Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Ефективні техніки зниження рівня тривожності: практикум для педагогів
»
Взяти участь Всі події
Урок:

Особливості суспільства Русі-України та руських земель

Опис уроку (учням цей опис не показується):

«ІСТОРІЯ: УКРАЇНА І СВІТ». інтегрований курс.

Урок на основі модельної навчальної програми (варіант 1) для закладів загальної середньої освіти (автори: Секиринський Д.О., Власова Н.С., Желіба О. В. Кронгауз В.О., Щупак І. Я.).

Історія сьома: Економіка і суспільство Середньовіччя. Соціальні процеси.

Вміст уроку:
Опис, який учні побачать перед початком уроку

Вітаю, учні! 0602b045-86f3-168x168.png

Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.

Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.

1:

Вільне введення тексту

З досвіду!

  • Прочитайте уривок з поезії Етьєна де Фужера (ХІІ століття).

  • Що таке суспільні стани? Яку структуру мало суспільство середньовічної Європи?

Священника уділ — за всіх молитися.

А лицаря — на полі бою битися

І славою в борні покритися.

Обов’язок селян — трудитися.

  • Установіть відповідність. Аргументуйте свій вибір.

1. Князі; 2. Бояри; 3. Дружинники; 4. Міщани; 5. Селяни.

06031j7v-675b-463x344.png

2:

Теоретичний блок

1. ПРАВОСЛАВНЕ ДУХІВНИЦТВО І ЧЕРНЕЦТВО. «ТІ, ХТО МОЛИТЬСЯ»

Середньовічне суспільство Русі-України також було становим за структурою, але мало свої особливості. Найбільше вони стосувалися духівництва. Православні священники, на відміну від католицьких, мали право одружуватись і мати дітей, тому вони були ближчими до своєї пастви, постійно жили серед неї і мали спрямовувати християн до праведного життя зсередини громади.

Православна церква Русі успадкувала структуру візантійської церкви. Вона підпорядковувалася Константинопольському патріарху. Після прийняття християнства була утворена Київська митрополія на чолі з митрополитом. Київськими митрополитами переважно були греки, які не знали руської мови і слабко орієнтувалися у внутрішніх проблемах Русі. З іншого боку, їх іноземне походження мало свої переваги — митрополитам було легше зберігати незалежну позицію у князівських усобицях, війнах та інтригах. Тому Церкві, навіть у період роздроблення, вдалося уникнути розпаду та пропагувати ідею «єдності Руської землі».

Митрополія поділялася на єпархії на чолі з єпископами. Центрами єпархій були великі княжі міста — Новгород, Чернігів, Полоцьк, Переяслав, Галич, Володимир. Напередодні монгольського нападу існувало 16 єпископських катедр. Єпископи, на відміну від митрополитів, були переважно місцевими людьми. Життя єпархії залежало від місцевих князів, які відігравали вирішальну роль у призначенні єпископів та надавали їм матеріальне утримання. Єпископи виконували функції церковного управління і суду, часто виступали посередниками у князівських конфліктах.

Першими священниками в руських землях були вихідці з балканських країн. Згодом чисельність духівництва зростає за рахунок залучення до нього місцевого населення. Православна служба велася церковнослов’янською мовою, яка, на відміну від латини, так і не стала мовою високої освіти та спілкування освічених людей.

Поряд з білим духівництвом швидко зросла кількість православних ченців. Тільки у Києві у XIII ст. налічувалося 18 монастирів. Засновниками їх були переважно князі, які їх захищали та утримували. Особливий статус мав Києво-Печерський монастир, заснований на початку XI ст. Антонієм Печерським. Тут був запроваджений перший в Русі-Україні чернечий статут, що визначав суворі вимоги до ченців. Дехто з монахів, прагнучи ще більш праведного життя, йшов у «затвор» — усамітнювався у земляних печерах. Ченців-затворників особливо вшановували, багатьох із них вважали чудотворцями.

Як і в Західній Європі, основним джерелом матеріального забезпечення Церкви була десятина — відрахування на її користь десятої частки всіх прибутків. Тільки на Заході її сплачував особисто кожний вільний землевласник та виробник, а в Київській державі — князі. Це була частка з доходів князівської скарбниці. Така «централізована» десятина робила Церкву матеріально залежною від князівської влади.

За часів Королівства Руського спосіб життя Церкви і духівництва майже не зазнав змін, за винятком заснування Галицької (а потім відновлення Київської) митрополії після переїзду Київських митрополитів до Володимира на Клязьмі у 1299 р., а потім до Москви. Нових ознак він набуває після входження руських земель до складу Королівства Польського і Великого князівства Литовського. У Королівству Польському православна церква перетворилася з панівної на церкву релігійної меншості. Водночас належність до православ’я стала символом належності до руської спільноти, а Церква — її духовним очільником. У 1370 р. король Казимир III домігся відновлення Галицької православної митрополії, незважаючи на невдоволення з боку католицького духівництва і Папського престолу. Була проголошена правова рівність православної церкви з католицькою. Вона навіть отримала низку привілеїв. Однак на практиці відносини православних і католиків ставали все більш напруженими, особливо у містах, де католицьке населення чисельно переважало.

До падіння «престижу» православної віри вело і те, що серед її прихильників зменшувалась кількість аристократів та заможного панства. Пани-католики, серед яких ставало все більше руських, будували і забезпечували пишні католицькі храми, а дрібні православні шляхтичі не могли собі цього дозволити. Католицька церква отримувала матеріальну підтримку і від королів.

Водночас спільне існування в одній державі призвело до певного зближення православного і католицького світів, а отже, руської і західної культур. Про це свідчать витвори архітектури й мистецтва, поширення освіти та книгодрукування, світоглядні зміни.

У Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському, де православні руські становили більшість населення, релігійне співжиття з католиками протікало мирно. Жодна з церков тут не мала панівного становища, ставлення до них було напрочуд толерантним — католики і православні навіть відвідували храми сусідів та робили пожертви на них, укладали шлюби між собою, а великий князь вважався захисником обох церков.

Проте головною проблемою православної церкви у Великому князівстві з часом стало право патронату, за яким світська влада і землевласники не тільки засновували та утримували храми і монастирі, а й призначали митрополитів, єпископів та священників. Це породжувало численні зловживання, хабарництво та недоброчесність, призводило до зниження морального і культурного рівнів духівництва та залежності Церкви від світських осіб.

3:

Завантаження файлу

Діємо: практичні завдання

Одним із найвідоміших сьогодні митрополитів в Україні є Андрей Шептицький. Перегляньте відео про нього з циклу «Відомі львів’яни».

  • Складіть історичний портрет цієї особистості і представте результати роботи у вигляді сторінки діяча у Твіттері або Інстаграм.

4:

Теоретичний блок

2. КНЯЖА ДРУЖИНА — «ТІ, ХТО ВОЮЄ»

До стану воїнів у Русі-Україні належали члени князівської дружини. Спочатку це був просто збройний загін під командуванням князя, який мешкав на княжому дворі та утримувався коштом володаря. Складався він з найманців-норманів та місцевих юнаків. Згодом збройна служба перетворилася на спадкову — син дружинника заступав місце батька. Дружинник мусив вірно служити князю, за що отримував не тільки лицарську гідність, а й матеріальну винагороду — земельні володіння.

З дружинників відокремилася верхівка — «старші мужі», що складали князівську раду та ставали воєводами і посадниками. З XI ст. їх почали називати «боярами» — це були вищі посадовці у придворній ієрархії. Бояри утворили військову аристократію. Їхніх нащадків шанували не тільки за особисті заслуги, а й за шляхетне походження. До бояр долучилась і родова аристократія місцевих племен — «лучші мужі». Зближення військової аристократії з родовою утворило станову верхівку руського суспільства, що зберігала назву бояри.

Бояри отримували від князя за службу «кормління», тобто право залишати собі податки з населення підконтрольної території. Їхні земельні володіння мали статус отчини — спадкової власності. Молодші дружинники отримували держання — тимчасові володіння, надані за умови несення військової служби. Власники отчин були вищі від військовослужбового загалу, а загалом воїни — вищими над простолюдом, «чорними людьми».

