Лекція № 19 Тема: " Антиангінальні засоби"

1 Ішемічна хвороба серця. Характеристика. Причини. Симптоми

2.Засоби, що застосовуються при стенокардії

3. Лікарські засоби, які застосовують для лікування хворих з інфарктом міокарда

Патологічні стани, пов’язані з недостатністю вінцевого кровообігу, об’єднуються терміном « ішемічна хвороба серця». До неї належать гостра і хронічна недостатність вінцевого ( коронарного) кровообігу. До гострої ішемічної хвороби серця належить стенокардія, або « грудна жаба», та гострий інфаркт міокарда.

Щорічно від ІХС у світі гине 2.4 млн. людей. ІХС – причина кожної п’ятої смерті.

Напад стенокардії проявляється загрудинним болем, який може іррадіювати в ліву руку, лопатку, шию, верхню частину живота. Він розвивається при невідповідності між потребою серця в кисні і його постачанням по вінцевим судинам.

Якщо больовий напад триває понад 30 хв., то такий стан вважається ознакою гострого інфаркту міокарду.

Це спостерігається у випадку патологічних змін коронарних судинах ( спазм, атеросклеротичний процес, при посилений роботі серця, або коли присутні обидва ці фактори.

Види стенокардії:

1. Стенокардія покою

2. Стенокардія напруги

3. Стенокардія Принцметала

Канадською асоціацією кардіологів запропонована класифікація стенокардії напруги:

I клас (латентна стенокардія): за відсутності екстремальних навантажень, які викликають ангінозні напади, людина почувається практично здоровою.

II клас (легкий ступінь): невелике обмеження фізичної активності; ангінозні напади виникають при ходьбі у звичайному темпі на відстань понад 500 м або при підйомі по сходах більше ніж на 1 поверх, особливо у холодну, вітряну погоду, при емоційному збудженні, у ранкові години.

III клас (середній ступінь тяжкості): вимушене обмеження звичайної фі-зичної активності; напади з'являються при ходьбі на відстань 100-500 м, при підйомі на 1 поверх або тільки під впливом психоемоційного збудження, від холодного вітру або морозу.

IУ клас (важка стенокардія): напади з'являються при невеликому фізичному навантаженні, при ходьбі до 100 м; хворі не можуть підніматись по сходах; біль виникає також при фізичному спокої, навіть у лежачому положенні, якщо зростає потреба міокарда в кисні (при підвищенні артеріального тиску, тахікардії).

Лікування стенокардії включає такі заходи:

- Боротьба з факторами ризику ІХС

• Поетапне медикаментозне лікування

• Хірургічні та ендоваскулярні методи

Принципи медикаментозного лікування:

1. Своєчасне зняття нападу стенокардії

2. Досягнення ремісії у період загострення захворювання.

3. Попередження ускладнень і прогресування захворювання, розвитку інфаркту

міокарду і раптової смерті.

Для досягнення цих завдань використовують різні групи лікарських препаратів, які здатні підсилити вінцевий кровообіг, знизити потребу міокарда в кисні, покращити реологічні властивості крові та метаболічні процеси у серцевому м'язі.

Антиангінальні засоби – препарати, які застосовують для лікування ішемічної хвороби серця.

Антиангінальні, або коронароактивні, засоби - це група лікарських препаратів, які за рахунок різних механізмів вирівнюють невідповідність між потребою міокарда в кисні та його постачанням по вінцевих судинах.

Клінічно це проявляється зняттям або попередженням нападів стенокардії, покращанням перебігу захворювання, та підвищенням толерантності хворих до фізичного навантаження.

Сучасні антиангінальні препарати поділяють на такі групи:

І. Засоби, що зменшують потребу міокарда в кисні та поліпшують його кровопостачання

1.1. Нітрити і нітрати – нітрогліцерин, сустак, нітронг, сусноніт, тринітролонг, нітрогранулонг

ериніт, ізосорбіт, ізомак, ізосорб, моносан, кардикет, кардоніт

1.2. Антагоністи кальцію - верапаміл, фіноптин, ізоптин, амлодипін, ніфедипін, коринфар, адалат,

ніфекард, норвакс

ІІ. Засоби, що знижують потребу мокарда в кисні

2.1. бета-блокатори - атенолол, небілет, окспренолол, піндолол, метопролол, вазокордин, беталок.

