2. ОСВІТА І ВИХОВАННЯ ЕЛІТИ
У ранній Новий час зберігалася традиційна для середньовічного суспільства система освіти заможних верств населення. Діти знаті виховувалися в дусі «семи лицарських чеснот», які передбачали: уміння їздити верхи, плавання, володіння зброєю (фехтування), полювання, гру в шахи, вміння складати вірші й грати на музичних інструментах. Дівчат навчали читати, писати, а в пансіонах вони вивчали ще й латинську мову, знайомилися з Біблією, привчалися до шляхетних манер. До 7 років діти виховувалися у сім’ї.
Ідеї Контрреформації призвели до поширення в Європі єзуїтського виховання та освітніх закладів. Орден єзуїтів, з метою захисту католицької церкви, ставив перед собою завдання впливу на суспільство передусім через освіту та проповідь.
За єзуїтською освітньою методикою весь матеріал засвоювався учнями під час занять. Існувала чітка регламентація роботи як освітнього закладу, так і педагогів. Від вчителя вимагали знання риторики, вміння зрозуміло пояснювати, сповідувати католицизм. Для учнів було створено систему заохочень.

Ці заклади були інтернатного типу і, як правило, розміщувались у просторих спорудах з добрим обладнанням, де дотримувались відмінної чистоти і порядку. Режим дня і навчальний рік були побудовані з умілим чергуванням занять і відпочинку. Велика увага приділялась фізичному розвитку вихованців через впровадження гімнастики, спортивних ігор. Все це приваблювало сюди дітей з багатих аристократичних сімей.