбі з лука, і Робін, здобуває перемогу, бо його стріла розколола лозину якраз посередині.
Після цього Родін вивідує план Гізборна по захопленню розбійника Робіна. Згодом Робін розкриває свою особистість. Поєдинок Роба та Гая Гізборна тривав понад 2 години. У цій сутичці Роб вбиває Гізборна, потім одягається в шати того і бере його ріг. Під виглядом свого супротивника він приєднується до загону шерифа і рятує Джона.
Прослухай аудіокнигу
Рефлексія від 33 учнів
Сподобався:
Зрозумілий:
Потрібні роз'яснення:
Як Робін Гуд став розбійником». Ідеї свободи і служіння народові. Образ народного захисника Робіна Гуда.
Характерні ознаки літературної балади. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759-1805). «Рукавичка». Випробування головного героя балади. Образ справжнього лицаря, його мужність, відвага, людська гідність. (ТЛ) Балада (літературна).
Адам Міцкевич (1798-1855) і Україна. Утвердження любові до батьківщини й героїзму в баладі «Світязь».
Йоганн Крістоф Фрідріх фон Шиллер (1795-1805). «До радості». Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості».