Лекція № 26«Лікарські засоби що впливають на функцію органів травлення: Лікарські засоби, що застосовують при порушенні секреції підшлункової залози. Гепатотропні лікарські засоби

Література:

Основна:

1. Нековаль І.В. Фармакологія: підручник / І.В. Нековаль, Т.В.Казанюк. - К.: ВСВ « Медицина», 2022. – с.332 - 337

2. Дроговоз С.М. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту: підручник-довідник. – Х.: Титул, 2015. – 301 – 313, 327 - 336

Додаткова:

1. Чекман І.С.Фармакологія: підручник / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, Л.І.Казанюк та ін.

   -Вид. 2-е – Винниця: Нова книга, 2011. – С. 247 – 262, 279-285, 288 – 293.

2. Дроговоз С.М. Фармакологія на долонях: довідник/ С.М.Дроговоз, К.Г.Щокіна.- Х.: Плеяда, 2023. – с. 51

1. Лікарські засоби, що використовують при порушенні секреції підшлункової залози

Панкреатит – це захворювання підшлункової залози, з порушення її зовнішньої секреції. Проявляється у виді гострого та хронічного панкреатиту.

Панкреатит – запальний процес підшлункової залози, спричинений травмами, проникнення інфекції із травного каналу та жовчовидільних проток, а також порушенням дієти ( зловживання алкоголем, жирною їжею та ін.)

Гострий панкреатит

Гострий панкреатит проявляється гострим болем у верхній половині живота, яка деколи має круговий характер та іррадіює у праву половину грудної клітки та праве плече, блювання, невисока температура, прискорений пульс.

1. Антиферментні препарати - контрикал, трасилол, гордокс

2. М—холіноблокатори – атропіну сульфат

3. Антацидні засоби – нейтралізують хлоридну кислоту підшлункового соку.

Застосовують: гострий панкреатит, панкреанекроз, запобігання післяопераційному панкреатиту.

Хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит – біль є помірний, хворий скаржиться на диспепсичні розлади, зменшення маси тіла.

Поліферментні препарати або засоби замісної терапії:

Панкреатин, медим форте, креон, пангрол, ензистал, фестал, панзинорм, дигестал, ораза,солізим, дистал, іпентал

Ферментні препарати містять ферменти підшлункової залози – трипсин, амілазу, ліпазу, які забезпечують перетравлення білків, жирів, вуглеводнів.

Призначають :при розладах травлення, хронічному ентероколіті, панкреатиті тощо.

Гепатотропні засоби – засоби, що впливають на функцію печінки.

2. 1. Жовчогінні препарати ( Холеретики)

Це лікарські засоби, які стимулюють утворення жовчі та покращують відтік жовчі та ліквідують порушення цього процесу при захворюваннях печінки

Класифікація препаратів

2.2. Холекінечні на холеспазмолітичні засоби

Це лікарські засоби, які сприяють виходу жовчі у кішківник, підвищують тонус та рухливу активність жовчного міхура та зменшують тонічну напругу сфінктеру Одді.

а. М- холіноблокатори - атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, препарати беладони.

б. Спазмолітики міотропної дії - но-шпа, но-кша, но-хша, дротаверин, папаверин.

в. Речони, що підвищують тонус жовчного міхура – магнію сульфат

Для діагностичного дуоденального зондування застосовується концентрований розчин (50 мл.30-35% теплий) вводиться в 12 п.к. за допомогою зонда, що спричиняє рефлекторний викид жовчі.

Для сліпого зондування з лікувальною метою застосовується натще 60 мл. 30% розчину. протягом 10-12 днів.

Пітуїтрин - вводиться підшкірно або внутрішньом'язово по 5-10 ОД, внутрішньовенно по 3-5 ОД - застосовується для дуоденального зондування з діагностики захворювань жовчного міхура.

Сорбіт - 10-20г. у 50-100мол. води. Приймають внутрішньо або вводять у 12.п.к.

Застосовується для дуоденального зондрування , а також для лікування холециститів - по 50-150 мо.10% розчин 2-3 рази на день до їди.

Холагол – має холеспазмолітичну та холеретичну дію при жовчнокам'яній хворобі, холециститах, гепатохолециститах . По 5 крапель 3 десь у день півгодини до їжі. При печінковій коліці по 20 крапель одноразово.

2.3.Холелітолітичні засоби

Це лікарські препарати це засоби, що мають здатність розчиняти холестеринові камені, які часто утворюються в жовчному міхурі та жовчовидільних протоках.

Лікування цими препаратами є доповненням до основного лікування, тобто. хірургічному та ударнохвильовому методам видалення жовчного каміння.

Кислота хенодеоксіхолева – є натуральною жовчною кислотою.

Призначають на кг. ваги два прийоми протягом 6-ти місяців. Після досягнення ефекту призначається з профілактичною метою кожного третього місяця по 1 капсулі на день.

Кислота урсодеоксихолева – застосовується тривало в залежності від величини каміння.

Протипоказанням до хенотерапії є вагітність, закупорка жовчних проток, часті жовчні коліки, холангіти, цироз печінки, хронічні панкреатити.