Після входження руських земель до складу Великого князівства така структура воїнського стану в основному збереглася. Вищий щабель у ній посіли князі — нащадки удільних князів Русі-України з родів Рюриковичів і Гедиміновичів. Вони володіли спадковими вотчинами і не підпорядковувались місцевій адміністрації, маючи власне військо, судочинство і податки.

До аристократії належали також пани — нащадки боярських родів зі спадковими земельними володіннями, які разом з князями утворювали верству магнатів. Нижчою за ієрархією була служила шляхта — зем’яни, бояри (тепер так називалася дрібна шляхта, що служила особисто) і «панцирні слуги». У Королівстві ж Польському військовий стан влився до польської шляхти, набувши відповідного статусу. Загалом руський військовий стан був дуже подібним до західноєвропейського, за винятком відсутності чітко визначеної правової системи васалітету.

5:

Вільне введення тексту

Діємо: практичні завдання

Перегляньте відео «Українське військо часів Русі-України» (частина 2).

  • Як формувалася та з кого складалася княжа дружина?

  • Яке походження має слово «князь»? Які функції виконували князі під час ведення війн?

6:

Теоретичний блок

3. СЕЛЯНИ — «ТІ, ХТО ПРАЦЮЄ»

Як і в усіх середньовічних країнах, найчисленнішими мешканцями Русі були «люди праці». Працювати руками було заняттям простолюду, не гідним воїна чи служителя церкви. Більшу частину цього простолюду становили селяни.

Вільні селяни в Русі-Україні мали назву смерди. Руські села складалися з невеликої кількості будівель, розташованих на одному дворі. Жили в ньому переважно кровні родичі, тож земля, яку вони обробляли, була власністю сімейної громади. На відміну від Західної Європи, землі було багато, тому значного поширення тут набула займанщина — захоплення вільних, необроблюваних до того земель.

Кілька сусідніх сіл утворювали верв — сусідську громаду, яка вирішувала всі питання громадського життя, розподіляла земельні ділянки і навіть мала судові функції. Смерди були вільними виробниками, які сплачували данину князю.

Досить численною категорією селян були холопи — так на руських землях називали рабів. Холоп вважався майном — річчю, якою господар міг необмежено розпоряджатись. Працю холопів використовували як для обслуги на дворищі господаря (їх називали челядь), так і безпосередньо для обробки землі. Джерелом постачання рабів були переважно військовополонені. Крім того, холопами ставали збіднілі люди, які продавали самі себе або своїх дітей у рабство. Особливу групу «напіврабів» становили закупи, які потрапляли в залежність за борги і мали відпрацювати свій борг у господарстві позичальника. Між вільними селянами-смердами і рабами-холопами існували численні проміжні стани селян. Зокрема, були категорії, прощеників — злочинців, що відробляли покарання, рядовичів — наймитів за договором тощо. Окреме місце займали ізгої - вільні люди (іноді навіть князі), які не входили до відповідної громади та не могли розраховувати на її підтримку.

З XIV ст. на руських землях Великого князівства Литовського основні групи селян становили: слуги — особисто вільні селяни, які за службу землевласнику отримували земельні наділи — волоки; данники, що користувалися землею і сплачували за це натуральну данину власнику; тяглові, які відробляли за користування землею панщину — працювали на полі власника з власним реманентом та худобою. На той час панщина становила приблизно 14 днів на рік. Частина селян були особисто вільними — похожіми, а частина — непохожіми, прикріпленими до землі. Селянська громада мала назву копа, очолював її виборний сільський отаман, селяни підлягали копному суду і мали виконувати рішення громади.

З XV ст. у Королівстві Польському та Великому князівстві Литовському починають обмежувати перехід селян від одного землевласника до іншого. Велика кількість вільних земель, зростання попиту на хліб в Європі та дефіцит робочої сили призводять до зародження кріпацтва саме в той час, коли на Заході селяни остаточно звільняються від залежності.