ІІІ. Засоби, що підвищують постачання міокарда киснем

3.1.Коронаророзширювальні засоби – карбопромен, інтенкордин, молсидомін, корватон,дипіридамол,

курантил

3.2. Міотропні спазмолітики - папаверину гідрохлорид, дротаверин, но-шпа

3.3. Коронаророзширювальні засоби рефлекторної дії - валідол

ІУ. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та ішемії

Триметазидин, тридуктан, предуктал, придезін, рибоксин, мілдронат, АТФ

— нітрогліцерину таблетках, капсулах необхідно призначати сублінгвально; розчин нітрогліцерину у флаконах — по 1-2 краплі на грудочку цукру під язик (якщораніше хворий не вживав цей препарат); найвища разова доза на прийом — 3-4 краплі. Якщо серцевий напад не проходить протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити прийом препарату через 10 хв.

Якщо больовий напад триває понад ЗО хв, хворого слід госпіталі¬зувати у спеціалізоване відділення;

— нітросорбід (ізосорбіду динітат) доцільно приймати перед їдою з 8-ї до 13-ї години (у період, що перекриває години найбільшої фізичної активності, оскільки з 13-ї до 8-ї години відновлюється чутливість до препарату). При серцевому нападі нітросорбід діє повільніше, ніж нітрогліцерин (через 3-5 хв), якщо таблетку роз¬жувати та потримати у роті; за відсутності ефекту через 5— 10 хв можна повторити вживання препарату;

— сустак потрібно призначати в таблетках, які пацієнт має прийняти всередину не розжовуючи;

— препарати нітратів не можна приймати одночасно з антагоністами кальцію, коронаролітиками; їх обережно призначають пацієнтам з дегідратацією (АТ нижче 90 мм рт. ст.). Слід пам'я-тати, що алкоголь посилює гіпотензивну дію нітратів;

— валідол при незначно вираженому серцевому нападі у хворого медсестра має право самостійно застосувати до приходу лікаря;

— валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рідкий валідол у флаконах призначають по 4-5 крапель на грудочку цукру під язик;

— атенолол слід обережно призначати хворим на цукровий діа¬бет та при хворобах периферичних судин. Препарат відміняють (як і всі $-блокатори) поступово; за необхідності проведення опера¬ції з інгаляційним наркозом за декілька днів до операції лікуван¬ня атенололом необхідно припинити;

— молсидомін потрібно вживати всередину після їди, а при серцевому нападі — сублінгвально; слід обережно призначати після інфаркту міокарда, а пацієнтам похилого віку — у нижчих дозах.

1. Препарати нітратів не потрібно призначати одночасно з вазодилататорами, блокатораадми кальцієвих каналів, трициклічними антидепресантами.

2. У разі застосування нітрогліцерину та інших органічних нітратів слід ураховувати, що безперервне тривале їх вживання призводить до толерантності, коли для досягнення ефекту потрібне збільшення дози, а іноді й частоти приймання. Це зумовлено дефіцитом сульфгі­дрильних груп, зниженням активності ферментів, які беруть участь у перетворенні нітратів.

3. Нітрати доцільно призначати з антиоксидантами, комбінувати з бета-адреноблокаторами. Побічні явища нітрогліцерину можна зменшити комбінуванням нітрогліцерину з ментолом, ацетилсаліциловою кислотою, бета-адреноблокаторами.

4. Антагоністи кальцію (верапаміл, галопаміл) не рекомендуються комбінувати з р-адреноблокаторами, протиаритмічними засобами, інгаляційними анестетиками, серцеви­ми глікозидами.

5. Внаслідок одночасного застосування антагоністів кальцію з нітрогліцерином або інши­ми вазодилататорами може значно знижуватися артеріальний тиск.

6. При застосуванні антагоністів кальцію можуть розвинутись сонливість, запаморочен­ня, головний біль (головним чином на початку лікування), припливи, біль у животі, нудота.

7. Під час лікування антагоністами кальцію не слід вживати грейпфрут або грейпфрутовий сік, оскільки це призводить до підвищення концентрації препарату в плазмі та посилення гіпотензивного ефекту, причому за регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект мо­же тривати упродовж принаймні трьох діб після останнього вживання соку.