2.4. Гепатопротектори

Гепатопротектори - це лікарські препарати, які сприяють нормалізації обмінних процесів у печінці, підвищують її опірність до шкідливих факторів навколишнього середовища та прискорюють оновлення структури та функції при різноманітних ушкодженнях .

Механізм дії: сприяють нормалізації метаболічних процесів та структурно-функціональної цілісності кліткових мембран гепатоцитів, знижують інтенсивність реакцій вільнорадикалього окислення в гепатоцитах.

Фармакологічні ефекти: гепатопротекторний, антитоксичний, антиоаксидантний, мемраностабілізуючий, регененеруючий.

Застосування: гепатити, цироз печінки, холецистити, печінкова кома, панкреатити, дискенезія жовчних протоків.

Класифікація

Додаток № 1

ФАРМАКОБЕЗПЕКА ЗАСОБІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ

1. Жовчогінні лікарські засоби протипоказані при обтурації жовчних шляхів, у період за­гострення захворювань нирок, печінки, жовчного міхура, жовчних і сечових шляхів, шлунка і дванадцятипалої кишки.

2. У разі застосування гепатопротекторів і жовчогінних лікарських засобів слід дотримува­тися дієти, вживати 1—1,5 л рідини на добу (причому більшу частину в першу половину доби), препарати потрібно приймати до або під час їди.

3. Курс лікування жовчогінними лікарськими засобами становить 10—20 діб, більш три­вале застосування має призначити лікар.

4. Необхідно уникати одночасного застосування жовчогінних лікарських засобів з гепато-токсичними препаратами (протимікробні препарати, нестероїдні протизапальні засоби) з ме­тою запобігання додатковому навантаженню на печінку.

5. Якщо під час вживання жовчогінних лікарських засобів не зникають скарги на нудоту, важкість у правому підребер'ї, порушення випорожнень або самопочуття пацієнта погіршу­ється — слід терміново звернутись до лікаря!

1. Гепатопротектори потрібно приймати після їди. Курс лікування гепатопротекторами становить 1 міс. і більше. Застосування гепатопротекторів раціонально поєднувати з вітаміна­ми групи В, аскорбіновою кислотою, мікроелементами. Вживання гепатопротекторів може супроводжуватися появою відчуття дискомфорту в надчеревній ділянці, нудотою, розладами випорожнень. Ці явища можуть бути зменшені за умови застосування препарату після їди або призначення симптоматичних засобів. Для усунення диспепсії у хворих, які вживають гепа­топротектори, показане використання поліферментних препаратів.

2. Особам, які приймають гепатопротектори і жовчогінні препарати, протипоказане вжи­вання алкогольних напоїв, слід виключити смажену, гостру, жирну їжу. У раціон харчуван­ня повинні входити продукти, багаті на харчові волокна, вітаміни.

3. Жовчогінні препарати, що містять компоненти жовчі, не рекомендується приймати в разі схильності до діареї і при синдромі подразненої товстої кишки, виразковій хворобі.

4. При передозуванні рослинних холеретиків можливе послаблення випорожнень. У тако­му випадку зменшують дозу або відміняють препарат. За потреби призначають симптоматич­не лікування антидіарейними препаратами.

1. Жовчогінні засоби, які містять артишок, дають діуретичний і послаблювальний ефект.

2. Глутаргін здатний посилювати секрецію інсуліну і гормону росту, що необхідно врахо­вувати хворим із супутніми ендокринними патологіями, у комбінації зі спіронолактоном мо­же спричинювати тяжку гіперкаліємію, потенціювати ефект дипіридамолу і послаблювати ефект вінбластину.

3. Для пригнічення процесу бродіння в кишках та зменшення метеоризму призначають комбінований препарат, що містить сухий часник.

4. Приймання рослинних препаратів на основі шипшини слід поєднувати із настоями плодів кмину, коріандру або кропу для зменшення метеоризму; препарати, що містять цукор, з обережністю застосовують у пацієнтів з цукровим діабетом.

5. Холосас з обережністю застосовують хворим на цукровий діабет (препарат містить цу­кор). Призначають препарат за 30 хв до їди. Кратність призначення — 3 рази на день.

6. У разі вживання препаратів, що містять екстракт цмину, може з'являтись неприємне відчуття в шлунку, сухість у роті, діарея, алергійні реакції.

7. Препарати стовпчиків з приймочками кукурудзи збільшують рівень протромбіну та підвищують згортання крові, тому протипоказані пацієнтам з тромбофлебітом, при станах гі-перкоагуляції. В інших випадках потрібно контролювати згортання крові.

8. Комплекс екстрактів рутки лікарської та плодів розторопші плямистої дає холеспаз-молітичний ефект, знижує тонус сфінктера Одді. При одночасному застосуванні з перораль-ними контрацептивними засобами і препаратами, що призначають при естрогензамісній те­рапії, можливе зниження ефективності останніх. Може посилювати дію лікарських засобів: діазепам, алпразолам, кетоконазол, ловастатин, вінбластин. Можливий розвиток диспепсич­них явищ, алергійних реакцій, припливів.