7:

Завантаження файлу

Застосуйте набуті знання

  • Поясніть значення понять і термінів історичної хмаринки.

  • Згрупуйте слова хмаринки за запропонованими вами критеріями. 06031jc6-91ef-185x112.jpg

8:

Теоретичний блок

4. МІСТА І МІЩАНИ НА РУСІ: «ТІ, ХТО ПРАЦЮЄ»

Міста Русі-України були досить численними та розвинутими. У Києві мешкало до 50 тис. осіб, у Чернігові та Галичі — до 25 тис. При цьому великий прошарок городян становили залежні від князів та бояр майстри, що мешкали і працювали в їхніх садибах, і ремісники у церковно-монастирських осередках. Поруч із княжими, боярськими та церковними у містах працювали вільні ремісники. Вони селилися у посадах — торгово-ремісничих районах міст, розташованих нижче княжих укріплених градів.

Справжніх цехів на кшталт західноєвропейських у руських містах не було, але про існування певних фахових об’єднань свідчать назви вулиць і міських дільниць — Гончарна, Плотницька, Кузнецька.

Другою за чисельністю групою городян були купці. Вони утворювали свої союзи за ознакою торгівельної спеціалізації, подібні до гільдій. Так, у Києві були союзи «гречників» та «залізників» — від назв Грецького та Залізного торговельних шляхів, у Галичі була корпорація торгівців сіллю. Міжнародною торгівлею займалися багаті купці, а на місцевих ринках переважали дрібні купці-посередники.

Органом міського самоврядування в містах було віче — загальне зібрання вільних городян. Зверхність на вічах мали не городяни, а бояри і дружинники, іноді певний вплив справляли багаті купці. Городяни руських міст не були цілком незалежними — вони мали складати присягу кожному новому князю.

Після потрапляння руських міст під владу Королівства Польського, у великих містах було запроваджено міське самоврядування у формі магдебурзького права.

Велика частина населення вважалася просто «мешканцями» і виборчого голосу не мала. Самоврядування мали далеко не всі міста — багато з них залишалися «королівськими», «магнатськими» чи «єпископськими».

У містах існували цехи, життя яких визначалося статутами, купецькі гільдії, вірменські та єврейські громади утворювали самоврядні групи — нації, які вели особливий спосіб життя.

Міста на теренах Великого князівства не зазнали таких яскравих перетворень, переважно вони продовжували належати князям. Тільки деякі міста змогли отримати привілей на магдебурзьке право. Так, Київ, Луцьк, Володимир, Житомир, Вінниця отримали його тільки у XV ст. Загалом самоврядних міст було менше 20. У порубіжних зі Степом містах активно займалися уходництвом, тобто сезонними промислами: мисливством, рибальством та бортництвом.

Оскільки південна Волинь, Київщина і Поділля жили під постійною загрозою нападів з Криму, міста тут виконували оборонну функцію та мали захисні споруди і військову залогу. Окрім ремесла й торгівлі містяни несли військову повинність — «службу конем».

На відміну від Галичини, тутешні міста мали однорідне населення з абсолютним переважанням руських та православних. Існували також нечисленні єврейські громади і поселення вихідців із тюркського степу. Це забезпечувало внутрішню злагоду, конфлікти в містах були рідкістю.

9:

Вільне введення тексту

Міркуємо і діємо!

  • Використовуючи матеріал підручника та схему, зробіть вибір: «правда» чи «неправда» щодо тверджень:

СОЦІАЛЬНА ПІРАМІДА: ОСНОВНІ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ 06031jcx-da53-507x324.jpg

  • У X—XI ст. в Русі-Україні сформувалися феодальні відносини й, відповідно, утворилася соціальна піраміда.

  • Повсякденне життя жителів Русі-України обумовлювалося їхньою належністю до певної соціальної верстви.

  • Основну масу населення Русі-України становили непривілейовані жителі — князі та бояри.

  • Разом з великими і дрібними боярами значний вплив у Русі-Україні мало вище духовенство: Київський митрополит, єпископи управителі церковних округів), настоятелі великих монастирів.

