Лекція 7.Хірургія.«Ін'єкції, вливання і пункції»

«Ін'єкції, вливання і пункції»

Мета заняття: Визначити поняття: ін'єкції, вливання і пункції. Ознайомитися з інструментами й апаратами для ін'єкцій, вливань, пункцій та кровопускання. Сформувати лікарське мислення та любов до обраної професії.

План заняття :

1.Загальне поняття про ін'єкції, вливання і пункції.

2.Інструменти й апарати для ін'єкцій, вливань і пункцій.

3. Кровопускання

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1.Загальне поняття про ін'єкції, вливання і пункції.

Ефективна дія багатьох лікарських речовин і біологічних препаратів (вакцин, сироваток та ін.) забезпечується їх парентеральним уведенням — підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, внутрішньошкірно; використовують також внутрішньоартеріальне і внутрішньоаортальне введення, введення в порожнини (черевну, плевральну), суглоби, кістки.

Ін'єкції — поширений спосіб уведення порівняно невеликих кількостей рідких лікарських речовин у тканини, порожнини та судинне русло організму. При цьому препарати не зазнають дії ферментів травного каналу, його вибіркового всмоктування, інактивації в печінці тощо; дія препаратів настає досить швидко.

Розрізняють діагностичні, лікувальні та профілактичні ін'єкції; ін'єкціями користуються також при різних способах знеболювання. Ін'єкцію порівняно великої кількості рідини під невеликим тиском називають вливанням (інфузією).

Пункція — це проколювання тканини, стінок анатомічних порожнин, кровоносних судин, суглобів тощо, яке виконують з діагностичною й лікувальною метою, а також для отримання біологічного матеріалу.

Ін'єкції, вливання і пункції — найпоширеніші оперативні втручання. Під час їх виконання слід неухильно дотримуватися правил асептики (користуватися стерильним інструментом, відповідно обробляти місце операції та руки). Ін'єкційні розчини мають бути стерильними, без сторонніх домішок і підігрітими до температури тіла (39°С).

2.Інструменти й апарати для ін'єкцій, вливань і пункцій.

Для ін'єкцій застосовують шприци різного об'єму (рис. 23) та ін'єкційні голки, різні за діаметром і довжиною. Для інфу-лій користуються спеціальними апаратами — Боброва, Конькова, шприцом Жане. Інфузійний апарат за допомогою гумової трубки й відповідних канюль з'єднують з ін'єкційною голкою. Тиск в інфузійному апараті має бути вищим, ніж у судині чи порожнині. Для цього апарат піднімають на певну висоту (використовують гумову трубку відповідної довжини) або нагнітають у нього повітря, яке тисне на рідину Для пункцій використовують ін'єкційні голки (часто з мандре-иами), спеціальні троакари та ін

3. Кровопускання

Цей прийом використовують з діагностичною метою, для проведення серологічних реакцій, отримання від гіпер-іімунізованих тварин лікувальних сироваток (на біофабриках), а та­кож з лікувальною метою (при переливанні крові, інтоксикаціях, гострій гіперемії мозку, набряку легень, ламініті тощо). Залежно від розміру тварини та кількості крові, яку потрібно відібрати, застосовують різної товщини кровопускальні голки. При масовому взятті крові у тварин з діагностичною метою користуються спеціальними приладами. Повторно голку можна використовувати тільки після її стерилізації кип'ятінням.

У коней, великої й дрібної рогатої худоби для кровопускання використовують яремну вену; невелику кількість крові для діагностичних досліджень беруть з вен вуха (розрізуванням або проколюванням).

У свиней велику кількість крові беруть із судин хвоста: ножицями або гострим скальпелем ампутують його кінчик завдовжки 1 - 2 см. Попередньо хвіст миють, вистригають на ньому щетину, дезінфікують. Кров збирають у спеціальну посудину. Крім того, для взяття крові у свиней можна використовувати пункцію передньої порожнистої вени. Після кровопускання рану обробляють 5 % спиртовим розчином йоду, а на кінчик хвоста надягають гумове кільце діаметром до 1 см. Через 2-3 доби його обов'язково знімають.

Одноразово у великих тварин можна взяти 2 - 6 л крові, у дріб­ної рогатої худоби — 200 - 400 мл, у свиней — 200 - 600 мл, у со­бак — 50 - 200 мл.

Підведення підсумків : тестове опитування.

Узагальнення матеріалу. формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів:

Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія» замалювати схему ін’єкцій.