8. Лікарські препарати найкраще приймати в один і той самий час, незалежно від при­ймання їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води), ковтати не розжовуючи.

9. бета-адреноблокатори не поєднувати з наркотичними анальгетиками, інгібіторами холі-нестерази, трициклічними антидепресантами тощо. До їди приймають аміодарон (кордарон), після їди — метопролол, галопаміл.

1. бета-адреноблокатори необхідно за можливості приймати в один і той самий час натщесер­це або під час їди. Лікування цими препаратами не можна припиняти раптово, відміну препара­ту проводять поступово, з поступовим зниженням дози, приблизно протягом 2 тижнів.

2. В окремих випадках блокатори бета-адренорецепторів можуть спричинити лускатий ли­шай, погіршити перебіг цього захворювання або призвести до псоріатичних висипань на шкі­рі, які минають після відміни препарату.

3. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати можливість зменшення продукції слізної рідини на фоні лікування бета-адреноблокаторами.

4. Не призначають у період вагітності та годування грудьми, під час лікування препара­том слід припинити годування груддю.

5. З обережністю застосовують у пацієнтів з цукровим діабетом, оскільки бета-адрено­блокатори можуть маскувати деякі ознаки гіпоглікемії, наприклад, тахікардію та посилене серцебиття.

6. Не можна поєднувати лікування антагоністами кальцію, бета-адреноблокаторами та вжи­вання алкоголю.

Інфаркт міокарда ( ІМ) – форма ІХС, зумовлена розвитком одного або декілька вогнищ ішемічного некрозу в серцевому м’язі.

При цьому порушується робота серця, серцевий ритм,, знижується АТ, виникає серцева недостатність, підвищується загроза утворення тромба в серці.

ІМ є однією з основних причин інвалідизації та смерті людей працездатного віку в багатьої країнах світу, в тому числі в Україні. Чоловіки хворіють у 5 разів частіше, ніж жінки. Летальність хворих на ІМ у перші дві години від початку захворювання становить близько 50% усіх смертей, пов’язаних з ІМ. Найчастіше її причинами є гостра серцево-судинна недостатність, ( набряк легень, серцева астма) розрив серця, тяжкі аритмії.

Для попередження ІМ усі хворі на нестабільну стенокардію підлягають обов’язковій госпіталізації з дотриманням строго ліжкового режиму, з призначенням антиангінальних і антикоагулянтних препаратів.

Лікування гострого ІМ, згідно рекомендаціями Європейської рекомендації кардіологів, умовно поділяють на три етапи:

1. Негайне лікування ( мета – ефективне знання болю та лікування зупинки серця)

2. Раннє лікування ( мета – обмеження зони інфарктного вогнища та попередження небезпечних для життя ускладнень – серцевих аритмій, ГСН).

3. Подальше лікування ( мета – попередження і терапія пізніх ускладнень ІМ, профілактика повторного ІМ і смерті хворих.

Лікування хворих з ІМ:

1. Для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку:

   – наркотичні анальгетики – омнопон, промедол, морфіну гідрохлорид.

   - засоби для наркозу – азоту закис;

   - проводять нейролептоанаьгезію – фентаніл, дроперидолом.

2. Для підвищення АТ – дофамін, мезатон.

3. При арітміях – протиарітмічні засоби – 0,2% розчин лідокаїну ( в/в), новокаїнамід

4. Для обмеження розмірів інфарктного вогнища – 0,01% розчин нітрогліцерину ( в/в), анаприлін, Ніфедипін;

5. При гострій серцевій недостатності – кардіотонічні засоби – коргліконю строфантин

6. Для профілактики тромбоутворення:

   – антикоагулянти – гепарин, надропарин кальцію

-антиагреганти – клопідогрель, кислота ацетилсаліцилова

1.Які фармакологічні властивості повинні мати антиангінальні препарати?

2.У чому полягає спільність впливу на серце - групи нітратів і нітрітів, антагоністів кальцію, бета-блокаторів.

3.Суть впливу на серце коронаролітиків.

4.Які засоби полібшують метаболізм міокарда

5.Які групи препаратів призначають для лікування хворих на інфаркт міокарда?

Ознайомитись з матеріалами лекції

Прослухати аудиозапис лекції

Ознайомитись з презентацією лекції