9. ЛІВ-52 з обережністю слід призначати пацієнтам з гострими захворюваннями травно­го каналу.

10. Сульфат магнію дає послаблювальний і гіпотензивний ефект, може спричиняти ато­нію товстої кишки. Застосування магнію сульфату як послаблювального засобу протипоказа­но у перші дні після нападу печінкової кольки.

11. Не слід застосовувати урсодезоксихолеву кислоту одночасно з холестираміном, колес-типолом або з алюмінію гідроксидом та іншими антацидними засобами, оскільки ці препара­ти можуть утворювати в просвіті кишок з'єднання з урсодезоксихолевою кислотою і порушу­вати її всмоктування.

12. Розчинення холестеринових каменів у жовчному міхурі похідними дезоксихолевої кислоти ефективно лише у хворих з відкритою протокою міхура і нормальною функцією жовчного міхура, а також у яких є дрібні камені, що наповнюють жовчний міхур менш ніж на 50 %.

13. Якщо через 12 міс. лікування зменшення розмірів жовчних каменів не спостерігають, продовження терапії в більшості випадків уже не має сенсу. Після «розчинення» каменів при­ймати препарат продовжують ще 3 міс.

1. Під час лікування рекомендується контролювати активність трансаміназ, лужної фос­фатази та рівень білірубіну через 1 міс. після початку лікування, а потім через кожні 2—3 міс.

2. Капсули урсодезоксихолевої кислоти слід застосовувати, не розжовуючи, увечері, пе­ред сном, з невеликою кількістю рідини. Вживати препарат потрібно регулярно. У разі розви­тку кальцинозу конкрементів лікування припиняють.

Додаток №2

ФАРМАКОБЕЗПЕКА ЗАСОБІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

1. Лікарські препарати ферментів потрібно приймати під час або відразу після їди. Лікар­ські препарати в формі таблеток або капсул, слід ковтати цілими, не розжовуючи.

2. Для корекції короткочасних і незначних порушень травлення оптимальними є фер­ментні препарати, які містять до 8000 ОД ліпази. З кожним споживанням їжі хворий може приймати 3500—8000 ОД ліпази.

3. Для лікування зовнішньосекреторної недостатності в разі хронічного панкреатиту по­казані панкреатичні ферменти із високою ліпазною активністю (10 000—25 000—40 000 ОД).

4. Кишковорозчинні препарати із мікросферами довели ефективність у другому періоді хронічного панкреатиту, коли зростають прояви зовнішньосекреторної недостатності (нудо­та, блювання, метеоризм, діарея). Однак у першому періоді захворювання, коли на перше міс­це виходить больовий синдром, ефективнішим є застосування таблетованих форм ферментів.

5. Якщо пацієнту складно проковтнути цілим препарат у формі капсул з мінімікросфе-ричними гранулами (діти й особи літнього віку), капсулу можна розкрити і додати до рідкої їжі або рідини з нейтральним або слабкокислим середовищем (яблучне пюре, йогурт, яблуч­ний сік тощо). Таку суміш слід вжити негайно і не зберігати.

6. Пацієнти з ферментативною недостатністю підшлункової залози, які тривало вжива­ють ферментні препарати, потребують спостереження гастроентеролога та дієтолога.

7. Ферментні препарати, які містять жовчні кислоти та компоненти жовчі не признача­ють при тяжких захворюваннях печінки, дуоденогастральному рефлюксі, діареї, ерозивно-виразкових ураженнях слизової оболонки гастродуоденальної зони (здатні посилювати больо­вий симптом при хронічному панкреатиті).

Додаток №3

Загальні рекомендації для пацієнтів із захворюваннями жовчного міхура

та жовчовивідних шляхів

1. Пацієнти повинні споживати їжу часто, невеликими порціями, в один і той самий час. Якісний склад їжі має коригуватися залежно від фази захворювання.

2. У період ремісії необхідно вживати їжу, багату на харчові волокна, виключити смаже­ну, гостру, жирну їжу, алкогольні напої; у разі схильності до утворення каменів у жовчному міхурі обмежити вживання виробів з борошна, круп, м'яса (свинини, яловичини, баранини), риби,яєць.

3. У період загострення їжа має бути хімічно і механічно щадною, грубу рослинну клітко­вину виключити, обмежити вживання кухонної солі, вживати збагачену білками їжу.

4. Потрібно контролювати регулярність випорожнення кишок, проводити профілактику закрепу.

5. Пацієнтам протипоказана робота, пов'язана з фізичним напруженням, вимушеним по­ложенням тіла, трясінням, слід уникати переохолодження.

Контрольні питання

1. Препарати, які застосовуються при порушенні зовнішньосекреторній функції підшлункової залози.

2. Характеристика , механізм дії і застосування препаратів, які сприяють виходу жовчі.

3. Фармакодинаміка, показання і протипоказання до застосування жовчогінних препаратів, які стимулюють утворенню жовчі.

4. Характеристика та застосування препаратів, які сприяють виходу жовчі.

5. Як називаються препарати, що захищають клітини печінки від пошкоджень.

Назвіть препарати.