  • Міське населення становили купці, ремісники та челядь (обслуга при князівських і боярських домах).

  • Основною масою населення Русі-України були ремісники — понад 90 %.

  • В основі феодальної суспільної піраміди були вільні селяни-общинники (смерди), які обробляли землю й сплачували данину.

10:

Вільне введення тексту

Застосуйте набуті знання

  • Представників якої групи населення зображено? Чим це можна пояснити?

06031jgk-1260-178x239.png06031jgo-fa87-276x231.png


11:

Завантаження файлу

Повторення — матір навчання!

Виконайте онлайн-вправу.

12:

Вільне введення тексту

Рефлексія “Перевірю самого себе”

  • Упишіть поняття з довідки у відповідні колонки таблиці:

«Ті, хто моляться»

«Ті, хто воює»

«Ті, хто працює»

Довідка: митрополит, дружинник, смерд, єпископ, холоп, панцерні слуги, челядь, данник, закупи, священник, чернець.

13:

Завантаження файлу

Рефлексія “Перевірю самого себе”

Виконайте інтерактивну вправу.

14:

Завантаження файлу

Рефлексія “Перевірю самого себе”

Виконайте онлайн-вправу.

Опис, який учні побачать після проходження уроку

Це була першокласна робота!

06031k55-1945-105x105.png

Рефлексія від 0 учнів

Сподобався:

0 0

Зрозумілий:

0 0

Потрібні роз'яснення:

0 0
Рекомендуємо

Рухи Землі

Рухи Землі

280

Аватар профіля Моренко Лілія Володимирівна
Природознавство
5 клас

20 грн

§ 3. Утворення держави Русі-України

§ 3. Утворення держави Русі-України

58

Аватар профіля Савченко Тетяна Сергіївна
Історія України
7 клас

19 грн

Олександр Олесь. «Похід на Царгород», «Ярослав Мудрий» (із книги «Княжа Україна»). Поетична оповідь про князів Русі-України, їхню мудрість, благородство, хоробрість, любов до рідної землі.

Олександр Олесь. «Похід на Царгород», «Ярослав Мудрий» (із книги «Княжа Україна»). Поетична оповідь про князів Русі-України, їхню мудрість, благородство, хоробрість, любов до рідної землі.

70

Аватар профіля Лизько Валентина Степанівна
Українська література
5 клас

33 грн

Утворення Русі-України. Київські князі ( Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав)

Утворення Русі-України.Київські князі( Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав)

137

Аватар профіля Халак Катерина Ігорівна
Історія України
7 клас

19 грн

"ХРАМИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ"

"ХРАМИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ"

580

Аватар профіля Тунік Світлана Григорівна
Мистецтво
11 клас

44 грн

Схожі уроки

Узагальнення з розділу 3 «Антична цивілізація та її сусіди» (частина 1)

Узагальнення з розділу 3 «Антична цивілізація та її сусіди» (частина 1)

417

Аватар профіля Людмила Нестеренко
Історія: Україна і світ
6 клас

ПЗ. Суспільство кочовиків

ПЗ. Суспільство кочовиків

52

Аватар профіля Новіченко Оксана Михайлівна
Історія: Україна і світ
7 клас

Особливості розвитку Франції в Середньовіччі. Столітня війна та її наслідки

Особливості розвитку Франції в Середньовіччі. Столітня війна та її наслідки

218

Аватар профіля Машовець Андрій Сергійович
Історія: Україна і світ
7 клас

Особливості розвитку Англії в Середньовіччі

Особливості розвитку Англії в Середньовіччі

73

Аватар профіля Машовець Андрій Сергійович
Історія: Україна і світ
7 клас

Зовнішня колонізація та цивілізаційні конфлікти. Хрестові походи і духовно-рицарські ордени

Зовнішня колонізація та цивілізаційні конфлікти. Хрестові походи і духовно-рицарські ордени

82

Аватар профіля Машовець Андрій Сергійович
Історія: Україна і світ
7 клас