ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ СВІТУ
Народні казки стали дуже популярними, тож їхні образи й сюжети надихали письменників на створення власних казок. Так з’явилися казкові персонажі Червона Шапочка та Кіт у Чоботях, про яких розказав французький письменник Шарль Перро. Його казки вважають першими літературними казками Європи. У німецькій літературі з’явилися фантастичні оповідки про Карлика Носа та Каліфа-лелеку, які створив Вільгельм Гауф. А казку про чарівну Русалоньку придумав письменник із Данії Ганс Крістіан Андерсен. Усі ці твори отримали назву літературних або авторських казок, бо їх написали конкретні автори.
Спочатку письменники створювали ніби свої власні варіанти народних казок. Саме такими є казки Шарля Перро. А наш Іван Франко написав казку про фарбованого лиса Микиту, спираючись на давньоіндійську фольклорну казку про фарбованого шакала Чандараву. Проте літератори чимдалі частіше відходили від народної казки, вигадуючи власних казкових персонажів.
В Андерсена героями казок могли стати чи то звичайна іграшка – олов’яний солдатик, чи то порцелянова статуетка балерини, чи навіть велика штопальна голка. А видатну шведську письменницю Сельму Лагерлеф міністерство освіти попросило написати твір, який би познайомив дітей з природою країни, її тваринним і рослинним світом. Так виникла відома на весь світ казка «Неймовірна подорож Нільса Хольгерссона Швецією». Казки почали писати навіть учені. Так, англійський математик Чарльз Доджсон під вигаданим ім’ям Льюїса Керролла видав знамениті книжки про Алісу в Країні Див та Задзеркаллі.
А 20 століття відкрило ціле сузір’я літературних казок. Деякі письменники створювали їх спочатку для власних дітей. Наприклад, видатна шведська письменниця Астрід Ліндґрен заколисувала свою хвору доньку, розповідаючи про смішну дівчинку у великих черевиках, зі смішними кісками та неймовірною кількістю ластовиння на обличчі – Пеппі Довгупанчоху. А згодом англієць Джон Роналд Толкін подарував світові маленьких, але мужніх гобітів.
Казки створюються протягом тисячоліть. Проте знову і знову з’являється людина, котра починає нову казкову оповідь, яку захоплено сприймають читачі. Тож казка – це безкінечна історія, яка триватиме доти, доки людство віритиме в диво й перемогу добра над злом.
Пригадайте!
Народна казка — це та, яку створив народ. У неї немає конкретного автора. Вона передавалася з уст в уста: бабуся розповідала онукам, ті — своїм дітям, і так казка жила століттями. Вона проста, зрозуміла, має повтори, чарівні числа, добрих і злих героїв.
Ознайомтеся та запишіть визначення у зошити.
Літературна казка – це прозова або віршована оповідь про надзвичайні події чи явища, які сприймаються як реальні. Має конкретного автора. Виникла під впливом народної (фольклорної) казки.
Ознаки літературної казки:
.png)
.png)